Ухвала суду № 29748396, 19.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року Справа № 4088/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Родина" до державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

17 лютого 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Родина" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Жидачівському районі Львівської області за № 0000052320/0/1482 від 07 лютого 2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 135274,37 гривень, з яких 108219,5 грн. основного платежу та 27054,87 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою від 28 листопада 2011 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково та ухвалив скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області № 0000052320/0/1482 від 07 лютого 2011 року в частині донарахування податку на додану вартість на суму 87081 грн.97 коп. основного боргу та штрафних санкцій в сумі 21770 грн.49 коп. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Жидачівському районі Львівської області подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою доводи податкового органу про нікчемність укладених між позивачем та приватним підприємством (ПП) ,,Альфа Ресурс" та товариством з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) „Антаріс АБМ" угод та неправомірність віднесення до податкового кредиту за 2010 рік сум ПДВ по вказаних угодах в розмірі 87081,97 грн..

З огляду на викладене, ДПІ у Жидачівському районі просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судове засідання апеляційного суду не з'явився, що не є перешкодою для розгляду справи у його відсутності на підставі вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що ТзОВ ,,Родина" зареєстроване юридичною особою 27.11.2000року та згідно свідоцтва №18402842 є платником податку на додану вартість.

На підставі висновків планової виїзної перевірки, оформленої актом №69/23-9/31206598 від 25.01.2011року, ДПІ у Жидачівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0000052320/0/1482 від 07 лютого 2011 року, яким товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 135274,37 грн., з яких 108219,50 грн. основного платежу та 27054,87 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу базуються на тому, що на порушення вимог пунктів 1.3, 1.4 , 1.7, 1.8 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.4.1, пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України ,,Про податок на додану вартість" позивачем протягом серпня 2009 року - вересня 2010 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 108219,50 грн.

При цьому податковий орган вважає, що господарські операції позивача з ПП ,,Альфа Ресурс" та ТзОВ „Антаріс АБМ" не мали реального характеру, а тому позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у 2010 році в сумі 87 081,96 грн. за рахунок не включення до бази оподаткування податком на додану вартість операцій з безоплатної передачі товару невстановленим юридичним чи фізичним особам або списання товару не у господарській діяльності та задекларована ТзОВ ,,Родина" в ряд 1 кол.Б Декларації з податку на додану вартість за 2010 сума податкового зобов'язання в розмірі 94 166 грн. по операціях з поставки товару на даних СГД не підлягає зменшенню.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що невиконання контрагентами своїх зобов'язань по сплату податків до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки лише для них.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними. Так, статтею 1 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР ,,Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) визначено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України (п. 12.3);

поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу (п.1.4);

податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7);

бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п.1.8).

За змістом підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно пункту 4.2 ст. 4 Закону № 168/97-ВР у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що на виконання укладеного 25 січня 2010 року договору купівлі-продажу ТзОВ „Родина" у період з 30.01.2010 року по 15.07.2010 року продав ПП „Альфа Ресурс" продовольчі товари на суму 415860,56 грн., в тому числі ПДВ 69310,09 грн.

На виконання укладеного 24 червня 2010 року договору купівлі-продажу ТзОВ „Родина" у період з 25.06.2010 року по 05.07.2010 року продав ТзОВ „Антаріс АБМ" продовольчі товари на суму 106702,84 грн., в тому числі ПДВ 17783,81 грн..

Факт виконання договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками ВАТ „АСТРА БАНК".

Згідно щомісячних звірок розрахунків заборгованість між контрагентами відсутня.

Наявні в матеріалах справи первинні документи відповідають вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки містять всі необхідні реквізити та достовірність їх не спростовується податковим органом.

Суми ПДВ в розмірі 87081 грн.97 коп. по вказаних господарських операціях ТзОВ „Родина" віднесено до податкових зобов'язань з ПДВ, що підтверджується актом перевірки.

На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як юридичні особи та мали свідоцтва платників ПДВ.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо реального характеру вказаних господарських операцій поставок позивачем продовольчих товарів ПП „Альфа Ресурс" та ТзОВ „Антаріс АБМ".

Доводи податкового щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у 2010 році в сумі 87 081,96 грн. є надуманими та безпідставними.

Апеляційна скарга не містить доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому є безпідставною та такою, що не належить до задоволення.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2011 року у справі № 2а-1859/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 25 лютого 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Р.Й.Коваль