Ухвала суду № 29748872, 25.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 року м. Київ К-47635/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Республіканської організації «Кримський академічний український музичний театр»

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.04.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009

у справі № 2-29/3996-2007А

за позовом Республіканської організації «Кримський академічний український музичний театр»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

третя особа Фонд майна Автономної Республіки Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.04.2009, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем виїзної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.09.2006, складено акт перевірки від 13.02.2007 № 708/23-2/02225499, в якому встановлено порушення вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: ненарахування у складі податкових зобов'язань податку на додану вартість з операцій по оренді, що спричинило заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 18718,00 грн.

На підставі акта перевірки від 13.02.2007 № 708/23-2/02225499, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.02.2007 № 0001782301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22503,00 грн. та № 0002301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3716,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 1858,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), операції, пов'язані з договорами оренди, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, а база оподаткування таких операцій, у відповідності із п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно із пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом , орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються Кабінетом Міністрів України -для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування -для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

Взаємовідносини щодо оренди державного майна, в тому числі і порядок перерахування орендної плати до бюджету, терміни внесення орендної плати регулюються договорами оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, Республіканська організація «Кримський академічний український музичний театр»є платником податку на додану вартість. Укладеними договорами оренди, крім отримання позивачем встановленого відсотку орендної плати, передбачено ще нарахування і залишення у розпорядженні позивача амортизаційних відрахувань на відновлення орендного майна, проведення орендарем страхування орендного майна на користь позивача, здійснення позивачем передачі майна в оренду і повернення майна з оренди, укладення між орендарем та балансоутримувачем (позивачем) договору про відшкодування витрат позивача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю і те, що орендоване майно продовжує перебувати на балансі підприємства. Отже, судами обох інстанцій вірно зазначено, що позивач, як платник податку на додану вартість, зобов'язаний вести податковий облік ПДВ, який передбачає виписування податкових накладних, ведення книг продажу товарів (робіт, послуг) і придбання товарів (робіт, послуг), нарахування ПДВ у складі податкових зобов'язань.

Аналізуючи норми пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки операції, які пов'язані з договорами оренди є об'єктом для оподаткування цим податком, то такі операції, незалежно від того, хто є власником об'єкта, що передається в оренду, оподатковуються на загальних підставах. Отже, у державного підприємства -платника ПДВ, яке передало в оренду приміщення згідно з договорами оренди, укладеними між Фондом державного майна та орендарями, виникають податкові зобов'язання з ПДВ на суму орендної плати на дату, встановлену п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому, відповідно до п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону база для оподаткування визначається, виходячи з повної вартості орендної плати, не залежно від того, хто (орендар чи підприємство) здійснює процедуру розмежування вартості орендної плати.

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність прийняття спірних повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі АР Крим від 21.02.2007 № 0001782301/0 та № 0002301/0 та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Республіканської організації «Кримський академічний український музичний театр»- відхилити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.04.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль