Постанова № 29751334, 27.02.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 року справа №2а/0570/14480/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Ханової Р.Ф.

Яковенка М.М.,

за участю секретаря судового засідання Левченко Г.О.

за участю

представника позивача Харламова Р.В. (за довіреністю)

представника відповідача Чернишової О.О. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 р. у справі № 2а/0570/14480/2012 (головуючий І інстанції Зінченко О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» до Східної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спрут» про визнання протиправними дій щодо відмови в оформленні заявленого до митного декларування товару, скасування карток відмов в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И В :

До Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» до Східної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві, про визнання протиправними дій щодо відмови в оформленні заявленого до митного декларування товару, скасування карток відмов в прийнятті митної декларації (т.1 а.с.3-7).

Постановою суду першої інстанції від 27.12.2012 року у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» - відмовлено повністю. (т.2 а.с. 12-18)

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості, не наданням на вимогу митниці позивачем додаткових документів, митним органом правомірно використані наявні у неї відомості, зокрема цінова інформація, для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Не погодившись з таким рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. ( т.2 а.с. 26-29)

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 30 червня 1999 року, ідентифікаційний код юридичної особи - 30487486, місцезнаходження - 83037, м. Донецьк, вул. Петровського, буд. 2А, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 715614 (том 1 арк. справи 99). Позивач здійснює свою діяльність відповідно до Статуту в новій редакції, затвердженого протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» № 64 від 11 травня 2012 року (том 1 арк. справи 86-98).

Відповідач 1 - Східна митниця Державної митної служби України, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

11 березня 2012 року між позивачем (покупець) та Закритим акціонерним товариством «СИБУР Холдинг», Російська Федерація (продавець) укладений контракт № СХ.10926, умовами якого передбачалося постачання покупцю (позивачу) товару - каучуку синтетичного, різних модифікацій, на умовах, визначених у відповідних додатках до контракту, які є його невід'ємною частиною (том 1 арк. справи 11-15). Згідно пунктів 1.5, 1.6 контракту кількість, вартість товару, терміни поставки визначаються у відповідних додатках до контракту, що є його невід'ємною частиною. 26 липня 2012 року до вказаного контракту сторонами внесені зміни стосовно найменування продавця, згідно яких контракт викладено в новій редакції, зокрема в частині, що продавцем є Відкрите акціонерне товариство «Сибур Холдинг» (том 1 арк. справи 16). Згідно Додатку № 7 від 04 вересня 2012 року до вказаного контракту № СХ.10926 (том 1 арк. справи 124-125) сторони узгодили, серед іншого, постачання товару - 37,8 тон бутадієн-метилстирольного синтетичного каучука СКМС-30 АРКМ-15 за ціною 2 100,00 доларів США.

09 жовтня 2012 року позивач через уповноважену особу (декларанта) - митного брокера, товариство з обмеженою відповідальністю «Спрут», подано до Східної митниці вантажно-митні декларації (ВМД) № 700120000/2012/017639 та № 700120000/2012/017640, якими задекларував імпорт товару - каучук синтетичний бутадієн-метилстирольного СКМС-30 АРКМ-15 (код УКТ ЗЕД 4002191000, країна походження - Російська Федерація, на умовах FCA м. Тольятті) у кількості 18 900 кг за кожною декларацією. Ціна товару у кожній ВМД визначена - 41 216,34 доларів США або за курсом НБУ станом на 09 жовтня 2012 року за 1 долар США - 7,993 грн. -329 442,17 грн., що становить 2,18 доларів США за 1 кг. (том 1 арк. справи 25, 28).

Отже, митна вартість товарів декларантом визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Як встановлено судом із пояснень представників сторін, разом із зазначеними ВМД для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом надані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 11 березня 2012 року № СХ.10926, зміни до цього контракту від 26 червня 2012 року № 2, додаток № 7 до контракту від 04 вересня 2012 року, інвойси від 03 жовтня 2012 року № 3193-3194, сертифікат якості від 03 жовтня 2012 року № 1371 та № 1373, митну декларацію країни відправлення від 03 жовтня 2012 року № 10412060/031012/0013280, інвойс на передоплату від 05 вересня 2012 року № 7, платіжне доручення від 24 вересня 2012 року № 63, договір на перевезення вантажів в міжміському та міжнародному сполученні автомобільним транспортом від 26 жовтня 2011 року № 26-10 з додатком № 1 від 29 грудня 2011 року, договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні від 25 вересня 2012 року № 1082, рахунок від 04 жовтня 2012 року № РФ-161 та № РФ-162 на оплату транспортних послуг, довідка про транспортні витрати від 03 жовтня 2012 року № 03/10 (59) та № 03/10 (60), заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом до договору № 26-10 від 26 жовтня 2011, міжнародні товарно-транспортна накладна CMR від 03 жовтня 2012 року № 0487544 та № 0467512, декларація митної вартості форми ДМВ-1.

Проте, за наслідками вивчення та опрацювання документів відповідачем - 1 виявлені наступні розбіжності, які вказані на зворотньому боці поданих декларацій митної вартості:

- декларантом заявлено, що контракт на постачання товару від 11 березня 2012 року № СХ.10926 укладено безпосередньо із виробником товару (виробник згідно товаросупровідних документів ТОВ «Тольяттікаучук», але зовнішньоекономічний контракт, за яким здійснюється імпортування товару, позивачем укладено з ВАТ «СИБУР Холдинг»;

- контракт від 11 березня 2012 року № СХ.10926, додатки від 04 вересня 2012 року № 7 зі змінами від 26 червня 2012 року № 2, від 01 серпня 2012 року № 3 до контракту, інвойс на передоплату від 05 вересня 2012 року № 7 інвойси від 03 жовтня 2012 року № 3193, 3194 підписані різними особами, повноваження яких на підпис зазначених документів викликали сумніви, так як до митниці не надано жодного документу, який підтверджує повноваження зазначених осіб (том 1 арк. справи 24, 27).

Враховуючи зазначене, позивача відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України зобов'язано надати додаткові документи, а саме: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації (оборотно-сальдові відомості по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» або виписку з журналу-ордеру по рахунку 632); каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Також декларанту роз'яснено його право надати додаткові документи про підтвердження заявленої митної вартості.

Як вбачається, із вказаними вимогами Східної митниці декларант ТОВ «Ерлайт» ознайомлений 09 жовтня 2012 року о 14 год. 30 хв., про що наявна відповідна відмітка на ДМВ.

На виконання означених вимог 11 жовтня 2012 року декларант позивача митному органу надав: звіт про незалежну оцінку товару від 10 жовтня 2012 року; лист ТОВ «Ерлайт» від 09 жовтня 2012 року № 365/1, яким дане товариство повідомляло, що між ним та ВАТ «СИБУР Холдинг» укладено прямий зовнішньоекономічний контракт, з огляду на те, що ВАТ «СИБУР Холдинг» є власником ТОВ «Тольяттікаучук», а також даним листом повідомлялось, що будь-які договори з третіми особами, що пов'язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, відсутні. До даного листа позивач надав: список учасників ТОВ «Тольяттікаучук», виписку із Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 05 липня 2012 року № 2845, лист ВАТ «СИБУР Холдинг» від 25 вересня 2012 року 2301/21/СХ, згідно якого дане товариство є власником ТОВ «Тольяттікаучук»; картку рахунка № 632 за період з 23 березня 2012 року по 30 вересня 2012 року, зведений меморіальний ордер від 25 вересня 2012 року; платіжне доручення на предоплату за товар від 25 вересня 2012 року № 63; заявку на купівлю іноземної валюти від 25 вересня 2012 року № 63; повідомлення про виконання операції з купівлі валюти від 25 вересня 2012 року, лист «СИБУР Холдинг» від 23 серпня 2012 року № 1636/19/СХ; довіреності № 83 від 18 червня 2012 року, № 50 від 15 червня 2012 року (том 1 арк. справи 24, 27, 29-76).

Як встановлено судом із пояснень представника відповідача 1, за результатами опрацювання додатково наданих документів митним органом виявлено розбіжності. Так, Виписка із Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 05 липня 2012 рок № 2845 не засвідчена підписом особи та печаткою установи, що її видала. Листом ВАТ «СИБУР Холдинг» від 25 вересня 2012 року № 2301/21/СХ та списком учасників ТОВ «Тольяттікаучук» від 30 червня 2012 року не підтверджено приналежність ВАТ «Тольяттікаучук» до ВАТ «СИБУР Холдинг» станом на момент митного оформлення. Згідно платіжного доручення від 25 вересня 2012 року № 63 передоплату за товар «каучук синтетичний СКМС-30 АРКМ-15» здійснено у розмірі 133 245 доларів США, але згідно наданої картки-рахунку № 632 за період з 23 березня 2012 року по 30 вересня 2012 року зазначена сума не відображена. Висновок незалежної оцінки товару б/н від 10 жовтня 2012 року наданий без врахування низки показників, які мають значення для визначення вартості товару і базується лише на ціні спірного товару, яка зазначена в інвойсах від 03 жовтня 2012 року № 3193, № 3194, оскільки відповідно до Розділу висновку експерта «Узгодження результатів оцінки та висновки щодо вартості товару» в якості кінцевої вартості товару прийнята вартість, отримана за результатами застосування витратного методу.

Отже, як вказав представник відповідача, на вимогу митного органу декларантом не надано договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, та каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару), а надані документи містять численні розбіжності та неточності. Також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований.

Як видно із зворотного боку декларацій митної вартості, які містяться в матеріалах справи, митним органом проведена процедура консультації з декларантом позивача щодо обрання методу визначення митної вартості товарів, за результатами якої встановлено, що у декларанта відсутня інформація про вартість оформлення ідентичних (подібних) товарів згідно статей 59, 60 Митного кодексу України, інформація необхідна для застосування 2в методу згідно зі статтею 62 Митного кодексу України, а також для застосування 2г методу згідно статті 63 Митного кодексу України. У митного органу наявна інформація про вартість оформлених подібних (аналогічних) товарів згідно статті 60 Митного кодексу України.

Після чого Східною митницею прийняті рішення про коригування заявленої митної вартості товару від 11 жовтня 2012 року № 700000002/2012/000776/1 та № 700000002/2012/000777/1, якими визначено митну вартість імпортованого товару, з урахуванням наявності у митного органу інформації про митну вартість аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, на рівні 3,18 доларів США/кг (том 1 арк. справи 78, 80).

З огляду на вказані обставини, Східною митницею складені картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700000002/2012/00062 та № 700000002/2012/00063 від 11 жовтня 2012 року (том 1 арк. справи 77, 79), згідно яких підставою для їх прийняття слугувало рішення про коригування митної вартості від 11 жовтня 2012 року, а також те, що в наданих декларантом позивача документах відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, в наслідок чого митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), так як з урахуванням положень частини 3 статті 53 Митного кодексу України документи містять розбіжності та подані декларантом відомості не підтверджені документально.

Після прийняття відповідачем 1 вказаних рішень, уповноваженою особою декларанта здійснено митне оформлення імпортованого товару за вантажно-митних деклараціями ІМ-40 № 700130000/2012/017824 та № 700130000/2012/017827 від 11 жовтня 2012 року за ціною, що визначена відповідачем у спірних рішеннях (3,18 доларів США/кг), тобто визначена в розмірі 960 790,58 грн., за партію товару вагою 37,8 тонн бутадієн-метилстирольного синтетичного каучука СКМС-30 АРКМ-15, замість первинно зазначених декларантом 658 884,34 грн. (за обома деклараціями) (том 1 арк. справи 81, 82).

Також, відповідно до додатку № 8 від 03 жовтня 2012 року до контракту СХ.10926 від 11 березня 2012 року (том 1 арк. справи 18) протягом жовтня 2012 року на адресу позивача ВАТ «СИБУР Холдинг» поставлено 56,7 тонн бутадієн-метилстирольного каучука СКМС-30 АРКМ-15 за ціною 2 200 доларів США за тону, у зв'язку з чим уповноваженою особою декларанта до Східної митниці подані вантажно-митні декларації № 700130000/2012/018486, № 700130000/2012/018487, № 700130000/2012/018488 від 19 жовтня 2012 року, в яких декларант позивача самостійно, з урахуванням наведених вище рішень відповідача, визначив основу нарахування платежів за товар вагою 18 900 кг на рівні 480 395,29 грн. за кожною декларацією (том 1 арк. справи 83-85).

Правомірність прийняття митним органом рішень про коригування заявленої митної вартості товару від 11 жовтня 2012 року № 700000002/2012/000776/1 та № 700000002/2012/000777/1, якими визначено митну вартість імпортованого товару на рівні 3,18 доларів США/кг, замість визначеної позивачем вартості товару на рівні 2,18 доларів США/кг, а також карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, та, як наслідок, чи підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача кошти (надлишково сплачені митні платежі), є спірним питанням цієї справи.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (стаття 52 Митного кодексу України).

За приписами статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 55 Митного кодексу України надано право митному органу коригувати митну вартість товарів.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Із наведеного вбачається, що до виключної компетенції митних органів належить вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості товару. Саме митний орган встановлює достатність наданих декларантом документів для підтвердження митної вартості товару.

10 квітня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994). Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках. Статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Предметом даного спору є правомірність визначення митної вартості товару та наявність підстав повернення надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України.

Відповідно до приписів статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно статті 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Як вбачається з матеріалів справи документами, що підтверджували митну вартість задекларованих товарів та були надані позивачем, є: зовнішньоекономічний контракт № СХ.10926 від 11 березня 2012 року з додатковими угодами та іншими документами, перелік яких наведений вище за текстом даної постанови.

Заявлена митна вартість товару за ціною 2,18 доларів США пояснюється позивачем як договірна ціна згідно контракту № СХ.10926 від 11 березня 2012 року.

Як слідує з пояснень відповідача 1, заявлена позивачем митна вартість не відповідала митній вартості, заявленій раніше, що подавалися до Східної митниці для митного оформлення, зокрема згідно ВМД № 700130000/2011/0011008 від 05 липня 2012 року, якою здійснено митне оформлення каучука синтетичного марки СКМС-30 АРКМ-15 на виконання того ж зовнішньоекономічного контракту із скоригованою декларантом митною вартістю до рівня попередніх митних оформлень, а саме - 3,18 доларів США за 1 кг каучука.

Отже, наведені обставини зумовили потребу у витребуванні додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів згідно з вимогами пункту 3 статті 53 Митного кодексу України.

Однак, колегія суддів зазначає, що митний орган на підставі опрацювання зазначених додаткових документів здійснив хибний висновок про неповноту та недостовірність відомостей про митну вартість товарів, оскільки відповідно до статті VII п.2 «а» Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійс ній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна грунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. В статті VII п.2 «b» цієї угоди вказано, що під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому сту пені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що роз глядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або і) з порівнюваними кількостями, або іі) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продаєть ся у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Однак, при коригуванні за явленої митної вартості товарів відповідачем 1 до уваги приймалася митна вартість подібних товарів, яка надходила па адресу позивача в липні 2012 року, що не відповідає вимогам статті VII п.2 «b» Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року, оскільки час продажу товарів не співпадає, та період між поставками товарів перевищує 3 календарних місяці, що є значним терміном, за який істотно змінився рівень цін на імпортовану продукцію.

Колегія суддів зазначає, що за результатами опрацювання додатково наданих декларантом позивача документів, митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки наявність розбіжностей та нето чностей не с підставою для незастосування методу визначення митної вартості за ціною дого вору (контракту), а у відповідності до ч.3 ст. 53 МК України є лише підставою для витребування додаткових документів.

Після отримання витребуваних додаткових документів відповідачем в деклараціях митної вартості письмово зазначені виявлені розбіжності, але ви моги щодо надання додаткових документів до позивача не заявлялись.

Також колегія суддів звертає увагу, що виявлені розбіжності не стосуються числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей що до ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тому прийняття рішення про коригування митної вартості товару з мотивів неповноти та недостовірності відомостей про митну вартість товарів в ра мках положень п.2 ч.6 ст. 54 МК України є безпідставним, адже наявність розбіжностей жодним чином не стосується неповноти та недостовірності відомостей про митну вартість товарів.

Крім того, позивачем в повному обсязі були виконані вимоги ч. 5 ст. 52 МК України щодо подання декларації митної вартості та ч. 10 ст. 58 МК України щодо включення до визначеної митної вартості її складо вих, які не включалися до ціни, що була фактично сплачена Позивачем, що відображено в де клараціях митної вартості № 700130000/2012/017639 від 09.10.2012 р. та № 700130000/2012/017640 від 09.10.2012 р.

За наведених вище обставин визначення митної вартості товару вбачається, що митним органом не доведено дотримання всіх умов, правил та вимог для застосування методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги щодо протиправності дій та визнання недійсності спірних рішень суд визнає такими, що підлягають задоволенню, з огляду на їх відповідність пункту 1 (стосовно порушення вищенаведених норм митного законодавства), пункту 3, пункту 8 статті 2 КАС України.

Щодо повернення надмірно сплачених митних платежів колегія суддів зазначає наступне.

Різниця між сумами митних платежів, сплачених позивачем за оформленими митними деклараціями та сумами митних платежів, заявлених за митними деклараціями, в митному оформленні якихз було відмовлено, складає 141 889 грн. 07 коп. Дана сума не є спірною між сторонами.

Таким чином, переплата митних платежів за вантажно-митними деклараціями №№ 70013000/2012/0178824, 70013000/2012/0178827, 70013000/2012/018486, 70013000/2012/018487, 70013000/2012/018488, яка здійснена позивачем та підлягає стягненню (поверненню) з Державного бюджету України на користь позивача складає 141 889 грн. 07 коп.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, та порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 24, 89, 94, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 р. у справі № 2а/0570/14480/2012- задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 р. у справі № 2а/0570/14480/2012 - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» до Східної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві -задовольнити.

Визнати протиправними дії Східної митниці щодо видачі карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000002/2012/0062 від 11 жовтня 2012 року та № 700000002/2012/0063 від 11 жовтня 2012 року.

Визнати недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України України № 700000002/2012/0062 від 11 жовтня 2012 року та № 700000002/2012/0063 від 11 жовтня 2012 року.

Визнати недійсними рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 700000002/2012/000777/1 від 11 жовтня 2012 року та № 700000002/2012/000776/1 від 11 жовтня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» суму надміру сплачених митних платежів у розмірі 141 889 грн. 07 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерлайт» судовий збір в сумі 1 418 грн. 89 коп.

Постанова складена та підписана у нарадчій кімнаті та проголошені її вступна та резолютивні частини у судовому засіданні 27 лютого 2013 року у присутності представників сторін. Повний текст складений та підписаний 4 березня 2013 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі - відповідно з дня складання в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко