Постанова № 29699845, 27.02.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2013 року Справа № 28/5005/8906/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)

суддів - Білецької Л.М., Верхогляд Т.А..

при секретарі - Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

позивач: Вознюк Є.В.

відповідач: Касьян І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2012р. по справі №28/5005/8906/2012

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

про стягнення 72 343 377 грн. 78 коп.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) про стягнення з останнього суми 72343377, 78 грн., що складалася з 41 160 563,48 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 515 096, 48 грн. інфляційних втрат, 1 634 248, 11 грн. - 3% річних, 5 693 878,76 грн. пені та 9 094 926,91 грн. штрафу у розмірі 7% від простроченої суми.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2012 року у справі № 28/5005/8906/2012 (суддя Манько Г.В.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором та не знайшов підстав для зменшення розміру нарахованої кредитором пені.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, зменшивши розмір штрафних санкцій (пені) за невиконання підприємством обов'язків щодо сплати вартості спожитого газу.

В уточненні до апеляційної скарги відповідач просить задовольнити позовні вимоги частково, а саме, стягнути з КПТМ „Криворіжтепломережа" 41 160 563,48 грн. основного боргу, 1 708 163,22 грн. пені та три відсотки річних у розмірі 1 634 248,11 грн. При цьому скаржник посилається на неправомірність висновку господарського суду про відмову у зменшенні суми нарахованої пені, оскільки відповідне зменшення передбачене нормами чинного законодавства. Окрім того, скаржник вважає, що розрахунок індексу інфляції, здійснений позивачем не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в останньому не враховані місяці, у яких показник індексу інфляції є меншим за одиницю.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 18.02.2013р., 27.02.2013 року.

У судовому засіданні 27.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та КПТМ "Криворіжтепломережа" (Покупець) був укладений договір № 14/2309/11 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу обумовлені договором обсяги природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач - прийняти та оплатити останній. В договорі сторонами узгоджені умови постачання, обліку і приймання-передачі природного газу, ціна газу і тариф на його транспортування, строки і порядок їх оплати.

Підставою для розрахунку за фактично отримані обсяги газу являються акти прийому-передачі останнього, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

На виконання договору протягом жовтня - грудня, січня - липня 2011-2012рр. позивачем був переданий відповідачу природний газ обсягом 130353,965 тис. куб. на загальну суму 170 659 410, 99 грн., що посвідчується відповідними актами приймання-передачі, оплату якого в порушення умов договору відповідач здійснив не в повному обсязі та з порушенням встановлених умовами договору строків; заборгованість склала 41 160 563, 48 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого газу виконані не в повному обсязі, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми заборгованості.

З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача за поставлений позивачем газ, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача окрім суми заборгованості передбачену п. 7.2 договору пеню, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення у сумі 5 693 878,76 грн., відсотки річних у сумі 1 634 248,11 грн. та штраф у розмірі 9 094 926,91 грн.

Колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що розрахунок індексу інфляції, здійснений позивачем, не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в останньому не враховані місяці, у яких показник індексу інфляції є меншим за одиницю.

Як встановлено приписами ст. 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

За спірний період з листопада 2011 року по вересень 2012 року мав місце індекс інфляції як більше одиниці (листопад, грудень 2011р., січень-квітень та вересень 2012р.), так і менше одиниці (травень-серпень 2012р.), внаслідок чого розмір інфляційних втрат становив як позитивне, так і від'ємне значення. Різниця між позитивним та від'ємним значеннями інфляційних втрат за спірний період склала 421 468,89 грн. Відтак вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в зазначеній сумі.

Посилання апелянта на необґрунтоване незадоволення його клопотання про зменшення штрафних санкцій колегія суддів вважає безпідставним

Пунктом 1 ст.233 ГК України, ч. 3 ст.551 ЦК України, ст. 83 ГПК України закріплено право суду на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

В силу ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, всупереч вказаним статтям відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір стягуваної з нього пені, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності; не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Одне лише посилання на складні умови господарювання, що склались, неплатоспроможність населення та тяжкий фінансовий стан підприємства не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

Доводи скаржника щодо порушення господарським судом конституційних норм не приймається колегією суддів. Чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить. Сторони самостійно на власний розсуд обумовили у договорі сплату і пені, і штрафу у випадку порушення передбачених договором зобов'язань. А відтак, доводи скаржника стосовно того, що одночасне стягнення штрафу і пені порушує положення статті 61 Конституції України в частині неможливості притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, не ґрунтується на законодавстві та відповідає зазначеному принципу. Так, відповідач притягнутий до одного виду цивільної відповідальності способом сплати неустойки лише один раз і за одне правопорушення. Форма ж сплати неустойки подвійного притягнення не становить.

З огляду на вказані обставини рішення господарського суду належить змінити в частині розміру інфляційних втрат, що підлягають стягненню, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2012р. по справі №28/5005/8906/2012 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50 000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, провулок Дежньова, б. 9, код ЄДРПОУ 03342184) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 41 160 563 грн. 48 коп. основного боргу, 421 468 грн. 89 коп. інфляційних втрат, 1 634 248 грн. 11 коп. 3% річних, 5 693 878 грн. 76 коп. пені, 9 094 926 грн. 91 коп. штрафу у розмірі 7% від простроченої суми, судовий збір в сумі 64 380 грн.

В решті позову відмовити."

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Т.А.Верхогляд

Л.М.Білецька