Постанова № 2970958, 12.12.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції – суддя  Ісаєнко Ю. А.                                                                                                             Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2008 року                                                                           справа № 22-а-12102/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26, корпус 3

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                            Яманко В. Г.

суддів:                                                  Міронової Г. М.

при секретарі судового засіданняГорбенко К. П.

Білоус К. І.за участю представників: від позивача:Стиценко І. А. за дов. № 18 від 8 липня 2008 року,від відповідача:Колотова І. М. за дов. від 3 вересня 2008 року,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства «Шахтарськантрацит» в інтересах Відокремленого підрозділу «Шахта «Іловайська», м. Харцизькна постанову Донецького окружного адміністративного судувід             22 серпня 2008 року (повний текст постанови виготовлений 27 серпня 2008 року)по адміністративній справі               № 2-а-13872/08 (суддя Ісаєнко Ю. А.)за позовом  Державного підприємства «Шахтарськантрацит» в інтересах Відокремленого підрозділу «Шахта «Іловайська», м. Харцизькдо    Управління Пенсійного фонду України в

м. Харцизькупро   визнання недійсним рішення № 454 від 14 травня 2008 року про застосування фінансових санкцій

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Шахтарськантрацит» в інтересах Відокремленого підрозділу «Шахта «Іловайська», м. Харцизьк звернувся 9 липня 2008 року до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (арк. справи 1-6) до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку про визнання недійсним рішення № 454 від 14 травня 2008 року про застосування фінансових санкцій.  

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2008 року (арк. справи 68-71) в задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач заперечував проти апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення (арк. справи 101-105).

Ухвалою від 5 листопада 2008 року (арк. справи 113) Донецький апеляційний адміністративний суд провадження по справі зупинялося до 12 грудня 2008 року. Ухвалою від 12 грудня 2008 року провадження у справі Донецьким апеляційним адміністративним судом було поновлено.

Під час судового розгляду 12 грудня 2008 року позивач підтримав апеляційну скаргу, відповідач проти апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Державне підприємство "Шахтарськантрацит" за свідоцтвом про державну реєстрацію  є юридичною особою (арк. справи 22). Відокремлений підрозділ «Шахта «Іловайська» державного підприємства "Шахтарськантрацит" зареєстрований в ЄДРПОУ за № 33136690 (арк. справи 23) та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м. Харцизьку за № 2962 (арк. справи 24), має статус суб’єкта без права юридичної особи. Відокремлений підрозділ «Шахта «Іловайська» державного підприємства "Шахтарськантрацит" за анкетою страхувальника (арк. справи 65 г) перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Харцизьку.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, станом на час існування спірних правовідносин (далі - Закон України N 1058-IV), закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи такого страхування. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 Закону України N 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та інших встановлених законом умов.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України N 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України N 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  передбачений наступний порядок обчислення та сплати страхових внесків:

- обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2);

- сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду (частина 4),

- страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому базовим звітним періодом для позивача, як страхувальника, є місяць  (частина 6);

- перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг) (частина 6);

- днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду,  у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду (частина 9);

- якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10).

Частиною 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"   передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Пунктом 2 частини 9 цієї ж статті визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідач також посилається на Закон України "Про внесення зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо сплати страхових внесків гірничими підприємствами" № 364-Vвід 16 листопада 2006 року, який набрав чинності з дати опублікування – 7 грудня 2006 року, за яким розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" був доповнений новим пунктом такого змісту: "14. Установити, що у 2007 році гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніш як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду".

14 січня 2008 року начальником Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку було прийняте оспорюване рішення № 454  (арк. справи 8), яким на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за несвоєчасну сплату відокремленим підрозділом «Шахта «Іловайська» державного підприємства "Шахтарськантрацит" страхових внесків за період з 20 лютого 2008 року по 16 квітня 2008 року були застосовані фінансові санкції в сумі 54007 грн. 08 коп. та пеня в розмірі 15077 грн. 84 коп. Позивач оскаржив рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку № 454 від 14 січня 2008 року (арк. справи 19-21), проте рішенням про результати розгляду скарги (арк. справи 10-12) скарга позивача була залишена без задоволення, рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку № 454 від 14 січня 2008 року без змін.

В розрахунку (арк. справи 9) фінансових санкцій та пені відповідач зазначив, що сума зобов'язання по страховим внескам (4 %, 33,2 %) в розмірі 225560 грн. 46 коп. та в розмірі 262149 грн. 20 коп. була визначена позивачем самостійно в розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті відповідно за січень 2008 року (по строку 20 лютого 2008 року) та лютий 2008 року (по строку 20 лютого 2008 року) та була сплачена відповідачем відповідно 20 березня 2008 року та 16 квітня 2008 року. При цьому, доказів сплати відокремленим підрозділом позивача страхових внесків за січень 2008 року – 20 березня 2008 року, за лютий 2008 року - 16 квітня 2008 року відповідач не надав. Строк прострочки платежу, за висновком відповідача, склав 29 та 27 днів відповідно, у зв’язку з чим фінансова санкція складає по зобов’язанням січня 2008 року – 22556 грн. 05 коп., лютого 2008 року – 26214 грн. 92 коп. (10 відсотків від суми несплачених страхових внесків) та пеня по зобов’язанням січня 2008 року – 6541 грн. 25 коп., лютого 2008 року – 7078 грн. 03 коп. (0,1 % за кожний день прострочки).

Також, в розрахунку (арк. справи 9) фінансових санкцій та пені відповідач зазначив, що сума зобов'язання по страховим внескам (0,5 % -2 %) в розмірі 22405 грн. 83 коп. та в розмірі 29955 грн. 30 коп. була визначена позивачем самостійно в розрахунку суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті відповідно за січень 2008 року (по строку 20 лютого 2008 року) та лютий 2008 року (по строку 20 лютого 2008 року) та була сплачена відповідачем відповідно 20 березня 2008 року та 16 квітня 2008 року. При цьому, доказів сплати відокремленим підрозділом позивача страхових внесків за січень 2008 року – 20 березня 2008 року, за лютий 2008 року - 16 квітня 2008 року відповідач не надав. Строк прострочки платежу, за висновком відповідача, склав 29 та 27 днів відповідно, у зв’язку з чим фінансова санкція складає по зобов’язанням січня 2008 року – 2240 грн. 58 коп., лютого 2008 року – 2995 грн. 53 коп. (10 відсотків від суми несплачених страхових внесків) та пеня по зобов’язанням січня 2008 року – 649 грн. 77 коп., лютого 2008 року – 808 грн. 79 коп. (0,1 % за кожний день прострочки).

Позивач в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що здійснював виплату страхових внесків у спірний період згідно платіжних доручень (арк. справи 13-18) з зазначенням відповідного призначення платежу, у зв’язку з чим:

- кількість днів прострочення сплати страхових внесків у січні 2008 року з суми 328470 грн. склала 2 календарних дні ( з 20 січня 2008 року по 22 січня 2008 року), відповідно сума штрафних санкцій, за твердженням позивача мала скласти з  розрахунку 328470 грн. х 10% = 32847 грн., а сума пені – 328470 грн. х 2 х 0,01% = 656,94 грн.,

- кількість днів прострочення сплати страхових внесків у січні 2008 року з суми 187532 грн. склала 8 календарних днів ( з 20 січня 2008 року по 28 січня 2008 року), розмір штрафних санкцій - 187532 грн. х 10% = 18753,2 грн.; а сума пені - 187532 х 8 х 0,01% = 1500,26 грн.,

         - кількість днів прострочення сплати страхових внесків у січні 2008 року з суми 290753,65 грн. склала 10 календарних днів (з 20 січня 2008 року по 30 січня 2008 року), відповідно маємо розрахунок 290753,65 грн. х 10% = 29075, 36 грн., а сума пені - 290753,65 х 10 х 0,01% = 2907,54 грн., у зв’язку з чим, відповідач, за думкою позивача, мав застосувати штраф в розмірі 10 % від суми несвоєчасно сплачених страхових внесків та загальна сума штрафу у січні 2008 року мала скласти 80675,56 грн., сума пені - 656,94 + 1500,26 + 2907,54 = 5064,74 грн.,  але до рішення відповідача № 454 від 14 травня 2008 року ця сума штрафу не має ніякого відношення, бо вказана сума штрафу вже врахована у рішенні управління УПФУ м. Харцизьк № 275 від 20 березня 2008 року, відповідно не може бути нарахована за той самий проміжок часу (період) двічі.

Кількість днів прострочення сплати страхових внесків у лютому 2008 року з суми 953829,97 грн. склала 9 календарних днів (з 20 лютого 2008 року по 29 лютого 2008 року), що обумовлює застосування штрафу з розрахунку 953829,97 грн. х 10% = 95383 грн., сума пені - 953829,97 х 9 х 0,01% = 8584,47 грн., проте так саме до спірного рішення №454 від 14 травня 2008 року ця сума штрафу та пені  не має ніякого відношення, бо вказана сума штрафу вже врахована у рішенні УПФУ м. Харцизьк № 275 від 20 березня 2008 року, відповідно не може бути нарахована за той самий проміжок часу (період) двічі.

Кількість днів прострочення сплати страхових внесків у березні 2008 року з суми 33921,93 грн. склала 6 календарних дні (з 20 березня 2008 року по 26 березня 2008 року), що на думку позивача, обумовлює розрахунок суми штрафних санкцій 33921,91 грн. х 10% = 3392,19 грн., сума пені -33921,21 х 6 х 0,01% = 203,53 грн.

Кількість днів прострочення сплати страхових внесків у квітні 2008 року з суми 54683,59 грн. склала 3 календарних дні (з 20 квітня 2008 року по 23 квітня 2008 року), що на думку позивача, обумовлює розрахунок суми штрафних санкцій54683,59 грн. х 10% = 5468,36 грн., пені -54683,59 х 3 х 0,01% = 164,06 грн.  Крім того, позивач зазначив, що вказані страхові внески за квітень підприємство сплачує до 20 травня 2008 року, а оскільки рішення управління ПФУ у м. Харцизьку датоване 14 травня, то штраф та пеня за квітень місяць взагалі не повинен бути включений до вказаного періоду (з 20.02.08 р. по 16.04.08 року).

Вищевикладенене, за твердженням позивача доводить той факт, що відповідач мав застосувати штраф в розмірі 10 % від суми несвоєчасно сплачених страхових внесків, загальна сума штрафу за період з 20 лютого 2008 року по 16 квітня 2008 року мала скласти 3392,19 грн. та пеня – 203 грн. 53 коп., а відповідачем був застосований штраф у підвищеному розмірі 54007,08 грн. та пеня 15077,84 грн.

          Відповідачем було вказано, що розрахунок фінансових санкцій та пені здійснювався на підставі облікових даних картки особового рахунку страхувальника, яка формується за даними звітів платника розрахованих ним самостійно (арк. справи 56-65).

Частиною 5 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що  за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Колегія суддів вважає, що вказана норма, на яку посилається відповідач, не встановлює право чи обов’язок пенсійного органу при зарахуванні страхових внесків самостійно сплачених платником змінювати призначення платежу та напрямок його зарахування.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За частинами 1, 2, 6, 7 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, держава не втручається у здійснення власником права власності, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Стаття 321 Цивільного кодексу  України встановила, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу, а саме: у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Частинами 1, 5 статті 19 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Згідно частини 7 статті 66 Господарського кодексу України  держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою у підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

 Відповідач перерозподіляючи самостійно без врахування призначення платежу перераховані позивачем грошові кошти, якими він має право вільно користуватися, здійснюючи підприємницьку діяльність,  фактично порушило право позивача на власність, яке гарантується та охороняється вищенаведеними нормами Конституції України, Цивільного та Господарського кодексів України. 

Згідно статті 19 Конституції України  посадові особи суб'єктів владних повноважень, якими є й податкові органи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає відповідно до вимог статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України скасуванню, позовні вимоги частковому задоволенню.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахтарськантрацит» в інтересах Відокремленого підрозділу «Шахта «Іловайська», м. Харцизьк на постанову Донецького окружного адміністративного суду 22 серпня 2008 року у адміністративній справі № 2-а-13872/08 – задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду 22 серпня 2008 року у адміністративній справі № 2-а-13872/08 – скасувати.

Позовні вимоги Державного підприємства «Шахтарськантрацит» в інтересах Відокремленого підрозділу «Шахта «Іловайська», м. Харцизьк до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку про визнання недійсним рішення № 454 від 14 травня 2008 року про застосування фінансових санкцій задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку № 454 від 14 травня 2008 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 54007 грн. 08 коп. та нарахування пені в розмірі 15077 грн. 84 коп.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання ухвали у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені та підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 12 грудня 2008 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 16 грудня 2008 року.

Головуючий:                                   /підпис/                                                        В.Г.Яманко

Судді:                                               /підпис/                                                          Г.М.Міронова

                                                         /підпис/                                                           К.П.Горбенко