Ухвала суду № 29743396, 26.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2012 р.

справа № 2а-0470/6863/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Олефіренко Н.А. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року у справі №2а/0470/6863/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металінвест –ХХІ»до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металінвест –ХХІ»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську згідно якого просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 3.06.2011 року №0001352301/21121/10/23-206 про збільшення позивачу податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 610 789,92 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 152 697,48 грн. та про визнання протиправними дій відповідача із самостійного тлумачення змісту і визнання недійсним правочинів ТОВ «Металінвест-XXI»з ПП «Агропрайд».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення відповідача від 3.06.2011 року №0001352301/21121/10/23-206, в іншій частині залишив позов без задоволення.

Постанова суду мотивована тим, що відповідач правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення не довів. Висновки, викладені у акті перевірки, не підкріплені належними та допустимими доказами і носять характер суб’єктивних припущень. Крім того висновки суб’єкта владних повноважень про відсутність у позивача підстав для віднесення сум ПДВ за взаємовідносинами з ПП «Агропрайд»до податкового кредиту через порушення ч.5 ст.203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, п.1.3 ст.1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" спростовані дослідженими в судовому процесі доказами.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на встановлення в ході перевірки неможливості фактичного здійснення ПП «Агропрайд»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, не чинність договору укладеного між позивачем та ПП «Агропрайд», відсутності оплати позивачем отриманих послуг, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову якою у задоволені позову відмовити.

Згідно заперечень на апеляційну скаргу позивач просив у її задоволені відмовити у зв’язку з необґрунтованістю. Зазначає, що кінцевим результатом спірного договору є реалізація товару, а не здійснення певних досліджень, як зазначено в апеляційній скарзі. Посилається на підміну відповідачем понять «маркетингові послуги»на «консалтингові послуги», на правомірне отримання права на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих послуг не у зв’язку з рухом векселів, а за фактом отримання податкових накладних від ПП «Агропрайд», що засвідчує факт придбання маркетингових послуг.

В судове засідання представники позивача та відповідача не прибули –про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлялися належним чином.

З огляду на приписи статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань фінансово –господарських взаємовідносин з Приватним підприємством «Агропрайд»за жовтень 2010 року.

По результатам вказаної перевірки відповідачем було складено Акт № №2922/143/23-206/35281836 від 23 травня 2011 року (а.с.8-27).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- ч.5 ст.203, ст.215,216,228,662,655,656 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні товарів. Податковий кредит сформований за рахунок ПП «Агропрайд»та відповідні данні, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, про обсяги придбання та як наслідок про обсяги продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобов’язання ) є недійсним;

- п.1.3 ст.1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3.04.1997 року № 168/97 –ВР, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на суму 610 789,82 грн. за жовтень 2010 року та завищено податковий кредит за жовтень 2010 року на суму 610 789,82 грн..

На підставі вказаного акту 3 червня 2011 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001352301/21121/10/23-206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 763 487,40 грн. (основний платіж – 610 789,92 грн.. штрафні санкції – 152 697,48 грн.) (а.с.7).

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що 1.06.2010 року між позивачем та ПП «Агропрайд»було укладено договір №01/06-10, на виконання якого ПП «Агропрайд»були надані позивачу послуги, пов’язані з маркетинговим дослідженням ринку продавців та покупців такого товару як металолом, металоконструкції, інструменти для буріння глибоких свердловин нафти та газу, нафтопродукти. Вартість отриманих послуг дорівнює 3 664 738,89 грн., в тому числі ПДВ – 610 789,82 грн. (а.с.38-40).

На суму наданих на виконання договору від №01/06-10 послуг ПП «Агропрайд»виписані податкові накладні від 23.10.2010 року та від 30.10.2010 року (а.с.44-45, 50, 56) на загальну суму 3 664 738,89 грн., в тому числі ПДВ – 610 789,82 грн. Факт отримання маркетингових послуг підтверджується актом №1 від 23.10.2010 року приймання-передачі послуг за договором №01/06-10, актом №2 від 30.10.2010 року приймання-передачі послуг за договором №01/06-10, актом №3 від 30.10.2010 року приймання-передачі послуг за договором №01/06-10, а також звітами від 08.06.2010 року №1, від 23.06.2010 року №2, від 08.07.2010 року №3, від 13.07.2010 року №4, від 17.08.2010 року №5, від 01.10.2010 року №6, від 13.10.2010 року №7, від 28.10.2010 року №8, які складені з виконання послуг за договором №01/06-10 (а.с.43,46-49,51-55,57-59).

Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 3.06.2011 року №0001352301/21121/10/23-206, та визнання протиправними дій відповідача із самостійного тлумачення змісту і визнання недійсним правочинів ТОВ «Металінвест-XXI»з ПП «Агропрайд»- було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

За позицією позивача, з якою погодився суд першої інстанції, висновки акту перевірки є необґрунтованими оскільки протягом 2010 року позивач фактично отримав від ПП «Агропрайд»послуги пов’язані з маркетинговим дослідженням ринку продавців та покупців такого товару як металолом, металоконструкції, інструменти для буріння глибоких свердловин нафти та газу, нафтопродукти, що підтверджується первинними документами, які було використано у господарській діяльності позивача.

Згідно позиції відповідача, з якою не погодився суд першої інстанції, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року суми податку на додану вартість у розмірі 610 789,82 грн., які не підтверджені відповідними документами за правочином укладеним з ПП «Агропрайд». Відповідач вважає вказаний правочин нікчемним, оскільки він не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним та суперечить моральним засадам суспільства.

Така позиція податкового органу видається колегії суддів помилковою в силу наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 3.04.1997 року (далі –Закон № 168/97 - ВР), в редакції на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 - ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97 - ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог пп. 7.4.5 п.7.4 цієї ж статті Закону № 168/97 - ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97 - ВР визначені вимоги до заповнення податкової накладної, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Дослідженням наявних в матеріалах справи податкових накладених від 23.10.2010 року та від 30.10.1010 року на загальну суму 3 664 738,89 грн. в тому числі ПДВ - 610789,82 грн. судом першої інстанції вірно встановлена їх відповідність наведеним вимогам заповнення.

Крім того колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції пов’язаними з дослідженням інших первинних документів позивача, а саме акту №1 від 23.10.2010 року приймання-передачі послуг за договором №01/06-10, акту №2 від 30.10.2010 року приймання-передачі послуг за договором №01/06-10, акту №3 від 30.10.2010 року приймання-передачі послуг за договором №01/06-10, а також звітів від 08.06.2010 року №1, від 23.06.2010 року №2, від 08.07.2010 року №3, від 13.07.2010 року №4, від 17.08.2010 року №5, від 01.10.2010 року №6, від 13.10.2010 року №7, від 28.10.2010 року №8, складених з виконання послуг за договором №01/06-10, згідно яких невідповідність зазначених документів вимогам визначеним Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»не встановлена.

Зі змісту вказаних документів вбачається, що ПП «Аграпрайд»надало ТОВ «Металінвест-XXI»маркетингові послуги необхідні для його господарської діяльності, в наслідок отримання яких позивач придбав металолом та нафтопродукти, інструменти для буріння глибоких свердловин нафти та газу та збільшив свій фінансовий стан на 108 918,00 грн..

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем було проведено розрахунки за отримані послуги у вексельній формі (акт прийняття-передачі векселів від 30.11.2010 року та від 24.01.2011 року (а.с.41-42) .

Зазначене свідчить про реальність господарських операцій за договором від 1.06.2010 року № 01/06-10 укладеного між позивачем та ПП «Агропрайд».

Таким чином позивач мав право відносити до податкового кредиту суми податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Агропрайд».

Стосовно доводів апеляційної скарги про нікчемність правочину укладеному між позивачем та ТОВ «Агропрайд» колегія суддів виходить з наступного.

Згідно частини 5 статті 203 ЦК України (в редакції на час укладення позивачем спірного договору) правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 228 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно частини 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) санкції встановлені вказаною статтею застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зазначені санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Саме по собі відсутність на момент перевірки податковим органом 3.03.2011 року ПП «Агропрайд»майна та інших матеріальних та трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів не є підставою для визнання спірного договору таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Враховуючи наявність постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Херсонській області про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 15.03.2011 року суд першої інстанції вірно послався на рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено обставин наявності умислу у сторін вказаного договору щодо укладання його з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, а також моральним засадам суспільства.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину, як це передбачено частиною 3 статті 228 ЦК України.

Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим Кодексом України визначено, що для одержання бюджетного відшкодування платник податків повинен заплатити податок на додану вартість постачальниками продукції, виконавцям робіт, що позивачем і було зроблено.

Податковим законодавством не передбачено підтвердження сплати ПДВ по ланцюгу поставок. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку це особа, яка згідно з цим законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Відтак відповідальність за не внесення до бюджету податку на додану вартість повинні нести постачальники продукції (виконавці робіт), а не позивач, який сплатив ПДВ у ціні придбаної продукції (виконаних робіт).

Таким чином колегія суддів вважає, що податковим органом не доказано відсутність господарської операції та нікчемність правочину у взаємовідносинах безпосередньо між позивачем та ПП «Агропрайд».

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Суб’єктом владних повноважень не доказано наявність порушень, безпосередньо допущених позивачем при придбанні послуг.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав вірну правову оцінку доказам у справі, а саме: договору укладеному між позивачам та ПП «Агропрайд»податковим накладним та іншим первинним документам, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача, відносно невикористання позивачем у своїй господарській діяльності придбаних у ПП «Агропрайд»маркетингових послуг, оскільки судом на підставі наданих позивачем доказів вірно встановлені обставини справи, які свідчать про інше.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, відносно того, що обставини, наведені відповідачем у акті перевірки, є недостатніми для прийняття висновку про наявність підстав для того, щоб вважати договір, укладений позивачем з ПП «Агропрайд», нікчемним на підставі статті 228 ЦК України і відповідно для нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій. Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження, належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними та допустити доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позову в частині визнання протиправними дій відповідача із самостійного тлумачення змісту і визнання недійсним правочинів ТОВ "Металінвест-XXI" з ПП "Агропрайд", оскільки такі дії процедурно співпадають з діями по складанню податковим органом акту перевірки. За змістом положень ПК України, зокрема статті 86, дії по складанню акту за результатами проведеної перевірки відносяться до повноважень органів державної податкової служби. Оскільки такі дії податкового органу не породжують будь-яких обов’язків у платника податків та не порушують права останнього, позов в означеній частині не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200,206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року у справі №2а/0470/6863/11 –без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 зазначеного кодексу –з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров