Ухвала суду № 29753763, 13.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6208/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Попова О. Г. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

13 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Ганечко О.М.

Федотова І. В.

За участю секретаря: Вилущак Н. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Готельне господарство «Житомир» до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Комунальне підприємство «Готельне господарство «Житомир» звернувся із позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення № 0001532301/0 від 02.07.2009 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року адміністративний позов задоволено частково.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 02.07.2009 року за № 0001532301/0 скасовано в частині нарахованого основного платежу в сумі 120139,75 грн. та нарахованих штрафних санкцій на цю суму.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у м. Житомирі подав апеляційну скаргу, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за результатами планової виїзної перевірки КП «Готельне господарство «Житомир» з питань дотримання вимог податкового за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року Державною податковою інспекцією у м. Житомирі був складений Акт №3735/23-1/05456822/0110 від 16.06.2009 року, в якому зафіксовано порушення з боку КП «Готельне господарство «Житомир» вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2., пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.9.6 п. 7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі вказаного Акту складено податкове повідомлення-рішення № 0001532301/0 від 02.07.2009 року, згідно якого підприємству визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 198122,00 грн., в т.ч. основний платіж - 144889,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - в сумі 53233,00 грн.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.06.2010 року закрито провадження по даній справі в частині нарахованого зобов'язання щодо віднесення до валових витрат витрат, понесених на відрядження керівника підприємства до Польщі на навчальний семінар, в сумі нарахованого основного зобов'язання 2374 грн. та штрафних санкцій на дану суму, шляхом прийняття часткової відмови позивача від позову.

Згідно висновків зазначеного вище Акту перевірки, позивач допустив наступні порушення:

- віднесення до складу валових витрат коштів, не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, а саме роботи по ремонту приміщення готелю КП «Готельне господарство «Житомир» без вимоги компенсації їх вартості в сумі 379548,00 грн.

- завищення валових витрат зе результатами непідтверджених взаємовідносин з суб'єктами господарювання (ФОП ОСОБА_4 за надання інформаційних послуг Інтернет на загальну суму 1500,00 грн. без ПДВ та 800,00 грн. без ПДВ; ТОВ «ЖІБК», на загальну суму 27471,60 грн., в тому числі ПДВ 4578,60 грн.; ДП «Інформаційно аналітичне агентство», на загальну суму 600,00 грн. в т.ч. ПДВ 100 грн.; ТОВ «ОФК «Житичі» на загальну суму 59300,90 грн., в т.ч. ПДВ - 9883,48 грн. та 7776,06 грн., в т.ч. ПДВ - 1555,10 грн; ПП ОСОБА_5 на загальну суму 4433,36 грн. без ПДВ; ПП ОСОБА_3 на загальну суму 2000,00 грн. без ПДВ; ПП ОСОБА_6, на загальну суму 2600,00 грн. без ПДВ; ФОП ОСОБА_7 на загальну суму 3325,00 грн. без ПДВ.; ПП ОСОБА_8, на загальну суму 1300,00 грн.)

- завищення валових витрат, пов'язаних з ремонтом та орендою легкового автомобіля, марки «Oktavia 2.0 SLX» (реєстраційний номер НОМЕР_1) на загальну суму 71925,36 грн.

- завищення норми амортизаційних відрахувань на невиробничі основні фонди «Спортивна станція Synchro 3 Christopeit - тренажер», яка не використовується у виробничій діяльності підприємства на загальну суму 4622 грн.

- включення до складу валових витрат витрат, пов'язаних з відрядженням керівника підприємства у відрядження до м.Вашингтон США та до м.Поронь Польща на загальну суму 20425,56 грн.

Аналізуючи наведені висновки податкового органу, колегія суддів приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції ,(далі по тексту - Закон №334/94-ВР).

Відповідно до приписів статті 3 названого Закону, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: -суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; -суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону №334/94-ВР закріплено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Саме на підставі наведеної правової норми позивачем було включено до складу валових витрат суми коштів, сплачені за договорами, укладеними з ПП «Гарантбудсервіс», ПП «Діатом», ТОВ «РІА «Соланс» та ТОВ «Будівельна компанія «Артмак Україна», за якими названі контрагенти позивачем виконували роботи з ремонту приміщення готелю «Житомир», яке згідно доказів, долучених до матеріалів справи, знаходиться на балансі позивача.

