Ухвала суду № 29748389, 21.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2013 р. Справа № 135176/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Матковської З.М., Олендера І.Я.,

за участю секретаря Корнієнко О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2012р. у справі № 2а-3379/12/1370 за позовом Приватного акціонерного товариства «Техенерго» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2012 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 07.02.2012 р. №0000102341 з податку на додану вартість в сумі 111751,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 99334 грн., за штрафними санкціями - 12417,75 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2012р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із даною постановою суду, відповідач, Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вищевказану постанову суду, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Апелянт вказує на те, що господарські операції між ПП «Поляріс Лайт» та контрагентами не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Вищевикладене свідчить про відсутність у ПП «Поляріс Лайт» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, на думку апелянта, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, актом від 24.01.2012 р. №118/23-409/23891483 "Про результати позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Техенерго" (код ЄДРПОУ 23891483) з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень 2011 року по взаєморозрахунках з ПП "Полярис Лайт" код ЄДРПОУ 23891483" було встановлено порушення п. п. 1, 5 ст. 203, п. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, п. п. 7.4.1., 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за грудень 2010 р. на 49667 грн., п. п. 198.6 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за січень 2011 р. на суму 49667 грн. Це слугувало підставою для винесення податкового повідомлення - рішення від 07.02.2012 р. №0000102341 з податку на додану вартість в сумі 111751,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 99334 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12417,75 грн.

Зазначені порушення відповідач вбачав в оформленні операцій позивача з ПП "Полярис Лайт", що ґрунтується на матеріалах перевірки контрагента позивача. Згідно акту Алчевської ОДПІ від 11.11.2011 р. №1801/231-37156789 "Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ПП "Полярис Лайт" (код за ЄДРПОУ 37156789), з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011р.р.", яким встановлено відсутність у контрагента позивача необхідних ресурсів та засобів для здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зазначена позиція відповідача суперечить законодавчим нормам України з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", в редакції, чинній на час існування відповідних відносин, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктами 198.1. - 198.3. ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу. Зокрема, згідно із п. 201.4. ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Згідно із п. 201.7. ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено підстави для визнання правочину недійсним. Вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а тому, твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім цього, відповідачем не було надано доказів, що вказані правочини визнані недійсними в судовому порядку.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Факт реальності проведення операцій Приватним акціонерним товариством «Техенерго» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами та документами, що підтверджують якість та кількість товару поставленого позивачу, а саме: видатковою накладною № РН-5-06002 від 06.05.2011 року, податковою накладною № 112 від 10.01.2011р., податковою накладною № 113 від 12.01.2011р., податковою накладною № 65 від 29.12.2010р., податковою накладною № 66 від 30.12.2010р. Оплата за товар проведена Покупцем, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 50-60).

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем - ПАТ «Техенерго» з ПП «Полярис Лайт», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем.

Крім цього, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 р. у справі №2а-11262/11/1270 за позовом ПП "Полярис Лайт" до Алчевської ОДПІ про визнання дій протиправними, позовні вимоги були задоволені частково, визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Полярис Лайт" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2010 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої було складено акт №1801/231-37156789 від 11.11.2011 р.; щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ПП "Полярис Лайт", викладені у вказаному акті перевірки та зобов'язано Алчевську ОДПІ вилучити з АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА" інформацію про результати перевірки ПП "Полярис Лайт", оформленої зазначеним актом, привести до відповідності дані обліку та особливого рахунку платника податків ПП "Полярис Лайт" з даними, наведеними ним у наданих податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 р. Зазначена постанова була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 р.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів вважає, що, доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків апелянтом не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів, апелянт не навів достатніх підстав та не надав належних доказів на підтвердження своїх вимог, які б були підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2012р. у справі № 2а-3379/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя : Кузьмич С.М.

Судді: Матковська З.М.

Олендер І.Я.