Постанова № 29722646, 01.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа № 5023/5119/12

(н.р. 5023/1422/12)

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Болотової Е.І. (дов. № 623 від 15.05.2012 р.).

відповідача - Ващика В.О. (дов. № 1 від 03.01.2013 р.)

Горустович Д.Б. (дов. № 11 від 14.02.2013 р.)

3-х осіб - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків (вх. № 320 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.01.13 р. у справі № 5023/5119/12 (н.р.5023/1422/12)

за позовом Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків

до Військової частини А1352, м. Балаклія

3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ДП "Балаклійський ремонтний завод", м. Балаклія

Управляння Державного казначейства у Балаклійському районі Харківської області

про стягнення 103118,40 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ДП "Південна залізниця" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Військової частини А-1352 заборгованість в розмірі 103118,40 грн., з яких 102391,84 грн. сума основного боргу за подачу, прибирання вагонів та користування вагонами, 608,74 грн. сума пені, 117,82 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.06.2012 залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2012 позовні вимоги задоволені. Стягнуто з військової частини А-1352 на користь державного підприємства "Південна залізниця" 102391,84 грн. основного боргу, 608,74 грн. пені, 117,82 грн.3% річних та 2062,37 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2012 року скасовано рішення господарського суду Харківської області від 05.06.2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 року у справі за № 5023/1422-12.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.01.2013 р. у справі № 5023/5119/12 (н.р.5023/1422/12) (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Військової частини А-1352 на користь ДП "Південна залізниця" суму боргу в розмірі 14496,83 грн., 173,92 грн. пені, 33,66 грн. - 3% річних, судовий збір в сумі 1609,50 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому зокрема зазначає, що відповідачем не наданий належний доказ - повідомлення про закінчення 30.09.2011 р. вантажних операцій з вагонами; вважає, що судом першої інстанції зроблено висновок про те, що з 30.09.2011 р. послуга з користування вагонами фактично не надавалась, без врахування акту за № 933 від 30.09.2011 р.; посилається на відсутність доказів щодо належного оформлення відповідачем комплекту перевізних документів для здійснення перевезення, доказів пред'явлення перевізних документів позивачу та відмову позивача при прийнятті перевізних документів від здійснення перевезення. На думку заявника скарги, судом першої інстанції неправильно застосовані норми закону України «Про здійснення державних закупівель, а також не застосовані норми спеціального законодавства, яке регулює перевезення вантажів залізничним транспортом. Крім того, позивач посилається на те, що відповідачем не надані докази щодо виконання умов договору про експлуатацію залізничної колії, докази щодо належного повідомлення залізницю про готовність вагонів до забирання в спосіб повідомлення, передбачений п. 8 договору; вважає таким, що не відповідає Правилам користування вагонами та контейнерами висновок місцевого господарського суду щодо необхідності підписання відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) щоденно і невиконання цієї вимоги працівниками позивача. Також, позивач зазначає про неправильний розрахунок судом плати за користування вагонами.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як безпідставну.

3-і особи своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористались, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 12.11.2001 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 021449 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання позивачем послуг відповідачу, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги на станції Балаклея.

31.10.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії, яким визначений порядок подавання та збирання вагонів та розрахунки за їх використання.

Звертаючись до господарського суду позивач послався на те, що згідно заявки на навантаження військового транспорту від 22.09.2011 року, відповідач просив позивача забезпечити його рухомим складом для навантаження 26.09.2011 року на станцію Балаклія Південної залізниці;

27.09.2011 року згідно пам'ятці № 2 вагони №№ 44259885, 44371573, 44374254, 44633287, 44689644, 44690253, 44906774, 44926970, 44181949, 44931640 були подані на під'їзну колію ДП «Балаклійський ремонтний завод».

28.09.2011 року по пам'ятці № 3 вагони №№ 44900850, 44408060 були подані на під'їзну колію ДП «Балаклійський ремонтний завод».

27.09.2011 року була складена відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 1310002 на суму 1193,00 грн., 28.09.2011 року відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 1310003 на суму 555,00 грн., які з боку відповідача підписані без заперечень.

Однак, господарська операція з перевезення військового вантажу не відбулася у зв'язку з відсутністю попередньої оплати з боку відповідача.

Як вказує позивач, 13.10.2011 р. Харківською дирекцією залізничних перевезень отриманий лист від 10.10.2011 р. № 1327 з проханням прибрати з під'їзних колій ДП «Балаклійський ремонтний завод» залізничні платформи в кількості 12 одиниць та 1 людський вагон. Вказаний лист містить посилання на лист № 1288 від 30.09.2011 р. щодо повернення вищевказаних вагонів, який, за твердженнями позивача, Харківська дирекція залізничних перевезень не отримувала.

13.10.2011 р. вагони були забрані з під'їзної колії державного підприємства «Балаклійський ремонтний завод», складена пам'ятка №1, відомість плати за користування вагонами № 13100004 на суму 81959,20 грн., відомість плати за подавання, збирання вагонів та маневрову роботу № 13100001 на суму 1624,00 грн.

Відповідачем вказані документи були підписані з запереченнями, в яких зазначено, що вагони були виставлені на під'їзну колію 30.09.2011 р., про що повідомлено листом № 1288 від 30.09.2011 р. та № 1324 від 10.10.2011 р.

Таким чином, позивач вважає, що у відповідача виникла заборгованість в розмірі 102391,84 грн. за подачу, прибирання вагонів та користування вагонами.

Крім того, оскільки відповідач, в порушення п. 2.4 договору № 021449 від 12.11.2001 року, не здійснив попередню оплату за перевезення вантажів згідно заявки від 22.09.2011 р., йому нараховані пеня в розмірі 608,74 грн. та 3% річних в розмірі 117,82 грн.

У відповідь на претензію № ДН-2-02/507 від 27.10.2011 р. з вимогою про сплату суми заборгованості, пені та 3% річних, яка була направлена позивачем на адресу відповідача, останній надав відповідь, згідно якої не визнає викладені у претензії вимоги з посиланням на те, що Військова частина А1352 прийняла всі необхідні заходи щодо повернення вагонів з 30.09.2011 р., в зв'язку з чим використання вагонів з 30.09.2011 р. заперечує. Також відповідач зазначив про те, що оплата подачі, убирання та використання вагонів в період з 27.09.11 р. по 30.09.11 р. не була здійснена з причин, які від Військової частина А1352 не залежали, а сталися в зв'язку з невиконанням платіжних документів Управлінням Державного казначейства у Балаклійському районі Харківської області.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача 102391,84 грн. суми основного боргу за подачу, прибирання вагонів та користування вагонами, 608,74 грн. сума пені, 117,82 грн. - 3% річних.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами фактично виник спір про плату за користування вагонами, плату за подавання вагонів, плату за забирання вагонів, що врегульовано договором про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 31.10.2006 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем надано до суду додаткову угоду № 1 від 26.09.2011 року до договору № 021449 від 12.11.2001 року, яким скасована передплата за ці послуги та встановлено, що порядок платежів встановлює вантажовласник.

Здійснив аналізу тексту цієї додаткової угоди та системного аналізу нормативних актів, які регулюють порядок здійснення закупівель за державні кошти, суд першої інстанції дійшов висновку що сторони неправомірно вказали про те, що ця додаткова угода укладена до договору № 021449 оскільки текст договору № 021449 не містить пункту 16, разом з цим такий пункт містить договір від 31.10.2006 року про експлуатацію залізничної під'їзної колії, який змінено додатковою угодою, що стосується оплати за користування вагонами, як підстава для здійснення розрахунків за господарську операцію.

