Постанова № 2970522, 16.10.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16жовтня 2008 року м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бенедик А.П.,

Суддів - Кононенко З.О., КалиновськогоВ.А.,

за участю:

секретаря Лаба О.П.

Представник позивача Босенко К.В.

Представник відповідача Літкевич О.В.

Представник відповідача Бородавка К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2008 року по справі №2-а-112/08

за позовомТОВ «Техпостач»

до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення -,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Техпостач», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0002212310/0 від 26.09.2005 року, що винесене ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова.

В обґрунтування позову позивач вказав, що жодного порушення податкового законодавства стосовно визначення сум податкового кредиту з податку на додану вартість він не допускав.

Відповідач, ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова, проти позову заперечував, посилаючись на матеріали перевірки та на відповідність оспорюваного податкового повідомлення - рішення чинному законодавству.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказав на те, що підтвердити факт сплати до бюджету відповідного податку постачальником не надається можливим. У зв'язку з чим, відповідач, посилаючись на положення п. 1.8. ст. 1, пп. 7.2.1 п.7.2., пп. 7.4.1., пп. 7.4.5. п.7.4., пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вказав, що позивач не має право на бюджетне відшкодування.

ПостановоюХарківського окружного адміністративного суду від21.07.2008 рокуадміністративний позов ТОВ «Техпостач» задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачемподано _____________

Справа №22-а-6224/08 Головуючий 1 інстанції: Спірідонов М.О.

Категорія: 36 Доповідач: Калиновський В.А.

апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про обіг векселів в Україні», ст. 129 Конституції України, ст.ст. 70, 159 КАС України, посилаючись на обставини та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач подав пояснення на апеляційну скаргу, в яких наполягав на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 21.09.2005 р. по 26.09.2005р. представниками державної податкової інспекції Комінтернівськогорайону міста Харкова було проведено позапланову тематичну перевірку з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ"Техпостач" за жовтень 2003 року, листопад 2004 року та березень, квітень 2005 року.

За результатами перевірки складеноакт № 393/23-304 від 26.09.2005 р.

Вказаний акт став підставою для винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення № 0002212310/0 від 26.09.2005 року, яким позивачеві зменшено сумуПДВ у розмірі 150223333 грн.,яка задекларована до відшкодування з бюджету за жовтень 2003 року, листопад 2004 року та березень, квітень 2005 року.

В акті перевірки відповідач зазначає, що основним постачальником на території України у ТОВ "Техпостач" у перевіряємому періоді було ПП "Едем - Лір" м. Донецьк, яке знаходиться на обліку вДПІ у Київському районі м. Донецька. В ході перевірки до ДПІ у Київському районі м. Донецька направлялися запити з питання підтвердження взаємовідносин позивача з постачальником товарів та виконання послуг. Від ДПІ у Київському районі м. Донецька надійшла відповідь про те, що здійснити зустрічну перевірку ПП "Едем - Лір" не надається можливим у зв'язку з тим,що постановою Господарського суду Донецької області від 27.12.2004 року по справі № І5/218Б вказане підприємство визнано банкрутом, підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

Враховуючи зазначене, відповідач вказує, що підтвердити факт сплати до бюджетупостачальником не видається можливим, як і не видається можливим підтвердити факт взаємовідносин позивача з ПП "Едем - Лір".

На цих підставах відповідач констатує, що в порушення наказу ДПА України №196/ДСК від 24.04.2003 р. та наказу ДПА України № 386/ДСК від 06.09.2005 р. "Щодо контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку" до складу податкового кредиту позивача не приймається сума податкового кредиту 1502233,33 грн.

Також відповідач вказує на порушення положень вказаних наказів з боку позивача, з чим пов'язує наявність свого права, передбаченого пп. 7.7.7. пп. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо зменшення у позивача вже суми ПДВ, яка задекларована до відшкодування за жовтень 2003 р., листопад 2004 р. та березень, квітень 2005 р. на 1502233,33 грн.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що 17.09.2002 року між позивачем (продавець) та ГП "Узбекжслдорекспедиция" (покупець) був укладений контракт № 7, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити покупцю продукцію українського походження - товар, згідно специфікації № 1.

Аналогічні контракти між позивачем та ГП "Узбекжелдорекспедиция" були укладені у вересніта листопаді 2002 року, а саме: контракт № 8 від 18.09.2002 року, контракт №9 від19.09.2002 рокута контракт № 10 від 04.11.2002 року.

На виконання прийнятих на себе зобов'язань за вказаними контрактами позивач уклаввідповідні договори поставки запасних частин до тепловозних дизельних двигунів з ПП "Едем Лір». Матеріали справи свідчать про те, що позивач отримав відповідний товар від ПП "Едем-Лір» та вивіз його через митний кордон України, зробивши його поставку до ГП "Узбекжелдорекспедиция".

Також судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Техпостач» в продовж 2002-2004 рр. здійснювало діяльність з оптового продажу на експорт запасних частин до тепловозних двигунів за межі митної території України.

ТОВ «Техпостач» в жовтні 2003р. відвантажило на експорт товарів на суму 5367250,37 грн. про що свідчить вантажна митна декларація № 80000/3/411943 від 07.10.2003р. Валюта в сумі 1006705,50 доларів США надійшла на рахунок ТОВ «Техпостач» 30 та 31 жовтня 2003р.

Експортований товар був придбаний у ПП «Едем-Лір», згідно укладених договорів № 16 від 28 травня 2003р. на суму 2117830,32 грн., в т.ч. ПДВ 20% -352971,72 грн.,№ 18 від 02 жовтня 2003р. на суму 2568735,36 грн., в т.ч. ПДВ 20% -428122,56 грн. та № 18/1 від 02 жовтня 2003р. на суму 745475,41 грн.,в т.ч. ПДВ 20% -124245,59 грн. Вказані суми ПДВ виділяються окремою сумою в кожному договорі.

Суд першої інстанції зазначив, що до кожного договору додається Специфікація № 1 товарного постачання, яка вміщує наступні реквізити: перелік товарів, код товарів, кількість, цінубез ПДВ, сумубез ПДВ,загальнусумубез ПДВ, сумуПДВ 20%, та загальнусумуз ПДВ. Специфікація є невід'ємною частиною кожного договору.

Товари приймалися на підставі Акту № 1 прийому-передачі продукції до кожного договору.Акти вміщують ті ж самі реквізити, що і Специфікація № 1: перелік товарів, код товарів, кількість, ціну без ПДВ, суму без ПДВ, загальну суму без ПДВ,суму ПДВ 20%, та загальну суму з ПДВ.

Згідно п.п.3.1 п. 3 «Сроки поставки и оплата продукции» договору товарного постачання,сплата за отриманий товар здійснюється «простими векселями українських банків, про що повинні бути складені відповідні акти». До кожного з перелічених договорів складався Акт № 1 приймання-передачі простих векселів, в яких:

в пункті 1 вказаноперелік векселів, які видані в оплату товарів, переданих по вищевказаних договорах, в тому числі - Номінальна сума векселя та Загальна номінальна вартість векселів, яка дорівнює загальним сумам договорів та додатків до них. Суд першої інстанції зазначив, що виділення суми ПДВ в формі цього акта не передбачено;

в пункті 2 вказано, що дійсний акт є невід'ємною частиною договору і служить підтвердженням взаєморозрахунків сторін за цим договором.

Згідно п.п.7.5.1 п. 7.5 Закону «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит є або дата списання грошових коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, яка підтверджує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що в підтвердження податкового кредиту ТОВ «Техпостач» підприємством ПП «Едем-Лір» було видано наступні податкові накладні: по договору № 16 від 28 травня 2003р. на суму 2117830,32 грн. податкова накладна № 9 від 28.05.2003р. на суму 2117830,32 грн. - ПДВ 20% - 352971,72 грн.; по договору № 18 від 02 жовтня 2003р. на суму 2568735,36 грн. податкова накладна № 12 від 02.10.2003р. - ПДВ 20% - 428122,56грн.; по договору № 18/1 від 02 жовтня 2003р. на суму 745475,41 грн. податкова накладна № 14 від 02.10.2003р. ПДВ 20% - 33333,33 грн. та податкова накладна № 14.01 від 02.10.2003р. ПДВ 20%-90912,57 грн.

Перелічені вище податкові накладні були включені до податкового кредиту ТОВ «Техпостач» по даті отримання, тобто 02.10.2003р. Таким чином, податкова накладна № 9 від 28.05.2003р., яку ПП «Едем-Лір» повинно було включити в податкові зобов'язання в травні 2003р.,ТОВ «Техпостач» врахувало в податковий кредит в жовтні 2003р.

Також судом першої інстанції встановленота не заперечувалось відповідачем,що в грудні 2003р. в податкову інспекцію Комінтернівського району м. Харкова був наданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2003р. (№52166 від 19.12.2003р.), де сума ПДВ задекларована до відшкодування 905858,00грн. Податковою інспекцією Комінтернівського району м. Харкова була проведена перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість, про що було складено акт. Згідно цього акту вся сума ПДВ (905858,00грн.) була підтверджена. Факт взаємовідносин ТОВ «Техпостач" код 32135518 з ПП "Едем-Лір" код 32182992підтверджено.

У зв'язку з тим, що підприємством було загублено первинні документи в жовтні 2004 року, ТОВ "Техпостач" надав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2003р.(№65510 від 28.10.2004р.), де сума ПДВ задекларована до відшкодування 905858,00грн., була знята з відшкодування.

В грудні 2004 року ТОВ "Техпостач" знайшло первинні документи за жовтень 2003 року та почало відновлювати суму,заявлену до відшкодування 905858,00грн.,томув грудні 2004 року був наданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2003р.(№78956 від 28.12.2004р.),де сума ПДВ задекларована до відшкодування 48700,00грн.;в березні 2005 року був наданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2003р.(№3455 від 10.03.2005р.),де сума ПДВ задекларована до відшкодування - 808458 грн.

Також судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось відповідачем, що згідно наданих уточнюючих розрахунків податковою інспекцією Комінтернівського району м. Харкова була проведена перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за жовтень 2003 року, про що 21.03.2005 року було складено акт перевірки та не прийнято до заліку 800000,00грн. ПДВ. Тому ТОВ «Техпостач» знову поновлювало суми ПДВ - залікованих до відшкодування:податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2005року(№ 14878 від 20.04.05р.)- сума ПДВ- 90913 грн.;податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2005року(№22337 від 17.05.05 р.)- сума ПДВ- 93333 грн.;уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартістьу зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень2003р.(№23759 від 27.05.2005р.)- сума ПДВ- 857158 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Техпостач» в липні 2004р. відвантажило на експорт товарів на суму 2478625,89 грн., про що свідчать вантажні митні декларації № 8000000005/4/411621 від 20.07.2004р., № 8000000005/4/411622 від 20.07.2004р., № 8000000005/4/411623 від 20.07.2004 р. Валюта в сумі 466170 доларів США надійшла на рахунок ТОВ «Техпостач» 10.08.2004р.У зв'язку з затримкою видачі підтверджених вантажних митних декларацій, ці операції буливідображені у жовтні 2004 року.

ТОВ «Техпостач» в жовтні 2004р. відвантажило на експорт товарів на суму 2821561,93 грн., про що свідчать вантажні митні декларації № 8000000005/4/416592 від 19.10.2004р. №8000000005/4/416593 від 19.10.2004р., № 8000000005/4/416594 від 19.10.2004р. Валюта в сумі 531708,05 доларів США надійшла на рахунок ТОВ «Техпостач» 15.11.2004р.

Експортований товар був придбаний у ПП «Едем-Лір», згідно укладених договорів № 20 від 08.01.2004р. на суму 1666882,66 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 277813,78 грн., №21 від 15.07.2004р. насуму 1432317,17 грн., в т.ч.ПДВ 20% - 238719,53 грн., №22 від 28.09.2004р. на суму 2119814,89 грн.,в т.ч.ПДВ 20% - 353302,48 грн. та №23 від 14.10.2004р. на суму 35246,11 грн.,в т.ч. ПДВ 20% - 5874,35грн. Вказані суми ПДВ виділяються окремою сумою в кожному договорі.

Суд першої інстанції зазначив, що до кожного договору додається Специфікація № 1 товарного постачання,яка вміщує наступні реквізити : перелік товарів, код товарів, кількість, ціну без ПДВ,суму без ПДВ,загальну суму без ПДВ, суму ПДВ 20%, та загальну суму з ПДВ. Специфікація є невід'ємною частиною кожного договору.

Товари приймалися на підставі Акту № 1 приймання-передачі продукції до кожногодоговору. Акти містять тіж самі реквізити, що і Специфікація № 1: перелік товарів, код товарів, кількість, ціну без ПДВ, суму без ПДВ, загальну суму без ПДВ, суму ПДВ 20%, та загальну суму з ПДВ.

Тобто, в кожному з трьох складових Договору товарного постачання (Договір, Специфікація № І та Акт № 1 приймання-передачі продукції) сума податку на додану вартість виділена окремою сумою.

Згідно з п.п.3.1 п. З «Сроки поставки и оплата продукции» Договору товарного постачання,сплата за отриманий товар здійснюється «простими векселями українських банків, про що повиннібути складені відповідні акти». До кожного з перелічених договорів складався Акт № 1 приймання-передачі простих векселів, в яких:в пункті 1 - вказаний перелік векселів, які видані в оплату товарів, переданих повищевказаних договорах, в тому числі - Номінальна сума векселя та Загальна номінальна вартість векселів, яка дорівнює загальним сумам договорів та додатків до них. Тобто, виділення суми ПДВ в формі цього акта не передбачено; в пункті 2 - вказано, що дійсний акт є невід'ємною частиною договору і служить підтвердженням взаєморозрахунків сторін за цим договором.

Згідно п.п.7.5.1 п. 7.5 Закону «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит є або дата списання грошових коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, яка підтверджує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Тому в підтвердження податкового кредиту ТОВ «Техпостач» підприємством ПП «Едем-Лір» було видано наступні податкові накладні:по договору № 20 від 08.01.2004р. на суму 1666882,66 грн. податкова накладна № 21 від08.01.2004р. на суму 1666882,66 грн. - ПДВ 20% - 277813,78 грн.; по договору № 21 від 15.07.2004р. на суму 1432317,17 грн. податкова накладна № 35 від15.07.2004р. -ПДВ 20% - 238719,53 грн.; по договору № 22 від 28.09.2004р. на суму 2119814,89 грн. податкова накладна № 41 від28.09.2004р.- ПДВ 20% - 353302,48грн.; по договору № 23 від 14.10.2004р. на суму 35246,00грн. податкова накладна №46 від11.11.2004р.- ПДВ 20%- 5874,35грн.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось відповідачем, що перелічені податкові вище накладні були включені до податкового кредиту ТОВ «Техпостач» по даті отримання, тобто 01.11.2004р. та 11.11.2004р. Таким чином, податкова накладна № 21 від 08.01.2004р., яку ПП «Едем-Лір» повинно було включити в податкові зобов'язання в січні 2004р., ТОВ «Техпостач» врахувало в податковий кредит в листопаді 2004р. Податкова накладна № 35 від 15.07.2004р., яку ПП «Едем-Лір» повинно було включити в податкові зобов'язання в липні 2004р.,ТОВ «Техпостач» врахувало в податковий кредит в листопаді 2004р. Податкова накладна № 41 від 28.09.2004р.,яку ПП «Едем-Лір» повинно було включити в податкові зобов'язання в вересні 2004р., ТОВ «Техпостач» врахувало в податковий кредит в листопаді 2004р.

Також судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось відповідачем по справі, що в грудні 2004р. в податкову інспекцію Комінтернівського району м. Харкова була надана податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2004р. (№78641 від 20,12.2004р.),де сума ПДВ задекларована до відшкодування 875710,00грн. Податковою інспекцією Комінтернівського району м. Харкова була проведена перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість, про що було складено акт.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно цього акту вся сума ПДВ (875710 грн.) була підтверджена, факт взаємовідносин ТОВ «Техпостач» код 32135518 з ПП "Едем-Лір" код 32182992 підтверджено. Згідно цієї декларації залишок суми, на яку відмовлено у наданні бюджетного відшкодування, становить 653533,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Пункт 1.4. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість» передбачає, що поставка товарів-це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача),згідно здоговорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна,згідно з будь-якими іншимидоговорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на такемайно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів у межах договорів комісії (консигнації)поруки, доручення, схову(відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди(лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такітовари іншій особі.

Тобто, вище зазначені операції з поставки ПП "Едем-Лір" позивачу товарів повністюпідпадають під ознаки поставки товарів згідно з пунктом 1.4. Закону України "Про податок на додану вартість»та,відповідно до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3вказаного Закону,є операціями, що є об'єктом оподаткування ПДВ.

Порядок обчислення податку на додану вартість передбачений виключно статтею 7 Закону.

Підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Поняття валових витрат виробництва встановлюється Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме пункт 5.1. статті 5 цього Закону передбачає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пункту 5.2. та підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, ведення виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 8 цієї статті.

Підпунктом 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що в тому числі до складу валових витрат відносяться будь-які витрат, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-­якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Термін "господарська діяльність", який використовується у пункті 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",визначається пунктом 1.32. статті 1 цьго ж Закону, який передбачає, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі,коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Позивач у судовому засіданні підтвердив, що відповідні витрати з придбання вказаного товару, яке відбулось згідно поставок ПП "Едем-Лір" позивачу, були включені позивачем до складу валових витрат.

Також позивачем підтверджено, що у вказаному перевіряємому періоді він не мав від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, тобто мав відповідний доход, в тому числі і операцій по придбанню та подальшому продажу відповідного товару "Узбекжелдорекспедиция", що безперечно свідчить про діяльність, направлену на отримання доходу, тобто діяльність, визначену пунктом 1.32. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в якості господарської.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість",податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку узвітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складувалових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

При цьому,право на включення відповідних сум до податкового кредиту, було використанопозивачем,відповідно до Закону. Пункт 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який передбачає, щодатою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першоїз подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату - товарів (робіт, послуг);дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Частиною другою вказаного підпункту встановлено, що лише відсутність податкових накладних або не підтвердження такими накладними сум податку, включеного до податкового кредиту, визначається в якості умови, при наявності якої можливе застосування відповідних фінансових санкцій.

Також вказана частина передбачає, що у разі,коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Тобто законодавство передбачає лише одну підставу, занаявності якої включення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту не дозволяється.

Підпункт 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податку на додану вартість" встановлює, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі,коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджетуУкраїни протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Крім того,відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість",податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Стаття 8 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачає, що платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30календарних днів з дня подання такого розрахунку.

Зазначений розрахунок подається разом із такими документами:а) митною декларацією,яка підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної території України, відповідно до митного законодавства, або актом (іншимдокументом), який засвідчує передання права власності на роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної території України;б) копіями платіжних доручень, завірених банком, про перерахуванняплатником податку коштів на користь іншого платника податків в оплату придбаних товарів(робіт, послуг), з урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання;а при вивезенні(експортуванні) товарів, попередньо ввезених (імпортованих) таким платникомподатку-ввізною митною декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх вільного використання на митній території України. Для визначення суми експортного відшкодування,згідно з пунктом 8.4 цієї статті,до складуподаткового кредиту включаються суми податку, фактично сплачені платником податку - експортером коштами у складі ціни придбаних товарів (робітіпослуг). У разі,коли платник податку не подає розрахунок експортного відшкодування у встановлені строки, експортне відшкодування не надається, а суми такого відшкодування враховуються у розрахунку зобов'язань такого платника податку з податку майбутніх податкових періодів. Розрахунок експортного бюджетного відшкодування подається разом з декларацією за відповіднийзвітний період.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновок відповідача щодо неможливості підтвердження факту сплати до бюджету відповідного податку постачальником та виробником товару та на цій підставі твердження відповідача про відсутність права у позивача на включення відповідних сум до податкового кредиту та в подальшому їх відшкодування, не відповідає чинному законодавству.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в ході судового розгляду не доведено наявність будь-яких порушень податкового законодавства стосовно віднесення відповідних спірних сум податку на доданувартість до податкового кредиту з боку позивача, які б давали можливість відповідачу стверджувати про безпідставність такого включення.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкове повідомлення - рішення № 0002212310/0 від 26.09.2005 року, яке винесеновідповідачем за результатами перевірки на підставі складеного акту № 393/23-304 від 26.09.2005 р., з огляду на вищевикладені положення законодавства, факти та обставиниєтаким, що невідповідає законодавству, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Техпостач" в продовж 2002-2004р.р. здійснювало діяльність з оптового продажу на експорт запасних частин до тепловозних двигунів за межі митної території України. Для відвантаження на експорт товарів ТОВ „Техпостач" придбавав запчастини у контрагента-постачальника ПП „Едем-Лір", який у відповідних податкових періодах ухилявся від сплати ПДВ до державного бюджету. Згідно відповіді ДПІ у Київському районі м. Донецька , в якій на обліку стояв ПП „Едем-Лір" як платник податків, за період жовтень, грудень 2003 року від підприємства до бюджету надійшла грошовими коштами незначна сума, а за листопад 2004 року взагалі не було проведено сплати. Постановою Господарського суду Донецької області від 27.12.2004 р. по справі за № 15/218Б підприємство визнано банкрутом, підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002212310/0 від 26.09.2005р., ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова виходила з того, що згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону "Про податок на додану вартість", бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Оскільки ТОВ „Техпостач" постійно придбавав товар у посередника, який систематично не сплачував ПДВ до бюджету, то він не мав права на відшкодування податку, сплаченого ним у зв'язку зі здійсненням експорту. Тобто, на одному з етапів придбання товару, який експортується, ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер, ТОВ «Техпостач», вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто - без участі експортера податкова вигода не може бути одержана.

Також слід зазначити, що актом перевірки від 26.09.2005 № 393/23-304 встановлено, що ТОВ „Техпостач" виробничих потужностей та транспортних засобів не має, складські або орендовані приміщення відсутні, на підприємстві працює один директор.

Протягом тривалого часу ТОВ „Техпостач" придбавав через посередника товар у осіб, які систематично сплачували податки в незначних розмірах , діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємництва, які за юридичною адресою не знаходилися, подавали податкові декларації про відсутність такої.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Крім визначених обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачена обов'язкова наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Таким чином, однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, в розумінні цього Закону, є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Під час проведення перевірок ТОВ „Техпостач" (акти від 17.06.2005р. № 285/23-204 та від 26.09.2005 року № 393/23-204 ) встановлено, що розрахунки за запчастини до локомотивів з продавцем ПП „Едем-Лір" проводився шляхом надання векселів.

Пункт 1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Пункт 1.6 ст.1 вказаного Закону визначає податкове зобов'язання як загальну суму податку, одержану (нараховану) платником податку - продавцем товарів (робіт, послуг) в звітному періоді від покупця.

Тобто, обов'язок сплатити ПДВ і обов'язок утримати ПДВ із вартості проданого товару (робіт, послуг) та внести ПДВ до бюджету покладаються Законом на різних осіб. Обов'язок сплатити ПДВ у вартості придбаного товару покладається на покупця, а обов'язок утримати та внести до бюджету ПДВ, сплачений покупцем у вартості товару (робіт, послуг), покладається на продавця товарів (робіт, послуг).

Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ у ціні товару, який платником на день подання декларацій за спірний період не оплачений.

Згідно п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість, згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Враховуючи вимоги п.1.3, 1.6, 1.8 ст.1, п. 7.1, 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" , можна зробити висновок, що для отримання позивачем бюджетного відшкодування за відповідні звітні періоди ним повинна бути здійснена оплата придбаного товару ( в т.ч. ПДВ в складі ціни товару ) у відповідних звітних періодах. Актами перевірок ДПІ (акти від 17.06.2005р. № 285/23-204 та від 26.09.2005 року № 393/23-204) така оплата не підтверджується.

Відповідно до вимог ЗУ «Про обіг векселів в Україні», вексель можливо надавати тільки для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари (виконані роботи, надані послуги). У цьому випадку, якщо умови по проведенню розрахунку відображені у відповідному договорі, грошові зобов'язання по платежу припиняються і виникає грошове зобов'язання по платежу за векселем.

В подальшому вексель ТОВ „Техпостач", виданий ПП „Едем-Лір", погашався банком, який знаходиться в м. Донецьку, що свідчить про налагоджену схему між позивачем, продавцем , які працювали в одному сигменті ринку, і в якому існують налагоджені стабільні зв'язки, й учасники якого обізнані стосовно один одного.

З тих коштів, які надходили в рахунок погашення векселів на розрахунковий рахунок ПП „Едем-Лір", сплачувались незначні кошти податків.

Суб'єкт владних повноважень, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова, як доказ своїх заперечень проти позову надала відомості, відповідно до яких відсутнє право позивача на відшкодування податку на додану вартість.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2008 року по справі №2-а-112/08прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2008 року по справі №2-а-112/08 - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2008 року по справі№2-а-112/08 за позовом ТОВ «Техпостач» до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити ТОВ «Техпостач» в задоволенні його позовних вимог.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий (підпис) А.П. Бенедик

Судді (підпис) З.О. Кононенко

(підпис) В.А. Калиновський

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21.10.2008 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду В.А. Калиновський