Рішення № 29761712, 06.03.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-ц/778/1115/ 2013 р. Головуючий у 1 інстанції: Яцун О.С.

Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.

РІШЕННЯ

Іменем України

26 лютого 2013 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Онищенка Е.А.

Суддів: Ломейка В.О.

Дзярука М.П.

При секретарі: Камінській О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.. А.М. Кузьміна», третя особа:відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Запоріжжі про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.. А.М. Кузьміна», третя особа:відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Запоріжжі про відшкодування моральної шкоди, який згодом уточнила.

В обґрунтування позову зазначала, що з відповідачем вона перебувала в трудових відносин з 1980 року. 01 серпня 2012 року була звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України, в зв'язку з виходом на пенсію.

З 2006 року вона постійно хворіє.

За результатами розслідування хронічного професійного захворювання згідно п.14 акту форми П-4 їй встановлено діагноз: Хронічне обструктивне захворювання легень 1-2 ступеня, ЛН 1-2 ступеня. Вібраційна хвороба першого ступеня з периферичним ангіодистонічним синдромом.

За результатами останнього висновку МСЕК від 31.07.2012 року їй було встановлено третю групу інвалідності з 50% стійкої втрати професійної працездатності безстроково, також визначена потреба в додаткових видах допомоги, а саме: стаціонарне лікування в пуль монологічному відділенні, санаторно-курортне лікування.

В зв'язку з отриманим професійним захворюванням їй було завдано моральну шкоду, яка полягає в наступному: були порушені нормальні життєві зв'язки, вона була позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває слабкість, втому, сильний головний біль, головокружіння, в зв'язку з чим порушився нормальний сон.

Через стан здоров'я вона позбавлена можливості працювати в металургійній галузі, в зв'язку з чим не може матеріально забезпечити свою родину, а її заробітна плата була основним засобом існування родини.

Розмір завданої моральної шкоди вона оцінює в 90 000 грн.

Виходячи з вищевикладеного ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача на її користь 90 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті професійного захворювання отриманого на виробництві.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.. А.М. Кузьміна» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 3 000 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, стягнути з ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.. А.М. Кузьміна» на її користь моральну шкоду в розмірі 90 000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції зясував всі обставини справи, правильно встановив правовідносини сторін, дав належну оцінку доказам у справі та дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується і колегія суддів, оскільки такий висновок відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтями 13, 26 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Роботодавець зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог з охорони праці іншим юридичним, фізичним особам і державі, на загальних підставах, передбачених законом.

За змістом цієї норми роботодавцями мають відшкодовуватись збитки, що не пов'язані зі сплатою страховиком витрат на соціальні послуги та інші виплати, які прямо визначені у законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи і сторони визнають, що ОСОБА_3., перебувала у трудових відносинах з відповідачем . Працювала машиністом крану металургійного виробництва в каправому цеху. У зв'язку з тим, що позивач тривалий час працювала в умовах впливу шкідливих факторів більше 32-х років, вона отримала професіональне захворювання, з вини відповідача, що підтверджується Актом розслідування професіонального захворювання (а/с 7). За результатами МСЕК позивач визнана інвалідом 3 групи з 50% втрати професійної працездатності.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що внаслідок професійного захворювання ОСОБА_3., змушена тривалий час знаходитися на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відчуває фізичний біль, не може вести активний спосіб життя, все це негативно відобразилось на житті позивача, на його відносинах з оточуючими, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що призводить до моральних страждань.

Доводи відповідачів, щодо відсутності вини відповідача в виникненню професійного захворювання позивача та що він свідомо припускався його, спростовуються матеріалами справи: Актом розслідування професіонального захворювання, Довідкою МСЕК, Повідомленням про професійне захворювання.

Разом з цим судова колегія вважає, що суд першої інстанції при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди позивачу відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України припустився помилки.

З урахування наведених доказів моральних страждань в наслідок ушкодження здоров'я, яки привели к хронічному обструктивному захворюванню легень першої-другої стадії, бронхит 1-2 стадії, ємфиземи легень 1-2 стадії, вібраційної хвороби 1-го ступеню і наслідки постійного лікування (а.с. 7-8,11 14, 26 ). , судова колегія вважає, що розмір моральної шкоди складає 15 000 грн.

У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України позивачка як сторона, яка приймала участь у справі не довела суду ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, а саме не довела, що розмір моральної шкоди складає 90 000 грн.

З огляду наведеного суд апеляційної інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України рішення районного суду змінює в частині визначеного розміру відшкодування моральної шкоди. Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2013 року по цій справі в частині визначеного розміру моральної шкоди змінити та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.. А.М. Кузьміна» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: