Ухвала суду № 29730560, 12.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. справа № 2а-11417/11/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Екопрон-Юг» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

В жовтні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Екопрон-Юг» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська, в якому, просило суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 липня 2011р. №0001352302 по податку на додану вартість у сумі 2500,00 грн., а також штрафних санкціях сумі 625,00 грн.; визнати нечинним (скасувати) повідомлення-рішення від 02 серпня 2011р. №0001582302 по податку на прибуток у сумі 3125,00 грн., а також, штрафних санкціях у сумі 781,25грн. В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача відсутні повноваження визнавати або встановлювати нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Кіровському районі м.Дніпропетровська від 05 липня 2011р. №0001352302 по податку на додану вартість у сумі 2500,00 грн., а також штрафних санкціях у сумі 625,00 грн. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Кіровському районі м.Дніпропетровська від 02 серпня 2011р. №0001582302 по податку на прибуток у сумі 3125,00 грн., а також, штрафних санкціях у сумі 781,25грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Екопрон-Юг» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 22.01.1993 року.

У період з 06.07.2011 року по 12.07.2011 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» за період з 01.04.2008 року по 31.03.2010 року з питань відображення у складі валових витрат операції з придбання товару у ПП «Контур Пак».

За результатами перевірки складено акт №1605/232/19319017 від 13.07.2011 року в доповнення до акту перевірки №1328/232/19319017 від 10.06.2011 року.

Актом перевірки акт №1605/232/19319017 від 13.07.2011 року встановлено порушення ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого завищено валові витрати в 1 кварталі 2010 року на загальну суму 12500 грн. Як наслідок, ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» в 1 кварталі 2010 року занижений податок на прибуток на загальну суму 3125 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем порушено ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальнее настання правових висновків, що обумовлені ними по правочинах здійснених ТОВ ВКФ «Екопрон-Юг» з ПП «Контур Пак».

Відповідно з п.п. 5.1.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проаналізувавши матеріали справи судом встановлено, що господарські операції за перевіряємий період здійснювалися між позивачем та його прямим контрагентом, що підтверджується належними первинними документами. Крім того, суд встановив, що за перевіряємий період контрагент позивача бувзареєстровані як платник податків.

Суд зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Також суд зазначає, що згідно чинного законодавства виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит не залежить від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем або його контрагентом ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Слід зазначити, у разі, коли контрагенти позивача, чи треті особи, не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки, саме, щодо них. Вищезазначені факти, встановлені під час перевірки позивача не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідач посилався на вирок Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 22.10.2010 року, згідно якого директор ПП «Контур ПАК» ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.205 КК України.

Однак, вказаним вироком суду не дано ніякої оцінки дійсності (недійсності) правочинів між позивачем та ПП «Контур Пак».

Згідно ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, 228 (в редакції на момент правовідносин) ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналізуючи вказані норми цивільного законодавства та податкового законодавства, суд апеляційної інстанції виходить з того, що в даних правовідносинах слід встановлювати безпосередньо умисел на укладання правочину, що порушує публічний характер, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави обох сторін у договорі та вважає, що одна сторона не може нести відповідальність за незнання умислу другої сторони за умови виконання ними всіх умов договору.

Вироком суду не встановлено порушення позивачем податкового законодавства та не спростовано реальність господарських операцій, які мали місце між позивачем та контрагентом.

Докази, які є у матеріалах справи, на думку суду апеляційної інстанції, свідчать про реальність господарських операцій, у результаті яких відбулися реальні зміни майнового стану позивача, а тому висновки Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська про нікчемність правочинів між позивачем та контрагентом є необґрунтованим, а прийняті податкові повідомлення-рішення незаконними.

За таких обставин, суд погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись, ст. 195, ст. 197, ст. 198, ст. 200, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Д.В. Чепурнов