Ухвала суду № 29700366, 13.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р.

справа № 2а-0870/422/11

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Суховарова А.В. Олефіренко Н.А.

при секретарі : Горшкові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у справі №2а-0870/422/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомехкомплект»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергомехкомплект»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя в якому просило суд скасувати прийняте відносно нього відповідачем податкове повідомлення-рішення від 06.01.2011 року № 0000012307/0.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року адміністративний позов задоволено. Суд скасував податкове повідомлення-рішення та стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3 (три) грн., 40 коп.

Постанова суду мотивована тим, що висновки, зроблені відповідачем в акті є необґрунтованими, недоведеними та передчасними, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме неправильне застосування пп. пп.7.7.1., 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Згідно відзиву на апеляційну скаргу представник позивача посилаючись на відсутність у позивача передбаченого Законом № 168/97-ВР обов’язку, щодо включення від’ємного значення до розрахунку бюджетного відшкодування саме у наступному податковому періоді, просив у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги просив у її задоволені відмовити, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Енергомехкомплект»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень –вересень 2010 року і зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів, було складено акт від 17.12.2010 року № 4369/23-8/31623914, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.01.2011 року № 0000012307/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року у розмірі 92397,00 грн. та за вересень 2010 року у розмірі 29807,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стали виявлені перевіркою порушення позивачем вимог :

підпунктів 7.7.3, 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, пп.4.4.1 п.4.4 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2010 року у сумі 92397,00 грн.,

підпунктів 7.7.1, 7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, внаслідок чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за вересень 2010 року у сумі 29807,00 грн.

Висновок податкового органу був зроблений на підставі того, що платник податку невірно визначив дату виникнення права на включення відповідних сум залишку від'ємного значення до розрахунку бюджетного відшкодування, так як відповідно до Закону №168/97-ВР позивач повинен був включити суму податку фактично сплаченого постачальникам до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду, тобто у липні 2010 року.

Крім того, під час проведення перевірки встановлено порушення пп. 4.4.1 п. 4.4 ст.4 Порядку заповнення та подання декларації з ПДВ, затвердженої Наказом ДПА від 30.05.1997 року №166, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, позивачем було подано уточнюючий розрахунок за серпень 2010 року, але без подання відповідних додатків, що містять інформацію щодо уточнених показників, у зв’язку з чим він не був врахований ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя під час проведення перевірки.

Судом також встановлено, що 09.09.2010 року позивачем до відповідача було подано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010 року, та 14.09.2010 року податкову декларацію з ПДВ за липень 2010 року. 28.09.2010 року позивачем до відповідача було надано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а саме позивачем було уточнено рядок 25.2 по декларації за серпень 2010 року та задекларовано суму бюджетного відшкодування з ПДВ наступних податкових періодів.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно визначено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів за серпень 2010 року у сумі 92397,00 грн., та за вересень 2010 року у сумі 29807,00 грн., крім того відповідачем не було надано суду доказів не визнання наданого позивачем уточнюючого розрахунку податкового зобов’язання.

Скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2011 року № 0000012307/0 прийнятого податковим органом на підставі припущення, щодо невірного визначення позивачем дати виникнення права на включення відповідних сум залишку від'ємного значення до розрахунку бюджетного відшкодування, з порушенням тим самим п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР, було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

Відповідно до пп.7.7.4 п. 7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності у зазначених приписах обов'язку платника податку щодо включення від'ємного значення саме у наступному податковому періоді, а попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, тому бюджетному відшкодуванню підлягає частина від’ємного значення у будь-якому з наступних звітних періодів.

Крім того, вірним є висновок суду, щодо необґрунтованості посилань відповідача на п.«б»п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97, оскільки позивачем задекларовано частину від’ємного значення, що дорівнює сумі податку, фактично сплаченої позивачем у червні 2010 року, а не залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції правильно врахував при вирішенні спірних правовідносин положення п.п.1.11 ст.1, п.п.4.1.1, п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 та п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), та п.п.4.4.1 п.4 Порядку заповнення та подання декларації з ПДВ, затвердженої Наказом ДПА від 30.05.1997 року №166, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку, що у випадку не визнання уточнюючого розрахунку відповідач повинен був звернутися до позивача з письмовою пропозицією надати новий уточнюючий розрахунок з виправленими показниками, однак не зробив цього.

Таким чином колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, щодо не доведеності відповідачем правомірності своїх дій щодо зменшення позивачу бюджетного відшкодування за серпень та вересень 2010 року, у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановленого актом перевірки порушення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200,206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 року у справі №2а-0870/422/11 –без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу –з дня складання рішення в повному обсязі.

Рішення складено у повному обсязі - 14 березня 2012 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: Н.А. Олефіренко

Суддя: А.В. Суховаров