Ухвала суду № 29780582, 25.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2013 р. м. Київ К-51789/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі

з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009

у справі № 2а-30989/09/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі

з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Турбоатом» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000780840/0 від 26.12.2008 та № 0000780840/1 від 24.02.2009.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009, позов задоволено повністю.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові подала касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009, та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом» щодо достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 на рахунок платника у банку, за результатами якої складено Акт № 2456/40-027/05762269 від 16.12.2008;

- за наслідками перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000780840/0 від 26.12.2008 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 на 7 013,00 грн.;

- позивач оскаржив зазначене рішення в адміністративному порядку, внаслідок чого відповідачем були прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000780840/1 від 24.02.2009 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 на 7 013,00 грн.;

- підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 є висновки перевірки про порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4., п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у неправомірному, на думку податкового органу, віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість згідно податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИС-Т»за договором № 24/06 від 24.06.2008.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4., п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у червні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИС-Т», яке найденим чином було зареєстроване як платник ПДВ, виконало свої зобов'язання перед позивачем за укладеним договором № 24/06 від 24.06.2008, що підтверджується наявними у позивача відповідними первинними документами (в тому числі, податковими накладними).

Отже, попередні судові інстанції дійшли правильного та не спростованого доводами касаційної скарги висновку щодо того, що Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачений обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності контролювати податкову звітність контрагента. Якщо віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у складі вартості товару, відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний