Ухвала суду № 29739873, 19.01.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2012 р.справа № 2а-3209/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Новошицькій О.О.

представників сторін:

позивача : - Можарова З.М., дов. від 18.01.12 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 р. у справі № 2а-3209/10/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Запоріжпідшипник"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Запоріжпідшипник" (далі -ТОВ "ТД "Запоріжпідшипник", Товариство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило (з урахуванням уточнень позовних вимог, а. с.135-141) визнати недійсним податкові повідомлення-рішення, винесені Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Запоріжжя (далі -ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя):

- від 19.02.2010 р. № 0000802302/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 15 384,80 грн.;

- від 29.04.2010 р. № 0000802302/1 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 15 384,80 грн.;

- від 29.04.2010 р. № 0002082302/1 про донарахування штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 965,40 грн.;

- від 19.02.2010 р. № 0000812302/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 60 802,50 грн.;

- від 29.04.2010 р. № 0002072302/1 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 33 124,50 грн.;

- від 19.02.2010 р. № 0000281702/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 45 000 грн.;

- від 28.04.2010 р. № 0000281702/1 про донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 45 000 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 р. у справі № 2а-3209/10/0870 (суддя Садовий І. В.) вищевказаний адміністративний позов задоволено частково. Суд, вийшовши за межі позовних вимог, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення:

- від 19.02.2010 р. № 0000802302/0;

- від 29.04.2010 р. № 0000802302/1 частково на суму 12294,80 грн. (основний платіж - 9654 грн. та штрафні санкції -2730,80грн.);

- від 29.04.2010 р. № 0002082302/1;

- від 29.04.2010 р. № 0002072302/1 частково на суму 30 724,50 грн. (основний платіж -20 483 грн. та штрафні санкції -10 241,50 грн.);

- від 19.02.2010 р. № 0000281702/0;

- від 28.04.2010 р. № 0000281702/1.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанову суду в частині щодо заниження валових доходів через висновок про наявність безнадійної заборгованості позивача мотивовано відсутністю доказів обізнаності позивача щодо факту банкрутства його контрагента та ліквідаційної процедури стосовно останнього, та наявністю доказів про заміну кредитора у зобов'язанні. Стосовно віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з маркетингових послуг, то відповідно до матеріалів справи належними документами зазначене віднесення, не підтверджено. По податку з доходів фізичних осіб, судом зазначено, що оскільки не підтверджено факту наявності об'єкту оподаткування, висновок податкового органу про наявність заниження позивачем даного виду податку є неправомірним.

В частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог стосовно завищення валових витрат через витрати на потреби не пов'язані з господарською діяльністю (маркетингові послуги) постанова суду мотивована відсутністю належних доказів виконання господарського зобов'язання, впровадження результатів послуг в діяльність позивача.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя подано апеляційну скаргу згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 р. у справі № 2а-3209/10/0870, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував висновків акту перевірки, вказуючи на наявність безнадійної заборгованості позивача перед підприємством, щодо якого оголошено процедуру банкрутства; не надання позивачем документального підтвердження затримки отримання накладних, виписаних контрагентом, заяви зі скаргою на контрагента; наявність порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податків, допущених при формуванні статутного фонду Товариства.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників податкового органу суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників заявника апеляційної скарги не заважає розгляду скарги.

Матеріалами справи підтверджується наступне: ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ТД "Запоріжпідшипник" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 14.03.2007 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої складений акт від 09.02.2010 р. № 19/23-2/34975392 (т.1, а. с.57-107).

На підставі акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 19.02.2010 р. № 0000802302/0 про донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 15 384,80 грн., з яких: 11 654 грн. -основний платіж, 3 730,80 грн. -штрафні (фінансові) санкції (т.1, а. с.30);

- від 19.02.2010 р. № 0000812302/0 про донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 60 802,50 грн., з яких: 40 535 грн. -основний платіж, 20 267,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції (т.1, а. с.29);

- від 19.02.2010 р. № 0000281702/0 про донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 45 000 грн., з яких: 15 000 грн. -основний платіж, 30 000 грн. -штрафні (фінансові) санкції (т.1, а. с.31);

Товариством застосовано процедуру апеляційного оскарження, за результатами якого первинну скаргу позивача задоволено частково (т.1, а. с.38-46) та ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 29.04.2010 р. № 0000802302/1 про донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 15 384,80 грн. (т.1, а. с.24);

- від 29.04.2010 р. № 0002082302/1 про донарахування Товариству штрафних санкцій з податку на прибуток у сумі 965,40 грн. (т.1, а. с.23);

- від 29.04.2010 р. № 0002072302/1 про донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 33 124,50 грн., з яких: 22 083 грн. -основний платіж, 11 041,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції (т.1, а. с.25);

- від 28.04.2010 р. № 0000281702/1 про донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 45 000 грн. (т.1, а. с.27).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя, виходячи з наступного:

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 19.02.2010 р. №0000802302/0 та від 29.04.2010 р. № 0000802302/1 і № 0002082302/1 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 15 384,80 грн. та штрафних санкцій у сумі 965,40 грн.

1. Перевіркою встановлено, що ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник»залишена непогашеною сума кредиторської заборгованості перед ТОВ «Алькес»за товар на суму 21062,11 грн., на момент, коли тривала процедура ліквідації ТОВ «Алькес», тому вказана заборгованість є безповоротною фінансовою допомогою, яка відповідно до п.п.4.1.6, п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" має бути включена до складу валових доходів Товариства у декларації за 3 квартали 2009 р. на суму 21 062 грн. та відповідно до п.1.22, абз.3 п.п.1.22.1, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" має бути виключена зі складу валових витрат підприємства у декларації за 3 квартали 2009 р. на суму -17 552 грн.

Обставини щодо наявності у Товариства кредиторської заборгованості перед ТОВ «Алькес», щодо ліквідації вказаного підприємства відображені в акті перевірки, підтверджені матеріалами справи і не спростовуються позивачем.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним питанням є правомірність визначення податковим органом даної кредиторської заборгованості, як безповоротної фінансової допомоги.

Відповідно до п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334 (зі змінами та доповненнями) (далі -Закон № 334) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно п.п.1.22.1 п.1.22. ст.1 Закону № 334 безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до договору поставки № 02/4-07 від 02.04.2007 р. (т.1, а. с.199) та видаткової накладної від 08.07.2008 р. № 2934 (т.1, а. с.200-203) позивач (покупець) отримав товар, а у ТОВ „Алькес" (постачальник) виникло право вимагати оплати за цей товар.

Докази пред'явлення вимоги ТОВ „Алькес" щодо виконання позивачем зобов'язання щодо оплати поставленої продукції матеріали справи не містять.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, строк позовної давності, з урахуванням умов договору щодо 100 % передплати товару, мав би сплинути би, як найменш, 02.04.2010 р. Але ТОВ «Алькес»було припинено та знято з податкового обліку 14.12.2009 р. та скасовано держреєстрацію 25.12.2009 р. (рішенням господарського суду № 27/54Б від 30.06.2009р. підприємство визнано банкрутом) (т.1, а. с.236).

Вочевидь, що на момент здійснення відповідачем перевірки строк позовної давності не закінчився.

При цьому, колегія суддів, як і суд першої інстанції, наголошує на тому, що положення п.п.1.22.1 п.1.22. ст.1 Закону № 334 пов'язує визначення безповоротної фінансової допомоги саме з закінченням строку позовної давності, а не з припиненням юридичної особи та зняттям її з обліку.

Крім того, матеріали справи наявність договору № 02/4-7 от 02.04.2007 р., згідно умов якого ТОВ «Алькес»(первісний кредитор) відступив права вимоги новому кредитору -ТОВ „Донторгхолдинг" по господарським зобов'язанням, які виникли з первинним кредитором, на суму 21 062,11 грн. (т.1, а. с.53-56).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відсутність підстав для визнання кредиторської заборгованості Товариства у сумі 21062 грн. безповоротною фінансовою допомогою, внаслідок чого і відсутності порушення п.1.22, абз.3 п.п.1.22.1, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону № 334.

2. Перевіркою встановлено, що в порушення п.п.5.2.1, п.5.2, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.1.32 ст.1 Закону № 334 ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник»віднесено до складу валових витрат за 4 квартал 2007 р. витрати на придбання маркетингових послуг від постачальника ПП «Укроптторг»у сумі 8 000 грн., які не пов'язані, на думку податківців, з веденням господарської діяльності Товариства.

ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник»в податковому обліку відображено фінансово-господарські операції від постачальників ПП «Укроптторг»за перевіряємий період на загальну суму 9600 грн., в тому числі ПДВ 1600 грн.

Спірним питанням в даному випадку є правомірність віднесення Товариством до валових витрат за договором № 135 від 01.10.2007 р. з ПП «Укроптторг»на проведення маркетингових досліджень у сумі 8000 грн. (т.1, а. с.210, 211), дійсність надання яких підтверджується відповідним звітом (т.1. а. с.207-209).

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи, підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості наданих послуг, є факт реального надання (отримання) послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Чинним законодавством не наведено виключного переліку вимог щодо оформлення результатів виконання вказаних послуг. Документи мають бути достатніми для визначення характеру, виду, обсягу наданих послуг, при цьому відповідні відомості можуть бути викладені у декількох окремих документах.

Акт здачі-приймання робіт, на який міститься посилання у вищевказаному звіті, позивачем суду не надано. У звіті ж наведений лише список потенційних покупців продукції і відсутнє будь-яке маркетингове дослідження (можливості та перспективи ведення комерційних операцій, попиту тощо).

Водночас і відсутнє економічне обґрунтування Товариства щодо необхідності такого маркетингового дослідження.

Отже, вказаний звіт не є належними (у розумінні ч.1, ч.4 ст.70 КАС України) документальним доказом витрат понесених позивачем на маркетингові послуги.

Інші докази, які б свідчили про надання позивачу ПП «Укроптторг»маркетингових послуг, матеріали справи не містять.

Таким чином, колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає обґрунтованим і законним здійснене податковим органом донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 2000 грн. (щодо відносин з ПП «Укроптторг») і застосування штрафних санкцій у сумі 1800 грн. за порушення позивачем п.п.5.2.1, п.5.2, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.1.32 ст.1 Закону № 334.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується зі скасуванням судом першої інстанції податкових повідомлень-рішень з податку на прибуток від 19.02.2010 р. №0000802302/0 та від 29.04.2010 р. № 0000802302/1 частково, однак на суму 11 584.80 грн. (основний платіж -9 654 грн. та штрафні санкції -1930,80 грн.); від 29.04.2010 р. №0002082302/1 у повному обсязі (з урахуванням наданого відповідачем розрахунку, т.1, а.с.150), зазначаючи при цьому на технічну помилку суду при визначені основного платежу та штрафних санкцій по податковому повідомленні-рішенні № 0000802302/1.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 19.02.2010 р. №0000812302/0 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 60 802,50 грн. та від 29.04.2010 р. № 0002072302/1 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 33 124,50 грн.

1. Перевіркою встановлено, що на підставі вищенаведених взаємовідносин ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник»з ПП «Укроптторг», Товариством віднесено до складу податкового кредиту сум ПДВ з маркетингових послуг за податковою накладною № 142 від 28.12.2007 р. всього у сумі 1600 грн., в тому числі : за грудень 2007 р. на суму 1600 грн.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. №168/97 (в редакції, що діяла на момент виникнення права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту) (далі - Закон № 168) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

З огляду на те, що позивачем не надано оформлених належним чином актів виконаних робіт, які б містили інформацію стосовно суті виконаних послуг, та не надано доказів використання результатів отриманих послуг у господарській діяльності Товариства, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду інстанції про правомірність донарахування податковим органом 1 600 грн. ПДВ і застосування штрафних санкцій на вказане порушення у сумі 3840 грн.

2. Перевіркою встановлено, що на порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" Товариством включено до складу дозволеного податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 34 280 грн.

За позицією податківців платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулось в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, за умови документального підтвердження затримки отримання та додавання до податкових декларацій за звітні податкові періоди заяв зі скаргою на такого постачальника, чого позивачем не було зроблено.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів, з огляду на підтвердження матеріалами перевірки фактичного здійснення Товариством господарських операцій за податковими накладними на загальну суму 34 280 грн., фактичної сплати ПДВ, та з огляду на те, що згідно вищенаведених положень Закону № 168 підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум ПДВ включених до податкового кредиту податковими накладними, на момент перевірки платника податку, вважає відсутнім порушення Товариством п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168.

3. Перевіркою також встановлено, що в порушення абз.2 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7 Закону № 168 Товариством безпідставно завищено у серпні 2008 р. суму податкового кредиту на суму 4657 грн.

Так, податківцями зазначається, що ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник»включено до складу дозволеного податкового кредиту згідно з реєстром отриманих податкових накладних за серпень 2008 р. (запис № 25) суми ПДВ від постачальника ТОВ «Укрметизбуд ЛТД»по податковій накладній № 82 від 01.08.2008 р. на суму ПДВ -16 526,14 грн. на придбання товару (підшипники, сальники, кільця, та інше). Але податкова накладна № 82 виписана 08.08.2008 р. на суму 11 869,05 грн. Таким чином, перевіркою встановлено, що Товариством безпідставно включено до складу податкового кредиту у Декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 р. суму ПДВ 4657,10 грн.

За твердженням позивача, ТОВ „ТД „3апорожпішипник" до складу податкового кредиту серпня 2008 р. віднесено суму ПДВ по податковій накладній ТОВ «Укрметизбуд ЛТД»від 01.08.2008 р. № 6-1 на суму 27 942,57 грн., у т.ч. ПДВ 4 657,1 грн. та по податковій накладній ТОВ „Укрметизбуд" від 08.08.2008 р. № 82 на суму 71 214,30 грн., у т.ч. ПДВ 11 869,05 грн. Разом це дає суму ПДВ відображену у Реєстрі податкових накладних за серпень 2008 р. 16 256,14 грн.

Зворотне відповідачем суду не доведено.

Отже, судом першої інстанції правомірно скасовано податкове повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 29.04.2010 р. № 0002072302/1 частково: на суму 30 724,50 грн. (основний платіж -20 483 грн. та штрафні санкції -10 241,50 грн.).

Позовні вимоги щодо скасування рішення від 19.02.2010 р. № 0000812302/0 судом першої інстанції правомірно не задоволено, оскільки за результатами апеляційного оскарження відповідач прийняв нове податкове повідомлення-рішення від 29.04.2010 р. № 0002072302/1 на зменшену суму податкового зобов'язання, тому згідно положень п.п.6.4.3 п.6.4, п.6.5 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ попереднє рішення (від 19.02.2010 р. № 0000812302/0) є відкликаним і не породжує для платника податків прав та обов'язків.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 19.02.2010 р. №0000281702/0 та від 28.04.2010 р. № 0000281702/1 про донарахування Товариству податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 45 000 грн.

Перевіркою встановлено і підтверджено матеріалами справи, що на підставі рішення установчих зборів учасників від 06.03.2007 р. (протокол № 1, а. с.10, 11) та акту оцінки прийому-передачі майна (т.1, а. с.214-218) до статутного фонду ТОВ "ТД "Запоріжпідшипник" внесено майно (підшипники) засновниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на загальну суму вартості 100 000 грн. (т.1, а. с.214-218)

За результатами перевірки встановлено, що в порушення п.п.1.2 та п.1.15 ст.1, п.п.4.2.6 п.4.2 ст.4, п.п.17.2 „а" ст.17, п.п.19.2 "а" ст.19 та п.7.1 ст.7; п 12.1 ст.12 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" Товариством не утримувався та не перераховувався. податок з доходів фізичних осіб.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Так, пунктом 1.2 статі 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІV від 22.05.2003 р. (зі змінами та доповненнями) (далі -Закон № 889) визначено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Статтею 2 Закону № 889 встановлено, що платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону № 889 податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону № 889).

Пунктом 1.28 статті 1 Закону № 334 встановлено, що інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою (п.п.1.28.2 п.1.28 ст.1 Закону № 334).

З аналізу чинного законодавства вбачається, що під корпоративним правом розуміється право власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної у відповідності із законодавством про господарські товариства, включаючи право на управління і отримання відповідної частки прибутку даної юридичної особи.

Тобто, при придбанні фізичної особи права власності на частку у статутному капіталі юридичної особи є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п.1.2 ст.1 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у даному випадку об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб, тому порушення Товариством п.п.1.2 та п.1.15 ст.1, п.п.4.2.6 п.4.2 ст.4, п.п.17.2 „а" ст.17, п.п.19.2 "а" ст.19 та п.7.1 ст.7; п 12.1 ст.12 Закону № 889, яке полягало у заниженні позивачем податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 45000 грн. не мало місце.

З огляду на викладене, судом першої інстанції обґрунтовано скасовані податкові повідомлення-рішення від 19.02.2010 р. № 0000281702/0 та від 28.04.2010 р. № 0000281702/1 про донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 45 000 грн.

Також, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту своїх законних прав і інтересів, враховуючи положення ст.162 КАС України та п.2 ст.11 КАС України, колегія суддів вважає доцільним і правомірним вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог, який полягав у визнанні протиправним та скасуванні вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку , що доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 р. у справі № 2а-3209/10/0870 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2010 р. у справі № 2а-3209/10/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк