Ухвала суду № 29737580, 16.06.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2011 р.справа № 2а-0870/121/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.

за участю представників сторін:

позивача : - Русінова Т.Ю. дов. від 28.04.11р.

відповідача: - Рачинський Р.М. дов. від 10.01.11р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2011р. у справі № 2а-0870/121/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2011р. у справі № 2а-0870/121/11 (суддя -Калашник Ю.В.) адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" (надалі - ВАТ "Дніпроспецсталь", позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що податкові накладні, на підставі яких сформовано суму бюджетного відшкодування відповідають вимогам закону щодо обов'язкових реквізитів, підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Контрагенти позивача на момент укладання угод були належним чином зареєстровані, як платники ПДВ. Факт того, що придбаний позивачем товар використано у власній господарській діяльності відповідачем не заперечений.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (надалі -СДПІ, відповідач) подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2011р. у справі № 2а-0870/121/11 як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував обставин справи в частині, що право на відшкодування виникає у платника податку тільки у разі надмірної сплати ПДВ.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом попередньої інстанції та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами СДПІ у період з 30.06.2010 по 20.07.2010 проведено позапланову виїзну перевірка ВАТ "Дніпроспецсталь" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2010 по 30.04.2010. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 22.07.2010 №432/08-01/00186536 (далі - Акт).

Згідно Акту, під час перевірки посадовими особами СДПІ встановлено наявність в ланцюгах постачання підприємств з ознаками "фіктивності", у яких по ланцюгу постачання відсутні податкові зобов'язання.

Згідно висновків акту перевірки, зокрема, встановлені порушення позивачем, п.1.3, 1.8, ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, п.8 "Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних", затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 №244, п. 5.7 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ", затвердженого наказом ДПА України від 15.06.2005 №213, а саме, завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року на загальну суму ПДВ -15 134 817,00грн.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.07.2010 №0000520801/0 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 15 134 817,00 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0000520801/0, скарги позивача залишені без задоволення, оскаржуване рішення без змін та винесені похідні податкові повідомлення-рішення від 11.08.2010 №0000520801/1, від 14.10.2010 №0000520801/2 та від 30.12.2010 №0000520801/3.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов зазначив, що оскільки податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту відповідають вимогам чинного законодавства та видані безпосередніми контрагентами позивача, які на час здійснення відповідних господарських операцій зареєстровані як платники ПДВ, а товар, який придбавався позивачем, використаний ним у господарській діяльності позивачем правомірно сформовано податковий кредит. Сама по собі несплата податку продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (надалі -Закон про ПДВ).

Пунктом 1.7 статті 1 Закону про ПДВ визначено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону про ПДВ, вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні. Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджено матеріалами справи, не спростовано та не заперечується скаржником - податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту відповідають вимогам чинного законодавства, правильність їх оформлення та достовірність не заперечувалась. Окрім того, факт використання позивачем у господарській діяльності придбаного за угодами товару також відповідачем не ставиться під сумнів та не спростовується в доводах апеляційної скарги.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних, згідно пп. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п. 9.8 Закону про ПДВ.

Як свідчать матеріали справи та підтверджує акт перевірки безпосередні контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій зареєстровані як платники ПДВ та мали право складати відповідні податкові накладні.

Фактично, єдиною підставою, через яку позивачу податковим органом зменшено суму бюджетного відшкодування є посилання на те, що за ланцюгами постачання у не прямих контрагентів позивача відсутні податкові зобов'язання.

На дане посилання, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено норми законодавства стосовно даної частини.

Так, пунктом 1.8 статті 1 Закону про ПДВ визначено бюджетне відшкодування, як суму, що підлягає поверненню платнику податків у зв'язку з надмірною сплатою податку до бюджету у випадках, зазначених цим Законом.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ.

Зокрема, виходячи зі змісту п.п.7.7.1 та п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону про ПДВ визначено платника податку, як особу, що згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями, окрім того, ст. ст.61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Дійсно, як вірно визначив суд першої інстанції, при придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

З огляду на викладене, з урахуванням відсутності доказів не виконання або безтоварності укладених угод, при наявності доказів відповідності податкових накладних за обов'язковими реквізитами вимогам законодавства, є неправомірною позиція податкового органу, викладена і в апеляційній скарзі про завищення Відкритим акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" суми бюджетного відшкодування за травень 2010 року на загальну суму ПДВ -15 134 817,00грн.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. 196, п.1.ч.1 ст.198, 200, п.1.ч.1.ст.205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2011р. у справі № 2а-0870/121/11 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2011р. у справі № 2а-0870/121/11 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко