Постанова № 29730625, 04.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 року 810/492/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., при секретарі судового засідання - Ігнатку Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Маядо"доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маядо" (надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2013 №0000012202 та №0000022202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийнятні на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ "Маядо" вимог пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ "Онбоард".

Позивач стверджує, що придбав товари у ТОВ "Онбоард" правомірно, тому підстави для визнання укладених договорів нікчемними відсутні.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження ТОВ "Маядо" грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином. Натомість, в матеріалах справи є клопотання представника відповідача про розгляд справи за його відсутності.

Частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маядо" є юридичною особою, що зареєстроване 17.06.2008 Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області ДПС з 18.06.2008 за №1975. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 09.01.2013 по 10.01.2013 посадовою особою Броварської ОДПІ Київської області ДПС на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України та на виконання наказу від 09.01.2013 № 14 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Маядо" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Онбоард" за період з 01.12.2011 по 31.01.2012, результати якої оформлено Актом від 11.01.2013 № 15/222/37495729 (надалі - акт перевірки).

У ході перевірки встановлено наступні порушення ТОВ "Маядо", а саме:

- п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VІ, в результаті чого занижено значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності в ІІ-ІV кв. 2011 року на загальну суму 552021 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VІ, пунктів 2, 5, 16 Наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" №969 від 21.12.2010, в результаті чого завищено значення рядка 19 "від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду" в січня 2012 року на суму 110404 грн. та запропоновано відобразити зменшення значення рядка 19 податкової декларації з ПДВ на загальну суму 110404 грн. шляхом відображення зі знаком "-" в рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ;

- ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Маядо" з ТОВ "Онбоард" за грудень 2011 року, січень 2012 року.

Виявлені порушення пов'язані з безпідставним, на думку перевіряючого, формуванням ТОВ "Маядо" показників податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями з ТОВ "Онбоард".

На підставі висновків акту перевірки 24.01.2013 Броварською ОДПІ Київської області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення №0000012202, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІV квартал 2011 року в розмірі 552021 грн., та №0000022202, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за І місяць 2012 року в розмірі 110404 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення правомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Судом встановлено, що на порушення п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ підприємством безпідставно віднесено до складу витрат собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг в загальному розмірі 552021 грн.

В ході перевірки документів, наданих до перевірки ТОВ "Маядо", встановлено, що підприємство в ІІ-ІV кварталах 2011 року збільшувало власний податковий кредит з податку на додану вартість та собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг з податку на прибуток підприємств на підставі документів виписаних від імені ТОВ "Онбоард".

Взаєморозрахунки між ТОВ "Маядо" та ТОВ "Онбоард" проводились на підставі договору №1604 від 01.12.2011, що зазначено у податкових та видаткових накладних. Але з акту перевірки вбачається, що зазначений договір до перевірки не надавався.

ТОВ "Маядо" отримано від ТОВ "Онбоард" видаткову накладну № 26 від 01.12.2011 на загальну суму 662425,72 грн., в т.ч. ПДВ - 110404,28 грн.

Розрахунки між ТОВ "Маядо" та ТОВ "Онбоард" за реалізовані товари проводились у безготівковій формі. В рахунок оплати ТОВ "Маядо" перераховано грошові кошти на рахунок ТОВ "Онбоард" згідно банківських виписок, а саме: № 1074 від 06.07.2012 на суму 200000 грн., № 1084 від 07.07.2012 на суму 170000 грн., № 1097 від 09.07.2012 на суму 150000 грн., № 1049 від 10.07.2012 на суму 142425,72 грн.

Так, відповідно до акту перевірки від 09.11.2012 №4750/22-2/35851540 ДПІ у Печерському районі м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Онбоард" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за грудень 2011 року, червень 2012 року" податковим органом було встановлено наступне.

Основними постачальниками ТОВ "Онбоард" в грудні 2011 року є ТОВ "Тевазгруп", яке перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, стан платника 28 - "триває процедура припинення", та ТОВ "Маркет-Про", яке перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова Х/О ДПС, стан платника - "до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням".

Податковий кредит ТОВ "Тевазгруп" по взаємовідносинах з ПП "Регионстрой" згідно наданого додатку №5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та даним АС "Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" за період 01.12.2011 по 31.12.2011 становить 906268,29 грн.

Згідно Акту ДПІ у Московському районі м. Харкова №60/23/32565246 від 20.02.2011 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ''Регионстрой" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.12.2011 по 31.12.2011" було встановлено, що станом на момент перевірки дане підприємство перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова, стан "3" - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), а також те що ПП "Регионстрой" не є платником податку на додану вартість та не має свідоцтво платника ПДВ.

Згідно АРМ "Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість" станом на 20.02.2012 встановлена розбіжність з ПП "Регионстрой" на суму ПДВ 3812723,08 грн., в т.ч. по ПЗ на суму 3812723,08 грн.

Проведеним аналізом податкової звітності встановлено, що у ПП "Регионстрой" відсутні будь-які складські та інші приміщення, транспортні засоби та інша техніка чи обладнання, призначене для забезпечення здійснення господарської діяльності, а саме: поставкою обладнання та виконанням будівельних робот.

Згідно пояснень директора підприємства ТОВ "Маркет-Про" Попової Катерини Петрівни, що надійшли від підрозділу ВПМ службовою запискою від 04.04.2012 №287, встановлено, що вона не має жодного відношення до діяльності підприємства.

Вищенаведене свідчить про те, що правочини між ТОВ "Онбоард" та контрагентами-покупцями та постачальниками в грудні 2011 року, в червні 2012 року здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п. 1, 2 ст.215, п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і тому в силу положень ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "Онбоард" в грудні 2011 року, в червні 2012 року. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України.

Таким чином, за результатами перевірки не підтверджено задекларовані ТОВ "Онбоард" податкові зобов'язання з ПДВ в грудні 2011 року, в червні 2012 року, а також не підтверджено задекларований ТОВ "Онбоард" податковий кредит з ПДВ по контрагентам-п остачальникам, зокрема ТОВ "Тевазгруп", ТОВ "Маркет-Про" за грудень 2011 року, ТОВ "Персонал Топ Сервіс" за червень 2012 року.

Необхідно зазначити, що продаж товарів за договором поставки на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від обов'язку щодо складання первинних документів, якими супроводжується виконання відповідного договору.

Разом з тим, за вищевказаними фінансово-господарськими операціями до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші супровідні документи. Згідно письмових пояснень транспортування товару проводилось транспортними засобами ТОВ "Маядо".

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 22.05.2006 №493 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Підпунктом 11.5. пункту 11 Правил передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Згідно з підпунктом 11.7. пункту 11 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Але, як було встановлено судом, до перевірки не надано жодних підтверджуючих документів стосовно способу транспортування товару.

Крім того, відповідно до ст. 13 Закону України від 17.05.2001 №2406-ІІІ "Про підтвердження відповідності" постачальник зобов'язаний реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції; припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, зазначеним у декларації про відповідність або у сертифікаті відповідності чи свідоцтві про визнання відповідності.

Сертифікатів якості чи відповідності до перевірки ТОВ "Маядо" також надано не було.

Враховуючи вищевикладене, правочини, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах здійснених ТОВ "Онбоард" при придбанні матеріалів (робіт, послуг) та їх подальшого продажу ТОВ "Маядо" та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів (робіт, послуг) та їх подальшого продажу ТОВ "Маядо", тобто здійснені правочини за грудень 2011 року, не відповідають вимогам закону, не спричиняють реального настання правових наслідків та являються нікчемними, виходячи з наступного.

Правочин - це дозволена правомірна дія, яка направлена на досягнення позитивного правового результату, що визнається і охороняється державою.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором (угодою) є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст.203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, у результаті порушення контрагентом ТОВ "Онбоард" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), взаємовідносини ТОВ "Онбоард" з ТОВ "Маядо" за грудень 2011 року мають протиправний характер, а такий правочин, в наслідок якого неправомірно віднесено витрати до складу витрат собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, противорічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.

Підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових витрат та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Підприємством порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований, на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Таким чином, на порушення п. 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI ТОВ "Маядо" неправомірно включено до складу валових витрат витрати на проведення робіт від ТОВ "Онбоард" при здійсненні нікчемних правочинів у грудні 2011 року, що призвело до завищення валових витрат за 2- 4 квартал 2011 року на 552021 грн.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 вказаної статті передбачено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до пунктів 2, 5 Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" №969 від 21.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначено у п. 2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 969 від 21.12.2010 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

З матеріалів справи вбачається, що підприємством включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, оформлених з порушення Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" №969 від 21.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, а саме в податкових накладних відсутня прізвища та ініціали особи, яка відповідальна за складання податкової накладної.

Податкові накладні від імені ТОВ "Онбоард" виписано та підписано особою, яку неможливо ідентифікувати, що, у свою чергу, не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підписання зазначених податкових накладних.

Таким чином, податкові накладні складено з порушенням вимог чинного законодавства, тому не можуть слугувати документами, що підтверджують право позивача на включення до податкового кредиту суми ПДВ.

Отже, на порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, пунктів 2, 5, 16 Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" №969 від 21.12.2010 ТОВ "Маядо" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту вартість робіт, отриманих від ТОВ "Онбоард", по яким встановлено нікчемність правочинів та накладних, оформлених з порушенням установленого порядку за грудень 2011 року, включених в січні 2012 року на загальну суму 110404,28 грн.

З урахуванням вищевикладеного суд констатує відсутність документального підтвердження виконання господарських зобов'язань за договором поставки №1604, а також доказів використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або в разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що податковий орган правомірно прийняв податкові повідомлення-рішення від 24.01.2013 №0000012202 та №0000022202, у зв'язку з чим вони не підлягають скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення: ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Маядо" - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 березня 2013 р.