При цьому місцевим господарським судом враховано, що відповідач - Військова частина А1352 є бюджетною установою, яка діє на підставі Бюджетного кодексу України, а при здійсненні закупівлі за державні кошти - на підставі Закону України «Про здійснення державних закупівель», які передбачають додаткові обмеження, які виникають в силу закону, в зв'язку з якими положення договору, в тому числі і в сфері попередньої оплати, виконуватись не можуть, оскільки такі дії суперечать закону та є протиправними.

Враховуючи відсутність рішення головного розпорядника бюджетних коштів - Міністра оборони України на здійснення попередньої оплати за послуги перевезення вантажу, місцевий господарський суд, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів від 09.10.2006 р. № 1404, вважав, що правових підстав для здійснення попередньої оплати у відповідача не було.

Як зазначено в рішенні суду, з пояснень третьої особи УДКСУ в Балаклійському районі вбачається, що реєстру на прийняття бюджетних фінансових зобов'язань відповідач не надавав, в зв'язку з чим розрахунки за бюджетними зобов'язаннями не проводились.

Судом першої інстанції встановлено, що додаткова угода № 1 від 26.09.2011 року була зареєстрована в УДКСУ в Балаклійському районі, як підстава для розрахунків за закупівлю послуг з перевезення вантажу у 2011 році. Зазначена додаткова угода вказана у Реєстрі бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 26.09.2011 року № 110 з відміткою управління Державної казначейської служби у Балаклійському районі про реєстрацію та взяття на облік бюджетного зобов'язання.

Зважаючи на те, що факт повідомлення листом № 1289 від 30.09.2011 року начальника станції Балаклія про розвантаження вагонів та виставлення їх на під'їзну колію, є доведеним відповідачем належними доказами, а позиція відповідача також підтверджується поясненнями третьої особи (УДКСУ у Балаклійському районі) про її повідомлення щодо відмови позивача у виконанні умов договору перевезення вантажу, постовою відомістю внутрішньої варти № 2 військової частини А1352 за 30.09.2011 року з відміткою про дату та час виставлення порожніх платформ на під'їзну колію, а також відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 13100001, 13100004, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме з 30.09.2011 року послуга з користування вагонами фактично не надавалась, оскільки позивач був повідомлений що платформи виставлені на під'їзну колію, яка належить позивачу, та від вантажу звільнені.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель", суд першої інстанції вважав, що при нарахуванні заборгованості за користування вагонами, яка перевищує 100 тис. грн., при не повідомленні про це військової частини А1352, позивачем були створені умови відповідачу для порушення вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за подачу, прибирання та користування вагонами визнані судом такими, що підлягають задоволенню в частині фактичного користування відповідачем вагонами за період з 27.09.2011 р. до 18 год. 30 хв. 30.09.2011 р. На підставі методики розрахунків Збірника тарифів № 1, телеграфної вказівки від 28.02.2011 № 000313/ЦМ, роз'яснення від 04.04.2011 № ЦЗ-1-Л-8/598 судом першої інстанції здійснено розрахунок суми, яка підлягає до стягнення, що складає 14 496,83 грн.

Дійшовши висновку про наявність правових підстав для стягнення пені в зв'язку з затримкою внесення відповідачем належної плати за перевезення, між тим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені задоволені судом в частині 173,92 грн., зважаючи на вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а в частині стягнення 3% річних позовні вимоги визнані судом такими, що підлягають задоволенню в розмірі 33,66 грн.

З висновками, викладеними в рішенні господарського суду, повністю погоджується колегія суддів та зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Військова частина А1352 є бюджетною установою, яка створена відповідно до законодавства про Збройні Сили України, діє в інтересах оборони держави на підстави законодавства яке регулює зазначені суспільні відносини, та як бюджетна установа - на підставі Бюджетного кодексу України, а при здійсненні закупівлі за державні кошти - Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Відповідно до передбаченого Бюджетним кодексом України порядку ст.ст. 46-51 стадій виконання бюджету за видатками відповідач здійснює видатки в межах бюджетного періоду (з 01 січня по 31 грудня поточного року).

