Ухвала суду № 29787137, 06.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/8145/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Нечитайла О.М.розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012

у справі № 2а/0570/9845/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго»(надалі -позивач, ПАТ «Донбасенерго») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовною завою до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі -відповідач, Слов'янської ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2011 (суддя -В.А. Шальєва), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012 у позові відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень н касаційну скаргу позивача не надав.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної із сторін даної справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, за результатами якої 29.10.2010 складено акт № 7588/23-3-00131104 (надалі акт).

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем приписів статей 2, 5, 7, 8, 13 Закону України від 03.07.1992 № 2535-XII «Про плату за землю»(надалі -Закон України «Про плату за землю»), що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на землю у сумі 546 897,63 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.11.2010 № 0003012341, яким нараховано позивачу суму податкового зобов'язання з податку на землю у розмірі 811 340,94 грн., у т.ч. 540 893,96 грн. -основного платежу та 270 446,98 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що податок на землю з земельних ділянок, наданих ПАТ «Донбасенерго»у постійне користування, повинен розраховуватися із ставки, яка визначена для земель промисловості, а не, як зазначив позивач, з ставки для земель водного фонду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі розпорядження Слов'янської районної державної адміністрації від 06.12.2006 № 647 позивачу передано у постійне користування земельні ділянки для діяльності та експлуатації об'єктів структурної одиниці «Слов'янська теплова електрична станція»на території Райгородської селищної ради (за межами населеного пункту) загальною площею 1100,5646 га, у тому числі: під площею 502,9112 га (крім стороннього землекористування (острова) площею 1,0 га), золопроводом № 1 -142,5163 га, став-охолоджувачем № 2 216,2947 га, золопроводом і автодорогою -3,5249 га, підпірною дамбою 0,1627 га, золовідвалом № 2 -44,0 га, автодорогою Слов'янськ-Миколаївка -9,1844 га (ділянка № 1), 1,6760 га (ділянка № 2), промзоною 128,8845 га (ділянка № 1), 45,3108 га (ділянка № 2) 1,6550 га (ділянка № 3), звалищем промвідхоців 2,6871 га, накопичувачем відходів 0,9932 га, лабораторією очисних споруд 10,7638 га із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Крім того, відповідно до довідок відділу Держкомзему у Слов'янському районі Донецької області про земельну ділянку від 09.01.2009 № 3 та від 11.01.2010 № 13, категорія земельних ділянок площею 1103,9683, яка перебуває у постійному користуванні ВАТ «Донбасенерго»Слов'янська ТЕС, -землі промисловості, цільове використання -виробництво електроенергії тепловими електростанціями грошова оцінка комерційного використання землі не встановлена.

Зміст зазначених документів використано судами як мотиви для підтвердження правомірності висновків податкового органу про віднесення земель, які перебувають у користуванні позивача до категорії земель -землі промисловості.

Разом з тим, відповідно до статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Статтею 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Як вбачається з змісту п. 1 розпорядження Слов'янської районної державної адміністрації від 06.12.2006 № 647 остання затвердила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки відкритому акціонерному товариству «Донбасенерго»Слов'янській ТЕС для діяльності та експлуатації об'єктів структурної одиниці «Слов'янська теплова електрична станція»на території Райгородської селищної ради (за межами населеного пункту) загальною площею 1100,5646 га, у тому числі: під площею 502,9112 га (крім стороннього землекористування (острова) площею 1,0 га), золопроводом № 1 -142,5163 га, став-охолоджувачем № 2 216,2947 га, золопроводом і автодорогою -3,5249 га, підпірною дамбою 0,1627 га, золовідвалом № 2 - 44,0 га, автодорогою Слов'янськ-Миколаївка -9,1844 га (ділянка № 1), 1,6760 га (ділянка № 2), промзоною 128,8845 га (ділянка № 1), 45,3108 га (ділянка № 2) 1,6550 га (ділянка № 3), звалищем промвідхоців 2,6871 га, накопичувачем відходів 0,9932 га, лабораторією очисних споруд 10,7638 га із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У пункті 1.2.2 розділу І технічної документації вказано, що земля під ставками-охолоджувачами № 1 (площа ділянки -503,9112 га), № 2 (площа ділянки -216,2947 га) віднесені до земель водного фонду.

Крім того, згідно змісту державних актів на право користування земельними ділянками серії ЯЯ № 059118 та серії ЯЯ № 059095 цільовим призначенням земельних ділянок площею 503,9112 га та 216,2947 га визначено «для діяльності та обслуговування става-охолоджувача № 1»та «для діяльності та обслуговування става-охолоджувача № 2»відповідно.

Згідно з повідомленням Сіверсько-Донецького басейнового водогосподарчого об'єднання від 24.07.2000 № 597, статус земель під ставами-охолоджувачами № 1 та № 2 Слов'янської теплової електричної станції визначені як землі водного фонду. Про таку ж категорію земель, які використовує позивач ідеться і у повідомленнях Державного управління екологічної безпеки Мінекобезпеки України в Донецькій області від 16.07.1999 № 14-3203, Донецького обласного управління земельних ресурсів від 11.02.2000 № 19-80-5, Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів від 29.06.2006 № 09/973.

Згідно Дозволу на спеціальне водокористування рибгосп «Ставгрес», технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право на земельні ділянки позивача, став-охолоджувач № 1, який межує: з півночі з землями Роайгородської селищної ради, ОП «Донрибкомбінат»; зі сходу з землями РУ «Укрпромводчермет»; з півдня -з землями власників сертифікатів колишнього КСП ім. Шевченка; з заходу -з землями водного фонду (р. Казенний Торець). Відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, ділянка віднесені до земель з виробництва та розподілу електроенергії. Категорія землі водного фонду. Став-охолоджувач № 2 межує: з півночі -з землями Райгородської селищної ради; зі сходу -з землями СО «Слов'янська ТЕС»; з півдня -з землями СО «Слов'янська ТЕС», з заходу -з землями РУ «Укрпромводчермет». Відповідно до Українського класифікатора цільового використання землі, ділянка віднесена до земель виробництва та розподілу електроенергії. Категорія землі водного фонду.

Суди попередніх інстанцій відхилили, інформацію, викладену у перелічених документах, яка стверджує про приналежність ставів-охолоджувачів № 1 та № 2 до категорії -землі водного фонду, оскільки, такі висновки зроблені неповноважними державними органами.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що такі висновки судів є передчасними.

Так, відповідно до пункту «а»частини першої статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, водосховищами. Аналогічна норма міститься і в статті 4 Водного кодексу України, згідно якої до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами.

У листі Державного комітету України по водному господарству вих. № 1835 від 08.11.2010 зазначено, що стави-охолоджувачі № 1 та № 2 Слов'янської ТЕС розташовані в басейні р. Сіверський Донець і відповідно до каталогу водокористування класифікується як водосховище, призначення якого є охолодження Слов'янської ТЕС.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 № 552 «Про перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів (їх частин)»визначено, що басейн р. Сіверський Донець з водосховищами, а також водойми - охолоджувачі енергетичних об'єктів і технічні водойми віднесено до переліку промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів.

Відповідно до частини першої статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Частиною третьою статті 20 цього ж Кодексу визначено, що зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 502 затверджено Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб.

У Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб зазначено, що зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту. Сільська, селищна, міська рада або районна держадміністрація розглядає заяву (клопотання) і в разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки дає дозвіл на підготовку проекту її відведення: складання проекту відведення земельної ділянки, якщо зміні цільового призначення підлягає її частина; перепогодження проекту відведення земельної ділянки з відповідними органами виконавчої влади, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка. Проект відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, складається державною або іншою землевпорядною організацією на замовлення власника земельної ділянки. Рішення сільської, селищної, міської ради або відповідного органу виконавчої влади про зміну цільового призначення земельної ділянки є підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням.

Аналізуючи викладені положення Порядку, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вбачає, що для зміни призначення земельної ділянки потрібно провести ряд процедурних дій, результатом яких є оформлення державного акта на право власності, у якому власне і зазначається цільове призначенні самої ділянки.

Як зазначалось вище, у матеріалах справи містяться копії державних актів на право постійного користування земельними ділянками серії ЯЯ № 059118 та серії ЯЯ № 059095, згідно яких цільовим призначенням земельних ділянок площею 503,9112 га та 216,2947 га визначено «для діяльності та обслуговування става-охолоджувача № 1»та «для діяльності та обслуговування става-охолоджувача № 2»відповідно.

Став-охолоджувач за своєю суттю є землею, зайнятою водосховищем, яке відповідно до норм Земельного кодексу України та Водного кодексу України відноситься до земель водного фонду.

Доказів того, що сільською, селищною, міською радою або відповідним органом виконавчої влади приймалося рішення про зміну цільового призначення земельних ділянок під ставами-охолоджувачами № 1 та № 2 у матеріалах справи немає, тому підстав стверджувати, що вказані землі є землями промисловості також немає.

Посилання податкового органу на розпорядження Слов'янської районної державної адміністрації від 06.12.2006 № 647, яке на його думку свідчить про те, що земельні ділянки під ставами-охолоджувачами № 1 та № 2, які перебувають у постійному користуванні ПАТ «Донбасенерго»Слов'янської ТЕС відносяться до земель промисловості є безпідставними та необґрунтованими, оскільки даним розпорядженням вирішувалося лише питання надання у постійне користування земельних ділянок позивачу, а не визначення цільового призначення землі.

Крім того, не можуть бути доказами обґрунтованості позиції відповідача повідомлення відділу Держкомзему у Слов'янському районі донецької області від 05.11.2010 № 1372/01-23, у якому зазначено, що землі, надані Слов'янській ТЕС ВАТ «Донбасенерго»у постійне користування загальною площею 1103,9683 га, у тому числі штучні водосховища -719,2059 га віднесені до категорії земель промисловості, оскільки згідно пункту 1 абз. 2 статті 3 Водного кодексу України до водного фонду України належать, зокрема, штучні водойми (водосховища, ставки) і канали.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що приймаючи рішення у даній справі суди не дали повної правової оцінки фактичним обставинам справи, та передчасно погодилися з позицією податкового органу щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань з земельного податку за ставками, передбаченими для земель промисловості.

Таким чином, судами попередніх інстанцій не були досліджені докази, які мають суттєве значення для розгляду адміністративної справи, що унеможливлює правильне вирішення спірних правовідносин.

Наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, що згідно з частинами 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго»задовольнити частково.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.01.2012 у справі № 2а/0570/9845/2011 скасувати.

Справу № 2а/0570/9845/2011 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Нечитайло О.М.