Ухвала суду № 29717660, 26.02.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 р.Справа № 1570/5357/2012

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін,

справа розглядається в порядку письмового провадження)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області про зобов'язання ДВС зняти арешт з рахунків: №26004020629001 в філії ПАТ «Імексбанк», МФО 388584; №2600910235001 в АБ «Порто-Франко», МФО 328180; №26005301393714 в філії ПАТ «ПІБ в м.Керч АР Крим», МФО 324548, та зобов'язання ДВС надати інформацію: в філію ПАТ «Імексбанк» про зняття арешту з рахунку №26004020629001, МФО 388584; в АБ «Порто-Франко» про зняття арешту з рахунку №2600910235001, МФО 328180; в філію ПАТ «ПІБ в м.Керч АР Крим» про зняття арешту з рахунку №26005301393714, МФО 324548.

В обґрунтування позову зазначалося, що бездіяльність відповідача щодо відмови у знятті арешту з рахунків позивача є протирпвною, оскільки сума заборгованості в розмірі 705029,00 грн., в межах якої були накладені арешти на відповідні рахунки ДП, виплачена в повному обсязі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року адміністративний позов Державного підприємства «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів» задоволений. Зобов'язано відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області зняти арешт з рахунків: - №26004020629001 в філії ПАТ «Імексбанк», МФО 388584; - №2600910235001 в АБ «Порто-Франко», МФО 328180; - №26005301393714 в філії ПАТ «ПІБ в м.Керч АР Крим», МФО 324548. Зобов'язано відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області надати інформацію: - в філію ПАТ «Імексбанк»про зняття арешту з рахунку №26004020629001, МФО 388584; - в АБ «Порто-Франко» про зняття арешту з рахунку №2600910235001, МФО 328180; - в філію ПАТ «ПІБ в м.Керч АР Крим»про зняття арешту з рахунку №26005301393714, МФО 324548.

В апеляційній скарзі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в межах зведеного виконавчого провадження ДВС прийняті постанови від 23.05.2011 року, від 30.08.2011 року та від 01.12.2011 року про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках №26004020629001 в філії ПАТ «Імексбанк», МФО 388584; №2600910235001 в АБ «Порто-Франко», МФО 328180; №26005301393714 в філії ПАТ «ПІБ в м.Керч АР Крим», МФО 324548, які відкриті на ім'я позивача, в межах суми боргу в загальному розмірі 705029,00 грн.

06.02.2012 року ПП «Нива-В.Ш.» проведено прилюдні торги з реалізації арештованого майна ДП, а саме: д/ш «Кримська-6»та д/ш «Кримська-7», на загальну суму в розмірі 1190384,90 грн., що підтверджується протоколами від 06.02.2012 року №1611243-1 та №1611242-2 та 17.02.2012 року ДВС складено акт про проведення прилюдних торгів.

Листом від 14.05.2012 року ДВС повідомило ДП про те, що сума від реалізації суден д/ш «Кримська-6»та д/ш «Кримська-7»у розмірі 785355,05 грн. була направлена на погашення заборгованості із заробітної плати перед працівниками підприємства, а залишок коштів у розмірі 111016,51 грн. повернуто на рахунок ДП.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про зняття арештів з його рахунків, які були накладені постановами ДВС від 23.05.2011 року, від 30.08.2011 року та від 01.12.2011 року.

В серпні 2012 року на адресу ДП надійшли листи ДВС щодо відмови у знатті арештів з таких рахунків, оскільки відповідно до п.8 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» зведене виконавче провадження зупинено, а заборгованість ДП не погашена в повному обсязі, так як за виконавчими документами на користь стягувачів стягнуто лише заборгованість з заробітної плати, а інші суми коштів (моральну шкоду, матеріальну шкоду, добові, заборгованість з інвалюти) на користь стягувачів не стягнуто.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов до висновку, що відмовляючи ДП у скасуванні постанов від 23.05.2011 року, від 30.08.2011 року та від 01.12.2011 року, якими було накладено арешти на рахунки ДП в межах зведеного виконавчого провадження на суму в розмірі 705029,00 грн., відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів повністю погоджується з вище зазначеними висновками суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Вимогами частин 1 та 2 статті 52 цього Закону визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Відповідно до частини першої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (частина друга статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сума заборгованості в розмірі 705029,00 грн., в межах якої були прийняті постанови про накладення арешту на рахунки ДП, була погашена ДП в повному обсязі за рахунок коштів, які були отримані за реалізацію д/ш «Кримська-6»та д/ш «Кримська-7», що не оспорювалося відповідачем.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки арешт було накладено на рахунки позивача в межах конкретних виконавчих проваджень та відповідно в межах зазначеної в постановах про арешт коштів боржника суми заборгованості (705029,00 грн.), яка була погашена за рахунок коштів від реалізації майна позивача, що в свою чергу, дає обґрунтовані підстави для висновку про необхідність зняття арешту з коштів ДП «Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів».

Крім того, доводи апелянта про перебування у відповідача зведеного виконавчого провадження на загальну суму боргу 32388799,04 грн. та відповідно відсутності підстав для знаття арешту, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони знаходяться поза межами розглядаємих обставин даної справи та не свідчать про правомірність продовження терміну накладеного арешту на рахунки позивача за наявності погашення суми заборгованості в межах якої і було накладено спірний арешт.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального та процесуального права, які, в свою чергу, були правильно застосовані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: