Ухвала суду № 2970570, 01.10.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-1959/08                                                                    Головуючий 1-ої інстанції – Сиддоренко А.С.

Суддя-доповідач – Попович О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        01 жовтня  2008 року                                                                                               м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                          Попович О.В.,

суддів:                                                                               Василенка Я.М.,

                                                                                           Ситникова О.Ф.,

при секретарі:                                                                   Романовій Ю.М.,

         розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові на Постанову Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новофіл» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання не чинним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

           Товариство з обмеженою відповідальністю «Новофіл» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання не чинним податкового повідомлення – рішення від 16.02.2007р. № 0000632320/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 18266,00 грн.

         Постановою Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2007 року позовні вимоги задоволено повністю:скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Чернігові від 16.02.2007р. № 0000632320/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 18266,00 грн.

         Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати незаконну постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне дослідження доказів і встановлення обставин справи.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

            Свої позовні вимоги ТОВ «Новофіл» мотивує безпідставністю зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування за листопад 2006 року та невідповідністю фактичним обставинам справи висновків відповідача про відсутність права на податковий кредит по операціям з ТОВ «Чернігівтекс» у зв'язку з відсутністю здійснення першої із подій, відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач зазначає, що відповідачем було зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 18266,00 грн. за листопад 2006 року всупереч чинному законодавству, оскільки ця сума не могла бути бюджетним відшкодуванням в листопаді 2006 року (бо не була сумою податкового кредиту у попередньому податковому звітному періоді - жовтні 2006 року), а могла стати такою лише в грудні 2006 року. Позивачем в листопаді 2006 року не заявлялася до бюджетного відшкодування сума у розмірі 18266,00 грн., дана сума була заявлена до відшкодуванні тільки у грудні 2006 року у відповідності до вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, позивач наголошує на тому, що в один і той же день у нього виникло право на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, відображених у податкових накладних від 10.11.2006р. № 12, № 13, № 14, на підставі двох подій, визначених п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які, враховуючи збіг у даті їх здійснення, є взаємозв'язаними і першими: і сплата, і дата отримання податкової накладної.

Як вбачається із матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у місті Чернігові було проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період листопада 2006 року.

Перевірка проводилась на підставі направлення від 30.01.2007р. № 268, виданого ДПІ у м. Чернігові та відповідно до наказу керівника ДПІ у м. Чернігові від 29.01.2007р № 362.

За результатами перевірки складено Акт від 09.02.2007р. № 150/23-32946641. Даною перевіркою встановлено, що на порушення п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Новофіл» завищено суму податкового кредиту за листопад 2006 року в розмірі 18265,82 грн.

Також, в п. 2 розділу 4 Акту перевірки зазначено, що позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 18266,00 грн. за листопад 2006 року.

На підставі Акту перевірки від 09.02.2007р. № 150/23-32946641, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 16.02.2007р. № 0000632320/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 18266,00 грн. за листопад 2006 року.

Господарський суд Чернігівської області прийшов до висновку про правомірність, законність та обґрунтованість позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 16.02.2007р. №0000632320/0, а тому, скасував його.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Податок на додану вартість згідно з пп. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» відноситься до загальнодержавних податків.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписом п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності з п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із матеріалів справи, 10.11.2006 року ТОВ «Новофіл» було отримано від ТОВ «Чернігівтекс» податкові накладні № 12, № 13, № 14, що засвідчують факт авансового придбання послуг по оренді в 4 кварталі 2006 року обладнання на загальну суму 96000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 16000,00 грн.). по оренді приміщення на загальну суму 11594,95 грн. (в т.ч. ПДВ -1932,49 грн.). по оренді трансформатора на загальну суму 2000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 333,33 грн.).

Відповідні послуги були придбані позивачем з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, оскільки основними видами діяльності товариства є підготовка та перемотування шовкового волокна і штучних та синтетичних волокон, виробництво ниток для шиття, підготовка та прядіння іншого текстильного волокна.

Крім того, платіжними дорученнями від 10.11.2006 року № 250, № 251, № 252 підтверджується факт сплати позивачем не тільки заборгованості по орендній платі за 3 квартал 2006 року, а і сплата авансових платежів за орендні послуги за жовтень 2006 року (складової частини 4 кварталу 2006 року).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що 10 листопада 2006 року у позивача виникло право на податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 18265,82 грн. по операціям з ТОВ «Чернігівтекс» у зв'язку з настанням обох подій, передбачених п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»: і отримання податкових накладних № 12. № 13, № 14, і списання коштів з банківського рахунку в оплату послуг.

Посилання апелянта на те, що отримання тільки податкових накладних без документів, які підтверджували б фактичне надання ТОВ «Новофіл» орендних послуг, не являється підставою для виникнення у платника податків права на податковий кредит, судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

Як прямо зазначено в п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, необхідність наявності будь-яких інших документів чинним законодавством не передбачено.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

           Також, згідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого відповідачем зроблено не було.                    

            Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм  матеріального та процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 71, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державній податковій інспекції у м. Чернігові на Постанову Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2007 року – залишити без задоволення.

            Постанову Господарського суду Чернігівської області від 24.04.2007 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новофіл» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання не чинним податкового повідомлення - рішення– залишити без змін.

            Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий суддя                           ______

            Судді                                                 ______

                                                                       ______