Рішення № 29775848, 28.02.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/12646/12 провадження № 22-ц/773/201/13 Головуючий у 1 інстанції:Кихтюк Р.М. Категорія: 57 Доповідач: Завидовська-Марчук О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Завидовської-Марчук О. Г.,

суддів - Подолюка В.А., Федонюк С.Ю.,

при секретарі Никитюк Ю.Ю.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Доленко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до кооперативу «Кварц» по виробництву товарів народного споживання про визнання незаконним рішення загальних зборів в частині, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним рішення загальних зборів кооперативу «Кварц» по виробництву товарів народного споживання (далі - Кооператив «Кварц»), оформлене протоколом №24 від 17 жовтня 2009 року в частині виключення його з членів кооперативу (п.3) та в частині передачі пайового внеску ОСОБА_4, а саме - приміщення по вул. Героїв УПА, 86 у власність кооперативу (п.4), посилаючись на те, що в цьому рішенні не вказано, які ним протиправні дії вчинено щодо кооперативу і, які норми статуту кооперативу або закону було ним порушено, а щодо передачі зазначеного майна, то воно було передано у власність кооперативу ще в 1989 році, а не в 2009 році. З цих підстав просив його позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати дане рішення та ухвалити нове, - про задоволення позову.

В ході апеляційного розгляду даної справи позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали із зазначених у ній підстав.

В даному судовому засіданні позивач пояснив, що про оскаржуване рішення кооперативу йому стало відомо лише в 2012 році, при розгляді судом справи за вимогами ОСОБА_5 до кооперативу щодо цього ж спірного майна, і про те, що він виключений з членів кооперативу він до цього часу не знав. Виключення його з членів кооперативу вважає незаконним, оскільки статут кооперативу не порушував і майна не розбазарював. Кооператив юридично є, але ніякою діяльністю фактично не займається протягом останніх десяти років чи більше.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу представника позивача відхилити з огляду на безпідставність наведених у ній доводів.

В даному судовому засіданні представник відповідача не заперечував тієї обставини, що позивач не повідомлявся про порядок денний зборів кооперативу, які відбулись 17 жовтня 2009 року, на яких ОСОБА_1 був виключений з членів кооперативу і про таке рішення він письмово не був повідомлений. Виключений був позивач з членів кооперативу за те, що в 1993 році він передав безпідставно майно кооперативу МП «Сіріус», викрав згодом документи в бухгалтера, сприяв іншим членам кооперативу в намірах заволодіти майном кооперативу. Також представник відповідача не заперечував тієї обставини, що кооператив фактично багато років не займається виробничою діяльністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Так, відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При цьому, згідно з частиною 3 статті 10, частини 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд відповідно до частини 1 статті 212 ЦПК України оцінює надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів і в мотивувальній частині свого рішення зобов'язаний навести мотиви, з яких бере до уваги одні або відхиляє інші докази (стаття 215 ЦПК України).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення загальних зборів Кооперативу «Кварц» №24 від 17 жовтня 2009 року в частині виключення його з членів кооперативу, суд першої інстанції виходив із того, що виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу відбулось у зв'язку з невжиттям ним, як членом кооперативу заходів щодо схоронності майна та висловленням йому недовіри, і позивач всупереч вимогам статті 60 ЦПК України не довів незаконності прийняття цього рішення.

Однак, з такими висновками суду повністю не можна погодитись, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи і не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами 17.10.2009 року регулюються Законом України «Про кооперацію» від 10.07.2003 року №1087-ІV, який визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні та нормами Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, який набрав чинності 01 січня 2004 року (далі - ЦК України).

Стаття 2 Закону України «Про кооперацію» дає визначення термінів, які вживаються в цьому Законі. Зокрема, кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Виробничий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про кооперацію» кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.

Згідно з частиною 1 статті 164 ЦК України установчим документом виробничого кооперативу є його статут, що затверджується загальними зборами його членів.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити відомості, зокрема: мету створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок повернення паю.

З матеріалів даної справи вбачається, що Кооператив «Кварц» був створений на підставі постанови КМ СРСР від 05.02.1987 року №162, яка згодом втратила чинність, при Луцькому заводі виробів із пластмас, який був зареєстрований 10.11.1988 року згідно рішення виконавчого комітету Ради народних депутатів Луцької міської ради №405 від 10.11.1988 року та затверджено статут кооперативу (а.с.11-17), зміни до якого були внесені в грудні 1990 року. На сьогодні кооператив, як самостійний, в зв'язку з припиненням дії договору між заводом виробів із пластмас і кооперативом, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як кооператив «Кварц» по виробництву товарів народного споживання, місце знаходження якого: м. Луцьк, вул. Червоноармійська (тепер вул. Героїв УПА), 86 (а.с.36-37).

Позивач ОСОБА_1 був засновником і відповідно членом Кооперативу «Кварц», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, долученими в ході апеляційного розгляду. Дані обставини сторонами не заперечувались.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними обов'язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед кооперативом та сплата визначених статутом кооперативу внесків.

У пункті 5 статуту Кооперативу «Кварц» визначено, що член кооперативу зобов'язаний: виконувати статут і правила внутрішнього трудового розпорядку кооперативу; виконувати рішення загальних зборів кооперативу; добросовісно трудитися і дотримуватися трудової дисципліни; володіти передовими методами і прийомами роботи; забезпечувати належну якість товарів народного споживання; активно брати участь в управлінні справами кооперативу; берегти і скріплювати державну і кооперативну власність.

У відповідності із статтею 13 Закону «Про кооперацію» членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу.

Водночас, частиною 2 статті 166 ЦК України передбачено, що член виробничого кооперативу може бути виключений із кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання чи неналежного виконання обов'язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших випадках, встановлених статутом кооперативу і законом.

Пунктом 23 статуту Кооперативу «Кварц» передбачено, що виключення з членів кооперативу може бути здійснено загальними зборами кооперативу як крайні заходи по відношенню до осіб, що допустили грубе або систематичне порушення трудової дисципліни, статуту чи правил внутрішнього трудового розпорядку (а.с. 13 зворот).

Отже, з аналізу вищеназваних норм і змісту самого статуту Кооперативу «Кварц» випливає, що член кооперативу може бути виключений з членів кооперативу, зокрема, - за невиконання чи неналежне виконання обов'язків, покладених на нього статутом кооперативу, або в інших випадках, встановлених статутом кооперативу і законом.

При вирішенні правомірності прийняття рішення загальними зборами кооперативу щодо виключення члена кооперативу із членів кооперативу за невиконання чи неналежне виконання обов'язків, покладених на нього статутом кооперативу, суду на підставі належних і допустимих доказів необхідно встановити, зокрема, - в чому саме проявилось невиконання або неналежне виконання обов'язків членом кооперативу, і про це зазначити у своєму рішенні. Проте, суд всупереч вимогам статтей 212, 213 ЦПК України належним чином не з'ясував ці обставини, доводи та заперечення сторін належним чином не перевірив.

Так, з пункту 3 протоколу загальних зборів кооперативу №24 від 17.10.2009 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 виключений з членів кооперативу за порушення статуту та за протиправні дії, які не сумісні з діяльністю кооперативу. Проте, в даному рішенні не вказано, яким саме чином ОСОБА_1, як член кооперативу, порушив покладені на нього статутом обов'язки, а також, які саме протиправні дії, що несумісні з діяльністю кооперативу ним були вчинені, і як слідує із змісту протоколу, підставою виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу був виступ голови кооперативу Доленко О.М. про оцінку його дій.

Представник відповідача під час апеляційного розгляду справи стверджував, що неналежне виконання обов'язків ОСОБА_1 виявилось у тому, що він ще у 1992 році допустив розтрату майна, за що і було виключено його з членів кооперативу в 2009 році, проте будь-яких беззаперечних доказів на підтвердження цієї обставини не надав.

Позивач заперечив дану обставину, пояснивши, що ніякі преси не передавав і претензій з боку кооперативу до нього щодо майна не було, аж до прийняття зборами цього рішення.

В обґрунтування своїх висновків про правомірність виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу суд покликався на показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_8, повідомлення МП «Сіріус» та акт комісії від 27.05.1993 року. Проте, як вбачається з показань зазначених свідків, ніхто з них не стверджував, що ОСОБА_1 самостійно розпорядився якимось майном кооперативу, навпаки зазначені свідки підтвердили, що з 1993 року по 2009 рік кооператив не займався виробничою діяльністю, а тому ОСОБА_1 не міг порушити статут.

Не можна погодитись з тим, що суд в обґрунтування свого висновку про те, що ОСОБА_1 не вживав заходів до збереження майна покликався на повідомлення МП «Сіріус» і акт від 27.05.1993 року (а.с.87, 88), оскільки саме цим листом директора МП «Сіріус» від 24.05.1993 року підтверджується факт збереження майна цим підприємством до 25.05.1993 року, а з акту складеного ще 27.05.1993 року слідує, що два преси були завезені в МП «Сіріус» і один з яких станом на 27.05.1993 року цим підприємством повернуто.

А враховуючи ту обставину, що членам кооперативу було відомо ще в травні 1993 року про передачу ОСОБА_1, як стверджує представник відповідача без згоди членів кооперативу, частини майна МП «Сіріус», однак як підтвердили зазначені свідки в суді першої інстанції і встановлено в ході апеляційного розгляду, що в період з 1992 року по 2009 рік Кооперативом «Кварц» неодноразово проводились збори його членів, однак жодного разу не вирішувалось питання щодо притягнення ОСОБА_1, як члена кооперативу до відповідальності або виключення його з членів кооперативу за розтрату майна чи інші порушення статуту кооперативу, то не можна погодитись з висновком суду про правомірність виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу з підстав, зазначених в рішенні зборів.

За таких обставин, оспорюване позивачем рішення щодо його виключення з членів кооперативу є незаконним, так як відповідач у відповідності до 57-60 ЦПК України не довів правомірності його прийняття належними та допустимими доказами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, які виникли між сторонами, не перевірив належним чином доводів кожної зі сторін, в порушення вимог ст.212 ЦПК України не дав належної правової оцінки всім встановленим обставинам та наявним у справі доказам в їх сукупності, у зв'язку з чим рішення в частині відмови в позові про визнання незаконним рішення загальних зборів Кооперативу «Кварц» №24 від 17 жовтня 2009 року в частині виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу (п.3) ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, оскаржуване рішення суду в частині відмови в позові про визнання незаконним рішення загальних зборів Кооперативу «Кварц» №24 від 17 жовтня 2009 року в частині виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу (п.3) на підставі статті 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення цієї частини позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду в частині відмови в позові про визнання незаконним пункту 4 рішення зборів членів Кооперативу «Кварц» від 17.10.2009 року про прийняття у власність кооперативу приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Героїв УПА (колишня вул. Червоноармійська), 86, оскільки таким рішенням права позивача не порушені, а вирішення кооперативом цього питання не виходить за межі повноважень зборів кооперативу, які передбачені статтею 15 Закону України «Про кооперацію».

Та обставина, що спірне приміщення до червня 1989 року належало Кооперативу «Луч», після ліквідації якого було передано Кооперативу «Кварц» поряд з іншим майном членами Кооперативу «Луч», як пайові внески в зв'язку з прийняттям їх в члени Кооперативу «Кварц», підтверджується наявними у справі доказами (а.с.6-11, 18) та встановлена рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 29.03.2012 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Волинської області від 22.05.2012 року, ухваленого в справі за позовом ОСОБА_5 до Кооперативу «Кварц» про визнання права власності на нежитлове приміщення (а.с.43-47).

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та з матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що власником нежитлового приміщення по вул. Героїв УПА, 86 (вул. Червоноармійська) є Кооператив «Кварц», форма власності колективна.

Представник відповідача в даному судовому засіданні пояснив, що колишні члени Кооперативу «Луч» були прийняті в члени Кооперативу «Кварц» і ними було передано майно, в тому числі і спірне нежитлове приміщення, яке вони отримали після ліквідації Кооперативу «Луч», як пайові внески. Пайовий фонд і інші фонди в Кооперативі «Кварц» не формувалися.

На думку колегії суддів, оспорюване рішення кооперативу в цій частині відповідає положенням статті 19 Закону України «Про кооперацію», відповідно до яких джерелом формування майна кооперативу є, серед іншого, майно, добровільно передане кооперативу його членами, а тому підстав для скасування рішення суду про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог, колегія суддів не вбачає.

Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції, суд відповідно до частини 5 статті 88 ЦПК України стягує з відповідача Кооперативу «Кварц» на користь позивача ОСОБА_1 164 грн. 65 коп. (107,30 + 57,35) сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2012 року у даній справі в частині відмови ОСОБА_1 у визнанні незаконним та скасуванні пункту 3 рішення загальних зборів кооперативу «Кварц» по виробництву товарів народного споживання №24 від 17 жовтня 2009 року щодо виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу, скасувати та прийняти нове.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення загальних зборів кооперативу «Кварц» по виробництву товарів народного споживання №24 від 17 жовтня 2009 року щодо виключення ОСОБА_1 з членів кооперативу.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з кооперативу «Кварц» по виробництву товарів народного споживання на користь ОСОБА_1 164 (сто шістдесят чотири) грн. 65 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді

,