Ухвала суду № 29787049, 20.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/9575/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2012 року

у справі № 2а/0570/18422/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баланс-Плюс 2007»

до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баланс-Плюс 2007»звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 26 травня 2011 року № 0000202343, № 0000321742.

Позивач із посиланням на підпункт 15.1.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зазначає, що у зв'язку зі спливом строку давнини відповідач не повинен був визначати йому податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3000,00 грн. та застосовувати штрафні фінансові санкції у розмірі 750,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 26 травня 2011 року № 0000321742.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 26 травня 2011 року № 0000202343 позивач зазначає, що ним у встановленому законом порядку та строки було здійснено оприбуткування готівки у розмірі 5 646,59 грн., а застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу, що передбачений абз. 2 п. 1 Указу Президента України № 436 від 12 червня 1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» є незаконним, оскільки за приписами Податкового кодексу України такі санкції можуть встановлюватися тільки законами України.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2012 року адміністративний позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька від 26 травня 2011 року № 0000202343 та № 0000321742.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Петровському районі міста Донецька звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати попередні судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем подані до суду заперечення на касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька, у яких, з посиланням на надання правильної оцінки судами першої та апеляційної інстанцій спірним правовідносинам, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 05 травня 2011 року № 358/23/34940461, органом державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 травня 2011 року № 0000202343, яким засновано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 28 232,95 грн. та від 26 травня 2011 року № 0000321742, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3 000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 750,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1.2, 1.15, 1.18 статті 1, пункту 8.11 статті 8, пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пункту 1.28 статті 1, підпункту 8.4.11 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 12 Закону України «Про господарські товариства», статей 715, 716 Цивільного кодексу України у частині неоподаткування позивачем внеску до статутного фонду у вигляді майна, що прирівнюється до операцій продажу майна та купівлі корпоративних прав. Порушення полягає у тому, що засновником підприємства ОСОБА_4 були внесені до статутного капіталу позивача основні засоби на суму 20 000,00 грн., внаслідок чого, на думку відповідача, занижено податок з доходів фізичних осіб на 3 000,00 грн.

Також, встановлено, що відповідно до статуту ТОВ «Баланс-Плюс 2007», затвердженого протоколом загальних зборів учасників № 1 від 15 лютого 2007 року та зареєстрованого виконавчим комітетом Донецької міської ради 15 лютого 2007 року, акта приймання-передачі внеску у статутний фонд від 15 лютого 2007 року, засновник позивача ОСОБА_4 здійснила внесок у статутний капітал підприємства у вигляді майна вартістю 20 000,00 грн.

Зазначена господарська операція мала місце 15 лютого 2007 року, у той час, як перевірка проводилась за період з 01 січня 2008 року по 26 квітня 2011 року.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, з яким погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, про відсутність об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, з огляду на наступне.

Майно, яке було передано засновком ОСОБА_4 до статутного фонду ТОВ «Баласн-Плюс 2007», є власністю саме цього господарського товариства.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до норми підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу. При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій згідно норм пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу, та його вартістю, який розраховується, виходячи із суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу (з урахуванням норм підпункту 9.6.4 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», є інвестиційним прибутком, що є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб при здійсненні платником податку зазначеної операції відповідно до підпункту 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

До продажу прирівнюються операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Якщо у результаті розрахунку виникає від'ємне значення, то воно вважається інвестиційним збитком.

Виходячи з того, що оподаткуванню підлягає лише продаж інвестиційного активу, внесення ОСОБА_4 до статутного фонду підприємства майна на суму 20 000,00 грн. не може бути об'єктом оподаткування, оскільки фізична особа понесла витрати у зв'язку з придбанням інвестиційного активу на вказану суму.

Згідно з підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Відповідно до підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 цього Закону інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

За таких обставин, правильним є висновок судів попередніх інстанцій у частині того, що об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є виключно доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення платником податку операцій з корпоративними правами, а також дохід у вигляді дивідендів, нарахованих емітентом корпоративних прав, що дає підстави вважати, що в даному випадку відсутній об'єкт оподаткування, а отже винесення спірного рішення про визначення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3 000,00 грн. та застосовування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 750,00 грн. є неправомірним.

Що стосується порушення позивачем приписів пункту 2.6 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національні валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банка України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (надалі -Положення), а саме у частині несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі на суму 5 646,59 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 вересня 2008 року позивач одержав з банку готівкові кошти у розмірі 5 646,59 грн., що підтверджується випискою з банку та зворотнім боком корінця чеку серії ЛВ 8874848, про що позивачем був складений прибутковий касовий ордер № 10, датований 23 вересня 2008 року. У касовій книзі позивач зробив відповідний запис від 24 вересня 2008 року № 18, а не від 23 вересня 2008 року, як зазначено в акті перевірки.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що невідповідність дати складання прибуткового касового ордеру може свідчити лише про порушення правил ведення бухгалтерського обліку, а не про несвоєчасне оприбуткування готівки. У зв'язку з чим, у податкового органу не було підстав застосовувати до позивача штрафні (фінансові) санкції за неоприбуткування позивачем грошових коштів у касовій книзі.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які скасували податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька від 26 травня 2011 року № 0000202343 та № 0000321742 як незаконні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2012 року - без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М. З оригіналом згідно

помічник судді А.Р. Окунський