Ухвала суду № 29761720, 06.03.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц-/778/1468/13 Головуючий у 1-й інстанції Гончаренко П.П.

Суддя-доповідач Воробйова І.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Боєвої В.В.

суддів Воробйової І.А., Маловічко С.В.,

при секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 28 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні шляхом виселення та зняття з реєстрації та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИЛА :

У травні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні шляхом виселення та зняття з реєстрації.

В позові позивач зазначав, що на підставі заповіту, його племінника ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, позивач отримав у спадщину житловий будинок АДРЕСА_1.

У вказаному будинку зареєстровані: дружина померлого - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, що є доньками ОСОБА_2 від іншого шлюбу.

Після отримання спадщини та пред'явлення документів на будинок, позивач запропонував відповідачам звільнити будинок та забрати свої речі, однак такі пропозиції були відхилені. Відповідачі перешкоджають позивачу вільно заходити до будинку та користуватись ним.

На підставі викладеного, позивач просив суд, усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_5 будинком АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 з вказаного житлового будинку та зняти з реєстрації місця проживання відповідачів у справі. Судові витрати покласти на відповідачів.

Не погоджуючись з позовом, у вересні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5, третя особа Запорізька районна державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, в якому зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її чоловік, ОСОБА_6, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 11 вересня 2009 року.

Після смерті чоловіка відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1. Коли вона звернулась до нотаріальної контори, їй було повідомлено, що за життя ОСОБА_6 склав заповіт на користь ОСОБА_5

Заповіт, складений 02 липня 2010 року ОСОБА_8 є недійсним, у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 тривалий час хворів на туберкульоз. В червні 2010 року його хвороба загострилась, стан здоров'я погіршився, тому виникла необхідність госпіталізувати його до КУ «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер», де він знаходився на стаціонарному лікуванні до часу смерті.

Під час складання заповіту ОСОБА_6 перебував у тяжкому стані, він не розумів значення своїх дій.

На підставі викладеного, позивач просила суд, визнати заповіт ОСОБА_6, посвідчений 02 липня 2010 року, недійсним.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 28 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.

Усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_5 будинком АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_1.

Знято з реєстрації місця проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з адреси: будинок АДРЕСА_1.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зазначає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, при ухваленні рішення порушено норми матеріального права, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволені позову ОСОБА_5 відмовити, позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 виданого Кушугумською селищною радою Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб 11.09.2007 року, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис №29.

Відповідно до заповіту складеному 02.07.2010 року ОСОБА_6 заповів все своє майно ОСОБА_5, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано в реєстрі за №506.

Згідно Журналу обліку викликів нотаріуса для вчинення нотаріальних дій поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса 02.07.2010 року, вказано, що у зв'язку з лікуванням ОСОБА_6 в диспансері у період часу з 11-00 до 12-00 нотаріус ОСОБА_10 виїздила для вчинення нотаріальних дій. Згідно реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса, який посвідчений в обласному проти сухотному клінічному диспансері за адресою м.Запоріжжя, вул.Перспективна, 2.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.03.2001 року спадкоємцем майна зазначеного у заповіті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_5, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 .

Згідно витягу про державну реєстрацію прав, власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_5

Згідно домової книги в зазначеному житловому будинку зареєстровані: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2 1964 р.н.

Відповідачі були зареєстровані у вказаному будинку як члени сім'ї власника, що належав ОСОБА_6, який приходився ОСОБА_2 чоловіком і помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до постанови про відмову у порушенні кримінальної справи 21.09.2010 року до Запорізького РВ із заявою звернувся ОСОБА_5, який повідомив, що у нього з ОСОБА_2 відбувся конфлікт при розподілі майна.

Між сторонами склалися неприязні стосунки, добровільно виселятися зі спірного буднику відповідачі не бажають.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_5 вбачається, що він пред'явив позов про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням з підстав, визначених ст. 116 ЖК України.

За правилами ст.319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на свій розсуд.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, зокрема, шляхом усунення перешкод у здійсненні користування майном особами, у яких відпали підстави для такого користування.

Виходячи з положень ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням у обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Як вбачається з матеріалів справи, наданих доказів відповідачі чинять ОСОБА_5 перешкоди у користуванні належним йому на праві власності будинком. Угоди між відповідачем та позивачем щодо порядку користування вказаним будинком не було.

Права відповідачів на проживання у будинку похідні від прав колишнього власника будинку ОСОБА_6, членом сім'ї якої вони були та за згодою якого проживли у будинку. Проте новим власником будинку з 2010 року є ОСОБА_5 і відповідно до ст. 391 ЦК України має право вимагати від відповідачів усунути перешкоди у користуванні його власністю.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі мають право користуватися спірним будинком нарівні з власником, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, безпідставні. Самостійного права користування вказаним жилим приміщенням відповідачі не набули. З припиненням права власності особи на житлове приміщення члени сім»ї такої особи також втрачають право користування цим приміщенням і підлягають виселенню за позовом нового власника.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглянувши позовні вимоги дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині усуненення перешкоди у здійсненні права власності на будинок ОСОБА_5 шляхом виселення із вказаного будинку та зняття з реєстраційного обліку відповідачів.

ОСОБА_2 за зустрічною позовною заявою просила визнати недійсним заповіт від 02.07.2010 року, складений ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11, у зв'язку з тим, що існують підстави, що викликають сумнів у дійсності оспорюваного заповіту та вказують на те, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, про що на її думку вказує те, що ОСОБА_6 на час складання заповіту вже тривалий час перебував у тяжкому хворобливому стані оскільки хворів на туберкульоз легенів та був госпіталізован до КУ «Запорізький обласний протитуберкульозний клінічний диспансер», знаходився під дією ліків.

Згідно із частинами 1,2 ст.1257 ЦК України заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Висновок суду про те, що відсутні підстави для визнання заповіту недійсним, колегія суду вважає обґрунтованим, оскільки згідно матеріалів справи вбачається, що приватним нотаріусом ОСОБА_10 при посвідченні оспорюваного заповіту було дотримано вимоги чинного законодавства, зокрема, ст.207 ЦК України та Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України N 18/5 від 14 червня 1994 року.

Заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти:

в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі;

складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Однак, в ході судового розгляду не було здобуто доказів та ОСОБА_2 не доведено, що заповідач ОСОБА_6 у момент складання заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними.

Натомість проведеною у справі посмертною судово-психіатричною експертизою не зроблено висновку про абсолютну неспроможність спадкодавця у момент складання ним заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права не приймаються до уваги.

Порушення норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у рішенні.

За правилами ч.2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержання норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів , -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 28 січня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: