Постанова № 29712609, 28.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа № 18/2093/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, ТОВ "Кременчук Житлобуд", м. Кременчук (вх. № 107ПХ/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2012 р. у справі № 18/2093/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хортиця", м. Кременчук , Полтавська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд", м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення 86343,94 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду №19 від 06.04.2011 року у розмірі 86343,94 грн., у т.ч. 76554,80 грн. – сума основного боргу, 6827,60 грн. – пеня, 2963,54 грн. – інфляційні нарахування, а також понесених витрат по оплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Полтавської області від11.12.2012 року (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Кременчук Житлобуд" на користь ТОВ "Будівельна фірма "Хортиця" заборгованість у розмірі 76552,80 грн., 3% річних у розмірі 2963,54 грн. та 1590,30 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, ТОВ "Кременчук Житлобуд", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2012 року по справі № 18/2093/12 частково та в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 2963,54 грн. відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не застосовані положення ст. 258 ЦК України щодо застосування строку позовної давності та положення ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Таким чином, на думку відповідача, стягненню з нього підлягає 3% річних, розрахованих за шість місяців, а не за період з 07.07.2011 року по 15.10.2012 року.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що судом першої інстанції при постановленні рішення по справі було повністю досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка. Зокрема, стверджує, що право на стягнення 3% річних передбачено ст. 625 ЦК України.

У додатково наданих суду поясненнях позивач зазначає, що сума основного боргу складається із залишку заборгованості за травень 2011 року у розмірі 47552,80 грн. та боргу за вересень 2011 року у розмірі 29000,00 грн. Позивач також зазначає, що 3% річних ним нараховані з моменту виникнення заборгованості, тобто, з 03.07.2011 року до моменту звернення до суду з вимогою – 15.10.2012 року.

В судове засідання апеляційного господарського суду представники сторін не з’явилися. Позивачем у запереченнях на апеляційну скаргу та у додатково наданих поясненнях заявлено про розгляд справи за його відсутності, відповідач про причини неявки свого представника не сповістив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвала про відкладення розгляду справи), які містяться в матеріалах справи (а.с. 74, 83).

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте сторони не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до приписів статті 75 ГПК України.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 06 квітня 2011 року між ТОВ "Кременчук Житлобуд" (замовником – відповідачем) та ТОВ "Будівельна фірма "Хортиця" (підрядником - позивачем) був укладений договір підряду №19, відповідно до умов якого позивач зобов’язувався за дорученням відповідача виконати роботи з благоустрою території односекційного житлового будинку по вул. Жовтневій, 19 в м. Кременчук, а відповідач, в свою чергу, зобов’язувався прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість робіт визначається кошторисом, який є невід’ємною частиною договору та попередньо складає 104870,40 грн. з урахуванням ПДВ. Остаточна сума договору визначається на підставі фактично виконаних робіт згідно актів прийому-передачі.

Згідно п.2.4. договору замовник зобов’язаний здійснювати оплату вартості фактично виконаних робіт щомісяця, після складання акту виконаних робіт (форма № КБ – 2в). Пунктом 2.5 договору передбачено, що розрахунок здійснюється сторонами протягом 10-ти банківських днів після підписання акту прийому-передачі закінчених робіт.

Наявні у справі докази свідчать про те, що на виконання умов договору позивачем були виконані будівельні роботи згідно акту №22-07-1-3 за травень 2011 року на суму 196552,80 грн. та згідно акту №22-07-1-3 за вересень 2011року на суму 29000,00грн. Вказані акти підписані відповідачем без заперечень 31.05.2011 року та 30.09.2011 року відповідно.

В період з 21.04.2011 року по 22.06.2011 року (тобто, до складання другого акту виконаних робіт) відповідачем було здійснено оплату за виконані роботи за договором в розмірі 149000,00 грн. та вказана сума зарахована в погашення зобов’язань за актом виконаних робіт за травень 2011 року.

Таким чином, станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 76552,80 грн., з яких 47552,80 грн. – борг за травень 2011 року та 29000,00 грн. – за вересень 2011 року.

Відповідна сума заборгованості також підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків станом на 01.11.2012 року та не спростовується відповідачем у апеляційній скарзі (в частині стягнення основного боргу рішення суду не оскаржується).

З урахуванням вищенаведених фактичних обставин справи та положень ст. ст. 11, 509, 510, 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України колегія суддів, як і суд першої інстанції доходить до висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 76552,80 грн. основного боргу за договором.

Щодо стягнення пені у розмірі 6827,60 грн. – колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій частині, оскільки відповідно до положень ст. 551 ЦК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" право на стягнення пені позивач має за умови, якщо розмір пені за прострочку платежу встановлений за згодою сторін в договорі. Як вбачається із наявного у справі договору підряду №19, сторони взагалі не передбачили ані можливості стягнення пені за порушення грошових зобов’язань, ані розміру такої пені.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 6827,60 грн. судом першої інстанції обґрунтовано залишені без задоволення.

Щодо вимог про стягнення 3% річних колегія суддів вважає, що в сукупності встановлених по справі обставин, суд першої інстанції дав належну оцінку і, з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми.

Однак, судом першої інстанції не враховано, що позивач при розрахунку сум 3% річних допустив помилки, здійснивши розрахунок цих сум починаючи з 03.07.2011 року, тоді як акт виконаних робіт на суму 29000,00 грн. (яка включена до загальної суми основного боргу, на яку нараховано 3% річних) підписаний 30.09.2011 року.

Так, як встановлено вище, станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 76552,80 грн., з яких 47552,80 грн. – борг за травень 2011 року та 29000,00 грн. – за вересень 2011 року.

Зважаючи на те, що акти виконаних робіт підписані відповідно 31.05.2011 року та 30.09.2011 року, та що умовами договору (п. 2.5) передбачено, що розрахунок за виконані роботи здійснюється між сторонами протягом 10–ти банківських днів після підписання акту прийому - передачі закінчених робіт, колегія суддів вважає, що відповідач є таким, що порушив зобов’язання з оплати виконаних робіт за травень 2011 року – починаючи з 15.06.2011 року, а за вересень 2011 року – починаючи з 17.10.2011 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що нарахування 3% річних починаючи з 03.07.2011 року на суму боргу 47552,80 грн. (за травень 2011 року) є правомірним, оскільки визначати у позові період стягнення, який є меншим від фактичного періоду прострочення (з 15.06.2011 року), - є правом позивача.

Що ж стосується нарахування 3% річних на суму боргу 29000,00 грн. за період з 03.07.2011 року по 16.10.2011 року – відповідне є неправомірним, оскільки, як встановлено вище, прострочка оплати даної суми розпочалась 17.10.2011 року.

Таким чином, 3% річних на суму 47552,80 грн. за період з 03.07.2011 року по 15.10.2012 року, що становить 1837,79 грн., та на суму боргу 29000,00 грн. за період з 17.10.2011 року по 15.10.2012 року, що становить 868,12 грн., загалом - 2705,91 грн., є такими, що обґрунтовано заявлені до стягнення та правомірно стягнуті місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача.

В іншій частині (в частині стягнення 257,63 грн. 3% річних, нарахованих на суму основного боргу у розмірі 29000,00 грн. за період з 03.07.2011 року по 16.10.2011 року) рішення суду підлягає скасуванню, та у задоволенні позову в цій частині має бути відмовлено за безпідставністю. Відповідно, в силу приписів ст. ст. 44, 49 ГПК України, пропорційно має бути зменшено суму стягнутого з відповідача на користь позивача судового збору.

Що ж стосується посилання відповідача на не застосування судом першої інстанції положень ст. 258 ЦК України щодо строку позовної давності та положень ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано – колегія суддів зазначає, що такі посилання є необґрунтованими, оскільки 3% річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а тому до них не застосовуються положення чинного законодавства, що регулюють стягнення штрафних санкцій.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, однак з інших підстав, ніж ті, що викладені у апеляційній скарзі відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд", м. Кременчук, Полтавська область задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.12.2012 року у справі № 18/2093/12 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 257,63 грн. 3% річних та 5,12 грн. судового збору та в цій частині прийняти нове рішення, яким в цій частині в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Хортиця" (вул. 40 років Жовтня, 17, м. Кременчук, Полтавська область, 39617, код ЄДРПОУ 21042729, р/р 26000713161 в ПАТ "Марфін банк", МФО 328168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчук Житлобуд" (вул. Горького, 14, м. Кременчук, Полтавська область, 39617, р/р 26005214801980 в філії "ПРРУ" АТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 331564, код ЄДРПОУ 01274136) 69,93 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 28.02.2013 р.

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя В.В. Афанасьєв

Суддя Н.В. Гребенюк