Ухвала суду № 2970635, 12.12.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції – суддя  Качуріна Л. С.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

12 грудня 2008 року                                                                             справа № 22-а-8908/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                Яманко В. Г.

суддів:                      

при секретарі судового засіданняМіронової Г. М.

Горбенко К. П.

Білоус К. І. за участю представників: від позивача:Калашнікова О. Є. – за дор. № 64 від 11.11.2008 р.,від відповідача:

від  третьої особи:Гуменюк М. С. – 45623/10 від 11.12.2008 р.,

Бачура О. В. – за дов. № 45189/10 від 10.12.2008 р.,

не з’явився, повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу                              Ленінської міжрайонної державної податкової

                                                                інспекції у м. Луганську 

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від                                                          10 червня 2008 року (повний текст постанови 

                                                                виготовлений 15 червня 2008 року)

по адміністративній справі               № 2-а-4316/08 (суддя Качуріна Л. С.)

за позовом                                            Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                                «Стелс-2», м. Луганськ

до                                                           Ленінської міжрайонної державної податкової

                                                                інспекції у м. Луганську 

за участю третьої особи                      Головного управління Державного казначейства

                                                                в Луганській області

про                                                         визнання бездіяльності незаконною, зобов’язання

                                                                вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

15 січня 2008 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом (арк. справи 1-2) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання бездіяльності відповідача незаконною, зобов’язання надати відповідні документи на перерахування з Державного бюджету України на користь позивача 1013682 грн. бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за липень, грудень 2004 року, за лютий, березень та квітень 2005 року, стягнення з Державного бюджету України на користь позивача відсотків за несвоєчасне погашення бюджетної заборгованості у розмірі 96354 грн. 63 коп.

Позивач 10 червня 2008 року уточнив позовні вимоги (арк. справи 172) з наступним їх визначенням: «Поновити позовний строк, визнати бездіяльність відповідача незаконною, зобов’язати відповідача надати відповідні документи на перерахування з Державного бюджету України на користь позивача 1013002 грн. бюджетної заборгованості по ПДВ за липень, грудень 2004 року, за лютий, березень, квітень 2005 року, стягнути відсотки з Державного бюджету України на користь позивача за несвоєчасне погашення бюджетної заборгованості у сумі 202862 грн. 30 коп.» .

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 червня 2008 року (арк. справи 208-213) позовні вимоги позивача були задоволені частково. Суд першої інстанції:

- поновив позовний строк,

- визнав незаконною бездіяльність Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську  щодо ненадання до Головного управління Державного казначейства в Луганській області передбачених законодавством України документів на перерахування бюджетної заборгованості з ПДВ на користь ТОВ «Стелс -2»;

- зобов’язав Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганськунадати до Головного управління Державного казначейства в Луганській області відповідні документи, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», на перерахування з Державного бюджету України на користь ТОВ «Стелс-2» суми 1013002 грн. бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за липень 2004 року у сумі 283500 грн., за лютий, березень та квітень 2005 року відповідно – 330395 грн., 292889 грн., 106218 грн.;

- стягнув з рахунку Державного бюджету: р-р 31117030700006 по коду бюджетної класифікації доходів 14010200 – «Бюджетне відшкодування податку на додану варітсть грошовими коштами» на користь ТОВ «Стелс-2», ідентифікаційний код 32648463, 91009, м. Луганськ, вул. Мічуріна, 17, на рахунок 26001300003819 у ВАТ «Фінексбанк», МФО 380311 бюджетну заборгованість по податку на додану вартість за липень 2004 року у сумі 283500 грн., за лютий, березень та квітень 2005 року відповідно – 330395 грн., 292889 грн., 106218 грн., а всього у сумі 1013002 грн.,

- стягнув з Державного бюджету України на користь ТОВ «Стелс-2» судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп., в задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. В судовому засіданні відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги.

Позивач в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа про час, місце та дату судового розгляду був повідомлений належним чином, проте своїм правом бути присутнім на судовому розгляді не скористався.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

         Товариство з обмеженою відповідальністю «Стелс-2», м. Луганськ є юридичною особою, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (арк. справи 7). За довідкою статистики позивач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 32648463 (арк. справи 5). Згідно свідоцтва (арк. справи 6), виданого Ленінською МДПІ у м. Луганську, позивач є платником податку на додану вартість з 22 жовтня 2003 року.

        Згідно податкової декларацій позивача з податку на додану вартість було заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ за липень 2004 року на суму 400495 грн. (вх. № 68317 від 20 серпня 2004 року), за грудень 2004 року на суму 19708 грн. (вх. № 409659 від 20 січня 2005 року), за лютий 2005 року на суму 314618 грн. (вх. № 27413 від 21 березня 2005 року), за березень 2005 року на суму 363392 грн. (вх. № 37405 від 20 квітня 2005 року), за квітень 2005 року на суму 260068 (вх. № 50289 від 20 травня 2005 року).

        Результати перевірок заявлених позивачемв деклараціяхз ПДВ сумбюджетного відшкодування відображені відповідачем в:

- довідці № 1814/23-3/32648463 від 21 грудня 2004 року (арк. справи 11-12, 91-94) про правомірність заявлених до відшкодування сум ПДВ за липень 2004 року, згідно якої порушень у нарахуванні податкових зобов’язань по ставці 20 % за липень 2004 року не встановлено та зазначено, що загальна сума ПДВ до відшкодування з бюджету згідно уточнюючого розрахунку з ПДВ за липень 2004 року складає 400495 грн., а також, що відшкодування настає після закінчення трьох наступних звітних періодів з моменту виникнення відшкодування, зарахування на рахунок в установі банку. Згідно довідки № 1826/23-3-207 ДСК від 21 грудня 2004 року (арк. справи 103-106) складеної відповідачем за результатами виїзної позапланової перевірки МПП «Даша» з питань взаємовідносин з ТОВ «Стелс -2» за липень 2004 року щодо повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках, податкові накладні, які були досліджені посадовими особами позивача та визнані відповідними вимогам пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Постановою господарського суду Луганської області від 23 жовтня 2006 року у справі №12/10пд (арк. справи 41-46) за позовом заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Ленінської МДПІ в м. Луганську до ТОВ «Стелс-2» м. Луганськ, МПП «Даша» м. Луганськ та ТОВ «Мегатехснаб» м. Донецьк про визнання недійсним господарського зобов'язання, підтвердженого договором купівлі - продажу № 785 від 1 квітня 2004 року між ТОВ «Мегатехснаб» та МПП «Даша» та визнання недійсним господарського зобов'язання, підтвердженого договором поставки № 03/01 від 3 січня 2004 року між МПП «Даша» та ТОВ «Стелс-2», яке набрало законної сили, в задоволенні позову відмовлено. Тобто,  господарські відносини між МПП «Даша» та ТОВ «Стелс-2» за договором поставки № 03/01 від 3 січня 2004 року, виконання якого досліджено у довідці №1814/23-3/32648463 від 21.12.2004 року, відповідають чинному законодавству України і це встановлено судовим рішенням, з цього приводу колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

- довідці № 841/23-3/32648463 від 27 лютого 2005 року (арк. справи 13-16, 84-90) про правомірність заявлених до відшкодування сум ПДВ за грудень 2004 року, лютий, березень та квітень 2005 року, згідно якої порушень у нарахуванні податкових зобов’язань по ставці 20 % не встановлено та зазначено, що загальна сума ПДВ до відшкодування з бюджету за грудень 2004 року складає 17918 грн., за лютий 2005 року – 330395 грн., за березень 2005 року – 292889 грн., за квітень 2005 року – 106218 грн. протягом трьох наступних звітних періодів. Згідно довідки № 735/23-3/30279712 від 29 червня 2005 року (арк. справи 107-110), складеної відповідачем про результати виїзної позапланової перевірки МПП «Сервісстрой», з питань взаємовідносин з ТОВ «Стелс-2» за лютий та березень 2005 року щодо повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по взаєморозрахунках встановлено, що на виконання умов договору № 04/01/С від 4 січня 2005 року МПП «Сервісстрой» реалізувало продукцію. До податкових зобов'язань суми ПДВ включені по податковим накладним, перелік яких зазначений на стор. 2-3 довідки. Податкові накладні внесено до реєстру податкових накладних та включено до книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) за відповідні періоди. Дані книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) за перевірений період відповідають деклараціям з ПДВ.

Відповідно до преамбули Закону України “Про податок на додану вартість” цей Закон серед іншого визначає платників податку на додану вартість, порядок обліку звітування та внесення податку до бюджету, тобто саме нормами зазначеного Закону регулюються  всі питання пов’язанні із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Нормами зазначеного Закону право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період, у зв’язку з чим суд не приймає посилання податкового органу на необхідність отримання результатів зустрічних перевірок по ланцюгу постачання, які не перешкоджають позивачу за законом отримати бюджетне відшкодування податку на додану вартість за перевірені періоди, тим більше, що в матеріалах справи відсутні докази неправомірного формування позивачем складу податкового кредиту за спірний період.  

         У позові позивачем визначено, що у наступні три податкових періоди відшкодування у рахунок майбутніх платежів або на рахунок позивача залипень 2004 року, лютий, березень, квітень 2005 року не проводилося.Під час судового апеляційного розгляду позивачем зазначено про те, що сума бюджетного відшкодування за липень 2004 року, лютий, березень, квітень 2005 року на загальну суму 1013002 грн. до дійсного часу не відшкодовано, що не заперечувалося відповідачем.

         Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 – ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями на органи державної податкової служби покладено обов'язки  щодо здійснення контролю за додержанням  податкового законодавства, до якого відноситься й Закон України "Про податок на додану вартість" та відповідно статтями 10 та 11 цього Закону визначені функції та права податкових органів щодо здійснення обліку платників податків, контролю за своєчасністю звітування платниками податків, перевірок достовірності заявлених сум податків та інші.

          Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

        Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”(в редакції, яка була чинною до 1 червня 2005 року) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь – якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

        Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період. У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 вказаної статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України  протягом місяця, наступного після подачі декларації. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

          Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість передбачено, що суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 % від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь – який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з Державного бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

         Оскільки позивачем не було оскаржено постанову суду першої інстанції в частині відмови в стягненні процентів на суму бюджетної заборгованості, то апеляційний суд згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідача.

        Згідно з порядком відшкодування податку на додану вартість визначеному у підпункті 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений цим Законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартістьта не знімає обов’язку з податкового органу здійснити це відшкодування.

Податковий кредит за спірні періоди 2004, 2005 років був сформований за результатами господарських операцій позивача, виконання яких підтверджено накладними, платіжними дорученнями, податковими накладними, які внесені у відповідні податкові періоди до реєстрів податкових накладних, відповідач доказів недійсності договорів, неправильного заповнення податкових накладних не надав. Як правильно зазначено судом першої інстанції, наявними матеріалами справи була підтверджена правомірність формування позивачем податкового кредиту за липень 2004 року, лютий, березень, квітень 2005 року та оплата за спірні періоди податку на додану вартість.

         Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"  суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством. У випадку коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.

         Пунктом 2.4 розділу 2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного Казначейства України № 209/72 від 2 липня 1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 1997 року за № 263/2067, передбачені напрямки відшкодування бюджетної заборгованості при настанні терміну відшкодування, згідно з рішенням платника податку, шляхом перерахування грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує.   

         При документальних перевірках відповідач не встановив порушень при формуванні позивачем податкового кредиту. Відповідачем не доведений факт не сплати до бюджету податку на додану вартість суб'єктами підприємницької діяльності, які надали позивачу податкові накладні та неправильного формування позивачем податкового кредиту за цими  накладними, тобто умови визначені підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем щодо заявленого відшкодування не порушені.

          Відповідно до пунктів 6, 7 “Положення про Державне казначейство”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 31 липня 1995 року, територіальні органи Державного казначейства здійснюють відшкодування коштів бюджетної заборгованості за рахунок Державного бюджету України та є належними відповідачами по спорах даної категорії. Наведене відшкодування здійснюється відповідно до пунктів 4.1, 4.3, 4.4 розділу 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 2 липня 1997 року № 209/72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 1997 року за № 263/2067 із змінами та доповненнями станом на 21 травня 2001 року, та підпункту 9.3.3 пункту 9.3 розділу 9 Інструкції про порядок ведення державними податковими інспекціями оперативно - бухгалтерського обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України № 37 від 12 травня 1994 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 травня 1994 року за № 114/323.

         Згідно з пунктом 4.1 розділу 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 2 липня 1997 року № 209/72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 1997 року за № 263/2067 зі змінами та доповненнями станом на 21 травня 2001 року, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що вимога про відшкодування ПДВ за липень 2004 року не може бути задоволена у зв'язку з закінченням граничних строків подання заяв на повернення податку на додану вартість, оскільки статтею  15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-XII«Про порядок погашення зобов’язань  платником податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків або їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані на пізніше 1095 днів, наступних за днем здійснення такої переплати або отримання прав на таке відшкодування.

З матеріалів справи вбачається,  що  позивач звертався до відповідача з письмовими заявами на ім'я начальника Ленінської МДПІ в м. Луганську, а саме:

-вих. № 28 від 20 березня 2007 року (вх. від 21 березня 2007 року) (арк. справи 9) за якою просив розглянути питання перерахування на рахунок в Укркомунбанку бюджетної заборгованості по ПДВ у загальній сумі 1013852 грн., яка підтверджена довідками № 1814/23-3/32648463 від 21 грудня  2004 року та № 841/23-3/32648463 від 27липня 2005 року і актом звірки;

-  вих. б/н від 6 грудня 2007 року (вх. від 8 грудня 2007 року) (арк. справи 10), за якою просив перерахувати переплату з ПДВ, яка рахується на особовому рахунку позивача на рахунок у ВАТ «Фінексбанк». Відповідач не надав суду доказів по результати розгляду даних заяв та надання відповідей позивачу.

Підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платником податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем строку звернення з заявами про відшкодування ПДВ за липень 2004 року, передбаченого підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань  платником податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно частини 4 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Колегія суддів погоджується з тим, що за підпунктом 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платником податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено саме той порядок, який надає можливість досудового вирішення спору, яким скористався позивач. Як вбачається з матеріалів справи, останній раз позивач звертався до відповідача з листом 8 грудня 2007 року щодо перерахування переплати з ПДВ, яка рахується на особовому рахунку позивача, на рахунок у банку, який отриманий відповідачем (вх. б/н від 8 грудня 2007 року), відповідь на який не надійшла До того ж позивачем був дотриманий порядок надання документів для отримання відшкодування ПДВ та відповідач протилежного не довів.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення строку позовної давності відносно заявленої до відшкодування суми ПДВ за липень 2004 року.

Стосовно тверджень скаржника, що судом першої інстанції не були повністю досліджені матеріали порушеної кримінальної справи за звинуваченням Калашнікової О. Є. та висновку про результати дослідження документів ТОВ «Стелс-2» з питання дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2005 року на підставі постанови слідчого СВ УСБУ в Луганській області Русінова Є. О. від 15 травня 2006 року по вказаній кримінальній справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова у справі № 1-289/07 від 26 грудня 2007 року (арк. справи 287-294) про направлення справи для додаткового розслідування, періодом, за який було досліджено правомірність визначення Калашніковою О. Є. суми заявленого до відшкодування ПДВ, є квітень, травень 2004 року, а предметом розгляду даної справи є відшкодування ПДВ за липень 2004 року, лютий, березень, квітень 2005 року. Ухвалою від 5 червня 2008 року апеляційним судом Харківської області (арк. справи 295-301) постанова Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2007 року була залишена без змін. Зважаючи на відсутність доказів заниження позивачем ПДВ або незаконності формування податкового кредиту в періоди, за які позивачем заявлено відшкодування ПДВ, колегія суддів не приймає заперечення відповідача в цій частині.

З огляду на відповідність прийнятої судом першої інстанції постанови нормам матеріального та процесуального права колегія судів зазначає, що наявні підстави для залишення її без змін.      

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 червня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-4316/08 – залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 червня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-4316/08 – залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п’ять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 12 грудня 2008 року.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.         

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 15 грудня 2008 року.

Головуючий:                                   /підпис/                                                        В.Г.Яманко

Судді:                                               /підпис/                                                          Г.М.Міронова

                                                         /підпис/                                                           К.П.Горбенко