Ухвала суду № 29715538, 20.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року Справа № 25378/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зеленецьке» на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зеленецьке» до державної податкової інспекції у Кельменецькому районі про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Зеленецьке» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Кельменецькому районі в якому просило скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 травня 2009 року №0000412333.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Зеленецьке» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова прийнята з порушеннями норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що працівниками державної податкової інспекції у Кельменецькому районі у пункті 3.12.4 акта перевірки від 30 квітня 2009 року № 9/2320/30795974 зафіксовано порушення п. 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, реалізацію послуг без застосування касових ордерів, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій на суму 4714,50 грн. За результатами розгляду матеріалів перевірки прийнято рішення державної податкової інспекції у Кельменецькому районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 травня 2009 року № 0000412333 на суму 23572,5 гривень

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача апелянт зазначає, що згідно п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, що і було зроблено ТзОВ «Зеленецьке».

Громадянину ОСОБА_1 за період з 08 травня 2008 року по 05 грудня 2008 року було надано послуги з помолу його зерна у млині та виготовлення олії з сировини, що належала ОСОБА_1 За одержані послуги ОСОБА_1 готівкою вносив кошти в касу ТзОВ «Зеленецьке». На суму наданих послуг йому ТзОВ «Зеленецьке» було виписано касові ордери, яку відображені в акті перевірки, та видано їх корінці замовнику послуг - ОСОБА_1. Очевидно, що під «наданням послуг населенню», як зазначено в п. 2.12.4 акта перевірки, і мались на увазі послуги, надані громадянину ОСОБА_1. Факти надання послуг йому товариством підтвердив і сам громадянин ОСОБА_1 у судовому засіданні.

Враховуючи вище зазначене ТзОВ «Зеленецьке» не вбачає у своїх діях жодних порушень вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому санкції на суму 23572,50 гривень до підприємства застосовані безпідставно.

Висновки зроблені у вище вказаному акті перевірки зроблені лише на підставі пояснень ОСОБА_1, які продиктовані йому працівниками податкової служби (що підтвердив ОСОБА_1 у судовому засіданні) та не мають нічого спільного з об'єктивною реальністю. Крім цього, ОСОБА_1 документально підтвердив наявність у нього зерна для помолу, одержаного в рахунок оплати за оренду земельних паїв та заробітної плати від різних контрагентів.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги жодних доказів наданих ТзОВ «Зеленецьке» та громадянином ОСОБА_1 та не дав їм належної оцінки. Крім того на момент перевірки сума одержана від надання послуги з помолу його зерна у млині та виготовлення олії - 4714,5 грн. належним чином оприбуткована в касі ТзОВ «Зеленецьке», що і підтверджено викладеним в акті перевірки, тому вважає застосовані санкції до підприємства незаконним.

З матеріалів справи вбачається, що висновок органу державної податкової служби щодо непроведення позивачем розрахункових операцій через РРО базується на тому, що розрахункові операції повинні були проводитись через реєстратор розрахункових операцій, а не по касовій книзі підприємства. Факт оприбуткування готівки за надані послуги визнається і представниками відповідача у вищезазначеному акті.

Метою Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є забезпечення повного обліку розрахункових операцій при здійсненні суб'єктами господарювання діяльності з продажу товарів (надання послуг) за готівкові кошти (платіжні картки, платіжні чеки, жетони тощо) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на предмет оподаткування та контролю за обігом готівки. Передбачені цим законом засоби обліку розрахункових операцій (РРО та прибуткові касові ордери) спрямовані при їх обов'язковому застосуванні на забезпечення повного обліку кількості та вартості проданих товарів (наданих послуг) та відповідності отриманої від їх продажу готівки. По своїй суті ці засоби обліку є тотожними (мають на меті повний облік розрахункових операцій) і відрізняються лише з технічної сторони. По обох зазначених видах обліку обов'язковим є застосування касової книги підприємства, у якій фіксуються денні обсяги розрахункових операцій.

Згідно п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачена відповідальність за невідповідність обліку вартості реалізованих споживачам товарів (послуг) та отриманими при їх реалізації в розрахунках з споживачами коштами (готівка тощо) у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки. Зі змісту цієї норми закону випливає, що застосування фінансових санкцій до суб'єктів підприємництва на підставі пункту 1 статті 17 вказаного Закону передбачено у разі наявності факту саме невідповідності даних щодо вартості реалізованих товарів (послуг) та отриманих коштів при здійсненні розрахунків із споживачами. І не має значення, яким саме засобом контролю - електронним (РРО) чи паперовим (прибуткові касові ордери) ця відповідність забезпечується.

У спірній по справі ситуації облік розрахункових операцій був проведений позивачем із застосуванням прибуткових касових ордерів, тому виявлені перевіркою порушення щодо незастосування РРО, а оприбуткування операцій у касовій книзі не може бути підставою для застосування до відповідача фінансових санкцій на підставі пункту 1 статті 17 згадного вище Закону, оскільки факти невідповідності даних між вартістю проданого товару та обліком готівки з продажу цього товару(об'єктивна сторона складу спірного правопорушення) за даними касової книги та прибуткових касових ордерів є відсутніми.

Застосування до позивача штрафних санкцій на суму 23572,5 грн., при забезпеченні повного обліку розрахункових операцій, лише по тій причині, що облік проводилась на паперових носіях інформації(прибуткові касові ордера та касова книга), а не з застосуванням РРО, не відповідає конституційному принципу верховенства права при реалізації державними органами покладених на них повноважень; здійснено органом державної податкової служби без прогнозування економічних та соціальних наслідків прийняття такого рішення.

З огляду на викладене просить скасувати постанову суду першої інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведена перевірка ТзОВ «Зеленецьке», в ході якої, в тому числі, встановлені порушення вимог п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі чого було складено акт перевірки про результати виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07р. по 31.12.08р №9/2320/30795974 від 30.04.09р., згідно якого зазначені наступні порушення зазначеного вище Закону, а саме, протягом 2008 року позивач надавав послуги населенню без оформлення зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. На підставі вказаного Акту відповідачем 13 травня 2009 року було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000412333, яким відповідно до ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 23572,50 грн. Дане рішення податкового органу оскаржувалось у адміністративному порядку та залишено без змін.

Вирішуючи спір судом першої інстанції вірно враховано, що згідно ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Відповідно до ч.5 цієї ж статті Закону у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України. Відповідно до ч.1 ст. 9 зазначеного вище Закону реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку. Тому суд першої інстанції правильно вважав, що умовою не застосування розрахункових книжок позивачем є проведення розрахунків у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій. При цьому касою підприємства, відповідно до абз. 9 п.п. 1.2. п. 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.04 р. № 637, є приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

У даній спірній ситуації судом першої інстанції дана вірно оцінка твердженням позивача про те, що послуги надавалися завідувачу млином ОСОБА_1, а не мешканцям села, як таким, що спростовуються, як поясненнями самого ОСОБА_1 від 24.04.09 р., 27.05.09р. та 20.11.09 р., в яких він зазначив, що надавав послуги по помолу зерна та переробці насіння соняшникового мешканцям села, свого зерна та соняшника він не мав так і поясненнями мешканців с.Зелена, а саме: поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 24.04.09р., в яких вони зазначили, що здавали зерно для помолу, а від завідувача млину отримували квитанцію, яка була виписана на звороті етикетки мінеральної води «Зеленецька» із зазначенням кількості муки та вартості послуг, прибутковими касовими ордерами №68 від 05.11.08р., №44 від 06.06.08р., №75 від 05.12.08р., №48 від 14.07.08р., №51 від 06.06.08р., №34 від 08.05.08р., №54 від 20.08.08р., №57 від 19.09.08р., №62 від 03.10.08р., №72 від 27.11.08р., №74 від 05.12.08р., №69 від 05.11.08р., №76 05.12.08р. в яких зазначено, що кошти приймалися від ОСОБА_1, як виручка з млина, а не за надання послуг помолу ОСОБА_1

З урахуванням досліджених судом першої інстанції доказів правильно встановлено, що завідувачем млином, який належить ТзОВ «Зеленецьке» надавалися послуги по помолу зерна та переробки насіння соняшникового мешканцям села Зелена, сума виручки за надані послуги в період з травня по грудень 2008 року склала - 4714,50 грн. Вказана сума була оприбуткована позивачем в касу шляхом оформлення прибуткових касових ордерів №68 від 05.11.08р., №44 від 06.06.08р., №75 від 05.12.08р., №48 від 14.07.08р., №51 від 06.06.08р., №34 від 08.05.08р., №54 від 20.08.08р., №57 від 19.09.08р., №62 від 03.10.08р., №72 від 27.11.08р., №74 від 05.12.08р., №69 від 05.11.08р., №76 від 05.12.08р. Однак при цьому, в момент надання послуг млина покупцям розрахункові квитанції їм не видавалися, що стало підставою для застосування до позивача оскаржуваних фінансових санкцій.

Враховуючи вище зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у задоволені позову слід відмовити.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зелененьке» - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2010 року по справі № 2а-270/10/2470- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

В.Я. Макарик

Повний текст ухвали виготовлений 25.02.2013 року