Ухвала суду № 29750291, 30.01.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 р.Справа № 6/543/08/5016

Категорія: 2.11.3 Головуючий в 1 інстанції: Ткаченко О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Гончарук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на постанову Господарського суду Миколаївської області від 29 квітня 2010 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства (нині ПАТ) «Суднобудівний завод «Лиман» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (правонаступник - СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

16 вересня 2008 року ВАТ (нині ПАТ) «Суднобудівний завод «Лиман» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (правонаступник - СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві ДПС) про скасування податкових повідомлень - рішень від 23.07.2008р. №00008236/0, №00007936/0 та №00008136/0.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що за результатами необ'єктивно та упереджено проведеної перевірки його діяльності, податковим органом було помилково встановлено порушення товариством вимог Законів України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок з доходів фізичних осіб» та «Про податок на додану вартість» та, відповідно, неправомірно винесено на адресу підприємства податкові повідомлення - рішення.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 29 квітня 2010 року адміністративний позов ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман» задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві №00008236/0 від 23.07.2008р., №00007936/0 від 23.07.2008р., №00008136/0 від 23.07.2008р.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві 22.06.2010 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Господарського суду Миколаївської області від 29.04.2010 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ВАТ «СЗ «Лиман» відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представників відповідача та прокуратури в підтримку апеляційної скарги, виступ представника позивача, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи, висновок судово-економічної експертизи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман» створено 25.07.2000р. в результаті перереєстрації ВАТ «Чорноморський судномеханічний завод», та зареєстровано РЛП Миколаївського міськвиконкомом РНД за №1203/3, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (т.1, а.с.36).

28.07.2000 року позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби за №807, та станом на момент розгляду справи підприємство перебуває на обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві. Також позивач, зокрема, з 03.08.2000р. є і платником ПДВ.

В липні 2008 року, уповноваженими особами СДПІ, у відповідності до плану-графіку на ІІ квартал 2008р. та на підставі направлень №154/36 від 29.05.2008р. і №175/3 від 13.06.2008р. була проведена планова виїзна документальна перевірка ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.03.2008р.

За результатами вказаної перевірки складено акт №554/36/01373890 від 11.07.2008 року, яким встановлено порушення позивачем приписів:

- п.п. «б» пп.4.2.2. ст.4, п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також на порушення п.3.1 ст.3, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3, п.п.5.4.8. п.5.4 ст.5, п.п.11.2.4. п.11.2, п.п.11.3.7. п.11.3. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 68143 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 16329 грн.;

- п.п. «б» п.п.4.2.2. ст.4. п.п.17.1.9. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також на порушення п.п.4.2.9 (г) п.4.2 ст.4, п.п.9.12.2. п.9.12. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», за якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1878,33 грн. та застосована штрафну санкцію в розмірі 3756,66 грн.;

- п.п. «б» п.п.4.2.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.1 ч.1 ст.11, п.9 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а також п.1.4 ст.1, п.п.7.2.3. п.7.2., п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4., п.п.7.7.1., 7.7.2, 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі яких, зменшено суму бюджетного відшкодування підприємству у розмірі 866994 грн., вважаючи його завищеним, та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 383397.06 грн.

В подальшому, на підставі вказаного акту перевірки, 23.07.2008 року уповноваженою особою СДПІ були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №00007936/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 84 472 грн.;

- №00008136/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 5 634,99 грн.;

- №00008236/0, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 1 250 391,06 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу, позивач спочатку оскаржив їх в адміністративному порядку, а в подальшому, у зв'язку із відмовою у задоволенні його скарг, до господарського суду.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з протиправності дій та спірних рішень податкового органу, в зв'язку із чим, задовольнив позовні вимоги.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з цими висновками суду першої інстанції і вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно приписів ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990р. №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи.

Як слідує з приписів п.2.3.2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства» (затв. наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р.), за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій) та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Але, як встановлено з матеріалів справи, згадані вище вимоги цього Порядку відповідачем при проведенні спірної перевірки в повному обсязі не виконані.

Так, позивач у позові, при обгрунтуванні своєї позиції щодо незгоди з податковим повідомленням-рішенням №00007936/0 від 23.07.2008р. вказує на 7 епізодів (груп господарських операцій), за якими у акті перевірки відбулося донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій за цим податком.

В п.3.1.1. на арк.49 спірного Акту перевірки перевіряючі зазначили, що перевіркою правильності визначення валового доходу за період з 01.01.07р. по 31.03.08р. встановлено завищення скоригованого валового доходу позивача у 2007 році на суму 1135000 грн., в т.ч. у 1 кварталі 2007 року на суму 1135000 грн.

Завищення скоригованого валового доходу у 2007 році па суму 1135000 грн.. в т.ч. у 1 кварталі 2007 року па суму 1135000 грн., виникло, па думку відповідача, у зв'язку з тим, що позивач неправильно відніс до складу своїх валових доходів суму депозитних коштів, що були повернуті ВАТ «СЗ «Лиман» банком (МФ ВАТ «Кредобанк») після закінчення строку дії договору банківського вкладу про відкриття депозитного рахунку, при цьому, в акті не зазначено номер договору, його умови, дату та суму перерахованих коштів.

Так, у своїй позовній заяві та при розгляді даного питання в судовому засіданні судів обох інстанцій позивач стверджував, що сума завищення валового доходу у 1 кварталі 2007 року є значно меншою ніж 1105000 грн., а відповідачем при проведенні перевірки взагалі залишено поза увагою завищення валових доходів у 2 кварталі 2007 року на суму 351433,75 грн. та у 3 кварталі 2007 року на суму 349931,17 грн., а всього за період, що перевіряється - на 1806364,92 грн., про що підприємство як усно, так і письмово повідомляло податковий орган під час проведення перевірки (лист № 4-883 від 04.07.2008 р.).

Представники ж відповідача у судовому засіданні судів 1-ї та 2-ї інстанцій поясняли, що при проведенні перевірки «суцільним методом» перевіряли тільки документацію за 1 квартал 2007 року, а решту періодів - «вибірковим методом». При цьому, представники відповідача визнали, що у випадку підтвердження факту завищення валових доходів позивачем у 2 кварталі 2007 року на суму 351433,75 три. та у 3 кварталі 2007 року на суму 349931,17 грн., а всього за період, що перевіряється на 1806364,92 грн. суми донарахувань з податку на прибуток за результатами перевірки не буде, оскільки у позивача будуть збитки.

Так, як встановлено судовою колегією, окружним судом витребувано, приєднано до матеріалів справи та досліджено усі необхідні документи (т.б. копії виписок з банківських рахунків, договори, оборотні відомості, декларації з податку на прибуток за період перевірки тощо), щопідтверджують формування валових доходів у перевірений відповідачем період.

При цьому, слід зазначити, що судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що зазначені документи у своїй сукупності повністю підтверджують факт завищення позивачем валових доходів у 1 кварталі 2007 року - на суму 1105000 грн., у 2 кварталі 2007 року - на суму 351433,75 грн. та у 3 кварталі 2007 року - на суму 349931,17 грн., а всього за період, що перевіряється - на 1806364,92 грн., у зв'язку з помилковим включенням до складу валових доходів сум депозитних коштів, що повернуті ВАТ «СЗ «Лиман» банком після закінчення строку дії договору банківського вкладу.

Доказів, які б спростовували зазначені обставини, відповідачем не надано. Щодо обізнаності відповідача з цими обставинами під час перевірки, його представники пояснили, що не мали можливості перевірити інформацію, наведену у листі позивача від 04.07.08 р. за браком часу, відведеного для перевірки.

Інші обставини, що слугували підставами для нарахування позивачеві податку на прибуток за актом перевірки, стосуються валових витрат позивача за перевірений період.

Так, на арк. 55 Акту перевірки відповідач посилається на порушення позивачем п.п.5.4.8. п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в тій частині, що підприємством включено до складу валових витрат витрати без підтверджуючих документів за 2007 рік на загальну суму 1650 грн., у т.ч.: за 3-й квартали 2007 року на суму 1650 три., а саме: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документу (товарного або касового чеку, квитанцій до прибуткового ордеру, іншого письмового документу), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, тобто відсутні підтверджуючі документи на сплату готівкових коштів.

Другий епізод, за яким в акті перевірки на арк. 55 описано нібито порушення позивачем вимог п.п.5.4.8. п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає в тому, що позивачем включено до складу валових витрат витрати, на думку перевіряючих, без підтверджуючих документів за 2007 рік на загальну суму 9300 грн. у т.ч.: за півріччя 2007 року - на суму 6850 грн. за 3-й квартали 2007 року - на суму 9300 грн., а саме: проведення готівкових розрахунків за проживання у період відрядження працівників підприємства у м. Ялта без підтверджуючих документів, тобто: квітанції до прибуткових ордерів за проживання у м. Ялта надані ПП ОСОБА_1, який має статус платника єдиного податку та який, згідно з свідоцтвом про сплату єдиного податку, не має права на такий вид діяльності, як послуги з розміщення та проживання фізичної особи.

Відповідач констатує в акті перевірки існування підтверджуючих документів, що саме по собі спростовує факт наявності порушення п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як такого: ОСОБА_2 - авансовий звіт б/п від 26.06.2007р., квитанція до прибуткового ордеру №73 від 23.06.07р. без печатки, на суму 3125 грн.: ОСОБА_3 - авансовий звіт б/п від 26.06.07р., квитанція до прибуткового ордеру №74 від 23.06.2007р. без печатки на суму 3125 грн.; ОСОБА_4 - авансовий звіт б/п від 25.06.07р., квитанція прибуткового ордеру №75 від 23.06.07р. без печатки на суму 600 грн.; ОСОБА_3 - авансовий звіт б/н від 26.07.07р., квитанція до прибуткового ордеру №152 від 25.07.07 р. без печатки на суму 1600 грн.; ОСОБА_5 - авансовий звіт б/п від 31.07.07р., квитанція до прибуткового ордеру №158 від 30.07.07р. без печатки на суму 850 грн.

Посилання ж відповідача на те, що ПП ОСОБА_1 має статус платника єдиного податку але, згідно із свідоцтвом про сплату єдиного податку, не має права на такий діяльності як послуги з розміщення та проживання фізичних осіб, не приймаються судом до уваги, оскільки підприємець вільний у виборі ним будь-яких видів діяльності, не заборонених Законом (ст.43 ГК України), а свідоцтво про сплату єдиного податку не надає і не позбавляє підприємця прав займатися тією чи іншою діяльністю, а лише засвідчує певні види діяльності, які відповідний підприємець здійснює за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку.

Таким чином, викладені в акті перевірки обставини не спростовують самого факту наданняпідприємцем ОСОБА_1 послуг з розміщення та проживання фізичних осіб. Не приймаються судами обох інстанцій і посилання СДПІ на пояснення самого ОСОБА_1 та на лист ДПІ у Київському районі м. Донецька від 13.08.08р. №6828/7/17-313, отримані відповідачем вже через півтора місяця після закінчення перевірки позивача, оскільки податковий орган у встановленому Законом порядку шляхом проведення відповідної перевірки не перевірив достовірність наданої у поясненні ФОП ОСОБА_1 інформації, не з'ясував факту наявності чи відсутності нерухомості, належній ОСОБА_1 у м. Ялті (за його ж поясненнями він мешкає у м.Ялта за адресою: АДРЕСА_1) та її правовий режим, способи її використання та порядок, в якому відбирались у нього такі пояснення ДПІ у Київському районі м. Донецька та правдивість наданих цим підприємцем таких пояснень встановити суду не видається за можливе.

Крім того, слід зазначити, що надалі, у декількох епізодах відповідач фіксує наявність одного й того ж порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тільки в розрізі різних господарських операцій:

1) на арк.56 Акту перевірки зафіксовано порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 України «Про оподаткування прибутку підприємств», на думку перевіряючи, підприємством включено до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними документами щодо інформаційних послуг, отриманих підприємством ВАТ «СЗ «Лиман» від ТОВ «Агуті інвест» за 1 квартал 2008 року в сумі 63700 грн. При чому, СДПІ посилається на те, що акти виконаних робіт відносяться до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, а акт здачі-прийняття робіт на надання інформаційних послуг від 26.09.07р. №АУ-8194318 на загальну суму 63700 грн. без ПДВ складено неналежним чином та не має юридичної сили і доказовості, а саме: в акті здачі-прийняття інформаційних послуг відсутні обов'язкові реквізити - зміст та обсяги господарської операції, не розшифрована суть цих послуг та не вказано конкретний перелік наданих послуг, що є також порушенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п.2.4 наказу Мінфіну України №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку». Так, перевіряючі зазначають, що підприємством не надано в ході перевірки договір між ВАТ «СЗ «Лиман» та ТОВ «Агуті інвест» щодо підтвердження надання цих інформаційних послуг. З огляду на вищевикладене, відповідач прийшов до висновку, що даний документ, тобто акт здачі-прийняття робіт інформаційних послуг не може бути документом, що підтверджує фактичне надання цих інформаційних послуг.

2) на арк. 57 Акту перевірки зафіксовано ще одне порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягає у тому, що ВАТ «СЗ «Лиман» до складу своїх валових витрат віднесені витрати не підтверджені документами, тобто витрати без талонів замовника за послуги автоперевезень вантажів за 2007 рік - в сумі 10683,33 грн., у т.ч.: за 3-и квартали 2007 року, а саме: по підприємству ТОН «Левер»: акт без номера від 01.08.07р. на виконання транспортних послуг по маршруту «Миколаїв-Яремча-Миколаїв» на загальну суму 5820 грн.; акт без номера від 21.08.07р. на виконання транспортних послуг по маршруту «Миколаїв-Яремча-Миколаїв» на загальну суму 5000 грн. (талони замовника за послуги автоперевезень вантажів відсутні) та по підприємству ТОВ «Контрактстрой»: акт від 01.08.07р. №30 на виконання транспортних послуг по перевезенню вантажу (корунд) по маршруту «пмт. Побужжя Кіровоградської області - Миколаїв» на загальну суму 2000 грн.

3) на арк. 64 Акту перевірки відповідач вказує на порушення ВАТ «СЗ «Лиман» п.п.5 3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині включення підприємством до складу валових витрат витрати, не підтверджених документами за 2007 рік на суму 179167 грн., а саме: за півріччя 2007 року - на суму 104167 грн., за 3-й квартали 2007 року на суму 179167 грн. (перевіркою, за формулюванням акту, встановлено, що підприємством ВАТ «С3 «Лиман» безпідставно віднесено до складу валових витрат виграти без підтверджуючих документів з виконання робіт із грунтування, шпаклівки, фарбування корпусу яхти «Імперія» на загальну суму 179166,67 грн.). Разом з тим, ВАТ «СЗ «Лиман» надано до перевірки Акт приймання-здачі робіт за договором від 30.03.2007 року, складений 03.08.2007 року, згідно якого, виконавцем виконані роботи із ґрунтовки, шпаклювання й фарбування корпусу яхти «Імперія» пл. 600 кв.м. Загальна вартість робіт становить 250 000 грн., у т.ч. ПДВ - 41 666 грн. 67 коп. В рахунок оплати ВАТ «СЗ «Лиман» перерахувало кошти ТОВ «Андрей-Строй» згідно платіжних доручень: №407 від 02.04.07р. - 125 000 грн., в т.ч. ПДВ - 20833,33грн., №264 від 27.07.07р. - 35000 грн., в т.ч. ПДВ - 5833,33 грн., №1138 від 03.08.07р. -90000 грн., в т.ч. ПДВ - 15000 грн. Слід вказати, що в бухгалтерському обліку позивача дана операція знайшла своє відображення у квітні 2007 року та в податковому обліку в складі валових витрат по декларації з податку на прибуток за півріччя 2007 року в сумі 104167 грн., та за 3-й квартали 2007 року в сумі 179167 грн.

Таким чином, з приводу описаних вище порушень, зафіксованих спірною перевіркою, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.

Так, при розгляді справи в судах обох інстанцій представниками позивача було підтверджено належним чином, а саме - банківською випискою факт реального перерахування позивачем коштів (т.б. понесення витрат) на користь ТОВ «Агуті інвест». При чому, цей факт не спростовується і представником СДПІ. Будь-яких доказів на користь того, що послуги не були надані або надані у іншому обсязі чи за іншою вартістю, відповідачем не надано, як не надано і будь-яких доказів визнання вказаної угоди недійсною.

Отже, за викладених обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не вбачає наявності порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягає у включенні підприємством до складу валових витрат витрат, не підтверджених відповідними документами щодо інформаційних послуг, реально отриманих підприємством ВАТ «СЗ «Лиман» від ТОВ «Агуті інвест», оскільки існування такого документу (т.б. акту виконаних робіт), як і фактичне понесення таких витрат у вигляді перерахування коштів від ВАТ «СЗ «Лиман» на користь ТОВ «Агуті інвест» не оспорюється та не спростовано відповідачем, на якому відповідно до ч.2 ст.71 КАС України лежить обов'язок доказування у даній справі.

Як і в попередньому випадку, щодо взаємовідносин з ТОВ «Левер» та ТОВ «Контрактстрой» СДІП не оспорює самого факту понесення зазначених витрат позивачем та наявності актів виконаних робіт, будь-яких доказів на користь того, що зазначені послуги не були надані або надані у іншому обсязі чи за іншою вартістю, відповідачем не надано, як не надано і будь-яких доказів визнання угод недійсними.

Також, повністю аналогічно суд 2-ї інстанції оцінює і обставини, викладені в акті перевірки відносно господарських операцій між ВАТ «СЗ «Лиман» та ТОВ «Андрей-Строй» (виконання робіт із грунтування, шпаклівки, фарбування корпусу яхти «Імперія»).

Так, приписами пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових втрат будь-які витрат, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обв;язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що стаття 11 «Правила ведення податкового обліку» цього Закону не встановлює ніяких вимог до форми і виду документів, які б відносилися до цілей податкового обліку.

Відповідно до пп.11.2.3, п.11.2 ст.11 даного Закону, датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: а) нерезидентами; б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у ст.10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у п.7.2 ст.7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб"єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Слід зауважити, що за своїм змістом наведені вище норми Закону передбачають як підставу для на включення до валових витрат тільки випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних чи інших документів, але, в даному ж випадку, така ситуація не має місця.

Разом з тим, відповідно до пп.2.3.2. «Порядку оформлення результатів документальних, виїзних, планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затв. наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327), не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Як і раніше, у декількох епізодах відповідач фіксує лише наявність однотипного порушення - пп.11.2.4 п.11.2, п.п.11.3.7 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств», тільки в розрізі різних господарських операцій:

1) на арк.58-61 Акту перевірки відповідач, вказуючи на порушення вимог пп.11.2.4 п.11.2., п.п.11.3.7. п.11.3. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначає, що в ході перевірки встановлено, що підприємством позивача безпідставно включено до складу валових витрат витрати за період з 01.01.07р. по 31.03.08р. на загальну суму 144756 грн., понесені ВАТ «СЗ «Лиман» з виконання робіт на об'єктах - замовленнях (т.б. яхтах) за контрактами з суднобудування (здійснені субпідрядниками) та які знаходяться у стадії незавершеного виробництва і повинні знайти своє відображення у податковому обліку в складі валових витрат під час виникнення валових доходів при реалізації даних об'єктів - замовлень (яхт) суднобудування, сума завищення валових витрат складає за 2007 рік - 118714 грн., у т.ч. за 4 квартал - в сумі 118714 грн., за 1 квартал 2008 року - в сумі 26042 грн.

2) на арк.61-63 Акту перевірки перевіряючі вказують на те, що ВАТ «СЗ «Лиман» було допущено порушення вимог п.п.11.2.4 п.11.2, п.п.11.3.7 п.11.3 ст.11 зазначеного вище Закону, а саме позивачем безпідставно включено до складу валових витрат витрати, понесені у зв'язку з виконанням контрактів виготовлення (побудову) морських, річкових суден без виникнення валових доходів згідно пп.11.3.7 Закону, тобто оплата комісії та відсотків за кредити, отримані підприємством на виплату заробітної плати працівникам підприємства, що задіяні на виконанні договорів суднобудування за 1 квартал 2008р. в сумі 70030 грн., а також за даними перевірки до складу валових витрат безпідставно віднесені по сплаті комісії по акредитивам для забезпечення розрахунків по імпортним контрактам на проведення поставки імпортного обладнання для яхт, що будуються на ВАТ «СЗ«Лиман» в сумі 6160 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні», на період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2012 року впроваджуються такі заходи державної підтримки суднобудівної промисловості: суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості, визначених ч.2 цієї статті, отримані від замовників морських, річкових суден та інших плавучих засобів, а також кошти у вигляді кредитів, які отримують ці підприємства з метою спрямування кредитних коштів на фінансування будівництва морських, річкових суден та інших плавучих засобів за контрактами, зараховуються на окремі рахунки цих підприємств. Ці суми не підлягають безспірному (примусовому) списанню та використовуються лише за цільовим призначенням відповідно до контрактних зобов'язань зазначених підприємств. Суми авансових платежів та попередньої оплати з мстою визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», включаються до складу валових доходів таких підприємств у лому податковому періоді, в якому здійснюється здача морських, річкових суден та інших плавучих засобів замовнику, а витрати зазначених підприємств суднобудівної промисловості, здійснені ними за рахунок авансових платежів та попередньої оплати відповідно до їх цільового призначення, включаються до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадає дала збільшення валових доходів на суму зазначених платежів. Перелік суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються зазначені заходи, затверджується КМУ за наслідками їх діяльності за попередній період, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Нормами п.п.11.2.4. п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також визначено, що валові ви грати підприємств суднобудівної промисловості, понесені ними у зв'язку з виконанням контрактів на виготовлення (побудову) морських, річкових суден, включають до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадає дата збільшення валових доходів, передбачена пп.11.3.7 п.11.3 ст.11 цього Закону, тобто суми авансових платежів та попередньої оплати, отримані підприємствами суднобудівної промисловості від замовників морських, річкових суден включаються до складу валових доходів таких підприємств за датою підписання акта про передачу морських, річкових суден замовнику, за умови цільового використання вказаних коштів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, з матеріалів справи судовою колегією встановлено, що ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман» включено до відповідного «Переліку суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються заходи державної підтримки суднобудівної, промисловості», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1256 від 21.12.2005р.

Таким чином, суд 2-ї інстанції, уважно дослідивши надані позивачем докази, погоджується з доводами позивача та відповідно висновками суду 1-ї інстанції стосовно того, що суми, сплачені позивачем як комісії за договорами про надання документарного безвідкличного акредитиву №0ІL07В135 від 08.11.07р. та №0ІL07В137 від 23.11.07р., витрати по сплаті комісії за розгляд кредитної заяви та видачу кредиту і витрати по сплаті відсотків за отримані кредити (кредитна угода №68-2007 від 26.11.07р. з ВАТ «Кредобанк» в особі Миколаївської філії, договір кредитної лінії №03-2008 від 17.01.08р. з ВАТ «Кредобанк» в особі Миколаївської філії), як і самі кредитні кошти, отримані для поповнення обігових коштів підприємства, а також кошти, згадані на арк.58-61 Акту перевірки, не підпадають під ознаки коштів, визначених ст.1 Закону України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні» і не мають відношення до окремих рахунків, відкритих по кожному контракту, а проведені виключно з основного рахунку підприємства, з якого проводиться фінансування інших видів діяльності (про наявність яких самі перевіряючі зазначають на сторінці 6 акту перевірки), тобто на них розповсюджуються загальні правила оподаткування без обмежень та особливостей, визначених п.п.11.2.4 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.1 Закону України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні», п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими визначено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у т.ч. за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Що ж стосується віднесення до валових витрат коштів, сплачених як комісії за договорами акредитиву (договори про надання документарного безвідкличного акредитиву №0ІL07В135 від 08.11.07р. та №0ІL07В137 від 23.11.07 р.) за 2007 рік на суму 1400,90 грн., судом встановлено, що підприємством ця сума до валових витрат не включалася, а накопичувалась у податковому обліку за правилами п.п.11.2.4. п.11.2, п.п.11.3.7. п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до дати підписання акта про передачу морських, річкових суден замовнику, а тому, відповідно, і не могла бути виключена перевіркою зі складу валових витрат позивача. До того ж, зазначена сума була сплачена з окремого рахунку № 26007610092 у ФВАТ МТБ у м.Миколаєві (окремий рахунок по контракту суднобудування) 03.12.07р. і складається з 200 грн. комісії за авалювання векселю (АА 0330222) за період 25.10.07р. - 24.11.07р. за договором №135 від 30.07.07р.; 560,89 грн. комісії по акредитиву за договором №0ІL07В137 від 23.11.07р. за період з 23.11.07р. по 24.11.07р.; 640,01 грн. комісії по акредитиву за договором №0ІL07В135 від 08.11.07р. за період з 08.11.07р.

Так, суть порушень, у зв'язку з якими СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №00008236/0 від 23.07.08р., що оспорюється позивачем, фактично зводиться до декількох основних обставин: виключення відповідачем зі складу податкового кредиту позивача у перевіреному періоді сум ПДВ за описаними вище операціями позивача з ТОВ «Андрей-Строй», ТОВ «Левер», ТОВ «Конграктстрой»; неврахування відповідачем при проведенні перевірки статусу позивача як суднобудівного підприємства з відповідними особливостями оподаткування податком на додану вартість; неврахування відповідачем даних рядків 19.1. та 19.2. (коригування платежів з урахуванням положень про вексельну форму відстрочення сплати ПДВ при імпорті товарів (п.11.5 ст.11 Закону)) декларацій з ПДВ ВАТ «СЗ «Ліман».

Стосовно ж виключення відповідачем зі складу податкового кредиту позивача у перевіряємому періоді сум ПДВ за описаними вище операціями позивача з ТОВ «Андрей-Строй», ТОВ «Левер», ТОВ «Конграктстрой», внаслідок чого відповідачем було зроблено висновок про завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту па загальну суму 43803,34 грн., в т.ч. за період: квітень 2007 року - на суму 20833,33 грн., липень 2007 року - на суму 5833,33 грн., серпень 2007 року - на суму 17136,67 грн., суд, крім обгрунтувань, викладених у відповідній частині цієї постанови відносно цих господарських операцій при розгляді питання по податку на прибуток, вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не оспорюється сам факт наявності у позивача на момент перевірки належним чином оформлених податкових накладних (№34 від 02.04.07р. на загальну суму 125000 грн., в т.ч. ПДВ - 20833,33 грн.; №102а від 27.07.07р. на загальна 35000 грн., в т.ч. ПДВ - 5833,33 грн.; №107 від 03.08.07р. на загальну суму 90000 грн., в т.ч. ПДВ - 15000 грн.; №155 від 02.08.07р. на загальну суму 5820 грн., в т.ч. ПДВ - 970 грн.; №183 від 21.08.07р. на загальну суму 2500 грн., в т.ч. ПДВ - 416,67 грн.; №184 від 21.08.07р. на загальну суму 2 500 грн., в т.ч. ПДВ - 416,67 грн.; №29 від 31.08.07р. на загальну суму 2000 грн., в т.ч. ПДВ - 333,33 грн.).

Відповідно до вимог п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у 2-х примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом та одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом ДПС України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Нормами п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Пунктом 7.7.1. п.п.7.7 ст.7 вказаного Закону, в свою чергу, передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Отже, зважаючи на наведені вище норми Закону, суд 2-ї інстанції доходить висновку, що позивач на момент перевірки мав достатні підстави, передбачені Законом (податкові накладні) для включення відображених в них сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Стосовно ж неврахування відповідачем при проведенні перевірки статусу позивача суднобудівного підприємства з відповідними особливостями оподаткування ПДВ та неврахування відповідачем даних рядків 19.1. та 19.2. (коригування платежів з урахуванням положень про вексельну форму відстрочення сплати ПДВ при імпорті товарів (п.11.5 ст.11 Закону) декларацій з ПДВ ВАТ «СЗ «Лиман» суд дійшов такого.

Так, на арк.70 Акту перевірки перевіряючі констатують наявність порушення п.п.7.7.1 п.п.7.7.2, п.п.7.7.3, п.п.7.7.7 «а» п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого, на їх думку, ВАТ «СЗ «Лиман» занижено ПДВ, що піддягає бюджетному відшкодуванню на суму 171590 грн., а саме: за січень 2007 року - на суму 88198 грн., за лютий 2007 року - на суму 31569 грн., за червень 2007 року - на суму 11335 грн., за лютий 2008 року - на суму 40488 грн. Одночасно перевіряючими вказається і на наявність іншого порушення - пп.7.7.1,пп.7.7.2, пп.7.7.7 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок па додану вартість», у зв'язку з чим, у акті зазначається, що ВАТ «СЗ «Лиман» завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 866994 грн.,а саме: за березень 2007 року - на суму 107862 грн., за квітень 2007 року - на суму 203118 грн., за травень 2007 року - на суму 378825 грн., за липень 2007 року - на суму 5833 грн.,за серпень 2007 року - на суму 29273 грн., за листопад 2007 року - на суму 53742 грн., за січень 2008 року - на суму 32658 грн., березень 2008 року - на суму 55683 грн.

Крім того, як вже зазначалося вище, позивача - ВАТ «СЗ «Лиман» включено до Переліку суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються заходи державної підтримки суднобудівної промисловості, затвердженого Постановою КМУ від 21.12.2005р. №1256.

Відповідно до вимог п.13 «Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України па 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 року №2505-1V, при від'ємному значенні сум ПДВ, обрахованого в порядку, передбаченому в пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього Закону, по підприємствах суднобудування і літакобудування, відшкодування з бюджету здійснюється в податковому періоді, наступному за звітним періодом, в якому виникло від'ємне сальдо податку у порядку і строки, передбачені у п.7.7 ст.7 цього Закону.

На виконання вищенаведених вимог Закону п.6 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 (у редакції наказу від 15.06.2005р. №213), запроваджено особливі правила для підприємств суднобудування і літакобудування, а саме - викладене у п.5.1 1 цього Порядку (якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з ПДВ, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду) не поширюється на підприємства суднобудування і літакобудування. При від'ємному значенні сум ПДВ, обрахованих у порядку, передбаченому в пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону, таким підприємствам відшкодування з бюджету здійснюється в податковому періоді, наступному за звітним періодом, у якому виникло від'ємне сальдо податку, у порядку і строки, передбачені у пункті 7.7 статті 7 Закону. При цьому сума, відображена в рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного податкового періоду зазначених підприємств, переноситься до рядка 23.1 податкової декларації цього самого звітного періоду. Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється у загальновстановленому порядку.

До того ж, у відповідності до вимог пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 5.12.2. «Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ», затвердженого наказом ДПАУ №166 встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум. які бу включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або погашали податкові зобов'язання наступних звітних періодів (рядок 24).

Представниками відповідача та, зокрема, особою, що безпосередньо проводила спірну перевірку з цього питання, у судовому засіданні окружного суду фактично визнано, що СДПІ застосувала до позивача загальний порядок визначення сум ПДВ, що підлягали бюджетному відшкодуванню, замість передбаченого законодавством спеціального порядку, що врешті-решт і вплинуло на результати перевірки.

Судами обох інстанцій також встановлено та не оспорюється відповідачем, що всупереч вимогам «Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ» перевіркою невраховано при розрахунку податку дані рядків 19.1. та 19.2. (коригування платежів з урахуванням положень про вексельну форму відстрочення сплати ПДВ при імпорті товарів (п.11.5 ст.11 Закону) декларацій з ПДВ ВАТ «СЗ «Лиман».

Згідно з формою податкової декларації та «Порядком заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, дані з рядків 19.1 та 19.2 потрапляють до рядку 21 декларації як від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (від'ємне значення суми рядків 18,19), а з рядку 21 до рядку 22.2. «Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 - рядок 22.1), а значення цього рядка, в свою чергу, переноситься до рядка 23.1 податкової декларації, а звідти - до рядків 24 та 25 декларації. Тобто, рядки 19.1 та 19.2 декларації безпосередньо впливають на суму податку, належну до сплати або до відшкодування з бюджету.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у ВАТ «Суднобудівний завод «Лиман» рядки 19.1 та 19.2 за перевірений період заповнювалися, зокрема, в деклараціях за: грудень 2006 року рядок 19.1 - 129459 грн.; лютий 2007 року рядок 19.1 - 81223 грн.; березень 2007 року рядок 19.1 - 139292 грн.; квітень 2007 року рядок 19.1 - 430708 грн., рядок 19.2 + 8552 грн.; серпень 2007 року рядок 19.1 - 208193 грн.; жовтень 2007 року рядок 19.1 - 21816 грн., рядок 19.2 + 21816 грн.

Таким чином, за викладених вище обставин, результати перевірки в частині висновків по ПДВ не можна вважати правильними та такими, що відповідають чинному податковому законодавству України.

Окрім того, позивач висловив свою незгоду і з податковим повідомленням-рішенням №00008136/0 від 23.07.08р.

Так, за цим податковим повідомленням-рішенням визначається за результатами перевірки сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1878,33 грн. та застосовується штрафна санкція в розмірі 3756,66 грн.

Як видно з акту перевірки, донарахування податку з доходів фізичних осіб складається з 3 (трьох) епізодів щодо яких відповідач фіксує однотипне порушення вимог п.п.4.2.9 (г) п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»:

1) при перевірці авансових звітів про використання коштів працівниками підприємства встановлено проведення готівкових розрахунків, на думку перевіряючих, без подання одержувачем коштів платіжного документу (товарного або касового чеку, квитанції до прибуткового ордеру, іншого письмового документу), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів (відсутні підтверджуючі документи на сплату готівкових коштів ПП «Перлину Карпат» за проживання у м.Яремча у період відрядження на загальну суму 1650 грн.) 3агальний оподатковуваний дохід з урахуванням коефіцієнту за висновками перевіряючих складає 1650 х 1.17647 = 1941.18 грн. Донараховано податку з доходів фізичних осіб - 291,18 грн.

2) за наслідками проведеної перевірки також встановлено факти виплати доходів СПД-ФОП ОСОБА_1, без утримання податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 8450 грн., зокрема: у червні-липні 2007 року згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру №73 від 23.06.07р. на суму 3125 грн., №74 від 23.06.07р. на суму 3125 грн., №75 від 23.06.07р. на суму 600 грн., №152 від 26.07.07р. на суму 1600 грн. за здійснені послуги з надання у найм житла у м.Ялта. Загальний оподатковуваний дохід з урахуванням коефіцієнту за даними акту перевірки складає 8450,0 х 1.17647 = 9941.17 грн. Донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі - 1491,18 грн.

3) підприємством не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних

осіб від надання додаткового блага у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку - ОСОБА_6, згідно з авансовим звітом б/н від 18.04.07р.,

компенсовано вартість оформлення закордонного паспорту для відрядження за кордон на суму

543.83 грн., згідно з квитанціями №№141-153 від 16.04.07р., але у періоді, що перевірявся, ОСОБА_6 відряджена за кордон не була. Загальний оподатковуваний, дохід з урахуванням

коефіцієнту за даними перевіряючих складає 543,83 х 1,17647 = 639,80 грн., донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі - 95,97 грн.

Таким чином, судова колегія, розглянувши надані сторонами докази у їх сукупності, застосувавши норми права, що відповідають правовідносинам сторін, дійшла такого.

Відповідно до п.п. «г» п.4.2.9. ст.4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п.3.4 ст.3 цього Закону, тобто при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою: К - 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт: Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Відповідачем у спірному акті перевірки зазначено та не заперечувалося у судових засіданнях те, що мало місце надання додаткового блага у вигляді суми грошового відшкодування витрат або втрат платника податку ОСОБА_6 - згідно з авансовим звітом б/н від 18.04.07р. компенсовано вартість оформлення закордонного паспорту для відрядження за кордон на суму 513.83 грн., а також саме грошове відшкодування витрат працівників позивача за проживання у м. Яремча у період відрядження на загальну суму 1650 грн. Та саме грошові виплати на користь ФОП ОСОБА_1

Отже, оскільки у випадках, що розглядаються, мала місце саме грошова форма розрахунків (надання благ, як це кваліфікує відповідач), а п.п.«г» п.4.2.9 ст.4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено застосування коефіцієнту виключно у випадках, якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, відповідач не мав встановлених Законом підстав для застосування коефіцієнту і розрахунку податку в порядку, передбаченому нормами згаданого пункту цьогоЗакону.

Також, додатково слід зазначити те, що стосується виплат на користь ФОІІ ОСОБА_1, СДПI на відміну від опису цих же операцій щодо податку на прибуток при виключенні відповідних сум зі складу валових витрат позивача, де СДПI категорично не визнавався факт надання цих послуг, при донарахуванні податку з доходів визнає факт надання відповідних послуг ФОП ОСОБА_1 співробітникам позивача та вказує на необхідність утримання з виплачених йому сум податку з доходів, вважаючи позивача в цьому випадку податковим агентом.

Однак, така позиція відповідача суперечить податковому роз'ясненню щодо застосування

положень п.1.8 ст.1, п.9.12 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», затвердженому наказом ДПА України від 29 грудня 2003р. №633, яким, зокрема, визначено, що на підставі положень п.1.6 ст.1 Закону (а також пп.4.3.25 п.4.3 ст.4, пп.9.12.1 та 9.12.2 п.9.12 ст.9, ст.17 Закону: статті 2 та 6 Указу, статті 14 Декрету особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та Законом.

Окрім того, при ухваленні остаточного рішення по даній справі, судова колегія приймає до уваги та враховує ще й висновок призначеної по справі судово-економічної експертизи №18227/18228 від 25.09.2012 року, згідно з яким, усі висновки спірної планової виїзної перевірки ВАТ «СЗ «Лиман», оформлені актом від 11.07.2008 року, нормативно та документально не підтверджуються.

Таким чином, як встановлено судами обох інстанцій, податковим органом, в даному випадку, не надано до суду належних і беззаперечних доказів, які б прямо свідчили про відсутність реального характеру спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами та підтверджували б висновки акту перевірки.

До того ж, судами 1-ї і 2-ї інстанцій під час розгляду справи не встановлено і фактів, які б свідчили про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне також звернути увагу й на ту обставину та підкреслити, що описані вище укладені позивачем договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, а інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення податку на додану вартість, - судом не встановлено. В свою чергу, наявність у платника податку (т.б. позивача) податкової накладної, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт та фактична сплата вартості отриманих товарів (послуг) з урахуванням ПДВ - є достатніми і належними підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

При цьому, ще слід вказати, що згідно із ст.61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер, тобто, в даному конкретному випадку, позивач не може відповідати за дії (чи бездіяльність) своїх контрагентів (постачальників).

Також, разом з тим, слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку не було зроблено відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

З урахуванням зазначеного, та на підставі встановлених в судових засіданнях судів обох інстанцій доказів, судова колегія приходить до висновку про те, що приймаючи спірні рішення про застосування до позивача фінансових санкцій, відповідач діяв неправомірно, необґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим, п/вимоги позивача дійсно є обґрунтованими, доведеними та заснованими на законі і, відповідно, підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Миколаївської області від 29 квітня 2010 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко