Постанова № 29783790, 13.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2013 р. м. Київ К-30355/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Рибченка О.А.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Континент»

на постанову Господарського суду Запорізької області від 25.11.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009

у справі № 13/484/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Континент»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Континент»(надалі -позивач, ТОВ «Торгівельний будинок «Континент») звернулось до Господарського суду Запорізької області із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (надалі -відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, ДПІ), у якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.06.2008 №0006122300/3/10365/7/25-020, від 21.05.2008 №0000172300/2/2271/7/25-020, від 21.05.2008 № 0000262300/2/2271/7/25-020.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 25.11.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Континент»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просить скасувати їх та направити справу на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Відповідачем письмових заперечень на касаційну скаргу надано не було.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної із сторін даної справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Торгівельний будинок «Континент»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.09.2005 по 30.06.2007.

За результатами перевірки 07.11.2007 складено акт № 2118/23/33795150, яким встановлено порушення пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), підпункту 7.7.1 пункту 7.7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»).

На підставі висновків акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2007 № 00061223000/0, яким визначено позивачу суму податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 52 799,92 грн., у т.ч. 38 064,81 грн. -основного платежу та 14 735,11 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами рішень, прийнятих в межах адміністративного оскарження були прийняті: податкове повідомлення-рішення від 24.03.2008 № 00061222300/2 та податкове повідомлення-рішення від 24.03.2008 № 0000172300/2, яким збільшено суму штрафних санкцій з податку на прибуток у розмірі 607,98 грн.

Позивачем було подано скаргу до ДПА у Запорізькій області на податкове повідомлення-рішення від 24.03.2008 №0000172300/2.

За результатами розгляду зазначеної скарги прийнято рішення від 14.05.2008 №4630/7/28-020, яким податкове повідомлення-рішення від 24.03.2008 №0000172300/2 залишено без змін, та збільшено розмір штрафних санкцій на 112,60 грн., - у зв'язку з чим ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2008 № 0000262300/2.

Платник податків продовжив адміністративне оскарження та звернувся зі скаргою до ДПА України, однак рішенням від 21.05.2008 ДПА України податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно даних декларацій з податку на прибуток за 2006 рік, витрати позивача на оплату праці становили 97 510,00 грн., тоді як розмір сум, дозволених для включення до складу валових витрат повинен був становити 2 925,30 грн., у зв'язку з чим, суди дійшли висновку, що валові витрати позивача завищені на 122 074,70 грн.

Крім того, суди вважають, що амортизація витрат на придбання і поліпшення основних засобів повинна була здійснюватись за нормами амортизації, що діяла до 01 січня 2004 року, оскільки визначені в позові основні фонди створені до 01.01.2004 і експлуатувались попередніми власниками, - з огляду на що погодилися з висновком податкового органу про неправомірне завищення позивачем сум амортизаційних відрахувань.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду. Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті даного Закону, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Матеріалами справи підтверджується, що у період, що перевірявся TOB «ТД Континент»придбало у TOB «Будімперія»приміщення - Інв. №187, склад модуль заготівельник цеху № 115 (метал.), загальною площею 2017,6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, буд.9. Придбане приміщення позивачем віднесено до основних фондів групи 1 та нараховано амортизацію по нормам 2 % від балансової вартості такої групи.

Абзацами 1,2 пункту 1 розділу II «Перехідні положення»Закону України від 01.07.2004 № 1957 «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 01 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів. Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 01 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 01 січня 2004 року.

При цьому, із тексту першого абз. пункту 1 Перехідних положень Закону України від 01.07.2004 № 1957 «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що ознака «нові»стосується не придбання, а спорудження основних засобів. Розподіл витрат на придбання основних засобів на понесені до 01.01.2004 (абз.2 п.1 вказаного Закону) та після, без подальшої деталізації витрат зроблених після 01.01.2004 (на придбання нових та ненових основних засобів) дає підстави вважати, що термін «нові»основні засоби застосовується в розумінні щойно придбані або щойно споруджені.

Таке розуміння норм Закону підтверджено і наказом ДПА України від 11.12.2006 № 766 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при адмініструванні податку на прибуток»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно наказу ДПА України від 05.12.2008 № 761, амортизація витрат, зроблених (нарахованих) платником податків у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1,2 та 3 до 01.01.2004, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 01.01.2004 р а саме: група 1- 1,25%, група 2 - 6,25 %, група 3 - 3,75%; амортизація витрат, зроблених (нарахованих) платником податків у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 та 3 після 01.01.2004, здійснюється за нормами амортизації, згідно підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: група 1- 2%, група 2-10%, група 3 - 6%.

Враховуючи те, що витрати на придбання основних фондів були понесені позивачем 27.12.2005 (дата укладення Договору), тобто після 01 січня 2004 року, то позивач правомірно застосовував норму амортизації витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 після 01 січня 2004 року, що також кореспондується з положеннями абзацу 2 пункту 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», згідно якого первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 цього Положення (стандарту).

Що стосується питання правомірності включення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених за отримання інформаційно-консультаційних послуг від ПП «Днепр», слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2006 року позивач (Замовник) уклав договір від 01.12.2006 б/н з ПП «Днепр»(Виконавець), згідно умов якого Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався надати інформаційно-консультаційні послуги з проведення тренінгів, які відносяться до виробничо-господарської діяльності Замовника.

У відповідності до пункту 3.1 згаданого Договору, інформаційно-консультаційні послуги, надані Виконавцем, оцінюються сторонами за договірною ціною. Загальна сума складала 150 000,00 грн.

Згідно з наданими до перевірки актами виконаних робіт, за вищевказаним договором: від 01.12.2006 на суму 12 950,0грн. з податком на додану вартість, 04.12.2006 на суму 14 560,00 грн. з податком на додану вартість, від 08.12.2006 на суму 14 730,00 грн. з податком на додану вартість, від 12.12.2006 на суму 13 230,00 грн. з податком на додану вартість, від 15.12.2006 на суму 13 910,00 грн. з податком на додану вартість, від 18.12.2006 на суму 14 680,00 грн. з податком на додану вартість, від 22.12.2006 на суму 15 940,00 грн. з податком на додану вартість, від 25.12.2006 на суму 15 130,00 грн. з податком на додану вартість, від 27.12.2006 на суму 15 680,00 грн. з податком на додану вартість, від 28.12.2006 на суму 19 190,00 грн. з податком на додану вартість, ПП «Днепр»надало інформаційно - консультаційні послуги з проведення тренінгів на теми: «Корпоративна культура компанії», «Ділове спілкування», «Управлінські рішення: методи прийняття, оцінка, спосіб реалізації», «Техніка продажу меблевих матеріалів»; інформаційно-консультаційні послуги по проведенню бізнес-ігор на теми: «Продайте це негайно!»(що потрібно клієнту, наука клієнтологія, розробка та презентація покупної цінності товару, найкращі методики обробки заперечень, ваш ресурс: від зовнішнього виду до мовних стратегій, правило «Велике вухо», правильні слова для правильних продаж, методика «помічники продаж, п'ять правил настрою на роботу, постійні клієнти ресурс компанії, використовувати основи конфліктології, проробка переконань, які заважають продажам, претензії клієнтів - як дістатися користі; «Продавець і клієнт: гра в одній команді»; «Системний погляд»(взаємодія маркетингу, фінансів, виробництва, продаж, та закупівельної логістики; «Три секрети вдалих продаж»інформаційно-консультаційні послуги по проведенню семінарів на теми: «Управління персоналом», «Планування, як засіб досягнення мети».

Надання послуг з підвищення кваліфікації на виробництві регулюється Положенням про професійне навчання кадрів на виробництві, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерством освіти та науки України від 26.03.2001 №127/151, який передбачає проведення навчання самим підприємством або за направленням підприємства, за приписами якого підвищення робітниками своєї професійної кваліфікації здійснюється за направленням керівництва підприємства з використанням типових планів або програм навчання. Про проходження навчання робиться відмітка трудовій книжці робітника і видається документ затвердженого зразка.

У відповідності до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», надані акти виконаних робіт є підставою для віднесення витрат до складу валових витрат як таких, що понесені у зв'язку з підготовкою, організацією та веденням продажу продукції, оскільки підтверджують отримання позивачем певного обсягу робіт у межах укладеного договору.

Беручи до уваги наявні у справі первинні документи та керуючись приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів касаційної інстанції вважає, що підприємство обґрунтовано включило до складу валових витрат вартість інформаційно-консультаційних послуг, отриманих від ПП «Днепр». А відтак, висновки акта перевірки про завищення товариством валових витрат у цій частині є неправомірними.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку, що висновки суду першої та апеляційної інстанцій про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень є помилковими, а заявлений до суду позов -обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Оскільки суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, але порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення.

Частиною першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ч. 1 ст. 94, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Континент»задовольнити.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 25.11.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2009 у справі № 13/484/08-АП скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.06.2008 № 0006122300/3/10365/7/25-020, від 21.05.2008 №0000172300/2/2271/7/25-020 та від 21.05.2008 № 0000262300/2/2271/7/25-020.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Континент»судові витрати у розмірі 93,50 грн.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Рибченко О.А.