Постанова № 29737436, 19.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 лютого 2013 р. № 2-а- 14491/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Архіпової С.В.

при секретарі - Пєнцові М.В.,

за участю: представника позивача - Павлуненко К.Л.,

представника відповідача - Буряковський О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "АФАЛІНА" до Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АФАЛІНА» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до відповідача - Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2012р. № 00011722330.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1165911,00 грн., в тому числі за основним платежем - 822434,00 грн. та за штрафними санкціями - 343477,00 грн.

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що перевірку позивача проведено з дотриманням вимог чинного законодавства. Так само обґрунтованим та законним, на його думку, є оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що фахівцями Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в жовтні 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання фінансово-господарських операцій з постачальниками: ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» (код 33352187), ПП «ОРІЄНС» (код 32371874) за період з 01.05.2011р. по 31.08.2011р.

За наслідками перевірки складено акт від 07.11.2012р. № 2648/22-104/22701074 (а.с. 10-19 том 1), згідно якого встановлено, що у перевіреному періоді позивач задекларував податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 3085251,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту в ході перевірки встановлено його заниження на загальну суму 825264,00 грн., в тому числі за періоди: травень 2011 року на суму 57345,00 грн., червень 2011 року на суму 100521,00 грн., липень 2011 року на суму 589698,00 грн., серпень 2011 року на суму 77700,00 грн.

Таким чином згідно висновків зазначеного акту встановлено порушення з боку позивача вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення -рішення від 13.12.2012р. № 00011722330 (а.с. 20 том 1), згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1165911,00 грн., в тому числі за основним платежем - 822434,00 грн. та за штрафними санкціями - 343477,00 грн.

Судом встановлено, що доходячи висновків про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність застосування відповідних санкцій, відповідач виходив з того, що у перевіреному періоді позивач мав господарські правовідносини з ПП «Орієнс», оформлені договором поставки сировини (кремнію та марганцю технічного) № 27 від 27.04.2011р.

Відповідач врахував, що перевіркою, проведеною податковим органом за місцем реєстрації ПП «Орієнс» (акт ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська від 11.11.2011р. № 2756/23/32371874 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Орієнс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р.») встановлено, що посадові особи вказаного підприємства за місцем знаходження відсутні, операції між ПП «Орієнс» та позивачем не містять у суті розумних економічних або інших причин (ділової мети).

Таким чином відповідач вважав, що наслідком діяльності ПП «Орієнс» є виключно або переважно формування валових витрат на користь контрагентів, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, встановити реальність та товарність здійснених операцій з поставки товарів (робіт, послуг) на адресу покупця у перевіреному періоді не має можливості. Крім того, відповідач вважав, що позивачем під час перевірки не було надано товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт поставки товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Орієнс», складання яких є обов'язковим.

Стосовно правовідносин позивача з ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» відповідач дійшов висновку, що діяльність даного підприємства також переслідує на меті, переважно, формування валових витрат на користь контрагентів, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, встановити реальність та товарність здійснених операцій з поставки товарів (робіт, послуг) підприємством за перевірений період неможливо.

При цьому відповідачем враховано, що у перевірному періоді господарські правовідносини між позивачем та ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» відбувались на підставі договору № 29/04 від 29.04.2011р., предметом якого було постачання на користь позивача алюмінію та сплаву алюмінію.

Відповідач також врахував, що згідно акту «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р.» № 127/2333352187 від 17.05.2012р., складеного Ленінською МДПІ м. Луганська посадові особи ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» за місцем реєстрації відсутні, операції між ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» та його контрагентами (в тому числі позивачем) не містять в своїй суті розумних економічних причин (ділової мети).

З урахуванням вищевикладеного відповідач дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» та ПП «Орієнс» як таких, що не мали реального характеру та не могли спричинити право позивача на формування податкового кредиту у визначеній ним сумі.

Проте суд з таким висновками відповідача не погоджується та зауважує, що судовим розглядом встановлено укладення між позивачем та ПП «Орієнс» договору поставки № 27/04 від 27.04.2011р. (а.с. 22-24 том1), згідно умов якого ПП «Орієнс» зобов'язувався поставити та передати у власність позивача (покупець) лом та відходи кольорових металів, кремній, марганець в асортименті, кількості та за ціною, що визначаються сторонами при формування замовлення на кожну партію товару. В зв'язку з виконанням договору складено видаткові накладні та постачальником на адресу позивача виписано податкові накладні.

Стосовно правовідносин позивача з ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС», судом встановлено, що між ними 29.04.2011р. укладено договір поставки № 29/04 (а.с. 29-31 том 1).

Згідно умов вказаного договору ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС»(постачальник) зобов'язувався постачати та передавати у власність позивача (покупець) сплави кольорових металів, а позивач зобов'язувався приймати вказаний товар та сплачувати його вартість. Відповідно до п. 1.2. договору номенклатура та кількість товару визначається документами на відвантаження (накладними).

В зв'язку з виконанням договору складено видаткові накладні та постачальником на адресу позивача виписано податкові накладні.

Позивачем до суду надано належним чином засвідчені копії вказаних договорів, які складено у формі єдиного письмового документу, підписано обома сторонами та скріплено печатками. На підтвердження здійснення оплати за виконані роботи свідчать виписки установи банку про рух кошті на рахунках. Наявність зазначених документів та їх формальна відповідність встановленим вимогам сторонами у справі не заперечується. Судом підстав для сумнівів в достовірності наданих документів під час судового розгляду не виявлено. Крім того, позивачем до суду надано копії сертифікатів якості на поставлений товар, наявність яких є обов'язковою.

Таким чином, доводи відповідача про неможливість факту реального вчинення господарських операцій не впливають на встановлення факту відсутності реального підтвердження виконання укладених між позивачем та його контрагентами в даній справі і не підтверджуються зібраним у справі доказами.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні угод дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні на весь обсяг робіт, які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Факт належної оплати за виконані роботи сторонами у справі не заперечується.

При цьому покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Крім того, суд враховує, що згідно Постанови Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012р. по справі № 2а- 10971/11/1270, що набрала законної сили згідно ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.03.2012р., визнано протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення перевірки та складання акту від 11.11.2011р. № 804/23-33352187 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ваел Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р.».

Оскільки відповідач, доходячи висновку про відсутність реального характеру спірних операцій, посилався саме на висновки зазначеного акту, визнання дій щодо проведення перевірки, за яким його складено незаконними, виключає можливість врахування висновків такого акту.

Так само, суд враховує, що Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012р. по справі № 2а- 10967/11/1270, що набрала законної сили згідно ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.04.2012р., визнано протиправними дії ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська щодо проведення перевірки та складання акту від 11.11.2011р. № 2756/23/32371874 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Орієнс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010р. по 30.09.2011р.».

Оскільки відповідач, доходячи висновку про відсутність реального характеру спірних операцій позивача з ПП «Орієнс», посилався саме на висновки зазначеного акту, визнання дій щодо проведення перевірки, за яким його складено незаконними, виключає можливість врахування висновків такого акту.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при його прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АФАЛІНА»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 13.12.2012р. № 00011722330.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АФАЛІНА» (код ЄДРПОУ 22701074, р/р 26001035870504 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 22 лютого 2013 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова