Ухвала суду № 2970737, 15.09.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДo:p>/o:p>

o:p>/o:p>

Справа № 22а – 4092/08                                                                                                      Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 69                                                                                                    інстанції – Соловйов В.М.

                                                                                                                                               (Справа №  3/496/07-АП)

У Х В А Л А

Іменем УКРАЇНИ

15 вересня 2008р.                                                                                  м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий суддя       Юхименко О.В.,

суддя                              Коршун А.О.,

суддя                              Семененко Я.В.,

при секретарі               Галоян О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні              

апеляційну скаргу      Державної податкової інспекції

                                        у Комунарському районі м. Запоріжжя,

на ухвалу                      господарського суду Запорізької області від 14.01.2008р.

у справі                         №  3/496/07-АП

за позовом                    Державної податкової інспекції

                                        у Комунарському районі м. Запоріжжя,

                                        вул. Оранжерейна, 23, м. Запоріжжя, 69050;

до відповідача 1           Закритого акціонерного товариства «Інкомпані»

                                         вул. Радгоспна, 26А, м. Запоріжжя, 69000;

до відповідача 2           Приватного підприємства «Сокіл»,

                                        вул. Моніторна, 10/557, м. Дніпропетровськ, 49018;

про                                  визнання угоди недійсною,

встановили:ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя подано позов до Закритого акціонерного товариства «Інкомпані», м. Запоріжжя, та Приватного підприємства «Сокіл», м. Дніпропетровськ, про визнання недійсною угоди про надання будівельно-монтажних послуг, укладеної між ПП «Сокіл» та ЗАТ «Інкомпані», та оформленої податковою накладною № 78 від 30.06.2004р., відповідно до вимог ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України.   

Господарський суд Запорізької області (суддя Соловйов В.М.) своєю ухвалою від 14.01.2008р. закрив провадження в адміністративній справі № 3/496/07-АП.

Ухвала суду мотивована тим, що з огляду на приписи ст. 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається. Тому позови ДПІ про визнання недійсними правочинів, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, судовому розгляду не підлягають.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Комунарському районі м. Запоріжжя, Позивач, вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

(Див. на звороті)

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб <…>

Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року N 509-XII, в редакції Закону від 24 грудня 1993 року N 3813-XII, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції <…> подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.01.2008р. у справі №  3/496/07-АП скасувати і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Закрите акціонерне товариство «Інкомпані», Відповідач -1, скаргу оспорив.

В запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що на час укладення спірної угоди та розгляду справи ПП «Сокіл», код ЄДРПОУ 30012790, не було виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій; факт, укладення угоди завідомо заперечної інтересам держави та суспільства, Позивачем не доведено.

Крім того, судом правомірно встановлено, що вимоги про визнання недійсною угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, не можуть бути предметом позову.

Просив апеляційну скаргу ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.01.2008р. у справі № 3/496/07-АП – без змін.

Приватне підприємство «Сокіл», Відповідач 2, скаргу не оспорив. Заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні ДПІ та Приватне підприємство «Сокіл» не скористались. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому порядку.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Оберіг».

Сутність спору:Уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведено комплексну планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Закритого акціонерного товариства «Інкомпані»,  з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.03.2007р.

За результатами перевірки складено Акт № 1625/2302/30293590 від 09.08.2007 року.

В ході перевірки встановлено взаємовідносини ЗАТ «Інкомпані» з приватним підприємством «Сокіл», код ЄДРПОУ 30012790; на кінець перевіреного періоду між ЗАТ «Інкомпані» та ПП «Сокіл» значиться кредиторська заборгованість у розмірі 52.476,36 грн.

Заборгованість утворилася згідно до довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2004р. від 30.06.2004р. на загальну суму 90.098,40 грн., у тому числі ПДВ 15.016,40 грн., та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2004р. на загальну суму 41.736,00 грн., у тому числі ПДВ 6.956,00 грн.

На основі договірної ціни на будівництво ЗАТ «Інкомпані» здійснено оплату на загальну суму 74.052,35 грн., у тому числі ПДВ 12.342,06 грн.

Відповідно до інформації, наданої 02.08.2007р. ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, Приватне підприємством «Сокіл» визнано банкрутом, податкову звітність за відповідний період не надавало; суми податку на додану вартість за виписаними податковими накладними до бюджету не сплачувались; свідоцтво платника податку на додану вартість № 04591108 від 26.08.1998р. анульовано 14.05.2002р.

Визнання недійсною угоди про надання будівельно-монтажних послуг, укладеної між ПП «Сокіл» та ЗАТ «Інкомпані», стало предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої ухвали, знаходить апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя такою, що підлягає задоволенню.

В силу ч. 2 статті 215 Цивільного кодексу України, чим вмотивована ухвала суду, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому, як вказано в судовому рішенні, з огляду на приписи статті 228 цього Кодексу, правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже – нікчемним.

Позиція суду першої інстанції, застосовано до спірного випадку, видається колегії помилковою.

Так, нікчемний правочин, і якщо його недійсність прямо встановлена законом, є абсолютно недійсним. Наприклад, до нікчемних правочинів належать такі, що вчинені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності; правочин, вчинений недієздатною фізичною особою; спрямований на знищення чи пошкодження майна; та ін.  Наприклад, нікчемним буде правочин, укладений між особами про відмову від складення заповіту.

І головною особливістю нікчемного правочину є відсутність необхідності визнання такого правочину недійсним в судовому порядку. Надається можливість просто відмовитися від виконання зобов’язань без рішення суду та будь-яких правових наслідків щодо цього.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 203 Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 

Відтак, будь-які дії всупереч нормам, що склалися у суспільстві, використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, приховування юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, суперечить засадам суспільства.

В той же час, висновок щодо відповідності того чи іншого правочину вимогам закону, а особливо моральним засадам суспільства, дуже часто вимагає серйозного юридичного аналізу.

Так, Пленум Верховного Суду України у п. 6 Постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» ( v0003700-78 ) роз'яснював, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.

До таких, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів.

При цьому, умисел на приховування, наприклад, від оподаткування прибутків та доходів суб'єкта угоди, може бути у певної посадової особи суб’єкта підприємницької діяльності, що також має на меті доведення певними засобами доказування. 

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним без звернення до суду та ігнорувати його, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення.

І у відповідності з приписами статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання <…>

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, стаття 208 цього Кодексу, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

За таких обставин господарський суд Запорізької області дійшов помилкового висновку, що позови ДПІ про визнання недійсними правочинів, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, судовому розгляду не підлягають.

Порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. ст. 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, –

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжязадовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.01.2008р. у справі №  3/496/07-АП скасувати і постановити нову ухвалу з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 05.12.2008р.

                                   Суддя                                                            О.В.Юхименко

                                   Суддя                                                            А.О.Коршун

                                   Суддя                                                            Я.В.Семененко