Справа № 0301/3680/2012 Провадження №11/773/141/13 Головуючий у 1 інстанції:Пікула Н.В. Категорія: ч.4 ст. 152 КК України Доповідач: Матат О. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 березня 2013 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:
Головуючого-судді Матата О.В.,
суддів Міліщука С.Л., Борсука П.П.,
з участю прокурора Плечій О.М.,
засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_4 на вирок Володимир-Волинського міського суду від 26 грудня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Зазначеним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя с. Рогожани Волинської області, громадянина України, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, засуджено за ч.4 ст.152 КК України на 11 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання йому постановлено обчислювати з моменту затримання з 23.08.2012 року.
Запобіжний захід засудженому залишено попередній - тримання під вартою.
Вироком вирішено долю судових витрат та речових доказів.
ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 20 серпня 2012 року близько 22 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в малолюдному місці - на березі сільського ставка в с. Рогожани, Володимир-Волинського району, керуючись низькими спонуканнями для задоволення своїх сексуальних бажань, посягаючи на статеву свободу та недоторканість особи, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер свої дій, шляхом застосування фізичного насильства щодо малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, повалив її на землю та використовуючи свою перевагу в силі щодо потерпілої, котра у вказаній обстановці перебувала у безпорадному стані, не реагуючи на її неодноразові прохання та вмовляння припинити вказані дії, подолавши її опір, вступив з нею у статеві зносини природнім способом, внаслідок чого заподіяв їй легкі тілесні ушкодження, принизив її гідність та спричинив моральні страждання.
Своїми умисними діями, які виразились у зґвалтуванні, тобто статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства, вчиненими щодо малолітньої особи, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.4 ст. 152 КК України.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_2 просить врахувати як пом'якшуючу обставину відповідно до ст.66 КК України те, що він перебуває на обліку в туберкульозному диспансері. Вказує, що під час його допиту працівниками міліції не було надано йому захисника, чим порушено його право на захист, а визнавальні покази надав слідству під психологічним тиском з боку працівників міліції. Просить викликати в судове засідання та повторно допитати потерпілу ОСОБА_5, свідка ОСОБА_6, слідчу ОСОБА_1, а також експертів. Зазначає, що він вчинив розбещення щодо потерпілої, проте її не гвалтував.
У своїй апеляції захисник ОСОБА_4 вказує, що вина засудженого в судому засіданні не була доведена, оскільки визнавальні покази ОСОБА_2 слідству надав під психологічним тиском, а в подальшому під час проведення відтворення обстановки та обставин подій та у судовому засіданні вину визнавав частково та стверджував, що до потерпілої чіплявся і намагався її зґвалтувати, однак не зґвалтував. Про що свідчать висновки судово-медичної та судово-цитологічної експертиз, які не змогли підтвердити статевого акту. Просить вироку суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляцій, засудженого та його захисника, які просили задовольнити апеляції, міркування прокурора про залишення апеляцій без задоволення і вироку - без зміни, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, (а.с.131) та протоколу ознайомлення підозрюваного (обвинуваченого) з його правом на захист (а.с.133) при затриманні засуджений ОСОБА_2 відмовився від допомоги захисника, про що написав власноручно у відповідних протоколах і поставив свій підпис, таким чином не можна вважати, що він був допитаний проти його волі без участі захисника.
Згідно протоколу явки з повинною (а.с.129) ОСОБА_2 зізнався у вчиненні інкримінованого йому злочину, письмово підтвердив, що показання написані ним без будь-якого психологічного та фізичного тиску. Також про його добровільне зізнання свідчить і те, що під час обрання щодо нього запобіжного заходу в суді він визнавав свою вину та не заявляв про незаконні дії чи тиск з боку працівників міліції.
На час, коли органу досудового слідства стало відомо про психічне захворювання ОСОБА_2, йому було призначено захисника і в подальшому замінено на захисника за угодою.
Та обставина, що ОСОБА_2 має певні психічні вади, не була відома на час написання ним явки з повинною, його допиту і відтворення з ним обстановки і обставин події, а в подальшому в присутності захисника він з різних причин відмовлявся від дачі показань.
Хоча ОСОБА_2 як підозрюваний був допитаний без участі захисника, він детально розповідав про обставини згвалтування потерпілої і саме такі його показання повністю узгоджуються з показаннями потерпілої.
Доводи захисника про те, що висновки судово-медичної та судово-цитологічної експертиз не змогли підтвердити статевого акту не є обґрунтованими. Так згідно висновку експерта №208 від 28.09.2012 року (а.с. 100-103) на статевому органі засудженого виявлено сліди, які можуть походити за рахунок змішування клітин ОСОБА_2 та вагінальних виділень потерпілої. На штанах, належних ОСОБА_2, знайдено кров людини і епітеліальні клітини особи жіночої генетичної статі, які можуть походити зі слизової оболонки піхви. На трусах, належних ОСОБА_2, знайдено кров особи жіночої статі (вміст глікогену в цитоплазмі частини клітин дозволяє припустити їх вагінальну природу).
Згідно висновку експерта №282 від 11 жовтня 2012 року на тілі потерпілої виявлено наступні тілесні ушкодження: синці правої руки, правої ноги, надрив дівочої пліви; до події 20.08.2012 року обстежувана статевим життям не жила; наявність даних тілесних ушкоджень можуть бути розцінені як специфічні ознаки, що свідчать про проведення відносно неї статевого акту, найвірогідніше, насильницького характеру.
Окрім цього наявність статевого акту між потерпілою і засудженим підтверджується і показаннями потерпілої, численних свідків, яким потерпіла одразу або на наступний день розповіла про вчинений злочин. Дані показання не суперечать ні один одному ні визнавальним показанням засудженого і є послідовними, повними і вичерпними.
Вищезазначене дає достатні підстави вважати, що між потерпілою та засудженим відбувався статевий акт насильницького характеру для потерпілої.
Колегія суддів вважає за недоцільне проводити повторний допит вказаних засудженим осіб, оскільки показання цих осіб як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні є повними та вичерпними.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 підставно визнаний винним у вчиненні інкримунованому йому злочину і призначене йому судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі на 11 (одинадцять) років не суперечить законодавству, є необхідним для забезпечення вимог, які передбачені кримінальним і кримінальним процесуальним законодавством України, відповідає вчиненому і даним про особу засудженого. Покарання йому призначено ближче до мінімально можливого, а для застосування щодо ОСОБА_2 ст.69 КК України законних підстав немає.
Твердження засудженого про те, що відповідно до ст.66 КК України при постановленні вироку необхідно врахувати таку пом'якшуючу обставину як перебування його на лікуванні у туберкульозному диспансерному не може братися до уваги, оскільки у переліку пом'якшуючих обставин, передбачених вказаною статтею КК України, які обов'язково повинні бути враховані, таке не передбачено.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Володимир-Волинського міського суду від 26 грудня 2012 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий:
Судді:
Судове рішення № 29738743, Апеляційний суд Волинської області було прийнято 05.03.2013. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 0301/3680/2012. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: