Рішення № 29708320, 19.02.2013, Нахімовський районний суд міста Севастополя

19.02.2013

У К Р А Ї Н А

НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Справа № 2704/9913/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

19 лютого 2013 року Нахімовський районний суд м.Севастополя у складі:

головуючого: судді Семенухи Т.Б.

при секретарі: - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності та виділ майна в натурі, присвоєння адреси

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася з вимогами до ОСОБА_3, просить визнати за нею право власності на прибудову прибудови літ. «а1», «б» (самовільні), літню кухню літ. «Ж» (самовільну), тамбур літ «ж» (самовільний), крильце до літ «ж», навіс літ «З» (самовільний), сарай літ «И» (самовільний), навіс літ «К» (самовільний), що розташовані на земельної ділянці, площею 0,0271га, власником якої є ОСОБА_2 за адресою: м.Севастополь, вул.Варшавська, д.10-А. Крім того, позивач просила виділити у натурі 2/3 належної неї частки з майна, що знаходиться у загальній частковій власності, у вигляді самовільно побудованих нею будівель з домоволодіння №10 по вул.Варшавської в м.Севастополі. Також просила виділити в натурі земельну ділянку, що відповідає її 2/3 часткам та надати виділеної частці нову адресу: м.Севастополь, вул.Варшавська 10-а.

Вимоги мотивовані тим, що всі побудови були здійснені на власної земельної ділянки, прав інших осіб це не порушує, а тому є підстави для визнання за позивачкою права власності на вказані побудови та виділення їх в натурі у якості окремого обєкта нерухомості.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав, що викладені у позові.

Відповідач у судовому засіданні залишила розгляд справи на розсуд суду.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як вбачається з копії рішення Нахімовського районного суду м.Севастополя від 30.06.2005 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 2/3 частки домоволодіння №10 по вул.Варшавської в м.Севастополі у порядку спадкування за законом, рішення суду як правовстановлюючий документ пройшло реєстрацію у органах БТІ та ДРОНМ м.Севастополя.

З копії технічного паспорту на вказаний будинок, вбачається, що побудови на які позивач просить визнати за нею право власності є самовільними. Вказані обставини підтверджує у судовому засіданні сама позивач, вказуючи, що вона дійсно дозвіл на виконання робіт не мала, проект будівництва не виготовляла.

Таким чином, судом встановлено, що до наступного часу вказані самовільні обєкти до експлуатації не прийняти.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

В той же час ч.ч.1, 2, 3 ст.376 того ж Кодексу встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил; особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього; право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Однак суду не надано доказів того, що побудовані позивачкою будівлі відповідають будівельним нормам та стандартам, у відповідному порядку прийняти до експлуатації. Суду не надано доказів того, що позивач позбавлена можливості після здачі обєктів до експлуатації оформити право власності на вказані побудови. Крім того, з копії державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.11) , вбачається, що позивачці належить сусідня з будинком №10 по вул.Варшавська земельна ділянка за адресою: вул.Варшавська 10-А, а тому її доводи, що спірні самовільні побудови знаходяться саме на її власної земельної ділянки матеріалами справи не підтверджуються.

Позивачкою письмово було заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, однак у судовому засіданні позивач та її представник заявили, що не вважають необхідним призначати експертизу.

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача, що законом надано право суду визнавати право власності на будь-які самовільно побудовані будівлі, оскільки з системного аналізу положень ст.376 ЦК України вбачається, що це можливо, якщо особі, що здійснила самовільно будівництво була надана земельна ділянка під вже побудовану будівлю, яка побудована зі згоди компетентного органу, у відповідності до затвердженого проекту, без істотного порушення будівельних норм і правил, що повинно бути перевірено та підтверджено у встановленому законодавством порядку.

Згідно до п.6 Постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Це майно не є обєктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку.

При такому положенні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею право власності на самовільно побудовані будівлі та виділ їх в натурі, а також виділ під них земельної ділянки на думку суду не засновані на законі, а тому не можуть бути задоволені.

Вимоги про присвоєння адреси не відносяться до компетенції суду, а тому у їх задоволенні теж необхідно відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відносяться на рахунок позивача.

На підставі ст.ст. 183,358 ч.2, 356 ч.1, 331, 364, 376 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,60, 86,88,179,212,215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя підпис

Копія вірна.

Суддя Нахімовського райсуду

м.Севастополя Т.Б.Семенуха