Постанова № 29748383, 19.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року Справа № 28298/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання Ратушній М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Універсам» до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області про визнання дій неправомірними, скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2010 року ПП «Універсам» звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області в якому просило визнати неправомірними дії відповідача щодо зміни в односторонньому порядку призначення платежу згідно платіжного доручення від 30 липня 2009 року № 774 орендна плата за червень 2009 року, визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення про визначення суми штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати від 23 квітня 2010 року № 0001421521/0 в розмірі 7399,72 грн. та скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до платіжного доручення від 30 липня 2009 року № 774 позивачем відповідно до поданої податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік сплачено суму орендної плати за червень 2009 року в розмірі 33870,49 грн., однак відповідачем неправомірно змінено призначення даного платежу та в подальшому прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати за червень 2009 року.

Позивач вказує, що згідно з положеннями пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, право визначати призначення платежу належить виключно платнику податків.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року позов задоволено частково. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області від 23 квітня 2010 року № 0001421521/0. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова мотивована тим, що відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

За таких обставин суд дійшов висновку, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Тому сума орендної плати за червень 2009 року є сплаченою позивачем у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідного податкового зобов'язання.

В той же час, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій податкового органу щодо зміни призначення платежу, а також щодо винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення до задоволення не підлягають, оскільки публічно-правовий спір між сторонами фактично виник з приводу неправомірного застосування до позивача штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення, якому суд дав правову оцінку, а визнання неправомірним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень не потребує визнання неправомірними дій щодо його прийняття.

Не погодившись з вищенаведеною постановою, Державна податкова інспекція у Городоцькому районі Хмельницької області подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

За результатами перевірки ПП «Універсам» з питань своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань згідно поданої звітності Державною податковою інспекцією у Городоцькому районі Хмельницької області був складений акт перевірки від 08.04.2010 року № 204/15/30089507, в якому податковий орган зазначив про порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю.

На підставі даного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2010 року № 0001421521/0 про застосування до позивача штрафних санкцій за затримку на 243 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати у розмірі 50% такої суми - 7399,72 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено судом, позивач 02.02.2009 року ПП «Універсам» подав до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік, у якій загальний розмір орендної плати становить 406445,44, щомісячний платіж - 33870,45 грн.

Як вбачається з платіжного доручення від 30.07.2009 року № 774 ПП «Універсам» сплатило 33870,49 грн. орендної плати за червень 2009 року згідно з визначеним позивачем призначенням платежу.

Однак даний платіж відповідач зарахував в рахунок сплати боргу позивача з узгодженого податкового зобов'язання, тобто самостійно змінив визначене позивачем призначення платежу.

В результаті таких дій податкового органу було спричинено несвоєчасність зарахування зазначеного платежу ПП «Універсам», в зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про те, що позивачем було сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з порушенням граничних строків сплати, передбачених Законом України «Про плату за землю», за що до позивача відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» був застосований штраф.

З розрахунку штрафних санкцій (додаток до акту перевірки) вбачається, що сума штрафних санкцій визначена за несвоєчасну сплату орендної плати за червень 2009 року відповідно до декларації від 30.01.2009 року № 1589 з терміном платежу до 30.07.2009 року, а фактична сплата 30.03.2010 року в сумі 14799,44 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно з ч. 1 ст. 17 цього Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в наданій ним податковій декларації.

Відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 цього Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому, згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Виходячи із аналізу вказаних норм, колегія суддів зазначає, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, вищезазначені норми цього ж Закону України не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Норми пп. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 даного Закону з урахуванням положень п. «б» пп. 8.6.1 п. 8.6 цієї статті не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, законодавством не передбачено права податкового органу за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) направляти кошти такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення заборгованості.

Таким чином, оскільки зміна призначення платежів за наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями здійснена податковим органом поза межами наданих законодавством повноважень, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій податкового органу щодо зміни призначення платежу, а також щодо винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що публічно-правовий спір між сторонами фактично виник з приводу неправомірного застосування до позивача штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення, якому суд дав правову оцінку, а визнання неправомірним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень не потребує визнання неправомірними дій щодо його прийняття.

Однак, на думку колегії суддів, в даному випадку зазначені вище дії податкового органу спричинили виникнення обставин, які стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому суд першої інстанції, встановивши протиправність дій відповідача, повинен був визнати їх неправомірними, а не обмежитись зазначенням про це в мотивувальній частині постанови.

При цьому колегія суддів враховує, що постанова в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржена, однак під час апеляційного провадження встановлено порушення, допущені судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства вважає можливим вийти за межі доводів апеляційної скарги для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року у справі № 2а-1440/10/0370 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання дій Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області неправомірними - скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Хмельницької області щодо зміни в односторонньому порядку призначення платежу згідно платіжного доручення від 30 липня 2009 року № 774 - орендна плата за червень 2009 року та щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 23 квітня 2010 року № 0001421521/0 про застосування до Приватного підприємства «Універсам» штрафних санкцій в розмірі 7399,72 грн.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін

Повний текст постанови

виготовлений та підписаний 20.02.2013 року