Ухвала суду № 2970558, 30.10.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  Справа № 22-а-31555/08                                                 Головуючий у І інстанції – Щавінський В.Р.

                                                                                                                                  Суддя-доповідач Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            30 жовтня 2008 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                              головуючого – судді Глущенко Я.Б.,

                              суддів                         Дурицької О.М., Зайцева М.П.,

                              при секретарі             Токар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Житомирські ласощі" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 липня 2008 року, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2008 року Закрите акціонерне товариство "Житомирські ласощі" звернулося до суду з  позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 25.03.2008 року № 0000872301/0, № 0000862301/0, № 000012/11/0,  № 0000902301/0.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 липня 2008 року позов задоволено частково: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 25.03.2008 року № 0000872301/0, № 0000862301/0, № 0000902301/0.

            Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у м. Житомирі  подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

            Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

            Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач правомірно виходив з умов укладеного з ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» Договору та Додаткової угоди до нього при визначенні своїх податкових зобов’язань як з податку на прибуток, так і з податку на додану вартість, у зв’язку з чим донарахування  податкових зобов’язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним та протиправним.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка  фінансово-господарської  діяльності  ЗАТ  «Житомирські  ласощі»  з  питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року, за наслідками якої складено акт перевірки №1297/23-1/00382071/0110 від 12.03.2008 року.

Перевіркою було встановлено, що позивачем  недотримані  вимоги пп.7.3.5 п.7.3 ст.7, п.5.1 пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1 пп.7.7.1 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість».

Такий висновок зроблений у зв’язку з тим, що податковий орган не визнає понесені позивачем витрати, які віднесені до валових, здійснені по взаємовідносинах з ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест», в частині отриманих маркетингових послуг в сумі 21520061 грн. Відповідач також дійшов висновку, що позивачем у зв’язку з цим занижено податок на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету за листопад 2006 року в сумі 520563 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму :332460 грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат оплату за отримані маркетингові послуги, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» 17.04.2006 року було укладено Договір про надання маркетингових послуг № 17/04.  01.02.2007 року  між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору  № 17/04 від 17.04.2006 року.

Відповідно до умов укладених договорів Виконавець (ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест») взяв на себе зобов'язання за завданнями (запитами) Замовника (ЗАТ «Житомирські ласощі») надавати маркетингові послуги, в тому числі послуги з маркетингового дослідження ринкової привабливості всієї продукції Замовника, послуги з розробки нових видів продукції, торговельних марок, знаків, назв етикеток, колірної та цінової привабливості і т.п., а Замовник зобов'язався прийняти такі послуги та оплатити їх.

Замовник за цим Договором зобов’язався виплачувати Виконавцю плату за надання послуг, розмір якої мав визначатися сторонами в актах приймання-передачі наданих послуг, які є додатками до цього Договору та є невід'ємною його частиною. Підставою для оплати є акти приймання-передачі наданих послуг або рахунки Виконавця.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, Позивачем на протязі перевіряємого періоду здійснювалась оплата за отримані маркетингові послуги відповідно до умов укладеного Договору.

Вирішуючи питання про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат витрат на маркетингові послуги,  колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  валові витрати виробництва та обігу – це  сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власнійгосподарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

При цьому, у пунктах 5.3-5.7 названої статті відсутня заборона чи обмеження щодо віднесення до складу валових витрат маркетингових послуг при здійсненні господарської діяльності. 

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як правильно враховано судом першої інстанції, частинами1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, а також не заперечується відповідачем, що ЗАТ «Житомирські ласощі» в ході проведення перевірки були надані акти прийому-передачі виконаних робіт, які складалися відповідно до умов Договору №17/04 від 17.04.2006 року.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку – день  їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Зі змісту цієї норми вбачається, що валові витрати можуть бути підтверджені або документом, який підтверджує списання грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або документом, що підтверджує оприбуткування товарів або фактичне отримання результатів робіт (послуг).

Відтак, акти прийому-передачі виконаних робіт в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, які підтверджують, що витрати на маркетингові послуги правомірно віднесені позивачем до валових.

Зазначені акти були надані при проведенні перевірки. Крім того, позивачем надані також платіжні доручення про перерахування коштів Виконавцю, податкові накладні та інші докази отримання результатів маркетингових досліджень, зокрема, документи, що не являються первинними документами фінансово-господарської діяльності, а саме: Звіти про проведення маркетингових досліджень (висновки маркетологів, анкети, зведені дані та ін.). 

Судовою колегією також враховується, що ЗАТ «Житомирські ласощі» використовує у власній господарській діяльності маркетингові послуги протягом багатьох років. У перевіряєвому періоді їх проведення та фінансування передбачено планом розвитку та фінансовим планом ЗАТ «Житомирські ласощі» і є складовою частиною заходів для прийняття управлінських рішень та є необхідною умовою здійснення господарської діяльності товариством.   

Таким чином, оскільки здійснені позивачем витрати безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю, то згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні послуг, правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту.  При цьому, наявність належно оформлених податкових накладних підтверджує право позивача на віднесення сум податку на додану вартість за цими накладними до складу податкового кредиту, а тому зменшення відповідачем податкового кредиту та визначення у зв’язку з цим позивачеві сум податкового зобов'язання не відповідає вимогам закону.

Не спростовують зазначеного висновку і посилання апелянта на те, що норми Закону України «Про податок на додану вартість» ставлять право платника податку на отримання бюджетного відшкодування в залежність від сплати його контрагентом сум ПДВ до бюджету.    

Так, судовою колегією враховується, що за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» з питань взаємовідносин з ЗАТ «Житомирські ласощі»  за різні періоди були складені довідки, відповідно до яких за результатами перевірки порушень не встановлено.  

В силу частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до зазначеної норми відповідачем не доведено належними доказами, що ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» не перерахувало до бюджету суми податку на додану вартість, сплачені Закритим акціонерним товариством «Житомирські ласощі» в ціні придбаних маркетингових послуг.

Що ж стосується тверджень податкової інспекції про те, що ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» ніби-то отримало маркетингові послуги від підприємств, які належним чином не виконували своїх зобов’язань  зі сплати податку на додану вартість, то колегією суддів приймається до уваги, що відповідачем також не надано беззаперечних доказів в підтвердження того, що ТОВ  «Ренесанс Кепітал Інвест» не було виконавцем маркетингових послуг. Крім того,  позивач не може нести відповідальність за всі підприємства в ланцюгу в процесі здійснення господарської діяльності. Зазначеного також не передбачено чинним законодавством.

Отже, встановлені податковою інспекцією порушення не знайшли свого підтвердження, що свідчить про неправомірність прийняття податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Житомирі від 25.03.2008 року № 0000872301/0, № 0000862301/0, № 0000902301/0.

Доводи ДПІ у м. Житомирі  спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

            Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції  у м. Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 липня 2008 року залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 03 листопада 2008 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 04 листопада 2008 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

            Судді: