Ухвала суду № 29750510, 19.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 р.Справа № 1570/4775/2012

Категорія: 8.1.5 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекселектромонтаж" до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановиЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Комплекселектромонтаж", звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 01.08.2012р. №0001752200.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року та винести нову постанову, якою у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваної постанови не надано належної правової оцінки усім обставинам справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 22.06.2012р. по 13.07.2012р. на підставі направлень від 19.06.2012р. №001960/1503, №001958/1501, №001959/1502, №001957/1500, №001956/149-від 22.06.2012р. №001566/1531, від 08.06.2012р. №000760/1363, посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС та Державної податкової служби в Одеській області згідно із п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекселектромонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складений акт від 20.07.2012р. №4060/22-30/34930207 «Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекселектромонтаж» код за ЄДРПОУ 34930207 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р.».

В висновках акту перевірки зазначено, зокрема, що позивачем порушено п. 198.6 ст. 198. п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягала нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 306349грн., в т.ч., за квітень 2011р. на суму 167029грн..; за травень 2011р. на суму 10716грн.; за червень 2011р. на суму 78672грн.; за жовтень 2011р. на суму 49932грн.

На підставі акту від 20.07.2012р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.08.2012р. №0001752200 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 318833грн., з яких за основним платежем - 306349грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12484грн.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.77.1 ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Згідно з п.77.8 вказаної статті перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Статтею 83 ПК України встановлено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій „Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою", показників за період з 01.04.2011р. по 31.03.2012р. у сумі 2811892грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних запасів, електромонтажних робіт, інше.

В акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки відображеного показника за перевіряємий період в сумі 2811892 грн. на підставі таких документів: податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, банківські виписки, акти виконаних робіт, прибуткові накладні, журнали-ордери та оборотно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 90 «Собівартість реалізації», 92 "Адміністративні витрати", встановлено завищення задекларованих ТОВ «Комплекселектромонтаж» показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податку на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які: підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» на загальну суму 306349 грн., в т.ч.: за квітень 2011 року на суму 167029 грн.; за травень 2011 року на суму 10716грн.; за червень 2011 року на суму 78672грн.; за жовтень 2011 року на суму 49932грн.

Однією з підстав для висновку акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за спірний період слугувало включення ТОВ «Комплекселектромонтаж» до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним без наявності оригіналів податкових накладних, а лише їх факсових копій, а саме: №9204 від 14.04.2011р. на суму ПДВ -116666,67грн. №3 від 13.04.2011р. на суму ПДВ - 35066,67грн., №72 від 29.04.2011р. на суму ПДВ - 6689,06грн., №9 від 25.10.2011р. на суму ПДВ - 49931,67грн. У зв'язку з вказаним, на думку перевіряючих, позивачем завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 208354грн., у т.ч., у квітні 2011р. - на 158422грн., у жовтні 2011р. - на 49932грн., внаслідок порушення п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України.

Надання під час перевірки лише факсових копій вказаних вище податкових накладних не свідчить про порушення позивачем п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України та про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за квітень та жовтень 2011р. на загальну суму 208354грн.

Відповідно до п.201.4 п.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.201.1 п.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, оплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу.

Позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ за квітень та жовтень 2011р. на загальну суму 208354грн. при наявних оригіналах податкових накладних №9204 від 14.04.2011р., №3 від 13.04.2011р., №72 від 29.04.2011р., №9 від 25.10.2011р.

Залучені до матеріалів справи копії реєстри отриманих та виданих податкових накладних за звітний податковий період квітень жовтень 2011р. підтверджують, що 30.04.2011р. позивач отримав податкові накладні №72 від 29.04.2011р., №9204 від 30.04.2011р., №3 від 13.04.2011р.. 31.10.2012р. отримав податкову накладну №09 від 25.10.2011р., отже правомірно відніс суми ПДВ за ними до складу податкового кредиту у податкових деклараціях по ПДВ за квітень та жовтень 2011р. (додатки 5 до податкових декларацій).

Відповідач не навів доводів на спростування тверджень позивача, що в ході перевірки оригінали податкових накладних не були досліджені у зв'язку з великим обсягом документів, водночас, акт перевірки в цій частині не містить даних, що перевіряючими з'ясовувалась наявність оригіналів та одержані пояснення від посадових особі платника про відсутність оригіналів спірних податкових накладних.

Отже, висновки акту перевірки ТОВ «Комплекселектромонтаж» щодо завищення податкового кредиту у квітні, жовтні 2011р. на загальну суму 208354,07 грн. та неправомірність збільшення податкового зобов'язання на цю суму оскарженим податковим повідомленням-рішенням є безпідставними.

Крім того, в ході проведення перевірки було встановлено, що у періоді, що перевіряється ТОВ «Комплекселектромонтаж» мало взаємовідносини з ТОВ «АВС Ресурси».

Згідно висновків акту перевірки ТОВ «Комплекселектромонтаж» у періоді з 01.04.2011р. по 31.03.2012р. завищено податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих на придбання послуг від ТОВ «АВС Ресурси» на загальну суму ПДВ 97995 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою вказаного висновку є те, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси отримані акти перевірок Кіровоградської ОДПІ від 08.04.2011р. №26/23-6/37231724 «Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Ресурси», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року»; та від 14.06.2011р. №51/23-6/37231724 «Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АВС Ресурси», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 29.04.2011 року».

Відповідно до висновків вказаних актів перевірки ТОВ «АВС Ресурси», встановлено наступне: порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «АВС Ресурси» при придбанні та продажу товарів (послуг); товар (послуги), по спірних правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662, 655 та 656 ЦК України; перевіркою не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.10.2010р. по 29.04.2011р., які підпадають під визначення ст.З Закону України Закону України «Про податок на додану вартість». У зв'язку з цим підприємствами-покупцями ТОВ «АВС Ресурси» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ. згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «АВС Ресурси» на загальну суму 2432821грн. - згідно акту від 08.04.2011р. та на загальну суму 18593264грн. - згідно акту від 14.06.2011р.

В акті перевірки позивача вказано, що платником податку ТОВ «АВС Ресурси» були порушені п.4.3. ст.4. п.п.14.1.156, п. 14.1 ст. 14, п. 203.2 ст.203 ПК України у вигляді здійснення діяльності, яка була спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової винагороди третіх осіб, а в даному випадку суб'єкту господарювання ТОВ «Комплекселектромонтаж», що у свою чергу привело до заниження податкових зобов'язань ТОВ «Комплекселектромонтаж» за рахунок безпідставного завищення податкового кредиту ТОВ «Комплекселектромонтаж» на загальну суму ПДВ у розмірі 97995грн., в т.ч.: за квітень 2011р. - 8607грн., за травень 2011р. - 10716грн.. за червень 2011р. - 78672грн., що у кінцевому випадку привело до недонадходження грошових коштів до відповідних бюджетів держави.

На думку відповідача, так як платником податку ТОВ "ABC Ресурси" не сплачено до бюджету суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 97995 грн., то у ТОВ "ABC Ресурси", не було підстав видавати податкові накладні ТОВ "Комплекселектромонтаж", за рахунок яких ТОВ "Комплекселектромонтаж" було сформовано податковий кредит і занижені податкові зобов'язання за відповідні періоди. ТОВ "Комплекселектромонтаж" неправомірно сформовано податковий кредит по контрагенту ТОВ "ABC Ресурси" через незадекларування податкових зобов'язань ТОВ "ABC Ресурси".

Відносини між ТОВ "Комплекселектромонтаж" та ТОВ «АВС Ресурси» ґрунтуються на укладеному договорі підряду №01/03/09 від 03.09.2010р.

Згідно умов вказаного договору ТОВ "АВС Ресурси" зобов'язується виконати проектні, будівельно-монтажні на пусконалагоджувальні роботи щодо електропостачання та ліній зв'язку згідно додатків до договору, затвердженої проектної документації, договірною ціною, а ТОВ "Комплекселектромонтаж" прийняти роботи на сплатити їх згідно договірної ціни.

У зв'язку з виконанням визначених договором робіт на виконання вимог договору №01/03/09 від 03.09.2010р., ТОВ "Комплекселектромонтаж" проведено оплату за виконані роботи на загальну суму 870400,01грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахункам.

ТОВ «АВС Ресурси» у зв'язку оплатою робіт, оформило та надало ТОВ "Комплекселектромонтаж" відповідні податкові накладні, суму ПДВ за якими позивачем включено до складу податкового кредиту за період (а.с. 176-190), квітень, травень, червень 2012р.

В ході перевірки відповідачем не досліджувалися угода, на якій базувалися господарські відносини ТОВ "Комплекселектромонтаж" з його контрагентом ТОВ «АВС Ресурси», та первинні документи, що підтверджують або спростовують їх реальне виконання, та усі висновки акту стосовно відносин з ТОВ «АВС Ресурси» зроблені виключно на підставі даних актів перевірки останнього, тобто, на підставі інформації, яка згідно ст.ст.75,83 ПК України може використовуватись додатково при оформленні висновків акту до даних, одержаних з документів платника, що перевіряється.

Згідно з пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином за правилом «першої події» позивач у зв'язку з оплатою робіт за договором №01/03/09 від 03.09.2010р. на законних підставах включив до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ у складі вартості робіт у розмірі 97955грн.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані ТОВ «АВС Ресурси», ЗАТ «Електроград», ТОВ «Союз-Континент», ПП «Алексгруп», ТОВ «Інтерелектро-2010» згідно п.201.1 ст.201 ПК України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктів 2, 5, 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010р. №969, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органи та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку. Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Будь-яких зауважень стосовно статусу ТОВ «АВС Ресурси», ЗАТ "Електроград", ТОВ "Союз-Континент", ПП "Алексгруп", ТОВ "Інтерелектро-2010" як платника ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки не міститься.

Також, є помилковою аргументація відповідача стосовно непідтвердженості суми податкового кредиту податковими накладними ТОВ «АВС Ресурси», оскільки в жодному випадку покупець не несе відповідальності за недотримання контрагентом-продавцем вимог законодавства щодо подання декларацій з ПДВ або сплату ним податку.

Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів. Відповідальність за сплату податку до бюджету несуть безпосередньо платники податків, а не їх контрагенти.

Податковим законодавством не вимагається від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною."

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Частиною 4 ст. 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін, що має місце у відносинах позивача з ТОВ «АВС Ресурси».

Під час укладення угод між ТОВ "Комплекселектромонтаж" та ТОВ «АВС Ресурси» та їх виконання були дотримані викладені вище вимоги чинного законодавства, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами; зворотні висновки акту перевірки ТОВ "Комплекселектромонтаж" спираються не на дослідження та аналіз первинних документів, а є похідними від висновків актів перевірок, складених іншими органами ДПС України, обґрунтованість даних яких не може презюмуватись судом при розгляді даної справи.

Проте, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Посилання відповідача на норми ст. 228 Цивільного кодексу України є безпідставними. Так, відповідно до вимог зазначеної норми права правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, наявність вини та умислу позивача або його контрагентів в укладенні правочину, який направлений на порушення публічного порядку належним чином відповідачем не доведені, що підтверджує відсутність правового підтвердження висновків щодо визнання укладених зазначеними особами правочинів нікчемними на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України.

Позивач та його контрагент ТОВ «АВС Ресурси», належним чином оформили договірні правовідносини, а питання реального виконання цієї угоди взагалі не було предметом дослідження та аналізу при проведенні перевірки ТОВ "Комплекселектромонтаж".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекселектромонтаж" про скасування податкового повідомлення-рішення належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року по справі № 1570/4775/2012, - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекселектромонтаж" до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль