Ухвала суду № 29750246, 06.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 р.Справа № 2-а-6556/10/1570

Категорія: 7.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Гончарук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Вілмар СНД» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Вілмар СНД» до Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (правонаступник - Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря) про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

23.06.2010 року ТОВ «Дельта Вілмар СНД» звернулося до окружного суду із позовом до Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря (правонаступник - Державна екологічна інспекція Північно-Західного регіону Чорного моря) про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, складання акту перевірки №2273 від 16-23 жовтня 2009 року, претензії №100051 від 13.11.2009 року та розрахунку розміру шкоди від засмічення.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на проведення перевірки з грубими порушеннями діючого у цій сфері законодавства, безпідставність винесення на адресу підприємства претензії та необгрунтованість розрахунку розміру шкоди від засмічення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року у задоволенні позову ТОВ «Дельта Вілмар СНД» відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ТОВ «Дельта Вілмар СНД» 06.05.2011р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги товариства у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Дельта Вілмар СНД» 22.12.2004 року зареєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради, код ЄДРПОУ 33268860, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №244890 (а.с.14).

В період з 16 по 23 жовтня 2009 року Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря було проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території ТОВ «Дельта Вілмар СНД» по вул.Індустріальній,6 в м.Южне Одеської області.

За результатами вказаної перевірки складено акт №2273 від 16-23 жовтня 2009 року, в якому зафіксовано несанкціоноване складування будівельних відходів на бетонному покритті, змішування відходів для утилізації, несанкціоноване розміщення будівельних відходів безпосередньо на землі, що є порушенням ст.ст.17,33 Закону України «Про відходи» та ст.ст.91,96 Земельного Кодексу України (а.с.9-11).

Так, зазначена вище перевірка була проведена на вимогу прокуратури м.Южного, на підставі наказу №669 начальника Державної екологічної інспекції з охорони довкілля північно-західного регіону Чорного моря від 15.10.2009 року та направлення на проведення перевірки №100841 від 15.10.2009 року (а.с.52-54).

Також, про проведення цієї перевірки перевіряючими був зроблений запис в журналі реєстрації та обліку відвідувань підприємства контролюючими організаціями та здійснено розрахунок розміру шкоди від засмічення земель, який становить 339953,25 грн., після чого, на адресу позивача направлено претензію №100051 від 13.11.2009р. про добровільне відшкодування завданих збитків порушенням природоохоронного законодавства (а.с.12,13,79,81).

При чому, перевірка проводилась в присутності начальника відділу охорони праці та екологічної безпеки ТОВ «Дельта Вілмар СНД» Сєбової Олени Олександрівни, яка підписала зазначений акт без зауважень та отримала його копію під розписку.

Крім того, одночасно на заступника начальника цеха фракціонування, дезодорації та очищення ТОВ «Дельта Вілмар СНД» було складено протокол про адміністративне правопорушення №103019 від 19.10.2009 року та він був притягнутий до адміністративної відповідальності, про що свідчить відповідна постанова №103063 від 19.10.2009 року, яка не оскаржена, а штраф сплачено в повному обсязі. При цьому, правопорушник, в свою чергу, теж фактично не заперечував виявлених порушень, зазначивши що ці порушення будуть усунуті (а.с.56-58).

Не погодившись з претензією №100051 від 13.11.2009 року позивач оскаржив її спочатку до відповідача, однак його скарга була залишена без задоволення (а.с.59-61).

В подальшому ж, позивач оскаржив всі дії та рішення відповідача до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведена правомірність своїх дій та прийнятих рішень, у зв'язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими.

Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»№ 877-V від 05.04.2007 року, державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. При цьому, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Згідно із ст.ст.20,35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» №1264-XII від 25.06.1991р., державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.

Відповідно до ст.8, п.3 ст.20 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991р., прокурор має право вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз. При цьому, вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Таким чином, враховуючи, що до відповідача надійшла вимога прокурора №2113 вих.09 від 16.10.2009 року про виділення фахівця для проведення сумісної перевірки, яка, в свою чергу, є обов'язковою для виконання, то на думку судової колегії, вона і стала належною підставою для проведення перевірки Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря додержання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Дельта Вілмар СНД».

Також, з матеріалів справи видно, що перевірка проводилась уповноваженими особами відповідача сумісно із працівниками прокуратури м.Южного, що підтверджується вимогою прокурора №2113 вих.09 від 16.10.2009 року, листом №2115 вих.09 від 15.10.2009 року про надання документів для проведення перевірки та записом в журналі реєстрації та обліку відвідувань підприємства контролюючими організаціями, зробленим в т.ч. і представником прокуратури.

Отже, приймаючи до уваги, що в даному випадку фактично здійснювались заходи прокурорського нагляду із залученням контролюючих органів, а відповідно до ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007 року, його дія не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення, в тому числі, прокурорського нагляду, суд вважає що у відповідача були всі підстави для проведення зазначеної перевірки за вимогою прокуратури м. Южного.

Разом з цим, суд також зазначає, що відповідачем було додержано всі вимоги ст.ст.6,7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо оформлення документів необхідних для проведення перевірки та акту перевірки.

Так, Державною екологічною інспекцією з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря був виданий наказ №669 від 15.10.2009 року «Про проведення позапланової перевірки ТОВ «Дельта Вілмар СНД»», на підставі якого, видано направлення №100841 на проведення перевірки дотримання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища з підписом керівника та печаткою, за результатами перевірки складений акт №2273, який підписаний начальником відділу охорони праці та екологічної безпеки ТОВ «Дельта Вілмар СНД» та цій особі вручено примірник акту, що підтверджується її підписом.

Слід зазначити, що суд 2-ї інстанції, як і суд 1-ї інстанції, не приймає до уваги доводи позивача щодо не ознайомлення позивача з підставами перевірки, наказом та направленням на проведення перевірки, оскільки перевіряючи були фактично допущені до проведення перевірки, розписались в журналі реєстрації та обліку відвідувань підприємства контролюючими організаціями та отримали всі необхідні документи для здійснення перевірки.

При цьому, відповідно до п.5 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею, однак цього позивачем зроблено не було.

Суд 2-ї інстанції також не приймає до уваги доводи позивача щодо підписання акту неповноважною особою, оскільки Сєбова О.О. працює в ТОВ «Дельта Вілмар СНД» на посаді «начальника відділу охорони праці та екологічної безпеки», та власноручно підписала акт перевірки без зауважень і отримала копію акту перевірки. В подальшому, позивач також своїх письмових заперечень до акту перевірки не надавав аж до направлення на його адресу претензії №100051, хоча йому було достовірно відомо про складений акт.

Разом з цим, слід вказати, що п.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачає можливість суб'єкту господарювання відмовитись від підписання акту перевірки чи його підписання із зауваженнями, які є невід;ємною частиною акту.

Враховуючи викладене, судова колегія, як і окружний суд, вважає дії відповідача по проведенню перевірки та складанню акту за її результатами правомірними.

Так, в своїх позовних вимогах позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо направлення претензії та розрахунку розміру шкоди.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» №1264-XII від 25.06.1991 року, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать право, в тому числі, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а тому з метою досудового врегулювання спору, відповідачем на адресу позивача направлена претензія, яка не є обов'язковою для виконання, однак в ній пропонується добровільно відшкодувати завдані збитки та повідомлено, що в разі відмови буде пред'явлено позов до суду.

Отже, на думку судів обох інстанцій, зазначені дії відповідача ніяким чином не суперечать вимогам діючого законодавства, і фактично є досудовим врегулюванням спору, а тому, позовні вимоги і в цій частині не підлягають задоволенню.

Що ж стосується розрахунку розміру шкоди від засмічення земель, то судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, відповідно до п.п.4.5 п.4 «Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства», затвердженого 10.09.2008р. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464, перевірка здійснюється на території суб'єкта господарювання - на виробничих майданчиках, у цехах, у місцях розташування обладнання, земельних ділянках, у тому числі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, шляхом візуального огляду із застосуванням, у разі необхідності, інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю.

А згідно із п.п.3.3 п.3 «Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства», затвердженої 27.10.1997р. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №171, факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

У відповідності ж до п.п.5.1 п.5 вказаної вище «Методики…», розміри шкоди внаслідок засмічення земель обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Так, як слідує з матеріалів справи, позивач не погоджується із розрахунком шкоди від засмічення земель, оскільки перевіряючим визначено коефіцієнт небезпеки відходів фактично без проведення досліджень та точних вимтирів.

Разом з цим, як встановлено по справі, при проведенні перевірки перевіряючи ми було застосовано четвертий найнижчий коефіцієнт небезпеки відходів (малонебезпечні), який, як вбачається з пояснень представника відповідача, можливо встановити і при візуальному огляді.

Таким чином, оскільки «Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства», затвердженого 10.09.2008р. Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464, уповноваженій особі на здійснення контролю надано право здійснювати перевірку шляхом візуального огляду, розмір шкоди встановлюється на підставі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, а перевіряючим застосований найнижчий коефіцієнт небезпеки відходів, суд вважає дії відповідача по здійсненню розрахунку розміру шкоди від засмічення земель правомірними.

Також, як видно з матеріалів справи, при проведенні перевірки було виявлено і несанкціоноване складування будівельних відходів на бетонному покритті, змішування відходів для утилізації, несанкціоноване розміщення будівельних відходів безпосередньо на землі, що, в свою чергу, є порушенням вимог ст.ст.17,33 Закону України «Про відходи» та ст.ст.91,96 Земельного Кодексу України.

Слід зазначити та звернути увагу на той факт, що вищезазначені порушення належним чином зафіксовані та повністю підтверджуються актом перевірки, який підписаний начальником відділу охорони праці та екологічної безпеки ТОВ «Дельта Вілмар СНД» без зауважень, протоколом про адміністративне правопорушення, в якому правопорушник визнав провину та зазначив, що це порушення буде усунуто, постановою про накладення адміністративного стягнення, яка порушником не оскаржена, а також фактом сплати суми накладеного адміністративне стягнення.

Крім того, слід зауважити, що як в позовній заяві, так і в судовому засіданні судів обох інстанцій представник позивача зазначає лише про порушення порядку проведення перевірки і складання відповідних документів, проте, в свою чергу, не заперечує щодо факту наявності виявлених порушень.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до цілком правильного висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Дельта Вілмар СНД» не обґрунтовані, не відповідають вимогам чинного законодавства, а дії та рішення відповідача є правомірними, у зв'язку з чим, позов не підлягає задоволенню.

Також, разом з тим, слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, в даному випадку і було зроблено представниками відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ТОВ «Дельта Вілмар СНД» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко