Ухвала суду № 29788273, 26.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року м. Київ К/9991/54406/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби на постанову та ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 рокуу справі№ 2а/1270/3645/2012за позовомПублічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року у справі № 2а/1270/3645/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби №0000128011 від 11.04.2012 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову постанову про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 7.4.1, п. 7.4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 за період з 18.05.2007 року по 01.12.2011 року складено акт від 28.03.2012 року № 1/22-1/01882551, яким зафіксовано порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податку на додану вартість на суму 419 177,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000128011, яким збільшено позивачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 491 177,00 грн.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

На підставі дослідження в сукупності наявних у справі доказів, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій на виконання договорів поставки макулатури, укладених між позивачем та ОСОБА_4 № 76 від 27.01.2010 року, № 144 від 01.02.2011 року підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Податкові накладні по спірним господарським операціям містять всі необхідні реквізити, передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», виписані зареєстрованими на час їх оформлення платником ПДВ та відповідають порядку їх заповнення.

Вищенаведене спростовує посилання податкового органу на нікчемність спірного правочину.

Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні від контрагента, зареєстрованого як платники ПДВ, за операціями, що належать до його господарської діяльності, відповідно до вимог п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000128011 від 11.04.2012 року підлягають задоволенню, оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган не довів правомірності прийняття спірного рішення.

Доводи касаційної скарги щодо недоведеності реальності спірних господарських операцій викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 року у справі № 2а/1270/3645/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак