Ухвала суду № 29754951, 06.09.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2012 р. справа № 2а-3878/09/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.

без представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 р. у справі № 2а-3848/09/1170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Етал"

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Науково-виробниче об'єднання „ЕТАЛ" (далі -ВАТ „НВО „ЕТАЛ", Товариство) звернулось з адміністративним позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду, в якому просило скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградській області (далі - Олександрійська ОДПІ) № 0000072310/3 від 13.03.2009 р.,

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000032200/3 від 13.03.2009 р.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009р. у справі № 2а-3878/09/1170 (суддя Яковлєв О. В.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано підтвердженням матеріалами справи того факту, що ВАТ "НВО "ЕТАЛ", маючи виробничі потужності, проводить поліпшення основних фондів, шляхом створення допоміжних агрегатів: "стенд перевірки, верстат для завивки, верстат гібочний, комплекс очистки плат", які спрощують процес виробництва. Таким чином, порушення щодо виробництва основних фондів, на які відраховується амортизація і за рахунок яких завищено валові витрати, відповідачем не доведені. Безпідставним також є висновок відповідача про необхідність обґрунтування понесених витрат відповідно до договору доручення від 16.02.2007 р. № 073-9/303, оскільки суб'єкт господарювання на власний розсуд визначає шляхи отримання прибутку, суми витрат пов'язані з його отриманням та партнерів, з якими співпрацює. Щодо порушень валютного законодавства за експортними договорами, в період з 1998 року по 2001 рік, то виявлені порушення згідно письмових заперечень відповідача переписані з акту попередньої перевірки.

Не погодившись з постановою суду, Олександрійською ОДПІ подано апеляційну скаргу згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 р. у справі № 2а-3878/09/1170, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не дослідив обставини, встановлені в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідно до приписів ст. 196 ч.4 КАС України не перешкоджає розгляду справи .

Обставини, пов'язані з проведенням Олександрійською ОДПІ виїзної планової перевірки ВАТ „НВО „ЕТАЛ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2008 р. (№ 459/23-10-05814256 від 01.08.2008р., а. с.10-45), встановлені під час цієї перевірки порушення, зміст цих порушень, зміст прийнятих на підставі вказаного акту перевірки спірних податкового повідомлення-рішення (а. с.58) і рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (а. с.59) та результати процедури адміністративного оскарження відображені в постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Так, позивачем оскаржені до суду винесені за результатами застосованої процедури адміністративного оскарження:

- податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000072310/3 від 13.03.2009 р. на загальну суму податкового зобов'язання з податку на прибуток 116 742,17 грн. (у т. ч. 67 771,97 грн. -за основним платежем, 48 970,20 грн. -штрафні (фінансові) санкції) (а.с.103), винесене за порушення Товариством положень п.п.5.4.9 п.5.4., п.п.5.3.9. п.5.3., п.п.5.3.2 п.5.3. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягає у неправомірному віднесенні до складу валових витрат Товариства витрат по утриманню бази відпочинку „Штормове", витрат за послуги, надані позивачем ТОВ „ТРЕІ-УКРАЇНА", та витрат на виготовлення позивачем основних фондів;

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000032200/3 від 13.03.2009 р. на суму 1700 грн. (а. с.104) за порушення Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління НБУ, яке полягає у не відображенні Товариством простроченої дебіторської заборгованості у складі декларації про валютні цінності.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Олександрійської ОДПІ, виходячи з наступного:

Податкове повідомлення-рішення № 0000072310/3 від 13.03.2009 р. на загальну суму 116 742,17 грн.

Щодо порушення позивачем п.п.5.4.9 п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при включенні до валових витрат Товариства витрат по утриманню бази відпочинку «Штормове» у сумі 115 118 грн.

Відповідно до підпункту 5.4.9 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі -Закон № 334до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації).

За позицією податкового органу утримання бази відпочинку «Штормове»(витрати, понесені позивачем на вартість матеріалів та МШП, вартість ТЗР та авто послуг тощо) не є господарською діяльністю Товариства, оскільки господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 Закону № 334).

Крім того, в акті перевірки зазначено, що продаж путівок Товариство здійснювало за пільговими цінами, які були нижчі за собівартість путівок, але порушень податкового законодавства, до якого такий продаж привів, не вказано.

Колегія суддів вважає посилання на порушення Товариством п.п.5.4.9 п.5.4 ст.5 Закону № 334 безпідставним, оскільки база відпочинку «Штормове»використовується для можливості надання відпочинку працівникам та дітям працівників Товариства, тобто використовується в господарській діяльності, а наявність доходу у сумі 83288,27 грн. підтверджується довідкою продажу путівок на базу відпочинку «Штормове»(а. с.111) і не спростовується відповідачем. Тому, ті доводи, які викладені в апеляційній скарзі з даного питання, є недостатньо обґрунтованими та такими, що на думку судової колегії спростовують висновок суду першої інстанції щодо правомірності включення позивачем до валових витрат суми у розмірі 115 118 грн.

Щодо порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при включенні до валових витрат Товариства витрат по послугах, наданих ТОВ „ТРЕІ-УКРАЇНА" у сумі 211 346 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2007 р. між ТОВ «ТРЕІ-УКРАЇНА»(Повірений) та ВАТ «НВО «ЕТАЛ»(Довіритель) укладений договір № 073-9/303 (далі -Договір доручення), згідно умов якого Повірений за винагороду зобов'язується проводити пошук замовлень та збут пристроїв зроблених Довірителем (а. с.118, 119).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 2 та 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, діючим законодавством не встановлено особливих вимог до документів на підтвердження витрат на виконання договору доручення.

Як свідчать матеріали справи, виконання ТОВ «ТРЕІ-УКРАЇНА»зобов'язань за Договором доручення щодо пошуку замовлення та збуту виготовлених позивачем щитів розподільчих підтверджується укладеним між позивачем (Продавець) та ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг»(Покупець) договору № 2266 від 13.04.2007 р. на придбання щитів розподільчих (а. с.112-117).

Також виконання сторонами умов вказаного Договору доручення підтверджується актом здачі приймання-робіт від 23.07.2007 р. (а. с.122), рахунком-фактурою № 102 від 23.07.2007 р. на оплату виконаних ТОВ «ТРЕІ-УКРАЇНА»робіт з пошуку замовлень на щити розподільчі (а. с.121), платіжним дорученням № 640 від 20.07.2007 р. про оплату з боку ВАТ «НВО «ЕТАЛ»отриманих послуг на суму 253615 грн. (без ПДВ 211 346 грн.) (а. с.120), податковою накладною від 23.07.2007 р. (а. с.123), листами, протоколами узгодження ціни та іншими технічними документами (а. с.124-152).

Отже, заперечення щодо правильного відображення позивачем у податковому і бухгалтерському обліку вказаної господарської операції у податкового органу відсутні.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що надані ТОВ «ТРЕІ-УКРАЇНА» послуги підтверджуються належним чином оформленими документами.

Посилання скаржника на те, що за результатами пошуку Повіреного замовником щитів стало підприємство, з яким позивач вже мав у минулому тривалі стосунки (ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг»), а не новий контрагент, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, по-перше, відсутність нових постачальників не є доказом відсутності надання таких послуг, по-друге, Повірений взяв на себе зобов'язання здійснювати замовлення на покупку продукції позивача, а не зобов'язання знайти нового контрагента, тим більш, що чинним законодавством не встановлено будь-яких обмежень щодо пошуку контрагентів на ринку збуту даної продукції.

Отже, всупереч ч.2 ст.71 КАС України податковим органом не доведено порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334.

Щодо порушення п.п.5.3.2. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при включенні до валових витрат Товариства витрат по виготовлення основних фондів у сумі 41 981 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, що у періоді, який перевірявся, Товариство самостійно виготовляло основні засоби для власних виробничих потреб, а саме: стенди перевірки роботоспроможності пускачів різних типів, механізовані лінії мийки, верстати для завивки опор для блока регістрів тощо, на які нараховується амортизація (а. с.153-180).

За позицією скаржника, Товариство в порушення п.п.5.3.2 п.5.3. ст.5 Закону № 334 завищило валові витрати, на суму 41 981 грн. по самостійному виготовленню основних засобів для власних виробничих потреб.

Так, згідно п.п.5.3.2 п.5.3. ст.5 Закону № 334 не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

З положень наведеної норми не вбачається, що витрати, пов'язані з виготовленням основних засобів для власних виробничих потреб, не підлягають віднесенню до складу валових витрат платника податку.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним висновок суду першої інстанції про відсутність порушення з боку позивача п.п.5.3.2 п.5.3. ст.5 Закону № 334.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неправомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 13.03.2009р. № 0000072310/3, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 116 742,17 грн. (у т. ч. 67 771,97 грн. -за основним платежем, 48 970,20 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000032200/3 від 13.03.2009 р. у сумі 1700 грн. за порушення п.1. ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та п.п.2.7 п.2 Положення про валютний контроль.

Відповідно до Указу Президента України „Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" від 18.06.94 р. №319/94 суб'єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності необхідно декларувати належні їм валютні цінності, які знаходяться за межами України, в тому числі одержані у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України і здійснювати декларування щоквартально.

Згідно ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.93 р. (далі - Декрет) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

За невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України (стаття 16 Декрету).

Підпунктом 2.7 пункту 2 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 р. за № 209/4430) встановлено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку і строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою штраф, зокрема, за порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручених даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Як зазначено податковим органом в запереченнях на позовну заяву та в апеляційній скарзі, що порушення вимог Декрету та Положення про валютний контроль щодо не відображення Товариством в деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, дебіторську заборгованість у сумі 217 330 дол. США по експортному договору № П-4436 від 4 квітня 1998 р., укладеному з ТВК „Яшар" (Азербайджан), у сумі 4 008 дол. США по експортному договору №074/886 від 26 травня 1999 р., укладеному з ТК „Алма" (Болгарія), у сумі 7 287,15 дол. США по імпортному контракту № 052/05 від 30 січня 2001 р., укладеному з фірмою „АRGO" Spolka zoo (Польща) та у сумі 22,55 дол. США по бартерному договору № 37/29 від 2 вересня 1999 р., укладеному з ВАТ „НВО „Благовест" (Росія), зафіксовано в акті попередньої перевірки.

Застосування податковим органом штрафних санкцій до Товариства за результатами попередньої перевірки призвело до порушення відповідачем порядку, визначеному Порядком застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого Наказом ДПА № 542 від 04.10.99 р., наказами ДПА України від 21.06.2001 р. № 253 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків" та від 17.03.2001 р. № 110 "Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби", а також неправомірністю посилання у спірному рішенні на акт перевірки № 459/23-10-05814256 від 01.08.2008 р. (при проведенні якої порушення валютного законодавства виявлено не було).

Згідно ст.3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90р. № 509-XII органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає протиправним застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.п.2.7 п.2 Положення про валютний контроль, тому висновки суду першої інстанції про протиправність прийнятого відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000032200/3 від 13.03.2009 р. у сумі 1700 грн., є правомірними.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009 р. у справі № 2а-3848/09/1170 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2009р. у справі № 2а-3848/09/1170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко