Ухвала суду № 29780576, 26.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року м. Київ К-3757/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кононівський елеватор»

на постанову господарського суду Черкаської області від 08.10.2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2009 року

у справі № 09/4192а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кононівський елеватор»

до Державної податкової інспекції у Драбівському районі Черкаської області

за участю прокурора Черкаської області

про скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кононівський елеватор» (далі по тексту -позивач, ТОВ «Кононівський елеватор») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Драбівському районі Черкаської області (далі по тексту -відповідач, ДПІ) за участю прокурора Черкаської області (далі по тексту - прокуратура) про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою господарського суду Черкаської області від 08.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2009 року в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Черкаської області від 08.10.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2009 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ТОВ «Кононівський елеватор»залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.12.2006 року, за результатами якої складено акт від 04.04.2007 року №82/15-023/32284263.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 1.32, п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.2.2, п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року та п.п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.04.2007 року № 230 00004522301/0 1618, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 126482,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 90455,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 36027,00 грн.; та № 231 0000462301/0 1619, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 983395, 00 грн., у тому числі: за основним платежем - 655597,00 грн., грн. за штрафними (фінансовими) санкціями -327798,00 грн.

За результатами адміністративних оскаржень, зазначені податкові повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованим такий висновок податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку»передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь третьої особи.

Згідно п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно договорів купівлі-продажу від 17.03.2006 року №30 ПН-К та від 08.09.2006 №13-ПН ТОВ «Кононівський елеватор»придбало у ЗАТ „Полтавський олійно-екстракційний завод - Кернел-Груп" (ЗАТ „ПМЄЗ - Кернел Груп") олію соняшникову нерафіновану. Позивач уклав з ТОВ „Кернел-Трейд" договори комісії від 03.04.2006 р. № 18ЄЛ-МК та від 15.09.2006 р. № 32ЄЛ-МК на продаж товарів, за умовами яких ТОВ „Кернел-Трейд" (комісіонер) зобов'язався за дорученням ТОВ „Кононівський елеватор" (комітент) здійснити в його інтересах та за його рахунок від свого імені продаж олії.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з тим, що вищевказана олія не придбавалась для використання у власній господарській діяльності, у позивача відсутні правові підстави для віднесення сум за цими господарськими операціями до складу валових витрат.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Черкаської області від 08.10.2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2009 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кононівський елеватор» відхилити.

2. Постанову господарського суду Черкаської області від 08.10.2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2009 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов