Постанова № 29699265, 21.02.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року № 2а-5954/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Іваськевич С.В.

за участю:

представника позивача - Мазана О.І.

представника відповідача - Кармелюка Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тисмениця» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тисмениця» (далі-ТзОВ «Тисмениця») звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області ДПС (далі-ДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.08.2011 року №0002512300/21577, №0002522300/21580, №0002462300/21578 та від 22.11.2011 року №0003752300/29523.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки, викладені в акті перевірки стосовно порушень підприємством не відповідають дійсності, оскільки ним правомірно було внесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в результаті господарських відносин з ТзОВ «Евербест», ТзОВ «Радіссон», ТзОВ «Металскарб» та правильно визначено податок на прибуток за 3-4 квартали 2010 року в результаті господарських відносин з ТзОВ «Радіссон» та ТзОВ «Промбудекспо».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні, посилається на підстави викладені в письмових запереченнях на позовну заяву. Вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення такими, що винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми, сплачені в результаті господарських відносин з ТзОВ «Евербест», ТзОВ «Радіссон», ТзОВ «Металскарб» оскільки відсутній факт реальності здійснення господарських операцій із боку зазначеними підприємствами.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що 21.07.2011 року ДПІ в Шевченківському районі м. Львова проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Тисмениця» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено Акт №165/23-4/25229063 від 21.07.2011 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 року №0002512300/21557, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 887 943 грн., штрафні (фінансові) санкції - 221 985,75 грн., податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 року №0002522300/21580, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 068 143,02 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн., податкове повідомлення-рішення від 29.08.2011 року №0002462300/21578, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 6 962 792,34 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 740 698,09 грн. та податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 року №0003752300/29523, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1 068 143,02 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Тисмениця» п. 198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п.1.7 ст. 1, п.п.7.2.8 п. 7.2 ст.7, п.п.7.7.5 п.7.7, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено чисту суму податкового зобовязання, що підлягає сплаті до бюджету по податку на додану вартість в розмірі 887 943,00 грн. в тому числі по періодах: вересень 2010 року - 887 943,00 грн., а також завищення відємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду р. 24 Декларації на суму 1 068 143,02 грн., в тому числі по періодах: березень 2011 року - 1 068 143,02 грн.; порушення п.п.1.22.1 п.1.22, п. 1.25 ст. 1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 6 962 792,34 грн., в тому числі по періодах: третій квартал 2010 року - 4 879 458,59 грн., четвертий квартал 2010 року - 2 083 333,75 грн.

У відповідності до наявних в матеріалах справи документів, ТзОВ «Тисмениця» перебувало у господарських відносинах з ТзОВ «Евербест», ТзОВ «Радіссон», ТзОВ «Металскарб», ТзОВ «Промбудскло».

Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ «Тисмениця» та ТзОВ «Евербест» 01.06.2010 року укладено договір №1/07/06/10 про поставку брухту чорних металів.

В підтвердження обставин виконання вищевказаного договору та обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість позивачем представлено податкові накладні №01061 від 01.06.2010 року на суму 16 410 грн., №07062 від 07.06.2010 року на суму 16 410 грн., №11061 від 11.06.2010 року на суму 31 507,20 грн., №14062 від 14.06.2010 року на суму 22 080 грн., №17062 від 17.06.2010 року на суму 22 192,80 грн., №21062 від 21.06.2010 року на суму 16 000 грн., №25061 від 25.06.2010 року на суму 16 000 грн., №29061 від 29.06.2010 року на суму 16 000 грн., №30061 від 30.06.2010 року на суму 16 000 грн., які містяться в матеріалах справи.

Однак, як вбачається із акта перевірки відповідно до даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України в Деклараціях по ПДВ встановлено розбіжність по взаєморозрахунках між ТзОВ «Тисмениця», а саме: в червень 2010 року в Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової Декларації з ПДВ, ТзОВ „Евербест" задекларовано податкові зобов'язання по ТзОВ „Тисмениця" в сумі 0,00 грн., ТзОВ „Тисмениця" задекларовано податкового кредиту від даного контрагента в сумі 172 600,00 грн., в результаті чого виникла розбіжність в червні 2010 року в сумі 172 600,00 гривень. Згідно центральної бази даних України встановлено, що ТзОВ „Евербест" перебуває на обліку у Ленінській міжрайонній ДПІ у м. Луганськ. Відповідно до ЦБД звітність по податку на прибуток та по податку на додану вартість ТзОВ «Евербест» за період з 01.01.10 року по 31.12.10 року в Ленінській міжрайонній ДПІ м. Луганська визнано недійсною. Подана ТзОВ „Евербест" декларація по податку на додану вартість також визнано недійсною.

Таким чином, ТзОВ «Тисмениця» в порушення п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено до складу податкового кредиту по податку на додану вартість суму ПДВ по контрагенту ТзОВ «Евербест».

Між ТзОВ «Тисмениця» та ТзОВ «Металскарб» 10.02.2011 року укладено договір поставки №1002.

На підтвердженя того, що ТзОВ «Тисмениця» в лютому 2011 року включило суму ПДВ в розмірі 9 137,44 грн. до податкового кредиту представлено податкову накладну №8 від 14.02.2011 року на суму 9 137,44 грн.

Однак, як вбачається з акта перевірки в лютому 2011 року в Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової Декларації з ПДВ, ТзОВ «Металскарб» задекларовано податкові зобов'язання по ТзОВ «Тисмениця» в сумі 0,00 грн., ТзОВ «Тисмениця» задекларовано податкового кредиту від даного контрагента в сумі 9137,44 грн., в результаті чого виникла розбіжність в лютому 2011 року в сумі 9137,44 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ «Тисмениця» та ТзОВ «Радіссон» укладено ряд договорів від 03.04.2009 року №0304-01, від 04.05.2009 року №0405-01, від 05.05.2009 року №0405-03, від 30.10.2009 року №3010-09 про поставку та про виконання робіт (надання послуг).

На підтвердження виконання даних договорів позивачем подано акти здачі-приймання робіт, податкові та видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи, однак позивачем не представлено доказів оплати за виконані роботи.

У зв'язку з тим, що ТзОВ «Тисмениця» не здійснено компенсацію вартості отриманих товарів, які воно отримало, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку ТзОВ «Тисмениця» по балансовому рахунку 631 „Розрахунки з постачальниками" станом на 30.09.2010р. рахується безнадійна кредиторська заборгованість в сумі 10 646 091,48 грн. в т.ч. ПДВ 1 774 348,58 грн. по підприємству ТзОВ «Радіссон». На порушення п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1, п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТзОВ «Тисмениця» завищено податковий кредит по податку на додану вартість з безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, на загальну суму 1 774 348,58 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ «Тисмениця» та ТзОВ «Промбудскло» укладено договори від 01.10.2010 року № 1082910 на виконання робіт по завантаженню та розвантаженню металобрухту; №1092910 на виконання робіт по сортуванню металобрухту.

Виконання передбачених робіт сторонами оформлено актами здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) від 29.10.2010 року № ОУ -108, № ОУ -109, № ОУ -110, № ОУ -111, № ОУ -112, № ОУ -113, № ОУ -114, № ОУ -115, № ОУ -116.

На виконання умов даних договорів ТзОВ «Промбудскло» виписано податкові накладні від 29.10.2010 року №108, №109, №110, №111, №112, №113, №114, №115, №116.

Як вбачається з Акта перевірки, при проведенні перевірки ТзОВ «Тисмениця» ДПІ використано матеріали невиїзної позапланової перевірки його контрагента ТзОВ «Промбудскло» з питань взаєморозрахунків за жовтень 2010 року, що оформлені Актом від 16.05.2011 року № 853/23-1/25229063.

Перевіркою встановлено, що при проведенні аналізу податкових декларацій за період з 01.10.2010 р. по 31.10.2010 р. встановлено, що на підприємстві були відсутні об'єкти та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, а саме згідно декларацій на прибуток підприємств сума амортизаційних відрахувань не декларувалися та декларацій збору за забруднення навколишнього природного середовища не подавались взагалі, що свідчить про відсутність основних (складських, офісних приміщень, виробничого обладнання, торгівельного обладнання) та транспортних засобів, які є основними факторами для здійснення господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності. Це свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товаро-матеріальних цінностей. Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТзОВ «Промбудскло».

В ході перевірки ТзОВ «Промбудскло» встановлено, що правочини укладені від імені Товариства не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

Так, у матеріалах справи відсутнє обґрунтування щодо економічної доцільності витрат на надані послуги та виконані роботи, використання їх у господарській діяльності, а саме, докази підставності включення таких до податкового кредиту.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України №283, валовий дохід включає доходи з інших джерел у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-ХІУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 5.1 ст.5 Закону України №283, валові витрати виробництва та обігу ( далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №283, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії ( включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п. п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №283, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за№ 168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-ХГУ зазначено , що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-ХІУ, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.03 №143, дані, наведені в декларації, повинні підтверджувались первинними документами обліку та відповідати правилам складання податкового обліку ( звітності).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-ХГУ (із змінами і доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи ( на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для падання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники ( у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам...

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №168), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закон №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п. 198.2 ст.198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин суд вважає, що позивачем безпідставно, в порушення Закону України «Про податок на додану вартість» - сума ПДВ в складі вартості послуг вказаних у зазначених договорах віднесена до податкового кредиту, оскільки матеріальні та нематеріальні активи (послуги) які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, звертаючись до суду позивач не довів факти на які покликався як на підставу свої позовних вимог. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову з наведених у ньому підстав слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати позивачеві, якому відмовлено в позові не відшкодовуються

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адмінстративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.