Ухвала суду № 29782724, 13.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2013 року м. Львів № 9104/178834/12

Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Державної податкової служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012 року у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортеця Захід» до Державної податкової іспекції в м. Івано-Франківську Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фортеця Західбуд» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 00007222203 форми «Р» від 27.08.2012 р. та № 0000712203 форми «Р» від 27.08.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що усі суми, які були включені до податкового кредиту та бюджетного відшкодування, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та платіжними дорученнями, що засвідчують факт придбання товарів (послуг) та підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту. Господарські операції з контрагентами є дійсними, а згадані контрагенти є діючими підприємствами - включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську подав апеляційну скаргу, зазначивши, що постанова винесена при неповному встановленні обставин у справі та невірному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Зокрема апелянт зазначає, що позивач ТзОВ «Фортеця Західбуд» в результаті безтоварних операцій по ланцюгу до «Вигодонабувача» занизив податок на прибуток в сумі 68377 грн. за третій квартал 2011 р., а також занизив суму податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 156391 грн. за травень та липень 2011 р. Апелянт просить апеляційний суд апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортеця Західбуд» у судовому засіданні апеляційного розгляду справи, проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача Гринчак В.В. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, з підстав у ній зазначених, просив апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову. якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «Фортеця Західбуд» з питань своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 р., що підтверджується актом від 10.08.2012 року.

З даного акта вбачається, що позивач ТзОВ «Фортеця Західбуд» в порушення ч. 1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4, 2.15,2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку здійснив операції на підставі нікчемних правочинів. Позивач також в порушення також п.44.1,п.44.6 ст. 44, п.135.1,135.2,137.1 ст. 135,137 Податкового кодексу України, ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст1, п.2.1 ст2, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку в результаті безтоварних операцій по ланцюгу до «Вигодонабувача» занизив податок на прибуток в сумі 683774 грн., в тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 683774 грн.

Крім того, ТзОВ «Фортеця Західбуд» в порушення п. 44.1, п.44.6 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст. 2, п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, п. 3.1., п.4.1 Наказу ДПА України від 25.01.2011 р. та в результаті безтоварних операцій по ланцюгу до «вигодонабувача» занизив суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі - 156391 грн., в тому числі по декларації за травень 2011 року в сумі 90147 грн. та за липень 2011 р. в сумі 66244 грн.

На підставі Акта №6057/223/34268751 від 10.08.2012 року, відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Задовольняючи адміністративний позов ТзОВ «Фортеця Західбуд» суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про нікчемність угод є безпідставними, наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів не є достатньою підставою для визнання правочинів нікчемними.

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ТзОВ «Фортеця Західбуд сформував податковий кредит по податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених договорів з ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТзОВ «Латифа», ПП «Інвест Пром» на виконання будівельних робіт, ремонтних робіт та поставки товарів. На виконання вищевказаних договорів, складено та належним чином оформлено акти прийому-передачі виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, складено довідки про вартість виконаних будівельних робіт, що свідчить про фактичне виконання укладених правочинів. Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає. Не були визнані судом недійсними (які мають ознаки фіктивності) договори, первинні та інші документи суб'єктів господарювання, з якими ТзОВ «Фортеця Західбуд» мало взаємовідносини, про що вказано в акті перевірки позивача.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій та видачі податкових накладних ТзОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», ТзОВ «Латифа», ПП «Інвест Пром» включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявні свідоцтва платника податку на додану вартість які не були анульовані.

Виходячи з наведеного, порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку первинної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Кодексу вказано, що платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, вбачається, що обов'язковою умовою отримання права покупця (замовника) на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів.

Законодавством України не пов'язано право покупця (замовника) на податковий кредит з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому ТзОВ «Кроно-Україна» не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства вищезазначеними контрагентами, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту.

Відповідно до висновків Постанови Верховного Суду України від 31.01.2011р., якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Що стосується посилань апелянта на нікчемність угод, то суд зазначає наступне. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

ТзОВ «Фортеця Західбуд» не може нести відповідальність за допущені порушення своїх контрагентів при укладені ними інших договорів, а також формування своїх податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.10.2012 року у справі за № 2а-2851/12/0970 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Н.В.Савицька

Судді Р.М. Шавель

В.З. Улицький