На підставі встановлених бюджетних асигнувань затверджується кошторис військової частини на бюджетний рік, в межах якого відповідач бере бюджетні зобов'язання - оформлені відповідними договорами, отримує на їх підставі товари, роботи або послуги та тільки після цього здійснює платежі відповідно до взятих бюджетних зобов'язань.

Згідно зі ст.49 Бюджетного кодексу України, така стадія виконання бюджету за видатками, як здійснення платежів, відбувається лише після настання юридичного факту отримання товарів, робіт і послуг, якому передує взяття бюджетних зобов'язань. У ч.1 ст.49 Бюджетного кодексу України чітко визначено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Державної казначейської служби України. Контроль за виконанням стадій бюджетного процесу здійснює Державне казначейство України.

Слід зазначити, що постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 передбачає необхідною умовою здійснення попередньої оплати належним чином оформлене рішення головного розпорядника бюджетних коштів. Однак, Міністр оборони України, як головний розпорядник бюджетних коштів, Військовій частині А1352 таке рішення не надавав. Листом від 12.08.2011 року № 1126/ф Військова частина А1352, за підпорядкованістю, зверталася до начальника Центрального ракетно-артилерійського управління Озброєння Збройних Сил України про надання рішення на здійснення попередньої оплати. Рішення на здійснення попередньої оплати до військової частини не надходило.

Враховуючи відсутність рішення головного розпорядника бюджетних коштів на здійснення попередньої оплати за послуги з перевезення вантажу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що правових підстав для здійснення попередньої оплати у відповідача не було.

Як зазначає відповідач та підтверджується матеріалами справи, на підставі рішення Міністра оборони України від 31.03.2011 р. № 660/3, Військова частина А 1352 отримала наряд на відправку залізничним транспортом військового майна до м. Вознесенськ Миколаївської області.

Відповідно до зазначеного рішення Міністра оборони України для відповідача були передбачені бюджетні кошти у зведеному кошторисі за кодом 1134 в сумі 99000,00 грн. на оплату послуг з перевезення військового вантажу. Протоколом № 35 від 01.09.2011 р. (т. 1, а.с. 74-79) засідання комітету з конкурсних торгів підтверджено закупівлю послуг з перевезення залізничним транспортом в сумі 99000,00 грн.

В матеріалах справи наявна довідка державного казначейства України в Балаклійському районі про те, що Військова частина А1352 включена до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів (т. 1, а.с. 67), а також наявна копія Реєстру бюджетних зобов'язань розпорядника бюджетних коштів від 26.09.2011 р. № 110, за яким Військова частина А1352 брала бюджетні зобов'язання в сумі 93338,80 грн. за договором від 12.11.2001 р. та додатковою угодою від 26.09.2011 р. (т. 1, а.с. 85).

Однак, розрахунки за бюджетними зобов'язаннями не проводились, оскільки реєстр на прийняття бюджетних фінансових зобов'язань (додаток 2 до Наказу № 136 та документи в підтвердження прийняття таких зобов'язань відповідачем до УДКСУ у Балаклійському районі Харківської області не був наданий, що підтверджується листом № 01-47/4249 Управління Держаної казначейської служби України у Балаклійському районі Харківської області від 19.12.2012 р.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до наданої відповідачем заявки про навантаження військового транспорту 26.09.2011 р., яка була прийнята 22.09.2011 р. військовим комендантом залізничної дільниці на станції Харків, 27.09.2011 р. та 28.09.2011 р. на під'їзну колію ДП «Балаклійський ремонтний завод» були подані 12 платформ. В свою чергу, відповідачем було здійснено навантаження платформ та повідомлено про це начальника станції Балаклія.

Проте, позивач виконувати договір залізничного перевезення відмовився, мотивуючи відсутністю попередньої оплати.

Як вказує відповідач, оскільки сторони під час переговорів не дійшли згоди щодо термінів оплати, командуванням Військової частини А1352 було прийнято рішення про припинення договору залізничного перевезення вантажу в зв'язку з невідповідністю вимог щодо попередньої оплати чинному законодавству України.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2011 р. відповідач своїм листом за № 1288 (т. 1, а.с. 89) повідомив позивача про те, що у зв'язку з відсутністю фінансування на перевезення військової техніки залізничним транспортом Військової частини А1352 відмовляється від використання 12 залізничних платформ та 1 людського вагону та зобов'язується залізничні платформи та людський вагон звільнити та виставити на станцію Балаклія до 17 годин 30.09.2011 р. для подальшого їх використання залізницею.

Відповідач підтверджує свою позицію витягом з журналу телефонних перемов (т. 1, а.с. 91), згідно якого начальник станції Балаклія був повідомлений про звільнення залізничних платформ 30.09.2011 р. о 17год 10 хв.

Позиція відповідача також підтверджується поясненнями третьої особи (УДКСУ у Балаклійському районі) про її повідомлення щодо відмови позивача у виконанні умов договору перевезення вантажу, постовою відомістю внутрішньої варти № 2 військової частини А1352 за 30.09.2011 року з відміткою про дату та час виставлення порожніх платформ на під'їзну колію, а також відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 13100001, 13100004.

Так, згідно листа за № 01-47/4249 від 19.12.2012 р. (т. 3, а.с. 26) Управління Держаної казначейської служби України у Балаклійському районі Харківської області повідомляє, що 30.09.2011 р. Військова частина А1352 звернулась до УДКСУ у Балаклійському районі Харківської області з повідомленням про те, що позивач не виконує умови перевезення вантажу та відмовляється виконувати його в подальшому. В зв'язку з чим військова частина повідомила начальника станції Балаклія про відмову використання залізничних вагонів листом № 1288 від 30.09.2011 р., копія якого надала УДКСУ у Балаклійському районі Харківської області.

Також, колегія суддів приймає до уваги, що відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу № 13100001 за 13.10.2011 р. та відомість плати за користування вагонами № 13100004 (т. 1, а.с.22, 23) були підписані відповідачем з запереченнями, в яких зазначено, що вагони були виставлені на під'їзну колію 30.09.2011 р., про що повідомлено листом № 1288 від 30.09.2011 р. та № 1324 від 10.10.2011 р.

Крім того, копією постової відомості варти № 2 військової частини А1352 за 30.09.2011 р. зафіксовано, що порожні платформи після розвантаження були виставлені на під'їзну колію 30.09.2011 р. з 17 год 15 хв. до 18 год 30 хв. (т. 2, а.с. 70-73).

Таким чином, з 18 год. 30 хв. 30.09.2011 року послуга з користування вагонами фактично не надавалась, оскільки позивач був повідомлений що платформи виставлені на під'їзну колію що належить позивачу та від вантажу звільнені, що підтверджується наявними доказами у справі.

Слід зазначити, що пунктом 4.3 договору від 12.11.2001 року № 021449 передбачено, що у разі відсутності на особовому рахунку вантажовласника коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг, залізниця припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг. Однак, вказаний пункт позивачем також був проігнорований, в зв'язку з чим при відмові залізницею у перевезенні вантажу, мотивуючи відсутністю попередньої оплати, вона без повідомлення вантажовласника, вважала, що продовжувала надавати послуги, дій щодо забирання вагонів не вчинила, що призвело до того, що військова частина не була попереджена про продовження нарахування плати за користування вагонами, при фактичному припиненні надання послуг з 30.09.2011 р.

Стосовно посилання позивача на невиконання вимог пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.99 року, щодо недодержання повідомлення формою додатку 12, колегія суддів зазначає, що листом № 1327 від 10.10.2011 року, яким було повторно повідомлено позивача про необхідність прибирання вагонів з під'їзної колії, відповідачем також не було додержано вказаної форми повідомлення, що не заважало позивачу здійснити фактичне забирання вагонів з під'їзної колії.

Крім того вказаний пункт наказу містить вказівку, що спосіб повідомлення встановлюється у договорі про експлуатацію залізничної під'їзної колії. За договором від 31.10.2006 року такий спосіб визначено - за телефоном.

Колегія суддів не приймає в якості доказу на підтвердження викладених позивачем обставин акт загальної форми № 933 від 30.09.2011 року, оскільки він не відповідає Правилам складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року, яким визначений перелік підстав для складання актів загальної форми. Так, у тексті акту в описі обставин, що викликали складання акту, відсутні будь-які підстави, визначені вищевказаними Правилами.

Також, вказаний акт суперечить п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113, відповідно до якого у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станцій і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Однак, відповідач для складання акту не викликався та про його складання не повідомлявся, що не спростовано позивачем.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, акт складено одночасно друкованим та рукописним способом, дата, час, коло осіб та обставини що викликали складання акту були виконанні на станції Балаклія за допомогою автоматизованого робочого місця (АРМ ПЗ 2:38), а номери вагонів та прізвища осіб, що складали акт виконанні рукописно. Останній друкований надпис акту зазначає, що він був надрукований 24.11.2011 року.

Отже, колегія суддів вважає, що акт загальної форми № 933 від 30.09.2011 року позбавлений доказової сили на підтвердження зазначених в ньому обставин.

Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовласника від зазначеної плати встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.09.1999року №113. Відповідно до п.12 зазначених Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Таким чином, оскільки матеріали справи та дійсні обставини справи свідчать про те, що вагони перебували у відповідача у фактичному користуванні з 27.09.2011 р. по 30.09.2011 р., в зв'язку з чим у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 31.10.2006 р. відповідач зобов'язаний сплатити плату за користування вагоном саме за вказаний період.

При цьому, колегія суддів приймає в якості належного доказу на підтвердження викладених відповідачем обставин щодо часу фактичного використання вагонів копію постової відомості варти № 2 військової частини А1352 за 30.09.2011 р., в якій відповідно до Статуту гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України» від 24.03.1999р., зафіксовані завезення на територію, що охороняється завантажених платформ, та вивезення на під'їзну колію порожніх платформ після розвантаження з зазначенням дати та часу, а саме: вказані платформи були виставлені на під'їзну колію 30.09.2011 р. з 17 год 15 хв. до 18 год 30 хв.

Згідно поданому позивачем розрахунку (відомості плати за користування вагонами № 13100004), плата за користування вагонами з 04 год. 30 хв 27.09.2011 р. до 16 год. 00 хв. 13.10.2011 р. складає 81959,20 грн.

Здійснивши на підставі наданої позивачем відомості № 13100004 від 13.10.2011 р. перерахунок суми, яка підлягає до сплати за користування вказаними вагонами за період з 04 год 30 хв. 27.09.2011 р. по 18 год 30 хв. 30.09.2011 р., а також беручи до уваги нараховану позивачем плату за подавання, забирання та маневрову роботу згідно відомостям № 1310002 від 27.09.2011 р. на суму 1193,00 грн. та № 1310003 від 28.09.2011 р. на суму 555,00 грн., колегія суддів зазначає, що до сплати підлягає сума в розмірі 14496,83 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги в зазначеній частині правомірно визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на невірне застосування норм матеріального права при визначенні плати за користування майном, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку..

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

За таких обставин, наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 08.01.13 у справі № 5023/5119/12 (н.р.5023/1422/12).

На підставі викладеного та керуючись статтями ст..ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.01.13 у справі № 5023/5119/12 (н.р.5023/1422/12) залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 28 лютого 2013 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.