Рішення № 29778061, 27.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.02.13 р. Справа № 5006/6/163/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Подколзіної Л.Д., при секретарі судового засідання Бевз Х.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів», м. Волноваха Донецької області

про стягнення 1 019 755,99 грн.

за участю уповноважених сторін:

від позивача - Міхно М.В. - представник по довіреності від 25.02.2013р.

від відповідача - Маркелова О.П. - представник по довіреності №37 від 05.02.13р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів», м. Волноваха Донецької області заборгованості у розмірі 873 664,20 грн., пені у розмірі 10 849,05 грн., суми процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% за кожен день прострочення у розмірі 135 610,54 грн. та 3% річних 2 228,42 грн. (Усього 1 022 352,21 грн.)

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 170912-3 від 17.09.2012р. в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження своїх вимог позивачем представлено копію вказаного договору, копії специфікації №4 від 18.10.2012р., №5 від 26.10.2012р., №6 від 30.10.2012р., копії видаткових накладних №79 від 29.10.2012р., №78 від 29.10.2012р., №85 від 31.10.2012р., №93 від 01.11.2012р., №102 від 02.11.2012р., №104 від 03.11.2012р., №119 від 06.11.2012р., №124 від 07.11.2012р., копії довіреностей серії ВК№432 від 29.10.2012р., серії ВК№437 від 01.11.2012р.

Позивач у позовній заяві від 12.12.2012р. просив суд накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачеві в межах стягуваної суми. Позивач не навів належних обґрунтувань та не підтвердив документально необхідність застосування заходів забезпечення позову, тому прохання судом задоволено не було.

23 січня 2013р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання б/н, б/д в якому зазначив, що у процесі складання позовної заяви ним було зроблено технічну помилку у місті його місцезнаходженні, де замість «м.Кривий Ріг» було вказано «м.Дніпропетровськ». У зв'язку з чим, позивач просив суд виправити допущену помилку та вірним місцезнаходженням позивача вважати м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 28.01.13р. заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та зазначив, що сплата пені (п.6.4 договору) та процентів за користування чужими грошовими коштами (п.6.6 договору) відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у зв'язку з чим, вищезазначені штрафні санкції не можуть бути двічі стягнуті за одне й теж саме правопорушення. На його думку, вимога позивача стосовно стягнення процентів за користування грошовими коштами, що передбачена ст.ст.536, 692 ЦК України, у розмірі 0,5% за кожен день прострочення підпадає під дію глави 71 параграфу 2 «Кредит» ЦК України. Згідно п.6 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту вважаються фінансовими послугами та надаються фінансовими установами. Однак, ТОВ «Криворізький маслоекстракційний завод» не входить до переліку фінансових установ у відповідності до п.1.1 ст. 1 вищевказаного закону, тому позивач не має права вимагати від відповідача стягнення процентів за користування грошовими коштами у розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов'язання за кожен день такого прострочення.

Відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України термін розгляду справи продовжувався за клопотанням відповідача.

У процесі слухання справи позивач неодноразово зменшував розмір позовних вимог, остаточними вимогами позивача є стягнення з Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів», м.Волноваха Донецької області заборгованості у розмірі 873 296,40 грн., пені у розмірі 10 849,05 грн., суми процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% за кожен день прострочення у розмірі 135 610,54 грн. (Усього 1 019 755,99 грн.), про що було викладено позивачем у заяві про зменшення позовних вимог б/н, б/д на підставі ст.22 ГПК України, яка надійшла через канцелярію суду 27.02.2013р. Суд приймає до уваги заяви та розглядає справу по суті.

Разом з цим позивачем надані через канцелярію суду пояснення щодо поставок товару та щодо застосування штрафних санкцій б/н, б/д, які розглянуті судом та приєднані до матеріалів справи.

Вислухавши у судовому засіданні представників Сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

в с т а н о в и в :

17 вересня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі по тексту-Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Волноваський комбінат хлібопродуктів», м. Волноваха Донецької області (далі по тексту-Покупець), був укладений договір поставки №170912-3, згідно умов якого Постачальник зобов"язався передати у власність покупця товар, а Покупець зобов»язався прийняти та оплатити шрот соняшниковий.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір поставки № 170912-3 від 17.09.2012р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу.

Кількість товару, який поставляється відповідно до договору, визначається сторонами у додатку до договоруё в якому зазначені кількісні і якісні характеристики товару, які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару та є невід»ємною частиною від дати їх підписання сторонами (п. 2.1 Договору).

У виконання умов Договору сторонами були підписані специфікації №4 від 18.10.2012р., №5 від 26.10.2012р., №6 від 30.10.2012р.

За вказаними специфікаціями сторони погодили поставку продукції із зазначенням строків поставки товару, її найменування, кількісних та якісних показників, ціни. Специфікації підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що розрахунки за поставлений згідно договору товар здійснюється шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2-х. банківських днів з дати отримання рахунку на оплату партії товару визначеної в специфікації (факсом або електронною поштою) або з дати поставки товару.

Отже, умовами договору передбачені альтернативні умови оплати. Як зазначив позивач документи передбачені п.3.7 договору поштовим та факсимільним зв»язком не відправлялись. Відтак, з наступного дня одержання товару у відповідача виник обов'язок оплатити цей товар, а у позивача відповідно вимагати оплати.

Згідно п.12.2 договору він чинний з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні поставки відбувались в жовтні-листопаді 2012р. Отже, з огляду на умови Договору та матеріали справи, суд дійшов висновку, що в спірний період Договір був чинним.

У відповідності до вище вказаних специфікацій, на виконання умов Договору, за видатковими накладними №79 від 29.10.2012р., №78 від 29.10.2012р., №85 від 31.10.2012р., №93 від 01.11.2012р., №102 від 02.11.2012р., №104 від 03.11.2012р., №119 від 06.11.2012р., №124 від 07.11.2012р. позивач поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 873 296,40 грн.

Поставлену згідно означених видаткових накладних продукцію на підставі довіреностей серії ВК№432 від 29.10.2012р., серії ВК№437 від 01.11.2012р. з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

З представлених видаткових накладних вбачається, що вона підписана обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містить відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі видаткові накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 692 ЦК зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

Матеріалами справи доведено, що відповідачем, в порушення умов 4.4 договору, отриманий товар не сплатив.

Таким чином, на час звернення з позовом, сума заборгованості складає 873 296,40 грн.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Відповідач підтвердив наявність боргу у сумі 873 296,40 грн. перед позивачем, про що свідчить відзив на позовну заяву.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 10 849,05 грн. пені, яка нарахована за прострочення оплати товару відповідно до п. 6.4 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним в повному обсязі зобов'язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою.

Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем здійснений вірний розрахунок пені за період з 31.10.2012р.-05.12.2012р. відповідно до умов договору та згідно ст.3 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 10 849,05 грн. пені в повному обсязі, оскільки вона розрахована в розмірі, що не суперечить вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", тобто з урахуванням шестимісячного терміну та розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Разом з цим, позивачем заявлена вимога щодо стягнення з відповідача суми процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% за кожен день прострочення у розмірі 135 610,54 грн., які нараховані за прострочення оплати товару відповідно до п. 6.6 договору. Проте, суд вважає, що вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частиною третьою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, зазначена норма встановлює право продавця (постачальника) у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина друга статті 536 ЦК України).

Стаття 625 Цивільного кодексу України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Разом з тим, суд зазначає, що передбачені пунктом 6.6 договору проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов»язання за кожен день такого прострочення, за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 Цивільного кодексу України, частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пунктом 6.4 договору сторони вже передбачили нарахування пені у розмірі двох облікових ставок Національного банку України від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогійна правова позиція викладена у постановах ВГСУ по справам №25/075-12 від 30.01.2013р., № 07/238-10 від 14.02.2012р.

Що ж стосується посилання позивача на постанову ВСУ від 30.05.2011р. суд зазначає, що підставою звернення позивачем з позовом був договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу, який підпадає під правове регулювання статті 694 ЦК України, предметом перегляду згідно постанови було стягнення процентів за несвоєчасне погашення заборгованості за товарним кредитом. Проте, спірний договір поставки № 170912-3 від 17.09.2012р., який є підставою звернення ТОВ «Криворізький масло екстракційний завод» по справі № 5006/5/163/2012 є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

При поданні позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 20 447,05грн. У заяві б/н, б/д позивач зменшив розмір позовних вимог.

За приписами ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно рекомендацій Вищого господарського суду України викладених у інформаційному листі від 21.11.2011р. №01-06/1625/2011 „Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір" зміст пов"язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній часині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Таким чином, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету судовий збір у розмірі 51,93 грн.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог - на відповідача, в частині відмови - на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.7 ЗУ „Про судовий збір", ст.ст. 526, 546, 549, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів», м. Волноваха Донецької області про стягнення 1 019 755,99 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Волноваський комбінат хлібопродуктів», м. Волноваха Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області заборгованість у розмірі 873 296,40 грн., пеню у розмірі 10 849,05 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 17 682,91 грн.

Повернути з Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «Криворізький маслоекстракційний завод», (50106, м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, вул.Коломойцівська,3, ЄДРПОУ 38031810) судовий збір у розмірі 51,93 грн. відповідно до ч.1 п.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" перерахованого платіжним дорученням №68 від 12.12.2012р., у зв»язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачем.

В решті частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 27.02.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2013р.

Суддя Подколзіна Л.Д.