Ухвала суду № 29749098, 26.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 р.Справа № 2а-13436/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Коцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2012р. по справі № 2а-13436/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Компанія "СПО", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0000832220 від 25.07.2012р. яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 343591,25 грн. (основний платіж -275873 грн., штрафні санкції-68718,25 грн.), скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0000822220 від 25.07.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 652226 грн. (в т.ч. основний платіж - 433484 грн., штрафні санкції - 216742 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.5012р. по справі №2а-13436/12/2070 вимоги позивача були задоволені. Скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000832220, № 0000822220 від 25.07.2012 року.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.5012р. по справі №2а-13436/12/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.5012р. по справі №2а-13436/12/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави доля її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача 21.06.2012р. № 1128/2220/36372211, в якому зроблені висновки про порушення позивачем пп. 138.1. п. 138.1 ст. 138, п. 198.3, п. 198.4, ст. 198 Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з ПП "Рест-Профі".

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ПП "Рест-Профі" в березні 2012 року було укладено договір поставки від 15.03.2012р. № 15/03 на поставку запасних частин та матеріалів. Загальна суму договору складає 3000000 грн. (в т.ч. ПДВ 500000 гри.).

Відповідно до умов п. 1.2, 7.2 Договорів конкретний перелік та безпосередня вартість кожної партії товару узгоджувалась шляхом складання видаткових накладних. Сплата за товар здійснювалась з поточного рахунку.

До складу податкового кредиту були віднесені суми згідно отриманих в березні податкових накладних:

1. Податкова накладна від 15.03.2012р. № 95 на суму 59400 грн. (в т.ч. ПДВ 9900 грн.);

2. Податкова накладна від 26.03.2012р. № 156 на суму 251400 грн. (в т.ч. ПДВ 41900 грн.);

3. Податкова накладна від 27.03.2012р. № 175 на суму 251400 грн. (в т.ч. ПДВ 41900 грн.);

4. Податкова накладна від 28.03.2012р. № 180 на суму 263700 грн. (в т.ч. ПДВ 43950 грн.);

5. Податкова накладна від 29.03.2012р. № 192 на суму 263700 грн. (в т.ч. ПДВ 43950 грн.);

6. Податкова накладна від 30.03.2012р. № 205 на суму 1511307,06 грн. (в т.ч. ПДВ 251884,51 грн.).

Фактично товар був отриманий в березні 2012 року згідно наступних видаткових накладних:

1. Видаткова накладна від 15.03.2012р. № РН-150305 на суму 59400 грн.

2. Видаткова накладна від 26.03.2012р. № РН-260311 на суму 251400 грн.

3. Видаткова накладна від 27.03.2012р. № РН-270303 на суму 251400 грн.

4. Видаткова накладна від 28.03.2012р. № РН-280301 на суму 263700 грн.

5. Видаткова накладна від 29.03.2012р. № РН-290306 на суму 263700 грн.

6. Видаткова накладна від 30.03.2012р. № РН-300303 на суму 1511307,06 грн.

Придбаний товар був доставлений та оприбуткований на склад орендований позивачем згідно договору оренди № 22 від 01.01,2012р. та акту надання послуг № 120 від 31,03.2012р.

Доставка товарно-матеріальних цінностей від ПП "Рест-Профі" згідно договору поставки від 15.03.2012р. № 15/03 здійснювалась за рахунок покупця орендованим автотранспортом, що підтверджується договором оренди транспортного засобу від 01.03.2012р. № 17/12 та актом виконаних робіт за березень 2012р.

Сплата за поставлений товар відбулась шляхом передачі простих векселів згідно актів прийму передачі векселів від 31.08.2012р.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Колегія суддів вважає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Доказів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів відповідачем не надано.

Відповідачем не надано також доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так ПП "Рест-Профі" за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Не надано і доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та ПП "Рест-Профі"на підписання договору тощо в момент його укладання відповідачем не надано.

Стосується посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "РЕСТ ПРОФІ" (код 35860329) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий-квітень 2012 року від 12.06.2012 №517/2204/3586032.

Зазначені посилання відповідача не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагента позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ПП "Рест-Профі" правочинів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Викладені в акті перевірки судження відповідача не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України "Про підприємства в Україні". Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На час укладення угоди між позивачем та ПП "Рест-Профі" ці підприємства знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були платникам податку на додану вартість.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"№996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Отже позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2012р. по справі № 2а-13436/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 04.03.2013 р.