Постанова № 29752268, 21.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2012 р. справа № 2а/0470/11582/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Олефіренко Н.А. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський»на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2011 року у справі №2а/0470/11582/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бріг» про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариства «Комбінат «Придніпровський»звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бріг»згідно якого з урахуванням уточнень до позову, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача: від 17 березня 2011 року № 0000178822, від 17 березня 2011 року № 0000158822, від 25.06.2011 року № 0000878822/25526/10/08-03/2-12, від 25.06.11 року № 0000788822/25528/10/08-03/2-12.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2011 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем протягом судового розгляду справи доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також тим, що угода між позивачем та ТОВ «Дніпро-Бріг»укладена з метою надання юридичної правдоподібності перерахуванню грошових коштів з несплатою податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави, отже є нікчемним правочином.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на недоведеність обставин порушення ТОВ «Дніпро-Бріг»ч.1 ст.203, ст.215, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення спірного правочину вимог щодо спрямованості його на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (пункт 5 статті 203 ЦК України); необґрунтованість висновку суду, щодо безтоварності та нікчемності правочину укладеного між позивачем та ТОВ «Дніпро-Бріг», на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильність та неповноту дослідження доказів у справі та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити. Зазначає, що судом не було встановлено і досліджено обставини реального руху активів у процесі здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Дніпро-Бріг».

Згідно заперечень на апеляційну скаргу відповідач просив суд у її задоволенні відмовити посилаючись на достатність доказової бази для визнання правочину укладеного між позивачем та ТОВ «Дніпро-Бріг»нікчемним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та пояснення представників відповідача, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги посилаючись на необґрунтованість доводів позивача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що повноваженими особами податкового органу було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Комбінат «Придніпровський»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків з ТОВ «Дніпро-Бріг», за результатами якої було складено акт від 1.03.2011 року №367-08-03/2-01528186.

На підставі вказаного акту перевірки були винесені податкові повідомлення -рішення від 17.03.2011 року: № 0000178822, яким нарахована сума зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 54 779,34 грн. та сума штрафних санкцій у розмірі 13 694,84 грн.; № 0000158822, яким нарахована сума зобов'язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 68 474,00 грн. та сума штрафних санкцій у розмірі 17 118,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 25.06.2011 року: №0000878822/25526/10/ 08-03/2-12, яким нарахована сума зобов'язань з ПДВ за основним платежем у розмірі 228 485,00 грн. та сума штрафних санкцій у розмірі 57 121,00 грн.; № 0000788822/25528/10/08-03/2-12, яким нарахована сума зобов'язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 710 501,00 грн. та сума штрафних санкцій у розмірі 177 625,00 грн.

Підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 25.06.2011 року стали висновки ДПА у Дніпропетровській області, відносно того, що молочна сировина, яка придбана позивачем у ТОВ «Дніпро-Бріг»за нікчемним правочином є безоплатно отриманою, а тому на суму цієї сировини позивачем завищено валові витрати на суму у розмірі 1 416 318,04 грн. та завищено податковий кредит на суму 283 263,60 грн.

Визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень відповідача: від 17.03.2011 року № 0000178822, від 17.03.2011 року № 0000158822, від 25.06.2011 року № 0000878822/25526/10/08-03/2-12, від 25.06.2011 року № 0000788822/25528/10/08-03/2-12 було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

За позицією позивача, з якою не погодився суд першої інстанції, висновки акту перевірки відповідача є необґрунтованими оскільки в акті не зазначено жодних порушень та зауважень щодо документального оформлення позивачем операцій із придбання молока у ТОВ «Дніпро-Бріг». В акті не викладено зміст порушень позивача. Посилання відповідача на порушення інших юридичних осіб України не є підставою для визначення об'єкту оподаткування та нарахування фінансових санкцій податковим органом. Позивач не має повноважень щодо перевірки господарської діяльності інших суб'єктів господарювання.

Згідно позиції відповідача, з якою погодився суд першої інстанції, угода між позивачем та ТОВ «Дніпро-Бріг», враховуючи неможливість реального здійснення ТОВ «Дніпро-Бріг»поставки молока позивачу, укладена з метою надання юридичної правдоподібності перерахуванню грошових коштів з несплатою податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави, отже є нікчемним правочином, таким чином позивачем безпідставно відображено податкові накладні отримані від ТОВ "Дніпро-Бріг" у складі податкового кредиту на суму ПДВ 283 263,60грн.

Така позиція податкового органу видається колегії суддів помилковою в силу наступного.

Згідно акту позапланової виїзної перевірки ПАТ «Комбінат «Придніпровський»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ТОВ «Дніпро-Бріг»за 2010 рік №367-08-03/2-01528186 від 1.03.2011 року, проведеної відповідачем, встановлено порушення позивачем:

підпунктів 7.4.1., 7.4.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3.04.1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР) -завищено податковий кредит в податковій декларації за серпень 2010 року на суму 54 779,34 грн.;

підпунктів 5.2.10 пункту 5.2, підпунктів 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року зі змінами та доповненнями (далі -Закон № 334/94-ВР), з врахуванням пункту 1.22.1 статті 1 та частин 1,2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV, частини 1 статті 203, частин 1,2 статті 215 та частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV, із змінами і доповненнями - завищено валові витрати на 273 896,71 грн., чим занижено податок на прибуток у розмірі 68 474,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки були винесені податкові повідомлення -рішення від 17.03.2011 року: № 0000178822, яким нарахована сума зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 54 779,34 грн. та сума штрафних санкцій у розмірі 13 694,84 грн.; № 0000158822, яким нарахована сума зобов'язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 68 474,00 грн. та сума штрафних санкцій у розмірі 17 118,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 25.06.2011 року: №0000878822/25526/10/ 08-03/2-12, яким нарахована сума зобов'язань з ПДВ за основним платежем у розмірі 228 485,00 грн. та сума штрафних санкцій у розмірі 57 121,00 грн.; № 0000788822/25528/10/08-03/2-12, яким нарахована сума зобов'язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 710 501,00 грн. та сума штрафних санкцій у розмірі 177 625,00 грн.

За думкою податкового органу молочна сировина, яка придбана позивачем у ТОВ «Дніпро-Бріг»є безоплатно отриманою, а тому на суму цієї сировини завищено валові витрати у розмірі 1 416 318,04 грн. та завищено податковий кредит на суму 283 263,60 грн. Оскільки при перевірці взаємовідносин позивача з одного боку та ТОВ «Дніпро-Бріг»з іншого, встановлено що останнє не звітує до податкових органів, не знаходиться за юридичною адресою, створено як фіктивне підприємство, документи цього підприємства підписували невідомі особи. ТОВ «Дніпро-Бріг»укладало нікчемні правочини та реальної передачі товару позивачу не відбувалось.

Відповідно до статті 3 Закону № 334/94-ВР, який діяв на час спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, втому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пункту 7.4.1 статті 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно акту перевірки, основним видом діяльності позивача є переробка молока та виробництво сиру (т.1 а.с.14). Згідно податкових накладних, відповідач купував у ТОВ «Дніпро-Бріг»молоко (т. 2 а.с. 98-103), - тобто товарно-матеріальні цінності, необхідні для власної господарської діяльності.

Відповідно до частини 4 пункту 5.3.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 7.4.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Податкові накладні (т. 2 а.с. 98-103) по всім операціям, на які посилається Податкова інспекція, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сплачений по ним податок на додану вартість правомірно віднесений до складу податкового кредиту у відповідності до пунктів 7.5, 7.5.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а витрати віднесені до складу валових у відповідності до статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Наявні в матеріалах справи копії первинних документів, а саме договору на закупівлю молочної сировини від 6.05.2010 року (т. 1 а.с. 72,73), спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини (т. 1 а.с. 116-173), протоколи узгодження цін на молоко (т. 1 а.с. 77-83) - які є доказами у розумінні статті 69 КАС України, свідчать про реальність господарських операції за договором від 1.06.2010 року №01/06-10, укладеним між позивачем та ТОВ «Дніпро-Бріг».

З приводу посилання податкового органу на нікчемності договору від 6.05.2010 року № 123 укладеного між позивачем та ТОВ «Дніпро-Бріг»колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент укладення спірного договору ТОВ «Дніпро-Бріг»перебував в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво платника податку на додану вартість (т.1 а.с.74,75).

Згідно частини 1 статті 203 ЦК України (в редакції на час укладення позивачем спірного договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно статті 228 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно частини 1 статті 208 ГК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) санкції встановлені вказаною статтею застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства, зазначені санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Саме по собі відсутність ТОВ «Дніпро-Бріг» за юридичною адресою, придбання позивачем товару у контрагента, який не виконує свої податкових зобов'язань не є підставою для визнання спірного договору таким, що укладений з метою що суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено обставин наявності умислу у сторін вказаного договору щодо укладання його з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину, як це передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України.

Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим Кодексом України визначено, що для одержання бюджетного відшкодування платник податків повинен заплатити податок на додану вартість постачальниками продукції, виконавцям робіт, що позивачем і було зроблено.

Податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу поставок. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку це особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Відтак відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції (виконаних робіт).

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 13.01.2009 року по аналогічному спору, несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Таким чином колегія суддів вважає, що податковим органом не доказано відсутність господарської операції та нікчемність правочину у взаємовідносинах безпосередньо між позивачем та ТОВ «Дніпро-Бріг».

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Суб'єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених позивачем при придбанні продукції.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

З приводу наданої ДПІ постанови про порушення кримінальної справи від 5 листопада 2010 року (т. 2 а.с. 47) колегія суддів зазначає наступне: відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності. З огляду на викладене, постанова від 5 листопада 2010 року не визнається судом доказом незаконності дій позивача та фіктивності спірної операції, позаяк відповідно до цієї постанови кримінальну справу порушено по факту скоєння невстановленими особами фіктивного підприємництва, отже не у відношенні посадових осіб позивача щодо прийняття ними участі в операціях, які були предметом дослідження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суб'єкта владних повноважень про відсутність у позивача підстав для віднесення сум ПДВ за взаємовідносинами з ТОВ «Дніпро-Бріг»до податкового кредиту через порушення ч.5 ст.203, 215, ч.2 ст.207 ЦК України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п.5.2.10 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону №334 спростовуються дослідженими в судовому процесі доказами.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне рішення відповідача про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій: від 17.03.2011 року: № 0000178822, яким нарахована сума зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 54 779,34 грн. та сума штрафних санкцій у розмірі 13 694,84 грн.; № 0000158822, яким нарахована сума зобов'язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 68 474,00 грн. та сума штрафних санкцій у розмірі 17 118,50 грн., від 25.06.2011 року: №0000878822/25526/10/08-03/2-12, яким нарахована сума зобов'язань з ПДВ за основним платежем у розмірі 228 485,00 грн. та сума штрафних санкцій у розмірі 57 121,00 грн.; № 0000788822/25528/10/08-03/2-12, яким нарахована сума зобов'язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 710 501,00 грн. та сума штрафних санкцій у розмірі 177 625,00 грн. -визнати протиправними та скасувати.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський»-задовольнити. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2011 року у справі №2а/0470/11582/11 -скасувати та прийняти нову постанову.

Позов Публічного акціонерного товариства «Комбінат «Придніпровський»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бріг» про скасування податкових повідомлень -рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.03.2011 року: №0000178822, яким нарахована сума зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 54 779,34 грн. та сума штрафних санкцій у розмірі 13 694,84 грн.; №0000158822, яким нарахована сума зобов'язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 68 474,00 грн. та сума штрафних санкцій у розмірі 17 118,50 грн. прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2011 року: №0000878822/25526/10/08-03/2-12, яким нарахована сума зобов'язань з ПДВ за основним платежем у розмірі 228 485,00 грн. та сума штрафних санкцій у розмірі 57 121,00 грн.; №0000788822/25528/10/ 08-03/2-12, яким нарахована сума зобов'язань з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 710 501,00 грн. та сума штрафних санкцій у розмірі 177 625,00 грн. прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську Державної податкової служби.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 зазначеного кодексу -з дня складання рішення в повному обсязі.

Рішення суду складено у повному обсязі -25 червня 2012 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров