Ухвала суду № 2970576, 29.10.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №22-а-12490/2008 р.                                            Головуючий у 1 інстанції – Арсірій Р.О.

 Суддя-доповідач – Попович О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29 жовтня 2008 року                                                                                           м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Попович О.В.,

суддів:                       Бистрик Г.М., Ситникова О.Ф.,

при секретарі:          Романовій Ю.М.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-промисловий холдінг» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдінг» звернулося до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень – рішень від 09.07.2004р. № 73237/0, № 74237/0, від 20.07.2004р. № 79237/0, № 80237/0, № 81237/0, № 82237/0, від 05.08.2004р. № 832302/0.

Постановою Господарського суду м. Києва від 31.01.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2006р., позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення: від 09.07.2004р. № 73237/0, від 09.07.2004р. № 74237/0, від 20.07.2004р. № 79237/0, від 20.07.2004р. № 80237/0, від 20.07.2004р. № 81237/0, від 20.07.2004р. № 82237/0, від 05.08.2004р. № 832302/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.10.2007 року вище згадані рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

25.04.2008 року рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва позов задоволено повністю та визнано недійсними оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що оскаржувана Постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

 Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову, оскільки на момент проведення господарських операцій згідно діючого законодавства позивач мав право заявити до відшкодування відповідну суму в податкових деклараціях з ПДВ за звітний період, зазначивши при цьому бажаний напрямок такого відшкодування.

Апеляційна інстанція не може не погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

 Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

 Суд першої інстанції, постановляючи рішення, прийшов до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню. Свою правову позицію обґрунтовує тим, що сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних отриманих від ПП «Смунк», ПП «Зірка-2002» та ТОВ «Сільгосп – завод «Широковський», зареєстрованих платників податку на додану вартість, суми податку на додану вартість сплачені в ціні придбаного товару правомірно віднесено позивачем до складу податкового кредиту.

Знаходить неправомірним висновок податкової інспекції про порушення з боку ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдінг» вимог п.п.7.4.5 п.7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і як наслідок безпідставним зменшення відповідачем заявленої до відшкодування суми ПДВ.

 Відповідно приходить до висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій, визначених приписами підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Апеляційна інстанція приходить до висновку про правомірність, об’єктивність та обґрунтованість такої позиції господарського суду, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдінг» є платником податків, зборів, обов'язкових платежів до бюджетів та внесків до державних цільових фондів відповідно до Закону України «Про систему оподаткування в Україні» та стоїть на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

З матеріалів справи також вбачається, що в період з 14.05.2004р. до 07.07.2004р. відповідачем була проведена позапланова документальна перевірка позивача щодо правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість за період з 01.11.2003р. по 30.11.2003р.

За результатами вказаної перевірки податковим органом було складено Додатковий акт № 76/23-7-31812890 від 07.07.2004р. до Акту перевірки від 04.03.2004р. №14/23-7-31812890.

Саме на підставі даного Додаткового акту 07.07.2004 року відповідачем і було винесено податкові повідомлення-рішення від 09.07.2004р. №74237/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1 720 137.00 грн. та від 09.07.2004р. № 73237/0, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 332 260.00 грн.

Відповідно до Додаткового акту № 76/23-7-31812890 від 07.07.2004р. у період, який перевірявся, позивачем відповідно до Договору від 01.11.2003р. по накладній № 14 від 14.11.2003р. було придбано у ПП «Смунк» товар (арматуру прохідну запорну для нафтохімічних станцій) на загальну суму 3 422 597,62 грн. (ПДВ - 570 432,94 грн.). При цьому за даними вказаного акту розрахунки за товар не проводились.

Крім того, позивачем у вказаний період було укладено договори з ТОВ «Сільгосп - завод «Широковський»: № 35 від 10.11.2003р., № 36 від 11.11.2003р., № 37 від 12.11.2003р., № 38 від 13.11.2003р., № 39 від 14.11.2003р., №40 від 17.11.2003р.

На виконання вказаних договорів позивачем придбано товар (паркет) на загальну суму 14 116 033,61 грн. (ПДВ - 2 352 672,27 грн.). Продавцем (ТОВ «Сільгосп – завод «Широковський») було виписано позивачу податкові накладі № 100 від 10.11.2003р.. № 101 від 11.11.2003р., № 102 від 12.11.2003р., № 103 від 13.11.2003р., № 104 від 14.11.2003р. № 105 від 17.11.2003р.

При цьому, на думку податкового органу, позивачем також не проводилася оплата вартості отриманого товару (паркету), оскільки за отриманою від ДПІ у Малиновському районі м. Одеси інформацією, підприємство не є виробником паркету, не має виробничих потужностей, транспортних засобів та кваліфікованих працівників для виробництва паркету. Таким чином, позивачем порушено приписи п.1.8. ст. 1, п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, так як до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість без фактичного придбання товар, вартість якого включається до складу валових витрат.

Додатково, в період з 12.07.2004 року до 19.07.2004 року ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена позапланова документальна перевірка правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість ТОВ «Міжнародний фінансово - промисловий холдінг» за період з 01.10.2003р. по 31.10.2003р.

За результатами вказаної перевірки було складено Додатковий акт № 82/23-7-31812890 від 19.07.2004р. до Акту перевірки № 82/23-707-31812890 від 19.12.2003р.

За даними вищевказаного Додаткового акту у періоді, що перевірявся, відповідно до умов договору №54 від 02.10.2003р. позивачем було придбано у ПП «Смунк» товар (арматуру прохідну запорну для нафтохімічних станцій) на загальну суму 9 840 000, 00 грн. (ПДВ - 1 640 000, 00 грн.). Приватним підприємством «Смунк» позивачу було виписано податкові накладні №1 від 18.10.2003р., № 2 від 19.10.2003р., № 4 від 21.10.2003р., № 5 від 22.10.2003р., № 6 від 25.10.2003р., № 7 від 26.10.2003р.; № 8 від 27.10.2003р., № 9 від 28.10.2003р., № 10 від 29.10.2004р.

Проте, як встановлено податковим органом в ході проведення оперативно-розшукових заходів, фактично придбання арматури прохідної запорної для нафтохімічних станцій у ПП «Смунк» не здійснювалось. Товар на даному підприємстві не зберігався, оскільки складські приміщення в нього відсутні. Таким чином, мала місце безтоварна операція.

Також, позивачем у вказаний період було укладено Договір купівлі - продажу від 20.10.2003р. з ТОВ «Сільгосп - завод «Широковський».

На виконання договору позивачем було придбано товар (обладнання для вирощування грибів) на загальну суму 1 658 682, 34 грн. (ПДВ - 331 736, 47 грн.). Але, в ході здійснення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-промисловий холдінг» з питання правильності заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість за жовтень 2003р. податковим органом встановлено, що розрахунки за товарно-матеріальні цінності не проводилися.

На підставі Додаткового акту № 82/23-7-31812890 від 19.07.2004р. відповідачем були прийняті: податкове повідомлення-рішення № 79237/0 від 20.07.2004р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1971736,00 грн.; № 80237/0 від 20.07.2004р., яким до позивач застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 985868,00 грн.

В період з 13.07.2004р. до 20.07.2004р. ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена позапланова документальна перевірка правильності обчислення сум податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово - промисловий холдінг» по взаємовідносинах з ПП «Смунк», ТОВ «Сільгосп - завод «Широковський», ПП «Аделаїда-3», ПП «Зірка - 2002».

За результатами вказаної перевірки було складено Акт перевірки № 83/23-7-31812890 від 20.07.2004р., згідно з яким на думку відповідача позивачем порушено п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.4.1. та п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податков на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, оскільки фактично мали місце безтоварні операції, метою яких є незаконне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду (Закон у редакції, чинній на момент проведення перевірки).

 Приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.

 З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит ТОВ «Міжнародний фінансово - промисловий холдінг» сформовано по взаємовідносинах з ПП «Смунк», ТОВ «Сільгосп - завод «Широковський», ПП «Аделаїда-3», ПП «Зірка - 2002».

 Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні, а при наявності від'ємного значення податку - із зазначенням напрямку його відшкодування (п. 7.7.2 закону, п. 2.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затв. наказом ДПА і Державного казначейства України № 209/72 від 02 липня 1997 р., в редакції наказу № 200/86 від 21 травня 2001 р.). У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п. 7.7.1 закону, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період (п. 7.7.3 закону, п.п. 2.1, 2.2, 3.3 Порядку, також див. п. 4 Указу Президента України № 857/98 від 07 серпня 1998 р. «Про деякі зміни в оподаткуванні», в редакції від 27.06.1999 р.).

Таким чином, податковим законодавством, яке діяло на момент здійснення невизнаних ДПІ господарських операцій, ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг», було поетапно розписано, яким вимогам необхідно відповідати платнику податків, щоб у підсумку отримати від державного бюджету відшкодування зайво сплаченого ПДВ. До них відносяться (у хронологічному порядку):

а)  отримання від продавця податкової накладної на суму отриманого товару (як мінімум, або ще й фактична сплата продавцю/постачальнику суми ПДВ у ціні товару);

б)  наявність від'ємного значення податку у відповідному періоді;

в)  заявлення цих сум у податковій декларації з ПДВ із зазначенням напрямку відшкодування (перерахування на рахунок платника податків, шляхом заліку майбутніх податкових зобов'язань, ін.); г)  наявність первісної документації на підтвердження відповідних господарських операцій; д)отримання відшкодування ПДВ з бюджету відповідним чином. Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг» повністю дотрималось вимог вказаних норм закону.

Відповідач у якості доводів в обґрунтування законності винесених рішень-повідомлень вказує на те, що:

- ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг» не здійснювало оплату суми ПДВ продавцям товару в ціні договорів;

- не встановлено факту оплати або не оплати такого ПДВ безпосередньо до бюджету контрагентами нашого підприємства - продавцями товару.

Вказані обставини не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції виходячи із наступного. Як вказано у п. 7.5.1 закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (в редакції, яка була чинною на момент здійснення вказаних господарських операцій, зокрема, в редакції від 02.10.2003 р.), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні, а при наявності від'ємного значення податку - із зазначенням напрямку його відшкодування (п. 7.7.2 закону, п. 2.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затв. наказом ДПА і Державного казначейства України № 209/72 від 02 липня 1997 р., в редакції наказу № 200/86 від 21 травня 2001 р.). У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п. 7.7.1 закону, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період (п. 7.7.3 закону, п.п. 2.1, 2.2, 3.3 Порядку, також див. п. 4 Указу Президента України № 857/98 від 07 серпня 1998 р. «Про деякі зміни в оподаткуванні», в редакції від 27.06.1999 р.).

Аналогічного змісту з цього питання і положення п. 4 листу Вищого Арбітражного суду України № 01-8/48 від 07.02.2000 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів», п.п. 1.3, 1.7 Рекомендацій Вищого Господарського суду України № 04-5/3358 від 09.12.2004 р. «Про деякі питання застосування окремих норм закону України «Про податок на додану вартість», які ухвалювалися на момент чинності старої редакції закону «Про податок на додану вартість».

Таким чином, податковим законодавством, яке діяло на момент здійснення невизнаних ДПІ господарських операцій ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг», було поетапно розписано, яким вимогам необхідно відповідати платнику податків, щоб у підсумку отримати від державного бюджету відшкодування зайво сплаченого ПДВ.

Отже, чинне на момент проведення господарських операцій законодавство України та судова практика, для формування податкового кредиту з наступним відшкодуванням ПДВ з бюджету ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг» було достатньо мати певне від’ємне значення податкових зобов'язань, заявити відповідну суму в податкових деклараціях з ПДВ за звітні періоди, зазначивши при цьому бажаний напрямок такого відшкодування, та мати при цьому належним чином оформлені підтверджуючі первісні документи за вихідними господарськими операціями (договори, Акти приймання-передачі, накладні, у т.ч. податкові, ін.), що й було зроблено. У даному випадку сам факт наявності податкових накладних підтверджує сплату ТОВ «Міжнародний фінансово-промисловий холдинг» суми ПДВ продавцям (постачальникам) товару. Інших вимог з цього приводу (у т.ч. щодо обов’язкової фактичної сплати суми ПДВ у ціні договору або навіть наступної сплати такого ПДВ безпосередньо до бюджету контрагентами-продавцями товару закон не містив, чим спростовується наведене в ухвалі від 03.10.2007 р. твердження Вищого Адміністративного суду України. Лише 01.06.2005 р. (закон № 2505-IVвід 25 березня 2005 р.) набрала чинності нова редакція п. 7.7.2 закону «Про податок на додану вартість», відповідно до якої якщо у наступному податковому періоді сума (податкового кредиту), розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Дані висновки підтверджуються позицією Верховного Суду України, який при вирішенні питання про порушення касаційного провадження щодо перегляду ухвали ВАС України від 12.07.2005 р. зазначив, що Закон «Про ПДВ» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (грудень 2004 р.), підставою для отримання відшкодування визначав дані тільки податкової декларації за звітний період і не передбачав надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків. Водночас, Закон «Про ПДВ» не ставив у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання щодо від'ємного значення суми поширювалося тільки на окремо взятого платника податків, і цей факт не ставився у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, оцінюючи у сукупності добуті в судовому засіданні докази, суд першої інстанції встановив, що позовні вимоги відповідають нормам податкового законодавства, ґрунтуються на законі, а тому можуть бути задоволені.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

 Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У відповідності до вимог законодавства, податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень довела правомірність прийнятих нею рішень, на підставі яких заявлено позов, а отже вони не підлягають скасуванню.

 Згідно зі ст.ст.198 ч.1 п.1, 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. 

 З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, обставини справи з’ясовані повно та об’єктивно, а тому підстав для його скасування не вбачається. За таких обставин апеляційна скарга відповідача на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-промисловий холдінг» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішення – підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.          

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

            Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2008 року – залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2008 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-промисловий холдінг» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішення – залишити без змін.

   Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя    __                      

         Судді                          __                      

                                            __