Твердження відповідача про проведення таких ремонтних робіт ТДВ «Готель «Житомир» на підставі субпідрядних договорів безоплатно, колегія суддів вважає помилковим, оскільки у матеріалах справи наявні договора поруки, укладені між позивачем та зазначеним суб'єктом господарювання, згідно яких КП «Готельне господарство «Житомир» взяло на себе зобов'язання по погашенню вартості отриманих будівельних робіт, оплата яких проведеня ТДВ «Готель «Житомир» - поручителем.

Наявність вказаних договорів свідчить про оплатний характер взаємовідносин між ТДВ «Готель «Житомир» та позивачем, а отже посилання відповідача на порушення останнім п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону №334/94-Вр є безпідставним.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо віднесення до складу валових витрат позивача сум, сплачених на підставі договору на виконання ремонту покрівлі та зміні вузла обліку води в приміщенні готелю, укладеного з ТОВ «ЖІБК» 31.06.2006 року.

Посилання відповідача на безпідставне включення зазначених сум до складу валових витрат з підстав відсутності договору по наданню послуг та акту приймання виконаних робіт, колегія суддів вважає помилковим, оскільки відповідні документи містяться у матералах справи.

Окрім того, позивачем на підтвердження правомірності зменшення податку на прибуток на відповідну суму додатково надано довідку про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2006 року форми КБ-3.

В частині встановлення відповідачем порушень у вигляді завищення валових витрат за отримані роботи і послуги, отримані від ФОП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_8, у період, що перевірявся, які не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового та бухгалтерського обліку, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, підпунктом 15.1.1. п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» закріплено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, акти виконаних робіт, за якими кошти відносились до валових витрат у відповідних періодах, підписані 14.07.2005 року і 12.04.2005 року, а податкове зобов'язання визначено в податковому повідомленні-рішенні від 02.07.2009 року, тобто поза межами строків давності.

Окрім того, період 14.07.2005 року і 12.04.2005 року не охоплювався даною перевіркою, яка проводилась за період з 01.04.2006 року по 31.03.2009 року.

За таких обставин, нарахування податкового зобов'язання за надання позивачу інформаційних послуг Інтернет ФОП ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_8 стосовно завищення валових витрат на 1300, 00 грн. є неправомірним.

Перевіряючи правомірність нарахування податкового зобов'язання на суму коштів, сплачену позивачем ОСОБА_7 на підставі договору про виплату працівнику компенсації за користування його автомобілем, колегія суддів приходить до наступного.

Так, 01.07.2006р. між позивачем та фізичною особою ОСОБА_7 був укладений договір №1 про виплату працівнику компенсації за користування його автомобілем, в якому зазначено, що власник використовує для потреб користувача свій транспортний засіб - легковий автомобіль моделі «Octavia 2.0 SLX», реєстраційний номер НОМЕР_2, а користувач зобов'язується сплачувати йому компенсацію за користування автомобілем. Послуги з використання автомобіля оплачені в сумі 14441,50 грн.

Збільшуючи податкове зобов'язання по податку на прибуток на відповідну суду, податковий орган виходив з того, що, всупереч вимогам ст. 799 ЦК України, договір оренди автомобіля укладений без нотаріального посвідчення, а тому, відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, є нікчемним.

Проте, з таким висновком суб'єкта владних повноважень колегія суддів погодитися не може, оскільки зі змісту названого договору вбачається, що він є договором про виплату працівникові компенсації за користування його автомобілем, а не договором оренди автомобіля.

Аналогічного висновку, колегія суддів приходить щодо безпідставності визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму амортизаційних відрахувань, пов'язаних з використанням «Спортивної станції «Synchro 3 Christopeit - тренажер».

На підтвердження обґрунтованості такого висновку, судом враховується, що згідно наказу №68 від 18 серпня 2006 року на підприємстві організовано кімнату відпочинку та кімнату для зайняття спортом для осіб, які користуються послугами готелю. Для облаштування кімнати 01.09.2006 року була придбана «Спортивна станція Synchro 3 Christopeit - тренажер» з метою використання у господарській діяльності підприємства, яка використовувалась на виконання наказу №127 від 01.10.2006 року згідно переліку та видів додаткових послуг, що надаються даним готелем (зокрема до додаткових послуг відноситься і користування тренажерами).

Стосовно підтвердження господарських операцій з ДП «Інформаційно аналітичне агентство» колегія суддів з матеріалів справи вбачає, що позивачем надано акт передачі-прийняття виконаних робіт № б/н від 16.04.2007 року на загальну суму 600,00 грн. в т.ч. ПДВ 100 грн., проте не надано договору позивача з ДП «Інформаційно аналітичне агентство» про надання інформаційних послуг, звіту про отримані послуги, заявки на виконання послуг, розшифровку які саме інформаційні послуги надавались контрагентом.

В цій частині колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність дій відповідача по нарахуванню податкового зобов'язання.

В частині підтвердження господарських операцій з ТОВ «Обласний футбольний клуб «Житичі» позивачем надано акт виконаних робіт № 0000001 від 01.09.2007 року про послуги кабельного телебачення на загальну суму 59300,90 грн., в т.ч. ПДВ - 9883,48 грн. та акт виконаних робіт № 0000002 від 01.09.2007 року про послуги кабельного телебачення на загальну суму 7776,06 грн., в т.ч. ПДВ - 1555,10 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до листа Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення ТОВ «Обласний футбольний клуб «Житичі» ліцензію на мовлення на території Житомирської області не отримувало, згідно повідомлення ДПІ у м.Житомирі від 12.07.2007 року №7533/9/29-0, Товариство не знаходиться за своїм місцезнаходженням, Актом № 4/15-0 від 02.03.2007 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість.

За таких обставин, податковим органом обгрунтовано зменшено розмір валових витрат на відповідну суму.

На підтвердження господарських операцій з ПП ОСОБА_5 позивачем надано в судовому засіданні договір №2009010701 від 07.01.2006 року укладений між позивачем та ПП ОСОБА_5 на надання послуг мережі Інтернет та наказ від 07.01.2006 року №2а про установлення доступу до Інтернету працівникам підприємства.

Однак, у відповідності до Законів України «Про телекомунікацію», «Про радіочастотний ресурс України», Рішень Національної комісії по питанням регулювання зв'язку України «Про ведення реєстра операторів, провайдерів телекомунікацій» та «Ліцензійні умови здійснення діяльності у сфері телекомунікацій» по наданню послуг по технічному обслуговуванню і експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, провідного радіомовлення і телемереж», Постанови КМУ «Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг» суб'єкт господарювання, який хоче надавати послуги в сфері телекомунікаційних послуг, в тому числі по обслуговуванню і експлуатації телекомунікаційних мереж зобов'язаний отримати ліцензію відповідно до ліцензійних умов.

Необхідна ліцензія в матеріалах справи відсутня, а тому у позивача не було необхідності вступати у правовідносини з суб'ктом, який не має підстав і прав здійснювати даний вид діяльності, і, з огляду на зазначене, нарахування податкових зобов'язань податковим органом проведені правомірно.

На підтвердження господарських операцій з ПП ОСОБА_3 позивачем надано акт виконаних робіт №ОУ-39 від 28.11.2007 року на надання інформаційних послуг та свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво про сплату єдиного податку, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера приватного підприємця.

Однак, колегія суддів зазначає, що надані документи не підтверджують факту надання послуг позивачу, а отже, не дають підстав для включення сум по даним господарським операціям до складу валових витрат.

Аналогічна позиція колегії суддів і стосовно взаємовідносин позивача з ПП ОСОБА_6, реальність яких не доведена звітом виконаних робіт в газеті «Телеграф Житомира» з розшифровкою наданих послуг, копії публікації в газеті та ін.

Проте, в акті перевірки зазначено, що послуги приватним підприємцем надані на суму 2600 грн., тоді як в акті виконаних робіт №б/н від 14.12.2007 року сума зазначена не 2600 грн., а 1000 грн.

За даних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині необхідності скасування нарахованого податку на прибуток.

Такі самі підстави для залишення позову без задоволення колегія суддів вбачає і щодо господарських операцій з ПП ОСОБА_7., стосовно якого не надано жодного документу, який би підтверджував реальність їх здійснення.

Також, колегія суддів розцінює дії позивача щодо відрядження керівника підприємства на навчання до США як правомірні, оскільки відповідно до п 1. Розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон №59 від 13.03.98, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Тією ж інструкцією визначено перелік документів, необхідних для оформлення відрядження. У матеріалах справи наявні квитки до США, сертифікат, шо засвідчує проходження курсів з тематикою управління готельним господарством для країн Євразії.

Отже, нарахування податковим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в цій частині є неправомірним.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Проте, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Т.Р. Вівдиченко

Судді: О.М. Ганечно

І. В. Федотов

Повний текст ухвали виготовлено 19 лютого 2013 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Ганечко О.М.

Федотов І.В.