Постанова № 29730654, 04.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 року 810/664/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Трипільська колота цегла"доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трипільська колота цегла" (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 жовтня 2012 року №0001622301/2681 та №0001632301/2682.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та завищення від'ємного значення, а також про нікчемність господарських операцій з ТОВ "НВФ "Іріда" не відповідають дійсності та зроблені без відповідних на те повноважень, реальність операцій спростовується належними первинними документами, а за податкові зобов'язання свого контрагента ТОВ " НВФ "Іріда" не може відповідати. Вважає, що податковий орган не має права робити висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем. З цих підстав просить позов задовольнити.

У письмових запереченнях, наданих до суду, відповідач позову не визнав та просить суд в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що правочин, укладений між позивачем та його контрагентом є нікчемним, оскільки договір укладений без реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, на думку відповідача, дії податкового органу щодо визнання правочину нікчемним між позивачем та його контрагентом повністю відповідають чинному законодавству, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті у відповідності до вимог податкового законодавства.

04 березня 2013 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.

01 березня 2013 року представник відповідача подав до суду на розгляд клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника на судове засідання.

Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трипільська колота цегла" є юридичною особою, що зареєстрована Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 19.10.1998, взяте на податковий облік в органах державної податкової служби за №1496 від 21.10.1998, на момент перевірки перебувало на обліку в ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС.

З матеріалів справи встановлено, що у вересні 2012 року посадовою особою ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС на підставі наказу № 469 від 21.09.2012 та згідно з п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільська колота цегла" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "НВФ "Іріда" за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено Акт №3027/3-220/30150542 від 27.09.2012.

За результатами проведеної перевірки посадовою особою податкового органу встановлено наступні порушення:

- відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажі товарів (послуг) за червень 2011 року, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ;

- п. 6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення на загальну суму 854 грн., а саме за липень 2011 року на 779 грн., за серпень 2011 року на 75 грн., та занижено податок на додану вартість в сумі 3054 грн., в тому числі за вересень 2011 року на суму 2402 грн., за жовтень 2011 року на суму 505 грн., за квітень 2012 року на суму 103 грн.;

- звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Трипільська колота цегла" та ТОВ "НВФ "Іріда" з липня 2011 року по жовтень 2011 року, за квітень 2012 року. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажі товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ.

На підставі висновків Акту перевірки №3027/3-220/30150542 від 27.09.2012 ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

- № 0001622301/2681 від 17.10.2012, згідно з яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 854 грн.;

- № 0001632301/2682 від 17.10.2012, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 3817,50 грн., з яких: 3054 грн. - за основним платежем; 763,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із висновками відповідача щодо визнання нікчемним правочин між ТОВ "Трипільська колота цегла" та ТОВ "НВФ "Іріда", а також податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Як вбачається з акту перевірки, вказані вище порушення пов'язані з придбанням позивачем у ТОВ "НВФ "Іріда" запасних частин для автомобілів марки HOWO.

Так, на думку посадової особи відповідача, контрагент позивача як постачальник має ознаки фіктивності, з огляду на наступне.

Так, при проведенні документальної перевірки позивача ДПІ в Обухівському районі Київської області ДПС отримала Акт перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську від 23.03.2012 № 347/23-37057419 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "НКФ "Іріда" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість".

Згідно з вказаним Актом перевірки, податковий орган зазначає, що взаємовідносини між ТОВ "НВФ "Іріда" та його контрагентами не спричинили реального настання правових наслідків. Правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Отже, за результатами перевірки встановлено, що ТОВ "НВФ "Іріда" відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Таким чином, Ленінська МДПІ у м. Луганську в вищезазначеному Акті перевірки зроблено висновок про те, що усі операції з продажу (надання робіт, послуг) ТОВ "НВФ "Іріда" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу постачання.

Враховуючи дані вищезазначеного Акту перевірки Ленінської МДПІ у м. Луганську, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та його контрагентом - ТОВ "НВФ "Іріда" не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Виходячи з тверджень про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "НВФ "Іріда", посадова особа податкового органу також дійшла висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість.

Проте, вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема: добування піску та гравію; виробництво виробів з бетону для будівництва; роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом; діяльність автомобільного вантажного транспорту; транспортне оброблення вантажів; пакування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має у власності та на балансі: цілісний майновий комплекс, у т.ч.: адміністративна будівля з складськими приміщеннями та гаражами, зварювальний цех, гараж на 7 боксів, склад ГСМ, бульдозери, автонавантажувачі, напівпричепи, вантажні автомобілі-самоскиди, у тому числі HOWO8*4SINO, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки HOWO, реєстраційний номер АІ8563ВО, 2007 року випуску, зареєстрованого 14.05.2009, власник ТОВ "Трипільська колота цегла" та автомобіля марки HOWO, реєстраційний номер АІ8562ВО, 2007 року випуску, зареєстрованого 14.05.2009, власник ТОВ "Трипільська колота цегла".

Судом встановлено, що Позивач 12 липня 2011 року уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Іріда" договір № 12 про поставку запасних частин для автомобілів HOWO.

Відповідно до умов цього договору Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити запасні частини в асортименті, кількості та за ціною, вказаними у підписаних сторонами специфікаціях.

За період з липня 2011 року по жовтень 2011 року, а також у квітні 2012 року, ТОВ "НВФ "Іріда" фактично поставив, а Позивач прийняв та оплатив отримані запасні частини для автомобілів марки HOWO всього на суму - 23450,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3908,33 грн.

Отримання вказаного товару підтверджується наступними документами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Оплата за запасні частини, отримані Позивачем у період з липня 2011 року по жовтень 2011 року та у квітні 2012 року від ТОВ "НВФ "Іріда" проводилася Позивачем на підставі рахунків-фактури: №ИД-1207003 від 12.07.2011, №ИД-1908002 від 19.08.2011, №ИД-209002 від 02.09.2011, №ИД-1309005 від 13.09.2011, №ИД-1909003 від 19.09.2011, №ИД-510003 від 05.10.2011, №ИД-2410002 від 24.10.2011, №ИД-2610004 від 26.10.2011, №ИД-2304004 від 23.04.2011 та згідно платіжних доручень: №396 від 15.07.2011 на суму - 4675,00 грн., №478 від 25.08.2011 на суму - 450,00 грн., №503 від 06.09.2011 на суму - 9296,00 грн., №534 від 13.09.2011 на суму - 1230,00 грн., №548 від 19.09.2011 на суму - 4151,00 грн., №582 від 06.10.2011 на суму - 1568,00 грн., №639 від 26.10.2011 на суму - 540,00 грн., №645 від 28.10.2011 на суму - 920,00 грн., №101 від 24.04.2012 на суму - 620,00 грн.

Оприбуткування Позивачем запасних частин за період з липня 2011 року по жовтень 2011 року та у квітні 2012 року здійснювалося на основі видаткових накладних, оформлених ТОВ "НВФ "Іріда" належним чином згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а саме: №ИД-1507002 від 15.07.2011 на суму 4675,00 грн., в т.ч. ПДВ - 779,17 грн., №ИД-3108002 від 31.08.2011 на суму 450,00 грн., в т.ч. ПДВ - 75,00 грн., №ИД-609004 від 06.09.2011 на суму 9296,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1549,33 грн., №ИД-2009003 від 20.09.2011 на суму 1230,00 грн., в т.ч. ПДВ - 205,00 грн., №ИД-2009002 від 20.09.2011 на суму 4151,00 грн., в т.ч. ПДВ - 691,84 грн., №ИД-610002 від 06.10.2011 на суму 1568,00 грн., в т.ч. ПДВ - 261,33 грн., №ИД-2610007 від 26.10.2011 на суму 540,00 грн., в т.ч. ПДВ - 90,00 грн., №ИД-2810004 від 28.10.2011 на суму 920,00 грн., в т.ч. ПДВ - 153,33 грн., №ИД-2504002 від 25.04.2012 на суму 620,00 грн., в т.ч. ПДВ - 103,33 грн.

Віднесення на податковий кредит сум податку на додану вартість, сплачених позивачем під час купівлі запасних частин у контрагента ТОВ "НВФ "Іріда" за період з липня 2011 року по жовтень 2011 року та у квітні 2012 року здійснювалося згідно з вимогами норм Податкового кодексу України на основі вказаних нижче податкових накладних, а саме: №121 від 15.07.2011 на суму 4675,00 грн., в т.ч. ПДВ - 779,17 грн., №207 від 25.08.2011 на суму 450,00 грн., в т.ч. ПДВ - 75,00 грн., №46 від 06.09.2011 на суму 9296,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1549,33 грн., №105 від 13.09.2011 на суму 1230,00 грн., в т.ч. ПДВ - 205,00 грн., №134 від 19.09.2011 на суму 4151,00 грн., в т.ч. ПДВ - 691,84 грн., №43 від 06.10.2011 на суму 1568,00 грн., в т.ч. ПДВ - 261,33 грн., №170 від 26.10.2011 на суму 540,00 грн., в т.ч. ПДВ - 90,00 грн., №191 від 28.10.2011 на суму 920,00 грн., в т.ч. ПДВ - 153,33 грн., №119 від 24.04.2012 на суму 620,00 грн., в т.ч. ПДВ - 103,33 грн.

Господарські операції між Позивачем та ТОВ "НВФ "Іріда" з купівлі запчастин за період з липня 2011 року по жовтень 2011 року та у квітні 2012 року призвели до реальної зміни в структурі активів Позивача, а саме: на суму куплених запчастин збільшилась вартість запасів (20 рахунок) та зменшилися грошові кошти на рахунках (31 рахунок).

Купуючи запасні частини в ТОВ "НВФ "Іріда" Позивач мав за мету їх використання для технічного обслуговування (ремонту) власних основних засобів, а саме автомобільного транспорту, котрий в подальшому застосовується для надання послуг по перевезенню вантажів й отримання економічного результату від такої діяльності (отримання прибутку).

Запасні частини, які Позивач отримав у період з липня по жовтень місяць 2011 року та у квітні місяці 2012 року від ТОВ "НВФ "Іріда", призначені для поточного відновлювального ремонту самоскидів HOWO та подальшого їх використання для надання послуг по перевезенню вантажів.

Операції з використання придбаних у ТОВ "НВФ "Іріда" запасних частин для поточного ремонту автомобілів HOWO, д.н.з. АІ8563ВО і АІ8562ВО, здійснювалися Позивачем на підставі наказів, а саме: №33 від 01.08.2011, №43 від 23.09.2011; №50 від 14.10.2011; №10-ОД від 09.02.2012; №26-ОД від 28.04.2012; №29-ОД від 07.05.2012; №47-ОД від 07.08.2012; №51-0Д від 17.09.2012; №67-ОД від 14.12.2012, а також актами на списання матеріалів та запасних частин від 31.08.2011, від 30.09.2011, від 31.10.2011, від 29.02.2012, від 30.04.2012, від 31.05.2012, від 31.08.2012, від 30.09.2012, від 31.12.2012, копії яких наявні в матеріалах справи.

Вказані вище обставини та документальні докази підтверджують реальність господарських взаємовідносин Позивача з ТОВ "НВФ "Іріда", підтверджують фактичні витрати Позивача на придбання та фактичне отримання Позивачем запасних частин від ТОВ "НВФ "Іріда", а також їх фактичне використання Позивачем для власних потреб - для поточного ремонту вказаних вище автомобілів - самоскидів HOWO.

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії податкових та видаткових, отриманих від ТОВ "НВФ "Іріда", а також належним чином засвідчену копію договору, платіжні доручення, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі запасних частин для автомобілів HOWO. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "НВФ "Іріда" запасних частин для автомобілів HOWO.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначеного правочину, ТОВ "НВФ "Іріда" було зареєстровано як юридичну особу та було платником податку на додану вартість.

Крім того, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "НВФ "Іріда" було скасовано чи визнано недійсним за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ "НВФ "Іріда" підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу на перевірку.

За результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "НВФ "Іріда" позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість та визначив витрати.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податку на додану вартість та зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, прийняті податковим органом у зв'язку з включенням до складу валових витрат коштів, сплачених ТОВ "НВФ "Іріда", а також сум податку на додану вартість, сплачених цьому контрагенту у складі ціни придбаних запасних частин для автомобілів HOWO.

При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на висновках Актів перевірок інших податкових інспекцій, згідно з якими ТОВ "НВФ "Іріда" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди для третіх осіб.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Факти поставки товарів (надання послуг) та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину щодо постачання запасних частин для автомобілів HOWO, укладеного між позивачем та ТОВ "НВФ "Іріда", недійсним у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "НВФ "Іріда", а також судових рішень щодо визнання правочину, укладеного між позивачем та вказаним товариством, недійсним.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Але при цьому, суд акцентує увагу на правовій позиції, яка полягає в тому, що Цивільний та Господарський кодекси України не передбачають такого наслідку як визнання правочинів нікчемними, якщо представники юридичних осіб, укладаючи правочини, діяли без повноважень або з перевищенням повноважень.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Відповідно до цього, суд вважає, що для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого.

Отже, при розгляді податкових спорів слід виходити із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим передбачається, що дії платників податків, що мають за своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних, вантажних митних деклараціях, бухгалтерській звітності та податковому обліку, достовірні.

Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, закон виходить з презумпції легітимності укладених договорів, тобто відповідні рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "НВФ "Іріда" підтверджується первинними документами, які складались для певного виду господарської операції - податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що створення юридичної особи, зокрема, за викраденими, загубленими чи підробленими документами з метою одержання податкової вигоди як такою особою, яка може не сплачувати податки, так і іншими платниками податків, саме по собі не означає, що всі правочини, укладені з такою юридичною особою, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, за змістом статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" не можуть застосовуватися негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості про таку особу, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними.

Обов'язок доведення обізнаності такої особи в недостовірності відомостей лежить на податковому органі.

Проте, будь-яких доказів з приводу того, що позивач був обізнаний про те, що ТОВ "НВФ "Іріда" та його контрагенти були створені з метою прикриття незаконної діяльності, податковий орган не надав.

Крім цього, суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що в акті перевірки від 27.09.2011 №3027/3-220/30150542 суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за переліченим вище правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та ТОВ "НВФ "Іріда", про відсутність використання позивачем отриманих товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

Первинні документи, які були надані податковому органу, не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Окрім того, суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ "НВФ "Іріда" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлені вимоги до змісту податкової накладної, яка має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Податкові накладні, які наявні в матеріалах справи, містять усі дані стосовно змісту операції з постачання товарно-матеріальних цінностей, вимоги щодо яких встановлені приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "НВФ "Іріда" не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ "НВФ "Іріда", які засвідчують отримання запасних частин для автомобілів HOWO, у позивача виникло право на податковий кредит.

Як встановлено судом, податкова накладна є документом, що засвідчує факт отримання платником податків послуг, з дати отримання якої, згідно із приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у платника виникає право на податковий кредит та яка, виходячи із змісту пункту 198.6 статті 198 цього ж Кодексу, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відтак, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Проте, податковим органом не доведено, що господарські операції з приводу купівлі запасних частин для автомобілів HOWO є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагента - ТОВ "НВФ "Іріда", оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем п. 6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи то безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтвердженні належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільська колота цегла" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 17 жовтня 2012 року №0001622301/2681 та №0001632301/2682.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трипільська колота цегла" сплачений судовий збір у розмірі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.