Рішення № 29780973, 06.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.03.13 р. Справа № 19/124пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод мінеральних вод „Золотий колодязь", с. Новоукраїнка Добропільського району Донецької області

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф", м.Київ

до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області", м. Донецьк

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „АВІ", м. Єнакієве

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №39/3 від 26.04.2010р., укладеного між відповідачами

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Лєлюх О.М за довіреністю;

від відповідача-2: Лєлюх О.М за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

06.03.2013р. з 11.30 год. по 11.40 год.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Завод мінеральних вод „Золотий колодязь", с. Новоукраїнка Добропільського району Донецької області, позивач, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області", м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф", м.Київ про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №39/3 від 26.04.2010р., укладеного між відповідачами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невідповідність договору відступлення права вимоги №39/3 від 26.04.2010р. приписам закону з огляду на відсутність у нового кредитору статусу, визначеного ст. 1079 ЦК України для здійснення послуг факторингу, та розголошення первісним кредитором банківської таємниці щодо позичальника під час укладання оспорюваного правочину, а також неповідомлення його про заміну кредитора у зобов'язанні.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.11.2011р. вказаний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №19/124пд.

28 листопада 2011р. від відповідачів надійшли тотожні за змістом відзиви на позов, в яких вони заперечили проти задоволення позовних вимог, посилаючись помилковість висновку позивача щодо визнання оспорюваного правочину договором факторингу, необґрунтованість доводів позивача щодо розголошення відповідачем-1 банківської таємниці та відсутність порушення прав позивача укладенням оспорюваного правочину.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження по справі №19/124пд зупинялось та поновлювалось. За клопотанням позивача розгляд справи відкладався на підставі ст.77 ГПК України.

Ухвалою суду від 05.12.2011р. до участі у справі №19/124пд в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „АВІ", м. Єнакієве.

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 28.03.2012р. строк розгляду справи №19/124пд продовжений на 15 днів.

05 березня 2013р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його повноважного представника на лікарняному.

Проте беручи до уваги тривалий строк розгляду справи та з огляду на недоведеність позивачем неможливості явки його представника в судове засідання або неможливості його заміни іншим представником, клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом не задоволено.

Як вбачається з п.2.1 договору відступлення права вимоги №39/3 від 26.04.2010р., перерахування грошових коштів за відступлені права відбувається на користь філії «Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області», що підтверджується платіжним дорученням №339 від 26.04.2010р. (а.с.72), відтак справа про визнання недійсним зазначеного договору є підсудною господарському суду Донецької області та розглядається останнім по суті.

В судовому засіданні 06.03.2013р. представник відповідачів заперечив проти задоволення позовних вимог, підтримавши правову позицію, викладену у відзивах. Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились.

Згідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки позивача та третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідачів було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідачів, господарський суд, -

Встановив:

16 квітня 2008р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), далі - банк, та Закритим акціонерним товариством «Золотий колодязь» (далі - позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-1142/08 (далі - кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів надає позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з можливістю кредитування у гривні, доларах США та євро, яка у всіх видах валют не може перевищувати 22 725 000,00 дол.США, зі строком користування до 15.04.2011 року та встановленням відсоткової ставки у розмірі 12% річних за кредитом, наданим у доларах США і євро, та 16 % річних за кредитом, наданим у гривні (п.2.2 договору).

Відповідно до п.5.1 цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін.

Протягом дії кредитного договору сторонами викладено в новій редакції його окремі пункти, про що укладено відповідні договори про внесення змін (а.с.а.с.14-17).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджено всі істотні умови кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-1142/08 від 16.04.2008р., відсутні докази його припинення або визнання недійсним у встановленому законом порядку, відтак суд робить висновок, що зазначений правочин наразі є чинним, дійсним та обов'язковим для виконання.

Відповідно до п.1 ст.1 Статуту ПАТ Промінвестбанк, затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ Промінвестбанк 23.04.2010р., протокол №28, (дата реєстрації 08.06.2010р.), Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" є правонаступником прав та зобов'язань Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства), створеного рішенням установчих зборів засновників від 28.04.1992р. та зареєстрованого Національним Банком України 26.08.1992р. за реєстраційним №125. Водночас, за змістом п.1.7 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод мінеральних вод „Золотий колодязь", затвердженого загальними зборами учасників №1 від 15.06.2011р., зазначена юридична особа є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Золотий колодязь».

З огляду на вищевикладене, банком у кредитному договорі про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-1142/08 від 16.04.2008р. визначено Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", позичальником виступає Товариство з обмеженою відповідальністю „Завод мінеральних вод „Золотий колодязь".

26 квітня 2010р. між Публічним акціонерним банком „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф" (далі - новий кредитор) був укладений договір відступлення права вимоги №39/3.

Відповідно до п.1.1, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за наступним договором, укладеним між первісним кредитором та Закритим акціонерним товариством «Золотий колодязь» - кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-1142/08 від 16.04.2008р. разом з договорами про внесення змін від 12.05.2008р., №3 від 27.02.2009р., №4 від 31.03.2009р.

За цим договором (п.1.3) до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання наступних обов'язків: повернення грошових коштів в розмірі 8 534 000,00 грн., повернення грошових коштів в розмірі 22 192 240,00 грн., що є гривневим еквівалентом станом на дату укладання цього договору суми 2 800 000,00 дол.США, повернення нарахованих станом на дату укладання цього договору процентів за користування кредитом в сумі 3 297 827,50 грн., що є гривневим еквівалентом станом на дату укладання цього договору суми 416 087,65 дол.США; повернення нарахованих станом на дату укладання цього договору процентів за користування кредитом в сумі 1 690 901,03 грн.; сплати неустойки в формі та розмірах, визначених кредитним договором, інших обов'язків, встановлених кредитним договором.

Згідно з п.1.4 договору відступлення права вимоги, до нового кредитору переходять всі без винятку права та обов'язки первісного кредитора за кредитним договором.

У зв'язку з укладанням цього договору, первісним кредитором здійснюється відступлення прав за договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за кредитним договором, перелік яких наведений в п.1.8.1.

Відповідно до п.1.7, з моменту зарахування у повному обсязі відшкодування за відступлення права вимоги за кредитним договором на рахунок первісного кредитора, зазначений в п.2.1.1 цього договору, до нового кредитора переходять всі права кредитора у відношенні до боржника, що належали до цього первісному кредитору за кредитним договором. За змістом п.2.1.1, новий кредитор зобов'язаний переказати первісному кредитору на рахунок №29096922 в філії „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області", код банку 334635, отримувач - філія „Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області", код ЄДРПОУ 09334636, відшкодування за відступлення права вимоги за кредитним договором в сумі 35 714 968,53 грн.

Договір відступлення права вимоги №39/3 від 26.04.2010р. набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Проте, як зазначає позивач, договір відступлення права вимоги №39/3 від 26.04.2010р. є договором факторингу та підпадає під правове регулювання Глави 73 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Третьою частиною ст.1079 ЦК України встановлені спеціальні вимоги до суб'єктного складу договору факторингу, зокрема, фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Водночас, згідно з ч.1 ст.5 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", фінансові послуги, до яких п.10 ст.4 цього закону віднесено факторинг, надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності

Відсутність у відповідача-2 статусу фінансової установи визначена позивачем правовою підставою для визнання недійсним договору відступлення права вимоги №39/3 від 26.04.2010р.

Проте, проаналізувавши сутність правових відносин, що склались між відповідачами на підставі оспорюваного правочину, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.2.1.1 договору відступлення права вимоги, відповідач-2 (новий кредитор) перерахував відповідачу-1 (первісному кредитору) грошові кошти в сумі 35 714 968,53 грн., у зв'язку з чим набув всі права та обов'язки останнього, які витікають з кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №15-93/17-1142/08 від 16.04.2008р.

Беручи до уваги п.1.3 договору відступлення права вимоги, судом встановлено, що сума сплаченого позивачем відшкодування фактично дорівнює сумі кредитної заборгованості, право вимагати сплати якої відступлено за цим договором. З наведеного вбачається відсутність ознаки оплатності в договорі відступлення права вимоги №39/3 від 26.04.2010р., яка відповідно до ст.1077 ЦК України притаманна договору факторингу та характеризує таку фінансову послугу.

Разом з цим, наявність ознак факторингу в договорі відступлення права вимоги в більшості випадків притаманне професійній діяльності фінансових установ з викупу боргових зобов'язань за сумою, значно нижчу номіналу. Оскільки з укладанням договору відступлення права вимоги №39/3 від 26.04.2010р. новим кредитором фактично лише придбані права вимоги до позичальника в сумі номіналу вимоги на час придбання, спірний правочин не підпадає під визначення факторингу та є юридичною формою заміни кредитора у договорі №15-93/17-1142/08 від 16.04.2008р. Крім того, судом враховано, що місце договору факторингу в системі цивільно-правових договорів, які опосередковують передачу права вимоги, має суттєве значення, оскільки, серед іншого, таке розмежування визначає необхідність дотримання спеціальних вимог щодо особи, яка виступає фактором. За наведеним визначенням договору факторингу, цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Тому оскаржуваний договір не є договором факторингу, а є договором уступки права вимоги.

Аналогічної правової позиції з цього приводу дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено в постановах №2/49-НМ від 28.01.2010р., №50/20-4/210 від 03.03.2011р.

Отже, беручи до уваги наведені обставини, суд дійшов висновку, що за відсутності в оспорюваному правочині ознак факторингу, його укладання не потребує наявності у сторін спеціального правового статусу, зокрема, реєстрації нового кредитора в якості фінансової установи.

Крім зазначеного суд наголошує на тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф", цивільно-правову дієздатність якого позивачем поставлено під сумнів, є фінансовою установою на підставі Законів України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (ст.1 пп.1) , „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", Статуту та ліцензії АВ №520314.

Стосовно посилання позивача на розголошення відповідачем-1 банківської таємниці щодо позичальника під час укладення оспорюваного правочину суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 60 Закону України „Про банки і банківську діяльність", банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку. Суд погоджується з позицією позивача про те, що інформація про угоди та право чини клієнта банку є банківською таємницею. Однак, за приписами ст.62 зазначеного Закону, інформація, яка містить банківську таємницю, може бути розкрита банками з письмового дозволу власника такої інформації.

Оскільки за змістом п.3.3.9 кредитного договору, банк має право передавати права вимоги за кредитним договором третій особі, з передачею оригіналів документів та інформації, необхідної такій особі для набуття прав Нового кредитора, суд розцінює це узгодження як письмовій дозвіл власника такої інформації, тобто позивача, на розкриття банківської таємниці.

Враховуючи вищевикладені обставини, доводи позивача щодо протиправного розголошення банком відомостей про нього під час укладання оспорюваного правочину не відповідають приписам закону, тому судом відхиляються.

Крім того, згідно з ч.1 ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ч.2 ст.516 ЦК України).

Отже, виходячи зі змісту наведених норм, відсутність повідомлення боржника про заміну кредитора не зумовлює недійсність правочину, яким опосередковується заміна кредитора у зобов'язанні, відтак не може бути визначена законною підставою для визнання недійсним договору відступлення права вимоги №39/3 від 26.04.2010р

Разом з цим, позивачем не визначено, в чому саме полягає порушення його прав та охоронюваних законом інтересів укладенням спірного договору, не надано доказів, які підтверджують таке порушення, та не підтверджено невідповідність договору відступлення права вимоги №39/3 від 26.04.2010р. встановленим ст.203 ЦК України загальним вимогам до правочину, недотримання яких має наслідком його недійсність.

На підставі вищевикладеного, суд вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.203, 215, 512, 516, 517, Главою 73 Цивільного кодексу України, Законами України „Про банки і банківську діяльність", Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст.1, 4, 22, 27, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Завод мінеральних вод „Золотий колодязь", с. Новоукраїнка Добропільського району Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Ізі Лайф", м.Київ та Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії „Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області", м. Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю „АВІ", м. Єнакієве про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №39/3 від 26.04.2010р., укладеного між відповідачами, - відмовити.

У судовому засіданні 06.03..2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 06.03.2013р.

Суддя Демідова П.В.