Ухвала суду № 29755116, 09.06.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2011 р.справа № 2а-6010/09/1170

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.

за участю представників сторін:

позивача : - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.12.2009р. у справі № 2а-6010/09/1170

за позовом Приватного підприємства "Приватна агрофірма "Мюннт"

до Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Приватна агрофірма "Мюннт" (далі -ПП «ПА «МЮННТ», Підприємство) звернулось з адміністративним позовом до Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції (далі -Кіровоградська МДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000012310/2 від 29.04.2009 р.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.12.2009 р. у справі № 2а-6010/09/1170 (суддя Пасічник Ю. П.) адміністративний позов до Кіровоградської МДПІ задоволено частково: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 97694 грн.

Постанова суду в частині, якою позовні вимоги задоволені, мотивована тим, що відомості зустрічної перевірки контрагента позивача підтверджують дані, відображені позивачем, порушення, допущені при складанні первинних документів не спростовують факту здійснення господарської операції на підставі договору № 12; несвоєчасне перерахування позивачем сум податку на додану вартість на спеціальний рахунок не передбачає відповідальності за ч.2 п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградською МДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.12.2009 р. у справі № 2а-6010/09/1170 в частині задоволення позову, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував розбіжностей в первинних бухгалтерських документах позивача, які підтверджують факт здійснення господарських операцій; судом не з'ясовано реальності здійснення господарської операції; судом не досліджено, чи були спрямовані дії позивача на безпідставне одержання коштів з державного бюджету; порушення строків перерахування коштів на спеціальний рахунок вважається використанням коштів не за цільовим призначенням.

ПП "ПА "Мюннт" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.12.2009 р. цілком обґрунтованою та правомірною.

22.12.2010 р. Кіровоградською МДПІ подано до апеляційного суду клопотання про заміну відповідача в зв'язку з реорганізацією на Долинську міжрайонну державну податкову інспекцію.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання призначеного на 09.06.11 року не з'явились представники сторін. З урахуванням наявних в справі матеріалів,раніше наданих пояснень,нез'явлення в судове засідання представників сторін не заважає розгляду скарги.

Матеріалами справи встановлено наступне: Кіровоградською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП «ПА «МЮННТ»з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період 01.01.2007 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої складено акт № 17/23-10/20660017 від 26.12.2008 р. (а. с.30-73).

Згідно висновків акту перевіркою, зокрема, встановлені наступні порушення:

1. п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану

вартість" та п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. № 271 далі -Порядок № 271), Підприємством до складу податкового кредиту віднесено ПДВ на загальну суму 72 500 грн., в т. ч. в липні 2007 р. -70 833,33 грн. та березні 2008 р.-1666,67 грн.).

2. п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану

вартість» та п.4 Порядку № 271 Підприємством до складу податкового зобов'язання за вересень 2007 року не включено ПДВ на загальну суму 25 000 грн.

3. п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану

вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2007 р. на суму 388 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки 15.01.2009 р. Кіровоградською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012310/0 про визначення Підприємству податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 98 082 грн., з яких: 388 грн. -за основним платежем та 97 694 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підприємством застосовано процедуру адміністративного оскарження, за результатами розгляду якої відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000012310/2 від 29.04.2009 р. про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість з визначенням вищевказаних сум (а. с.74, 75).

Як зазначено вище, скаржником (Кіровоградською МДПІ) оскаржено постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.12.2009 р. у частині позовних вимог, задоволених судом першої інстанції, тобто щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012310/2 від 29.04.2009 р. в частині донарахованої суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 97 694 грн.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає правомірною та обґрунтованою постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.12.2009 р. у даній справі, а апеляційну скаргу Кіровоградської МДПІ такою, що не підлягає задоволенню,виходячи з наступного:

1. В акті перевірки зазначено, що безпідставно та в порушення вимог п.п.7.4,1, п.7.4. ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 1б8/97-ВР (далі -Закон № 168) та п.4 Порядку № 271 до складу податкового кредиту віднесено ПДВ на загальну суму 72 500 грн. (70 833,33 грн. та 1666,67 грн. відповідно) згідно податкової накладної № 17 від 31.07.2007 р. та розрахунку № 3 від 28.12.2007 р. коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної № 17 від 31.07.2007 р., виданих СФГ «Максим», с.Тернівка Криворізького району, за пшеницю 3 класу (а. с.41).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону № 168 датою виникнення прана платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - а разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та с підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п.6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 165 податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку па додану вартість.

Так, 20.07.2007 р. між СФГ «Максим»(Продавець) та ПП «ПА «МЮННТ»(Покупець) укладений договір купівлі-продажу пшениці № 12 (а. с.8, 9), оплата якої здійснено Підприємством безготівковими коштами згідно платіжних доручень № 173 від 27.07.2007 р. №174 від 27.07.2007 р., № 203 від 31.07.2007 р. у сумі 335 000 грн. Крім того, відповідачем 02.08.2008 р. згідно платіжного доручення № 208 перераховано на розрахунковий рахунок продавця 10 000 грн. з призначенням платежу: згідно рахунку б/н від 31.07.2007 р. за пшеницю у т. ч. ПДВ 20 % - 1666,67 грн.

По вказаним операціям СФГ «Максим»виписало для позивача податкову накладну №17 від 31.07.2007 р. та розрахунок № 3 від 28.12.2007 р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 17 від 31.07.2007 р.

Отже, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що з урахуванням правила першої події (п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України № 168) право позивача на податковий кредит виникло після сплати грошових коштів в оплату товару пшениці.

Судом першої інстанції встановлено і не спростовується скаржником, що податкові зобов'язання СФГ «Максим», по сплаті податку на додану вартість, визначеного в податковій накладній № 17 від 31.07.2007 р. та розрахунку № 3 від 28.12.2007 р., знайшли своє відображення у податковому обліку СФГ «Максим»(а. с.10-13).

Згідно п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327, перевірки суб'єкту господарювання податковими органами проводяться для встановлення відсутності чи наявності фактів порушення податкового, валютного чи іншого законодавства суб'єктом господарювання.

Тобто мотивувальна частина акту перевірки повинна містити факт порушення податкового законодавства.

Як вбачається з довідки Криворізькою МДПІ про результати невиїзної документальної перевірки СФГ «Максим»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП ПА «МЮННТ»за період з 01.07.2007 р. по 31.07.2007 р., перевіркою не встановлено розбіжностей з відомостями отриманим від ПП «ПА «МЮННТ», яка мала правові відносини з платником податків. Даною перевіркою встановлено відображення в податковому обліку СФГ «Максим»результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ПП «ПА «МЮННТ».

Таким чином, в ході проведення перевірки не встановлено факту порушення позивачем податкового законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону № 168 та п.4 Порядку № 271 щодо віднесення до складу податкового кредиту ПДВ на загальну суму 72 500 грн. (в т. ч. у липні 2007 р. -70 833,33 грн. та у березні 2008 р.-1666,67 грн.).

2. В акті перевірки зазначено, що в порушення п.п.7.3.1. п. 7.3. ст. 7, п.11.29 ст.11 Закону № 168 та п.4 Порядку № 271 до складу податкового зобов'язання Підприємством не включено ПДВ на загальну суму 25000 грн., згідно податкової накладної № 22 від 28.09.2007, виданої ДАК «Хліб України», м.Київ за надані послуги по переробці пшениці (а. с.37).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП ПА «МЮННТ»у вересні 2007 року з ДАК «Хліб України»укладено договір про надання послуг по переробці 100 т пшениці 2 класу та 600 т пшениці 3 класу. Вартість виконаних робіт становила 150 000 грн., у т. ч. ПДВ 25 000 грн. ПП «ПА «МЮННТ»виписано податкову накладну № 22 від 28.09.2007 р. на суму 150000 грн., в т.ч. ПДВ 25 000 грн.

Так, згідно п.11.29 ст.11 Закону № 168 до 1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271 затверджений Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (Порядок № 271).

Відповідно до абз.2 п.4 Порядку № 271 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету.

З наведеного положення п.4 Порядку № 271 вбачається, що відповідальність встановлена лише за неперерахування коштів на спецрахунок, а не за їх несвоєчасне перерахування.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП ПА «МЮННТ»у вересні 2007 року з ДАК «Хліб України»укладено договір про надання послуг по переробці 100 т пшениці 2 класу та 600 т пшениці 3 класу. виписано податкову накладну № 22 від 28.09.2007 р. на суму 150000 грн., в т.ч. ПДВ 25 000 грн.

ПДВ у сумі 25 000 грн. ПП «ПА «МЮННТ»не перерахована на спеціальний рахунок у термін виникнення податкового зобов'язання. Фактичне перерахування суми податку на додану вартість за вказаною операцією на спеціальний рахунок було здійснено в листопаді 2007 року.

Отже, в даному випадку позивачем перераховані кошти в листопаді 2007 року, тобто на момент перевірки (грудень 2008 р.) вказані кошти вже були перераховані, що не спростовується відповідачем, тому вказані кошти не можуть бути стягнуті до бюджету.

З огляду на викладене, колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає неправомірним висновок податного органу про порушення позивачем п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону № 168 та п.4 Порядку № 271 щодо не включення Підприємством до складу податкового зобов'язання за вересень 2007 року ПДВ на загальну суму 25 000 грн.

3. Щодо порушення п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану

вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2007 р. на суму 388 грн., яке полягало у не включенні Підприємством до складу податкових зобов'язань загальної декларації суми податку на додану вартість в розмірі 388 грн. за реалізацію в січні, червні, вересні 2007 року мішків цукру (а. с.36), то вказане порушення встановлено судом, не спростовується позивачем і не оскаржено в цій частині відповідачем.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Кіровоградської МДПІ щодо скасування спірної постанови в частині позовних вимог, задоволених судом першої інстанції, щодо правомірного скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012310/2 від 29.04.2009 р. в частині донарахованої суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 97 694 грн.

Клопотання відповідача про заміну Кіровоградської МДПІ в зв'язку з реорганізацією на Долинську міжрайонну державну податкову інспекцію підлягає задоволенню на підставі ст.55 КАС України та відповідно до доданих в обґрунтування документальних доказів (а. с.10-12).

Керуючись ст.55, ч.1 ст.195, ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Замінити відповідача - Кіровоградську міжрайонну державну податкову інспекцію -правонаступником -Долинською міжрайонною державною податковою інспекцією.

Апеляційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.12.2009 р. у справі № 2а-6010/09/1170 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.12.2009 р. у справі № 2а-6010/09/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко