Ухвала суду № 29780579, 14.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 року м. Київ К-7511/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Черповоди» на постанову

Господарського суду Черкаської області від 09.10.2008 та ухвалу Київського

апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009

у справі № 11/3979а

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Черповоди»

до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив «Черповоди»звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 09.10.2008 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 постанову Господарського суду Черкаської області від 09.10.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Господарського суду Черкаської області від 09.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.2004 по 30.06.2007 та складений акт № 918/23/05533310 від 10.09.2007,

Перевіркою встановлена наявність у позивача заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, самостійно нарахованого ним і утриманого з виплаченого громадянам доходу, станом на червень 2007 року в сумі 113103,70 грн.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 14.07.2008 про своє право на списання заявленої суми податкового боргу з підстав, встановлених пп. «в»пп. 18.2.1 п.18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідач листом № 18428/17-120 від 22.07.2008 відмовив позивачу у списанні сум податку з доходів фізичних осіб.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно висновку Торгово -промислової палати України від 08.08.2007 внаслідок несприятливих погодних умов, які склалися у весняно -літньому сезоні 2007 року, на площах позивача загинули посіви кукурудзи, сої, ячменю, цукрового буряку, гороху та однорічної трави на загальній площі 464 га.

Відповідно до пп. „в" пп. 18.2.1 п.18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг юридичних або фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом, підлягає списанню як безнадійний податковий борг разом з нарахованою на нього пенею та штрафними санкціями.

Відповідно до пп. ,,г" пп. 18.2.1 п.18.2 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) підлягає списанню як безнадійний податковий борг разом з нарахованою на нього пенею та штрафними санкціями.

Відповідно до пп. 18.2.3 п.18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»списання безнадійного податкового боргу мають здійснювати податкові органи у порядку, який визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України.

Відповідно п.1.3 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»„податковий борг" - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»самостійне узгодження платником податків сум податкових зобов'язань здійснюється за поданими ним до контролюючих органів податковими деклараціями.

Згідно з пп. 15.2.1 п.15.2 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у п.15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Відповідно до Закону України від «Про податок з доходів фізичних осіб»не встановлено зобов'язання податкових агентів подавати податкові декларації з податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п. 4 «Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації

України №ЮЗ від 14.03.2001 визначення суми безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню, здійснюється за даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби в установленому порядку, за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що податковий борг не обліковується в картці облікового рахунку позивача.

Згідно з п. 4.6 «Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та державних цільових фондів», затвердженої Наказом Наказом Головної державної податкової інспекції України №37 від 12.05.1994 у редакції наказу Державної податкової адміністрації України №342 від 03.09.2001, нарахування в особових рахунках платників податків зобов'язань по платежах, по яких не передбачено подання такими платниками податкової звітності, не проводиться, крім випадків донарахування таких платежів за актами документальних перевірок.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, стосовно того, що оскільки позивачем не було доведено що заявлена до списання сума податкового зобов'язання з податку на прибуток громадян була узгоджена ним самостійно за податковою декларацією чи в адміністративному або в судовому порядку за податковим повідомленням -рішенням то заявлена позивачем до списання сума податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб не є податковим боргом в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Черповоди»на постанову Господарського суду Черкаської області від 09.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 у справі № 11/3979а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Черповоди»відхилити.

Постанову Господарського суду Черкаської області від 09.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 у справі № 11/3979а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко