Ухвала суду № 29785095, 19.05.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2011 р.справа № 2а-9766/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Мірошниченка М.В. Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Тепловій Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі

з великими платниками податків у місті Дніпропетровську,

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 20.01.2010р.

у справі № 2а-9766/09/0470

за позовом Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі

з великими платниками податків у місті Дніпропетровську,

пр. Кірова, 57, м. Дніпропетровськ, 49600;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус»,

вул. Героїв Сталінграду, 122, м. Дніпропетровськ, 49033;

про стягнення 278.579,04 грн., -

встановив: Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську (далі СДПІ) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус»про стягнення 278.579,04 грн. за нікчемною угодою.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Врона О.В.) своєю постановою від 20.01.2010р. у позові відмовив.

Постанова суду мотивована відсутністю підстав для висновку про укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі СДПІ, Позивач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Посадові особи ПП «Амтелл»за місцем державної реєстрації не знаходяться, фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено. Згідно з податковою звітністю та наявною інформацією у ПП «Амтелл»відсутні необхідні умови, трудові ресурси, основні фонди та обладнання для здійснення основного виду діяльності.

Таким чином, ПП «Амтелл»не могло фактично здійснювати господарські операції, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця.

Отже, договори поставки по ланцюгу між ПП «Амтелл»та ПП «Стоянов», а, як наслідок, між ПП «Стоянов»та ТОВ «Оптімус»не спричинили реального настання правових наслідків, тобто, носять фіктивний характер.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати. Позов задовольнити.

ТОВ «Оптімус», Відповідач, скаргу оспорив. В запереченнях на апеляційну скаргу вказують на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ТОВ «Оптімус»не є кінцевим споживачем придбаного товару.

Виконання спірного правочину підтверджується документально. Поставка відбулась шляхом переоформлення зерна, що перебувало у зерносховищах сертифікованого зернового складу, з особового рахунку одного поклажодавця на особовий рахунок іншого поклажодавця.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Сутність спору: 13.08.2009р. уповноваженими фахівцями держподаткінспекції було проведено документально виїзну перевірку ТОВ «Оптімус»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Стоянов» в липні 2008 року та подальшої реалізації придбаного у ПП «Стоянов»товару.

За результатами перевірки складений акт № 1091-08-03/2-24613799.

В результаті перевірки було встановлено, що в липні 2008 року у ТОВ «Оптімус»були взаємовідносини по закупівлі сільгосппродукції з ПП «Стоянов».

ПП «Стоянов»знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Приазовському районі Запорізької області.

Загальний обсяг операцій згідно з даними декларації та податковими накладними, отриманими ТОВ «Оптімус», склав 278.579,04 грн., в тому числі ПДВ -46.429,84грн.

При цьому, ТОВ «Оптімус»є посередником при купівлі-продажу сільгосппродукції, власного автотранспорту не має, договори оренди автотранспорту останнім не укладались, перевізні документи, якими підтверджується факт перевезення товарів автомобільним транспортом відсутні, що документально та фактично не підтверджує реальність поставки сільгосппродукції від ПП «Стоянов»до ТОВ «Оптімус».

28.05.2009р. ДПІ у Приазовському районі Запорізької області було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Стоянов»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з ПП «Амтелл».

В ході перевірки було встановлено, що ПП «Стоянов» в частині закупівлі вищевказаної сільгосппродукції мав правові відносини з ПП «Амтелл».

Згідно до акту позапланової виїзної перевірки від 24.02.2009р., проведеною ДПІ у Веселівському районі Запорізької області, ПП «Амтелл»за місцезнаходженням відсутнє. Відсутні документи, що свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніка та інші засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності підприємства.

Крім того, в акті перевірки вчинено запис про відсутність поставок товарів ПП «Амтелл», що свідчить про укладення договорів поставок без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, операції ПП «Амтелл»не підтверджуються реальним часом здійснення операцій, місцезнаходженням майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Зазначене, за позицією фахівців держподаткінспекції, підтверджує відсутність фактичного отримання та відвантаження товарів від ПП «Амтелл».

Отже, договори поставки по ланцюгу між ПП «Амтелл»та ПП «Стоянов», а, як наслідок, між ПП «Стоянов»та ТОВ «Оптімус»не спричинили реального настання правових наслідків, тобто, носять фіктивний характер. Посадові особи підприємств прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження до бюджету сум податку.

Оскільки наявність умислу вбачається як в діях ТОВ «Оптімус», так і в діях ПП «Стоянов», стягнення 278.579,04 грн. на підставі статті 208 Господарського кодексу України стало предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

За позицією заявника апеляційної скарги, оскільки за результатами проведених зустрічних перевірок не підтверджено фактичного постачання продукції від ПП «Амтелл»до ПП «Стоянов», угода між ТОВ «Оптімус»та ПП «Стоянов»також носить умовний характер.

Відповідно, угода між ТОВ «Оптімус»та ПП «Стоянов»є нікчемною, оскільки вона суперечить положенням чинного законодавства, а отже і моральним засадам суспільства в сфері здійснення підприємницької діяльності.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені частиною 1 статті 208 цього Кодексу.

Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Органи державної податкової служби, на підставі пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII звертаються до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Водночас, задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказати, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

З матеріалів справи вбачається, що договір між ТОВ «Оптімус»та ПП «Стоянов»був виконаний його сторонами. Вказані господарські операції відображені в документах бухгалтерського та податкового обліку відповідачів, проти чого заявник апеляційної скарги не заперечує.

Посилаючись на статті 207, 208 Господарського кодексу України, як на підставу недійсності господарських зобов'язань, контролюючим органом не враховано характерні ознаки для таких господарських зобов'язань:

вчинення їх об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

та такі господарські зобов'язання характеризуються суб'єктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.

Для того, щоб намір міг бути підставою для висновку про вчинення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та ін.).

Обумовлений договором товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу. В ході розгляду справи позивачем не наведено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків.

У матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

І оскільки суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети, висновок податкового органу про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи -здійснення діяльності поза межами правової відповідальності ПП «Амтелл».

Згідно з чинним законодавством України перерахування податку до бюджету - це податкове зобов'язання кожного окремо взятого платника податків і не стосується договірних відносин між суб'єктами господарювання - Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімус»та ПП «Стоянов».

Доводи позивача, що угода укладена з метою ухилення від оподаткування не знайшли свого підтвердження за матеріалами справи. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували протиправну мету підприємства відповідача.

Таким чином, відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 208 ГК України.

З огляду на викладене, доводи, наведені в апеляційній скарзі, не можна вважати достатніми для висновку про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2010р. у справі № 2а-9766/09/0470 -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 25.06.2011р.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: М.В. Мірошниченко

Суддя: М.А. Руденко